Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №726/4576/25 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/4576/25

Провадження №2/726/150/26

Категорія 68

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Асташева С. А.,

з участю секретаря судових засідань Попович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,

за участю учасників судового провадження:

представника позивачки Байцара І.Б.,

відповідача ОСОБА_2 ,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До Садгірського районного суду м. Чернівці 29.12.2025 подано позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник, адвокат Байцар І.Б., до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.

У позові представник позивачки просить суд розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04 квітня 2017 року у Чернівецькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, актовий запис №?396, з тих підстав, що спільне життя у сторін не склалося, у зв`язку із чим вони тривалий час проживають окремо, спільного господарства не ведуть, спільний сімейний бюджет відсутній. Вказує, що перебування у шлюбі суперечить інтересам позивачки, а тому вона наполягає на його розірванні.

Також просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї третини від усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, який встановлений для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду, до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що дитина народилася у шлюбі та зараз повністю перебуває на утриманні та фінансованому забезпеченні матері. Оскільки відповідач є працездатним, отримує дохід, інших осіб на утриманні не має, а тому може і повинен сплачувати аліменти у заявленому розмірі.

Всі судові витрати позивачка просить покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Згідно із даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини передано на розгляд головуючого судді Асташева С.А.

Суддя Асташев С.А. своєю ухвалою від 30.12.2025, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача у справі, вказану вище позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи визначив проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначив на 21.01.2026, про що секретар судових засідань повідомила сторони у справі.

У зв`язку із неявкою відповідача судове засідання у справі відкладено на 11.02.2026.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Байцар І.Б., підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити із підстав, наведених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечив щодо розірвання шлюбу, а позовні вимоги в частині стягнення аліментів визнав частково, погодився сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частки доходу, оскільки і так допомагає із утриманням дитини та продовжить надавати додаткові кошти.

Заходів забезпечення позову чи доказів у справі суд не вживав. Зупинення і поновлення провадження - не здійснював.

Суд, заслухав думку сторін, розглянув матеріали справи, встановив фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідив та оцінив надані докази в сукупності, ухвалює рішення відповідно до вимог ст.263 ЦПК України та доходить такого висновку.

Фактичні обставини встановлені судом.

Суд встановив, що між позивачкою – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідачем – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб, який зареєстрований 04 квітня 2017 року Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, про що складено відповідний актовий запис за № 396, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 04 квітня 2017 року.

Позивачка і відповідач є батьками доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області 22 червня 2017 року, актовий запис про народження дитини № 1431.

Згідно із даними Витягів із реєстру територіальної громади позивачка ОСОБА_5 та її неповнолітня донька ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, що стосуються позовних вимог про розірвання шлюбу.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Аналогічне положення містить ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, в якій також зазначено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Частиною 3 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Згідно із положеннями ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст. 114, ст. 115 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та постановлення відмітки в актовому записі про шлюб. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Суд встановив, що на даний час шлюб носить формальний характер, оскільки сторони припинили сімейно-шлюбні відносини, як вказує позивачка, проживають окремо, не ведуть спільного господарства, примирення між ними стало неможливим, втрачена основа подружніх відносин, що підтверджується мотивами викладеними в позовній заяві, а тому подальше збереження шлюбу порушує передбачене ст.56 Сімейного кодексу України право дружини на особисту свободу.

Аналізуючи вищевикладене та з урахуванням обставин, передбачених ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, яка не бажає подальшого перебування у шлюбі, не бажає примиритися та зберегти шлюб, а відповідач теж не заперечив щодо розлучення, а тому доходить висновку що шлюб між сторонами потрібно розірвати.

Статтею 113 Сімейного кодексу України, передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, що стосуються позовних вимог в частині стягнення аліментів.

Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України встановлено обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 3 ст. 11, ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями частин першої та другої статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Пунктом 17 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»№3 від 15.05.2006 року роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується

з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України.

Відповідно до ст.ст. 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів установлюється судом, виходячи з обставин кожної конкретної справи, та може бути визначений у частці від доходу або твердій грошовій сумі (ст.ст.183, 184 СК).

Статтею 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 183 СК України, передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч.2 ст. 183 СК України).

Матеріалами справи у даному конкретному випадку підтверджено факт проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 із матір`ю ОСОБА_1 (позивачкою у справі), що не заперечено відповідачем.

Оскільки дитина проживає із матір`ю та знаходиться на її утриманні, остання вправі звертатися до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання доньки, відповідно до ст.181 СК України.

Суд враховує і те, що обов`язок утримання дитини покладено на обох батьків, а тому як мати, так і батько повинні нести витрати для забезпечення потреб дитини.

Обов`язок батьків утримувати свою дитину не припиняється із розірванням шлюбу. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними тай чи є в них кошти, достатні для надання утримання, вказані обставини лише враховуються судом під час визначення розміру аліментів.

Відповідач, як батько неповнолітньої дитини, зобов`язаний утримувати її до досягнення повноліття, розділяючи цей обов`язок з матір`ю, оскільки законодавча вимога передбачає обов`язок утримання дітей обома батьками.

Доказів того, що відповідач не має можливості чи не здатен допомагати дитині в матеріалах справи відсутні.

Більше того, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Аналогічний висновок викладений у постановах КСЦ у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справа №664/2746/17; від 25 вересня 2019 року справа № 755/14148/18.

Як вказано вище, саме отримувач аліментів обирає спосіб їх стягнення: у твердій сумі чи у частці від доходу.

Визначаючи розмір аліментів в даному випадку, суд враховує факт проживання дитини із матір`ю та, відповідно, перебування її на утриманні; вік дитини; вартість життя та необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб розвитку, навчання, здоров`я дитини; матеріальний стан позивачки. Також суд враховує і матеріальне становище та стан здоров`я платника аліментів, який є фізично здоровим та працездатним, працює, жодних обставин, які б унеможливлювали сплату ним аліментів не вказав, навпаки погодився сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку, доказів про наявність у нього на утримання інших дітей чи непрацездатних батьків не надав, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають до часткового задоволення, а з відповідача потрібно стягувати аліменти на користь позивачки на утримання дитини у розмірі 1/4 частини заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання. При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд вважає, що позивачка не довела матеріалами справи необхідність стягнення із відповідача аліментів у заявленому розмірі – 1/3 частини заробітку відповідача, не надала доказів здійснених нею витрат, що вказували б на необхідність стягнення аліментів саме у такому розмірі, не довела наявності будь-яких обставин, які б вказували на можливість відповідача сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі та необхідність саме таких витрат на дитину, зумовлених станом здоров`я чи іншими обставинами.

Визначений судом розмір аліментів (1/4 частини заробітку відповідача), на думку суду є розумним, справедливим та співмірним, а також буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, сприятиме її повноцінному та всебічному розвитку на достатньому рівні.

Крім того положенням Цивільно-процесуального кодексу визначено, що аліменти у розмірі 1/4 частини доходів на одну дитину можуть бути стягнуті судом у порядку наказного (безспірного) провадження, що є фактичним законодавчим визначенням оптимального і звичайно прийнятого розміру аліментів на одну дитину.

Згідно з ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Датою подачі позову є 29.12.2025.

Висновки суду.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають до часткового задоволення. Суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу між сторонами та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки, однак у розмірі 1/4 частини заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Розподіл судових витрат.

Згідно із ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог щодо стягнення аліментів, судові витрати у справі, що складаються з витрат на сплату судового збору у розмірі 1 211 гривень 20 копійок (станом на час подання позову до суду), від сплати яких позивачка була звільнена при подачі позову, на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», - підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог про розірвання шлюбу, суд стягує із відповідача на користь позивачки, понесені нею витрати на оплату судового збору у розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

На підставі ст. 51 Конституції України, ст.ст. 18, 24, 56, 104-105, 110, 112-115, 141, 180-182, 183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81-82, 133, 141, 247, 263-265, 267-268, 273, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 04 квітня 2017 року Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, актовий запис № 396 – розірвати.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відмовити в іншій частині позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , понесені нею витрати на оплату судового збору у справі у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя С. А. Асташев