Вирок від 10 лютого 2026 р. у справі №642/272/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

11.02.2026

Справа № 642/272/26

Провадження №1-кп/642/284/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року

м.Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисника - адвоката ОСОБА_6

обвинуваченого - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1202522110001403 від 27.11.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Шахтарськ Дніпропетровської області України, українця, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , солдата кулеметника 1 мотопіхотного спеціалізованого взводу 2 мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , розлучений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_8 , 2022 року народження, без місця реєстрації, фактично постійно проживає: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останні рази засуджений: 22.11.2021Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 357, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 28.06.2022 Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі; 24.09.2024 вироком Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська за ч.ч.1,2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 08.01.2025 - умовно - достроково звільнений від відбуття покарання на підставі ст.81-1 КК України для проходження військової служби,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

Так, ОСОБА_7 , будучи неодноразово судимим, в останнє вироком Красногвардійськогорайонного судом м. Дніпра від 24.09.2024 року за ч.ч. 1,2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 08.01.2025 - умовно-достроково звільнений від відбуття покарання на підставі ст. 81-1 КК України - для проходження військової служби, на шлях виправлення не став та знов вчинив умисний злочин при наступних обставинах.

ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , солдатом кулеметником 1 мотопіхотного спеціалізованого взводу 2 мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , згідно вимог ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. 2, 9, 11, 16, 216-220 Статуту внутрішньої служб Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов?язки та бути готовим до виконання завдань, пов?язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України. Крім цього, згідно вищевказаних положень, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов?язком громадян України, стримувати військовослужбовців від вчинення протиправних дій, утримуватися від шкідливих для здоров?я звичок, знати та виконувати свої обов?язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути зразком високої культури, берегти військову честь, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та інше, усвідомлюючи про кримінальну караність злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, ігноруючи вимоги ст.ст.7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60-95-ВР (в редакції Закону № 3528-IX від 21.12.2023), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995 (в редакції Закону №2849-IX від 13.12.2022), наказу Міністерства охорони здоров?я України №481 від 20.08.2008 та наказу Міністерства охорони здоров?я України №2712 від 06.12.2021 «Про внесення змін до Наказу міністерства охорони здоров?я України від 01.08.2000 року №188, маючи прямий умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, усвідомлюючи суспільно-небезпечний, протиправний характер своїх дій, бажаючи цього, в невстановлений період часу, однак не пізніше 27.11.2025, незаконно придбав у особи (осіб), особистість якої (яких) процесуально встановити не виявилось за можливе, особливо небезпечну психотропну речовину обіг якої заборонено - PVP, загальною масою - 6,1772 г., яку розфасував до полімерних зіп пакетів з фіксатором, та один з яких обмотав ізолюючою плівкою чорного кольору, зробивши при цьому 1 (один) згорток та 1 (один) розфасований пакунок.

Усвідомлюючи незаконність такої злочинної діяльності та небезпеку в її викритті правоохоронними органами, а саме збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, ОСОБА_7 вирішив здійснювати таку злочинну діяльність шляхом залишення PVP у певному місці, а саме здійснення так званих «закладок», які повинні містити в собі певну масу особливо небезпечної психотропної речовини, при цьому наділивши такі предмети демаскуючою ознакою та залишати такі предмети на обмежено прохідній території, з метою дотримання конспіративних аспектів реалізації злочинного наміру.

Надалі, ОСОБА_7 1 (один) згорток з чорною ізолюючою плівкою, всередині якого перебувала кристалічна речовина, залишив зберігати з метою подальшого збуту, для кінцевого споживача, за адресою: місто Харків, вулиця Корабельна поблизу будинку № 19 в шарі грунту, та здійснив фотографування місця схованок, на належний йому мобільний телефон «Хіаоmі Redmi Note 14 Pro», для подальшої передачі інформації кінцевому покупцю, а 1 (один) розфасований, полімерний зіп пакет, всередині якого перебувала основна маса кристалічної речовини, почав переносити з собою з метою подальшого збуту.

В подальшому ОСОБА_7 , тримаючи при собі придбану ним при вищевказаних обставинах частину, 1 (один) розфасований, полімерний зіп пакет, всередині якого перебувала основна маса кристалічної речовини, з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP, прослідував за адресою: місто Харків, вул.Холодногірська до будинку №18, де його протиправні дії, пов?язані з незаконним придбанням, зберіганням, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, у великому розмірі, були викриті працівниками поліції та 27.11.2025 в період часу з 13 год 09 хв до 13 год 40 хв, в ході проведення огляду місця події за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, буд. № 18, за участю ОСОБА_7 , під час проведення якого у останнього було вилучено 1 (один) полімерний зіп пакет з фіксатором, всередині якого перебуває порошкоподібна речовина білого кольору.

Крім того, 27.11.2025 в період часу з 13 год 59 хв до 14 год 40 хв, в ході проведення огляду місця події за адресою: м. Харків, вул. Корабельна, 19 за участю ОСОБА_7 , останній вказав на місце в грунті, де перебував згорток ізолюючої плівки чорного кольору при відкритті якої було вилучено 1 (один) полімерний зіп пакет з фіксатором, всередині якого перебуває порошкоподібна речовина білого кольору.

Згідно висновків експертів Харківського НДЕКЦ МВС України, за результатами проведення судових експертиз матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» №CE-19/121-25/29855-НЗПРАП від 28.11.2025 року, № CE-19/121-25/30598-НЗПРАП від 18.12.2025 року, надані на дослідження кристалічні речовини масою 6, 9498 грам та 0,7309 грам - містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в складі наданої на дослідження речовини становить 5,6088 грам та 0,5684 грам, загальною масою 6,1772 грам.

Загальна маса придбаної ОСОБА_7 при вищезазначених обставинах з метою подальшого збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, складає 6,1772 грам, що згідно пункту 1.2. Наказу МОЗ України від 01.08.2000 №188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», відноситься до великих розмірів.

Таким чином, ОСОБА_7 , всупереч вимогам Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, та зловживання ними», Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», у зазначений вище період часу виконав усі дії, які вважав за необхідне, для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, у великому розмірі, відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.

ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що вчинив його при вищезазначених обставинах, не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. Вчиненням вказаних дій ОСОБА_7 мав на меті отримати прибуток у вигляді грошової винагороди за незаконний збут іншим особам особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - «PVP».

Свої дії ОСОБА_7 піддав критичній оцінці та висловив жаль щодо скоєного, активно сприяв розкриттю злочину, щиро каявся.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Обвинувачений ОСОБА_7 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію також висловив прокурор та захисник.

Показання ОСОБА_7 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою вину у повному обсязі та не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Окрім цього, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст визнаних фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, у великому розмірі, вчинене повторно.

ІV. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також мотиви суду при призначенні покарання

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, останній раз засуджений 24.09.2024 вироком Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська за ч.ч. 1,2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 08.01.2025 - умовно - достроково звільнений від відбуття покарання на підставі ст.81-1 КК України для проходження військової служби,вчинив кримінальне правопорушення в період умовно-дострокового звільнення, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, розлучений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_8 , 2022 року народження, діючий військовослужбовець.

Верховний Суд України у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до п. 1 ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Статтею 34 КК України передбачено, що рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Так як ОСОБА_7 має незняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення, суд визнає обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до п.1 ч.1 ст.67 КК України - рецидив злочинів.

Кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди не завдано.

Прокурор у судовому засіданні просив призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.307, 71 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяців з конфіскацією особистого майна.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Так, у постанові ВСУ від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи».

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Відповідно до ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Виходячи з того, що ОСОБА_7 засуджений 24.09.2024 вироком Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська за ч.ч. 1,2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 08.01.2025 - умовно - достроково звільнений від відбуття покарання на підставі ст.81-1 КК України для проходження військової служби,вчинив кримінальне правопорушення в період умовно-дострокового звільнення, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків у відповідності до ст. 71 КК України шляхом часткового складання призначених покарань.

За таких обставин, призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким умисним злочином, наявність пом`якшуючої та обтяжуючої покарання обставин, дані про особу винного, його відношення до скоєного злочину та щире розкаяння у вчиненому, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі в межах санкцій частин цієї статті, з застосуванням положень ч.1 ст.71 КК Украйни, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст.69 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю для цього передумов, а застосування таких положень Закону буде явно несправедливим через м`якість покарання.

Враховуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , суд приходить до висновку, що виправлення цієї особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень неможливо без його ізоляції від суспільства та без реального відбування покарання в місцях позбавлення волі.

Обвинуваченого ОСОБА_7 затримано в порядку ст.208 КПК України 27.11.2025 о 14-45 год., ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду Харківської області від 28.11.2025 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який продовжено на час розгляду кримінального провадження.

Строк відбування призначеного ОСОБА_7 покарання обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 27.11.2025.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного суду, якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21.06.2017 (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).

Таким чином, відповідно до ч.5 ст.72 КК України, строк попереднього ув`язнення зараховується судом у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосоване попереднє ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, що суд вважає за необхідне врахувати це у своєму рішенні, тобто у строк відбування покарання зарахувати ОСОБА_7 строк перебування під вартою з дня фактичного затримання - 27.11.2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

В ході досудового розслідування по кримінальному провадженню ОСОБА_7 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжувався в ході розгляду в суді при розгляді даного кримінального провадження, а тому з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, суд вважає доцільним запобіжний захід, застосований до обвинуваченого, у вигляді тримання під вартою, залишити до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» №CE-19/121-25/29855-НЗПРАП від 28.11.2025 у сумі 1 782,80 грн., судової експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» №CE-19/121-25/30598-НЗПРАП від 18.12.2025 у сумі 3119,90 грн., судової молекулярно - генетичної експертизи № CЕ-19/121-25/30540-БД від 05.01.2026 у сумі 7970,57 грн.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч.4 ст.174 КПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2025 ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м.Харкова по справі № 642/7582/25, провадження № 1-кс/642/1768/25 накладено арешт на речові докази по справі. У зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на вищезазначене майно.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369-371,373-376,395, ч.15 ст.615 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить на праві власності.

Ні підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за вказаним вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 24.09.2024 у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_7 до відбування покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення воліз конфіскацією майна, яке належить на праві власності.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.

Строк відбування призначеного покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 27.11.2025.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 27.11.2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 03.12.2025 по справі № 642/7582/25, провадження № 1-кс/642/1768/25на один полімерний зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору, один полімерний зіп-пакет з кристалічною речовиною; мобільний телефон, марки «iPhone 14», в корпусі кольору пурпур в чохлі чорного кольору з імеі НОМЕР_2 , з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Vodafone» НОМЕР_3 ; мобільний телефон, марки «Infinix Note 50», в корпусі чорного кольору із захисним чохлом сірого кольору імеі1 НОМЕР_4 , імеі2 НОМЕР_5 з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Life» НОМЕР_6 ; мобільний телефон, марки «Xiaomi Hyper OS» Redmi Note 14 Pro, в корпусі золотистого кольору із захисним чохлом чорного кольору імеі1 НОМЕР_7 , імеі2 НОМЕР_8 з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Vodafone» НОМЕР_9 - після набрання вироком законної сили - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» №CE-19/121-25/29855-НЗПРАП від 28.11.2025 у сумі 1 782,80 грн., судової експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» №CE-19/121-25/30598-НЗПРАП від 18.12.2025 у сумі 3119,90 грн., судової молекулярно - генетичної експертизи № CЕ-19/121-25/30540-БД від 05.01.2026 у сумі 7970,57 грн., а всього у розмірі 12 873,27 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят три грн. 27 коп.) грн.

Речові докази по справі:

- один полімерний зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору, один полімерний зіп-пакет з кристалічною речовиною, які перебувають в камері зберігання речових доказів ВП № 2 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили - знищити;

- мобільний телефон, марки «Infinix Note 50», в корпусі чорного кольору із захисним чохлом сірого кольору імеі1 НОМЕР_4 , імеі2 НОМЕР_5 з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Life» НОМЕР_6 ; мобільний телефон, марки «Xiaomi Hyper OS» Redmi Note 14 Pro, в корпусі золотистого кольору із захисним чохлом чорного кольору імеі1 НОМЕР_7 , імеі2 НОМЕР_8 з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Vodafone» НОМЕР_9 , які перебувають в камері зберігання речових доказів ВП № 2 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили - конфіскувати в дохід держави;

- мобільний телефон марки «iPhone 14», в корпусі кольору пурпур в чохлі чорного кольору з імеі НОМЕР_2 , з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Vodafone» НОМЕР_3 , який перебуває в камері зберігання речових доказів ВП № 2 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили - повернути власнику ОСОБА_9 .

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м.Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченій право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_10