Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №521/17294/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/170/26

Номер справи місцевого суду: 521/17294/25

Головуючий у першій інстанції Засядьвовк О. Д.

Доповідач Журавльов О. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду - Журавльов О.Г., за участі - секретаря судового засідання – Хангельдян К.С., представника Одеської митниці – Ревенко Т.А., представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Ковташ Д.М., розглянувши апеляційну скаргу представника Одеської митниці – Бєлошицької Л. на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06.11.2025, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноградівка, Болградського району Одеської області, не працюючого, проживаючого: АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_1 від 24.01.2018 виданий 2330, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ,

провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 471 МК України, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06.11.2025 року закрито провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України.

Відповідно до протоколу про порушення митних правил вбачається, що 29.06.2025 року о 21:30 год. в зону митного контролю відділу митного оформлення №5 пункту пропуску „Орлівка” митного поста «Придунайський» Одеської митниці в напрямку руху з України до Румунії, по смузі руху «зелений коридор» заїхав автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», країна реєстрації Україна, реєстраційний номер НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 , під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , який прямував з пасажирами. Тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України, громадянин України ОСОБА_1 , своїми діями заявив про те, що переміщувані ним та пасажирами, які також прямували у автомобілі марки «MERCEDES-BENZ», країна реєстрації Україна, , реєстраційний номер НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 , через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо переміщення через митний кордон України, тобто своїми діями засвідчила факти, що мають юридичне значення.

На підставі аналізу та оцінки ризиків посадовими особами Одеської митниці було прийнято рішення переведення автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» країна реєстрації Україна, , реєстраційний номер НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 , до смуги руху «червоний коридор», для проведення поглибленого митного огляду його багажних відділень, та вантажу, який в ньому переміщувався, а також особистих речей й багажу водія та пасажирів. Під час проведення митного огляду автомобіля, речей водія й пасажирів, у багажному відділені автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», країна реєстрації Україна, , реєстраційний номер НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 , без ознак приховування, було виявлено пакет, всередині якого знаходилось товари, які за зовнішніми ознаками попередньо ідентифіковано як спеціальні засоби військового призначення, які можна віднести до товарів військового призначення та подвійного використання, а саме: каски – 2 шт., бронежилет – 1 шт. та пластини до бронежилету – 6 шт. Виявлені предмети переміщувались без ознак приховування та їх виявлення не було ускладнене у будь-якій спосіб. Виявлені товари громадянин ОСОБА_1 не задекларував письмово та не заявив під час усного опитування. Документи, які б містили інформацію про право придбання та використання даних засобів відсутні, інші дозвільні документи для перевезення у громадянина України ОСОБА_1 на момент перетину митного кордону, були відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 МК України вбачається, що у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Згідно з Законом України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20.02.2003 №549-IV товари подвійного використання - окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально призначені для військового використання, а також послуги (технічна допомога), пов`язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних та токсичних препаратів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» від 28.01.2004 №86 міжнародна передача товарів подвійного використання може здійснюватися суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів, центральним органом виконавчої влади, військовим формуванням, правоохоронним органом, органом та підрозділом цивільного захисту України, іноземним суб`єктом господарської чи іншої діяльності, за наявності у них відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю.

На момент перетину митного кордону України жодних дозвільних документів на переміщення вищевказаних предметів водієм автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» країна реєстрації Україна, реєстраційний номер НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 , громадянином України ОСОБА_1 співробітникам митного органу надано не було.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 не заявив митному органу точні відомості, та не надав відповідні документи про переміщувані ним через митний кордон предмети, які підлягають обов`язковому декларуванню та обмежені до переміщення через митний кордон України.

Зазначені дії, на думку представника митниці, мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) частиною 3 статті 471 Митного кодексу України.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

На дану постанову представник Одеської митниці Бєлошицька Л. подала апеляційну скаргу.

Доводи обґрунтовує тим, що громадянин України ОСОБА_1 , прямуючи через митний кордону не здійснив попередню ідентифікацію товарів, що є визначеною Держекспортконтролем передумовою проведення експертизи в сфері державного експортного контролю та передбачає встановлення відповідності товарів, найменуванню та опису товарів, внесених до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю, що в даному безпосередньо гр. ОСОБА_1 випадку є обов`язком суб?єкта, який має здійснювати передачу таких товарів, тобто Також, під час перетину митного кордону України 29.06.2025, під час здійснення провадження у справі про порушення митних правил №0431/UА500000/2025, а також при розгляді справи 06.11.2025 Хаджибейським районним судом міста Одеси, жодних дозвільних документів на переміщення вищевказаних предметів, громадянин України ОСОБА_1 , співробітникам митного органу не надав.

Просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою громадянина України ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, та накласти адміністративне стягнення відповідно до санкції, передбаченої ч. 3 ст. 471 МК України.

На підставі ст. 520 МК України стягнути з громадянина України ОСОБА_1 витрати відповідно до довідки про витрати митного орану у справі про порушення митних правил №0431/UA500000/2025

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши представника Одеської митниці – Ревенко Т.А., яка підтримала апеляційну скаргу, представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Ковташ Д.М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, прихожу до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП - апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 458 МК України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

З аналізу вказаних правових норм статей 486 та 487 МК України, а також статей 2, 9, 11 КУпАП підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі ознак суб`єктивної та об`єктивної сторони складу правопорушення.

Усі вказані елементи складу адміністративного правопорушення є неподільним цілим. Наявність цих елементів обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння, як адміністративного проступку. Якщо хоча б один з них відсутній, або не відповідає вимогам, що передбачені відповідною статтею глави 68 МК України, вказане діяння не є порушенням митних правил.

При цьому наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.

Відповідно до ст. 491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

За змістом положень ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Так, відповідно до ст. 1 Закону «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» товари подвійного використання - окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також послуги (технічна допомога), пов`язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних та токсичних препаратів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею ст. 197 МК України встановлені обмеження щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України. Так, частиною 1 вказаної статті передбачено, що у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та/або їх випуск залежно від вимог відповідного закону здійснюються митними органами на підставі отриманих від державних органів, інших установ та організацій, уповноважених на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, з використанням механізму "єдиного вікна" відповідних дозвільних документів та/або відомостей про включення (виключення) товару до (з) відповідного реєстру у формі електронних документів, на які накладено електронний підпис, які підтверджують дотримання встановлених обмежень щодо переміщення таких товарів через митний кордон України, якщо використання таких дозвільних документів та/або відомостей для здійснення митних формальностей передбачено законами України. У випадках, передбачених цим Кодексом, для здійснення митних формальностей можуть використовуватися паперові примірники таких документів, надані декларантом або уповноваженою ним особою.

Згідно ч. 2 даної статті переліки таких товарів (із зазначенням їх опису та коду згідно з УКТ ЗЕД), а також порядок видачі відповідних дозволів та їх обігу з використанням засобів інформаційних технологій затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Митниця в зазначеному протоколі посилається на те, що згідно з розділом 5. Постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 №86 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» дані окуляри мають ознаки спеціального технічного засобу негласного отримання інформації, для переміщення якого необхідно одержання дозволу (висновку) Держекспортконтролю в наслідок чого є забороненим (обмеженим) до переміщення через митний кордон України.

Відповідно до ст. 508 МК України у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи.

Судом першої інстанції дотримано вищезазначених вимог законодавства та вірно зроблено висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 471 МКУ з огляду на наступне.

Як вбачається з протоколу ПМП, згідно з Постановою КМУ від 28.01.2004 №86 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» міжнародна передача товарів подвійного використання може здійснюватися суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів, центральним органом виконавчої влади, військовим формуванням, правоохоронним органом, органом та підрозділом цивільного захисту України (далі - суб`єкти), іноземним суб`єктом господарської чи іншої діяльності (далі - іноземний суб`єкт) за наявності у них відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю.

Вказаний Порядок визначає процедури здійснення державного контролю за міжнародними передачами:

-товарів подвійного використання, внесених до Єдиного списку товарів подвійного використання, згідно з додатком;

-товарів, не внесених до Єдиного списку товарів подвійного використання, у випадках, визначених статтею 10 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», товари подвійного використання - окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також послуги (технічна допомога), пов`язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних та токсичних препаратів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 197 МК України встановлено, що у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та/або їх випуск залежно від вимог відповідного закону здійснюються митними органами на підставі отриманих від державних органів, інших установ та організацій, уповноважених на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, з використанням механізму "єдиного вікна" відповідних дозвільних документів та/або відомостей про включення (виключення) товару до (з) відповідного реєстру у формі електронних документів, на які накладено електронний підпис, які підтверджують дотримання встановлених обмежень щодо пропуску таких товарів через митний кордон України та/або їх випуску, якщо використання таких дозвільних документів та/або відомостей для здійснення митних формальностей передбачено законами України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, визначає коди товарів згідно з УКТ ЗЕД, на переміщення яких через митний кордон України у відповідному напрямку встановлено обмеження, та розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті та на єдиному державному інформаційному веб-порталі "Єдине вікно для міжнародної торгівлі".

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, митницею не доведено належними доказами віднесення виявлених предметів (каски, бронежилет та пластини до нього) до товарів військового призначення та подвійного використання, не встановлено чи відносяться вони до переліку товарів, які підлягають державному експортному контролю, не визначено який порядок їх переміщення через митний кордон України, не з`ясовано чи потрібні дозвільні документи для переміщення таких товарів через митний кордон України, якщо так, то які саме.

Під доказуванням у провадженні в справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Сам по собі протокол про порушення митних правил без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є достатнім та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Згідно зі ст. 508 Митного кодексу України, у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи.

Частинами 1 та 2 ст. 515 МК України визначено, що експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.

Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил.

У матеріалах справи відсутній висновок експерта, який підтверджує, що виявлені предмети відносяться до предметів військового та подвійного використання, внаслідок чого є забороненими або обмеженими до переміщення через митний кордон України.

Тобто, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що вилучені у ОСОБА_1 товари – каски, бронежилет та пластини до нього віднесені до категорії предметів, що мають ознаки військового та подвійного використання, для переміщення яких необхідні дозвільні документи то/або висновок Держекспортконтролю, внаслідок чого є забороненими (обмеженими) для переміщення через митний кордон України, що свідчить про відсутність об`єктивної та суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2022 №1378 «Про перелік товарів, на міжнародні передачі (імпорт) яких не поширюється дія Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» у період воєнного стану на території України», приміткою 3 до позиції «ML13» Списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, що наведений у додатку до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807, визначено, що контролю не підлягають шоломи (позиція «ML13.c» Списку), бронежилети (позиція «ML13.d» Списку).

Приміткою 1 до позиції «1A005» Єдиного списку товарів подвійного використання, наведеного у додатку до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 № 86, визначено, що контролю не підлягають бронежилети, якщо вони перевозяться користувачами з метою їх власного персонального захисту.

Разом з цим, згідно з Переліком товарів, на міжнародні передачі (імпорт) яких не поширюється дія Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» у період воєнного стану на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2022 №1378, державному експортному контролю не підлягають:

-шоломи, виготовлені відповідно до військових стандартів або технічних умов чи аналогічних (еквівалентних) національних стандартів, та спеціально призначені для них корпуси шоломів, підшоломи та амортизатори/амортизаційні підкладки;

-бронежилети або захисний одяг та компоненти для них:

1) м`який бронежилет або захисний одяг, виготовлені за військовими стандартами або технічними умовами чи їх еквівалентами, а також спеціально призначені для них компоненти;

2) пластини для твердих бронежилетів, які забезпечують балістичний захист рівня III або вище (краще) відповідно до стандарту NIJ 0101.06, July 2008 або національного еквівалента цього стандарту.

Отже, дозвільні документи Держекспортконтролю не потрібні, якщо шоломи та бронежилети перевозяться користувачами з метою їх власного персонального захисту. Водночас, на період дії воєнного стану навіть імпорт (виготовлених відповідно до військових стандартів) шоломів та бронежилетів здійснюється також без дозвільних документів Держекспортконтролю.

Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про порушення митних правил, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, і тільки тоді вони можуть бути достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому правопорушенні.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Приписами ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Під час вирішення справи суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що Митним органом суду не надано доказів, що ОСОБА_1 мав умисел на порушення митних правил.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та надавши зібраним доказам правову оцінку, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України.

Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім цього, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2019 року у справі №760/10803/15-а (адміністративне провадження №К/9901/19074/18) в якої зазначено, що один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Докази, надані Одеською митницею до цієї справи на підтвердження вини ОСОБА_1 викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції встановлено те, що ОСОБА_1 не мав наміру вчиняти будь-яких протиправних дій направлених на приховування товару від митного контролю, що свідчить про відсутність прямого умислу на вчинення митного правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої слід залишити без змін.

Відповідно до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП - за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника Одеської митниціБєлошицької Л. - залишити без задоволення.

Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06.11.2025, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 471 МК України, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов