Вирок від 09 лютого 2026 р. у справі №534/1949/24 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа№534/1949/24

Провадження №1-кп/534/210/24

ГОРІШНЬОПЛАВНІВСЬКМЙ МІСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 рокум.Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12024175520000112 від 23.05.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суха Маячка, Новосанжарського району, Полтавської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 17.11.2005 за ст. 185 ч. 2, 185 ч.3, ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно з ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14.04.2006 на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

- вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 09.06.2008 за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.162, ст.ст.70,71 КК України до 6 років позбавлення волі;

- вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 14.09.2009 за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1, ч.4 ст.70 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі;

- вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04.11.2013 за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі та звільненого від призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки;

- вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 13.01.2014 за ч.2 ст.263, ч.4 ст.70, ст.72 КК України 4 років 2 місяців позбавлення волі та звільненого від призначеного покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням строком 2 роки; 15.02.2016 звільнений по закінченню строку відбування покарання;

- вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 15.04.2014 за ч.2 ст.301, ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК України – штраф у розмірі 1700 грн;

- вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 13.02.2019 за ч.3 ст.185 КК України 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки;

- вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03.12.2019 за ч.3 ст.185 КК України 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки;

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , обвинувачується в тому, що 22 травня 2024 року, близько 17 год 30 хв, в порушення вимог Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно вчинив фізичне насильство по відношенню до своєї матерів ОСОБА_5 , з якою пов?язаний спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки та спільно проживали однією сім?єю, за адресою: АДРЕСА_1 , тобто вчинив кримінальне правопорушення пов?язане з домашнім насильством, щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах за наступних обставин.

Так, 22 травня 2024 року, близько 17 год 30 хв, ОСОБА_4 та його мати ОСОБА_5 перебували на території домоволодіння АДРЕСА_1 , де між ними виник словесний конфлікт, у ході якого у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, лівою рукою зігнутою в кулак наніс один удар ОСОБА_5 , яка сиділа на стільці, в область обличчя, в результаті чого остання впала на підлогу. Після цього, ОСОБА_4 наніс близько шести ударів ногами по різним ділянкам тіла.

Внаслідок дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_5 , згідно висновку судово-медичної експертизи №621 від 27.05.2024, спричинено тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лобу зліва, перелому кісток носу, синців обличчя, крововиливів в білкові оболонки обох очей, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та не заперечував обставин зазначених в описовій частині вироку. Показав суду, що дійсно 22.05.2024 між ним та його матір`ю ОСОБА_5 виник конфлікт в ході якого він вдарив її кулаком в обличчя, а коли вона впала наніс приблизно шість ударів ногою в різні частини тіла. В даний час вони з матір`ю проживають окремо . Жалкує про вичнене правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , думку прокурора, обвинуваченого, який пояснив, що бажає закінчити судовий розгляд без дослідження доказів, що маються в матеріалах справи в частині підтвердження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним дослідження вказаних доказів.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч. 2 ст. 125 КК України.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України, як нанесення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я потерпілої.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченого, його вік і стан здоров`я, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий, не працює, не одружений, на обліку у лікаря психіатра перебуває з 2000 року, у лікаря нарколога на обліку не перебуває.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 388 від 18.07.2024, ОСОБА_4 на даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждає, як і не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності чи недоумства, а виявляє ознаки іншого хворобливого стану психіки, а саме емоційно-нестабільного розладу особистості в ст. субкомпенсації. Наявний психічний розлад не позбавляє досліджуваного здатності

усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння досліджуваний будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, як і не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності, не виявляв ознак недоумства. Наявний у досліджуваного емоційно-нестабільний розлад особистості не позбавляв його здатності в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння. ОСОБА_4 на даний час застосування до себе примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_4 за своїм психічним станом здатен самостійно реалізовувати своє право на захист і здатен брати участь в проведенні з ним процесуальних дій.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого відсутні.

Як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд враховує вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винний перебуває в сімейних відносинах.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість вчиненого правопорушення, особу обвинуваченого та положення ст.50, ч.2 ст.65 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у виді максимального штрафу.

Таке покарання, на думку суду, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та відповідатиме загальним засадам призначення покарання, його меті та принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.

Підстав для застосування положень статей 69, 69-1 КК України суд не знаходить.

Речові докази, процесуальні витрати у справі відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот ) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області, а засудженим у той же строк з моменту його отримання.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому роз`яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз`яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.

Суддя ОСОБА_1