Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №629/5295/25 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5295/25

Номер провадження 2/629/67/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Олексенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Снітин, Лубенського району, Полтавської області, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №298 від 03.11.2023 року, складений Лозівським відділом реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі по 3000 гривень щомісячно з дати подання позову ідо повноліття дитини. В обґрунтування зазначила, що з відповідачем по справі знаходилась у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Лубенського міськрайонного суду від 17.04.2023 року. Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач покинув родину ще до народження дитини. З 2023 року батько з сином не спілкується не цікавиться його станом здоров`я, не приймає участі в його лікуванні, не забезпечує матеріально. Дитина навіть його не знає. Знає тільки свого вітчима ОСОБА_4 , який повністю замінив йому рідного батька, називає його татом.

Позивач та його представник – адвокат Соколова Р.І. у судове засідання не з`явились, від представника надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи, причину неявки до суду не повідомив.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, вирішення спору залишили на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.04.2023 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було розірвано.

Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , від якого мають доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.10.2021 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було розірвано.

ОСОБА_7 зареєстрована разом з матір`ю ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 .

На даний час позивачка ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Малолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю та вітчимом за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою створені належні умови для проживання та виховання дитини, облаштовано окрему кімнату, обладнану необхідними меблями. В наявності одяг, взуття, засоби гігієни, продукти харчування, приготована їжа, іграшки для дитини.

З письмових пояснень представника виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як органу опіки та піклування судом встановлено наступне.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 25.10.2022 № 740, визначено місце проживання дитини ОСОБА_7 разом з батьком ОСОБА_6 .

Відповідач ОСОБА_2 покинув родину до народження сина ОСОБА_9 , з дитиною не спілкується, не надає матеріальної допомоги, жодним чином не цікавиться його життям та здоров`ям. Зі слів позивачки, вона не має можливості зареєструвати місце проживання дитини без згоди батька.

Згідно з інформацією служби у справах дітей Лубенської міської ради Лубенскього району Полтавськох області від 08.09.2025, згідно письмового повідомлення Литвяківського старостинського округу Полтавської області ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час перебуває у лавах ЗСУ.

Відповідно до інформації фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 від 18.08.2025, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з`являється на прийомі в сімейного лікаря тільки в супроводі матері ОСОБА_1 . Всі призначення лікаря виконуються в повному обсязі. Дитина привита згідно календаря щеплень. Стосовно батька дитини - ОСОБА_2 інформація відсутня.

Відповідно до інформації Лозівського міського центру соціальних служб від 04.09.2025, фахівцями центру спільно зі спеціалістами служби у справах дітей міської ради родину ОСОБА_1 відвідано за місцем проживання та здійснено оцінку потреб.

За результатами оцінювання потреб сім`ї визначено задовільний стан забезпечення потреб дитини та позитивну здатність матері до виконання батьківських обов`язків. Зі слів матері з`ясовано, що батько ОСОБА_9 – відповідач у справі з сином не спілкується, не цікавиться його життям та здоров`ям, матеріально не підтримує, участь у вихованні дитини не приймає, його місцезнаходження невідоме.

З письмових пояснень представника виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як органу опіки та піклування, вбачається, що з огляду на викладене, дитина може перебувати в складних життєвих обставинах, які зумовлені ухилянням батьком ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, але дане питання потребує додаткового вивчення з метою з`ясування причин, з яких батько не бере участь у вихованні сина. Зазначені обставини на задоволення потреб дитини впливають мало, оскільки належні умови для проживання та виховання забезпечує мати ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 .

У зв`язку з відсутністю достатньої кількості обґрунтованих доказових фактів злісного ухиляння батька ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області як орган опіки та піклування, не має правових підстав для надання висновку про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 .

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Частиною 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позивачка посилається на ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, як підставу для позбавлення його батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Матеріали справи не містять доказів того, що є наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав. Доказів, що відповідач жорстоко поводить з дитиною, є хронічним алкоголіком або наркоманом, вдається до будь-яких видів експлуатації дитини, засуджений за вчинення умисного кримінального правопорушення відносно дитини, в справі немає.

Щодо стверджень позивачки, що відповідач батьківські обов`язки належним чином не виконує, участі у вихованні та розвитку дитини не приймає, не спілкується з нею особисто, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що вони мешкають у різних населених пунктах, що розташовані в різних областях України, крім того, відповідач на даний час перебуває у лавах ЗСУ.

Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з пунктом 1 статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Як Суд зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), ([ВП], заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): «136. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю [рішення у справі «Гнахоре проти Франції» (Gnahore v. France), заява № 40031/98, п. 59, ЄСПЛ 2000-ІХ]. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. the Czech Republic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року)».

У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, пункт 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, пункт 87).

Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини" (Kutzner v. Germany), N 46544/99 п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини" (Sommerfeld v. Germany), [GC],N 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII).

Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав є виключним і надзвичайним засобом впливу на недобросовісних матір, батька, є винятковим заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

Суд вважає, що матеріали справи не містять доказів того, що є наявні достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, а тому підстав для задоволення позову в цій частині не вбачається.

Разом з тим, після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батька до дитини, суд вважає необхідним зазначити наступне.

У п. 15 Постанови № 3 від 30.03.2007 року звертається увага, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Батько та мати повинні враховувати при здійсненні своїх батьківських прав та виконанні своїх батьківських обов`язків насамперед інтереси дитини, саме її інтереси повинні бути предметом їх основного піклування, дитина повинна зростати в умовах турботи, як з боку матері, так і батька, незалежно від того, розірвано шлюб між батьками або ні, проживає хтось з батьків окремо від дитини або ні.

Слід відмітити, що в даних конкретних обставинах справи з боку батька убачається неналежне піклування про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, присутнє дещо легковажне ставлення до своїх батьківських обов`язків. Тому судом звертається увага на те, що відповідач для забезпечення інтересів дитини повинен їх виділити для себе як найважливіші, і для забезпечення цієї спільної мети та створення гармонійних умов для виховання і розвитку дитини дотримуватися у своїх взаємовідносинах взаємної поваги.

Пункт 18 Постанови 3 від 30.03.2007 року вказує, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

З огляду на викладене, виходячи із інтересів дитини, з урахуванням всіх обставин у справі, суд вважає доцільним відмовити в позові в частині позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Щодо вимоги про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

На підставі ст.ст. 182-183 СК України розмір аліментів, які стягуються на утримання дитини, встановлюється судом з урахуванням: стану здоров`я та матеріального становища дитини; стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів; наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, виходячи з обов`язку батьків утримувати дітей, конституційного права особи на прожитковий мінімум, суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача аліментів та призначення їх у заявленому розмірі з дати пред`явлення позову згідно вимог ч. 1 ст. 191 СК України.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. за вимогу про стягнення аліментів.

Враховуючи, що у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав відмовлено, відсутні підстави для відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі – 3000 грн. щомісяця, з урахуванням індексу інфляції відповідно до закону, починаючи з 28.07.2025 та до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і покласти на Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа - виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Ярослава Мудрого,1, ЄДРПОУ 04058829.

Третя особа - Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, адреса місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. О.Куцина, буд. 10-А, ЄДРПОУ 26421259.

Суддя Олексій ПОПОВ