Вирок від 03 лютого 2026 р. у справі №741/1997/25 — Носівський районний суд Чернігівської області

Номер провадження 1-кп/741/71/26

Єдиний унікальний номер 741/1997/25

ВИРОК

іменем України

04 лютого 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка об`єднане кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025275530000045 від 25 вересня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новирнець Фалештського району Республіки Молдова, молдавана, громадянина України, одруженого, з повною загальною середньою освітою, пенсіонера, особи з інвалідністю 2-ої групи, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року, більш точної дати та часу слідством не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , діючи умисно, з особистого мотиву, достовірно знаючи, що він не проходив підготовку за встановленими програмами та не складав в ТСЦ МВС теоретичний та практичний іспит відповідно до п.п. 1.10, 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2001 року № 1306, «Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія», затвердженої Наказом МВС України від 07 грудня 2009 року № 515, через мобільний додаток «Messenger» зв`язався із невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, контактні дані якої відшукав за допомогою мережі Інтернет за відповідним оголошенням щодо сприяння у виготовленні підроблених документів, з якою за винагороду у розмірі 12000,00 грн попередньо домовився про спільну підробку посвідчення водія категорії «В» на своє ім`я з метою подальшого особистого використання цього посвідчення, яке згідно з Постановою КМУ № 340 від 08 травня 1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуски громадян до керування транспортними засобами» є документом, що підтверджує право його власника на керування транспортними засобами. У подальшому ОСОБА_4 через мобільний додаток «Messenger» надав невстановленій органом досудового розслідування особі, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, свої персональні дані, власне фотозображення в електронній формі, зразок свого підпису, які були використані невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, для підробки у невстановленому місці та невстановлений час посвідчення водія категорії «В» серії НОМЕР_1 від 24 жовтня 2024 року на ім`я ОСОБА_4 , виданого, нібито, ТСЦ 1242, яке за допомогою ТОВ «Нова Пошта» було надіслано у м. Київ, де отримано ОСОБА_4 .

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у підробленні посвідчення, тобто офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), що кваліфікується за ч. 3 ст. 358 КК України.

У подальшому 25 вересня 2025 року близько 15 години 27 хвилин ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «AUDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався автодорогою по вул. Привокзальна у м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, де в цей час біля господарства № 3Б його було зупинено інспектором СРПП ВП № 4 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». При цьому, ОСОБА_4 на законну вимогу працівника поліції пред`явити документи, що посвідчують право на керування транспортними засобами, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, з метою підтвердження свого права на керування транспортним засобом, а саме автомобілем «AUDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , умисно пред`явив завідомо підроблене посвідчення водія на його ім`я із серійним номером НОМЕР_1 від 24 жовтня 2024 року, видане, нібито, ТСЦ 1242, тобто таким чином використав завідомо підроблений документ.

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), що кваліфікується за ч. 4 ст. 358 КК України.

За сукупністю скоєного, ОСОБА_4 обвинувачується у підробленні посвідчення, тобто офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), що кваліфікується за ч. 3 ст. 358 КК України, та у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), що кваліфікується за ч. 4 ст. 358 КК України.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, ураховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому діянні, ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, щодо часу, місця, способу його вчинення, в суду немає сумнівів у добровільності та істинності позицій учасників процесу, відповідно до ч. 3 ст. 26, ч. 3 ст. 349 КПК України суд уважає за недоцільне проводити дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і клопотання про дослідження яких не було заявлене сторонами кримінального провадження, обмежившись лише показаннями обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують його особу й стосуються процесуальних витрат та речових доказів.

Здійснюючи судовий розгляд кримінального провадження відповідно до наведених вище приписів кримінально-процесуального закону, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Також суд роз`яснив положення щодо змагальності та диспозитивності судового розгляду кримінального провадження, з`ясувавши розуміння їх змісту учасниками судового провадження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, визнав повністю. Від надання показань відмовився. Відповідаючи на запитання прокурора повідомив, що дійсно у жовтні 2024 року з метою отримання посвідчення водія замовив його виготовлення невідомим йому особам через мережу Інтернет, для чого завчасно надав свою фотографію та зразок підпису. Після отримання поштою такого посвідчення сплатив невідомим особам на вказаний ними рахунок суму 12000 грн. Теоретичну і практичну підготовку в автошколі він не проходив. Користувався посвідченням, тобто керував автомобілем 4-5 разів та був зупинений поліцейськими 25 вересня 2025 року. Про свій вчинок шкодує, зробив для себе належні висновки. Є особою з інвалідністю другої групи безстроково.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо часу, місця та способу вчинення інкримінованого йому діяння є чіткими, послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на один рік із застосуванням ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком на один рік.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали, та вважали недоцільним їх дослідження в судовому засіданні.

Отже, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд уважає, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 358 КК України, як підроблення посвідчення, тобто офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2013 року № 7, ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Так, суд ураховує, що інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є не тяжким злочином та кримінальним проступком.

Досліджені дані про особу ОСОБА_4 указують на те, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває і раніше не перебував, за подією 25 вересня 2025 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126, ч. 10 ст. 121 КУпАП.

За висновком Ніжинського РС № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області, викладеним у досудовій доповіді щодо ОСОБА_4 від 19 січня 2026 року № 78/35/16/1-26, виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства.

Обставинами, що пом`якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також бере до уваги те, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягається вперше.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Так, суд, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, у тому числі встановлені судом обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до переконання, що обвинуваченому необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі на рівні, наближеному до мінімального строку, за злочин, пов`язаний з підробленням посвідчення, вчинений за попередньою змовою групою осіб, а за вчинення проступку у виді використання завідомо підробленого документа до обвинуваченого слід обрати покарання у виді пробаційного нагляду на мінімальний строк, що буде співмірним до вчиненого і достатнім для попередження вчинення ним подібних правопорушень в майбутньому.

Остаточне покарання суд вважає за необхідне визначити із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, що передбачено ст. 70 КК України.

Згідно з приписами ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд ураховує, що обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце проживання, сталі соціальні зв`язки, є особою з інвалідністю другої груп безстроково, за місцем проживання до органу місцевого самоврядування заяв та скарг на нього не надходило, щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав свою вину, зробив для себе правильні висновки та запевнив суд, що подібного більше не вчинятиме. Суд також враховує позицію прокурора, який уважав, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання.

Зазначені обставини в своїй сукупності, на переконання суду, свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без відбуття покарання та прийняття судом рішення про звільнення ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що найбільше відповідатиме меті призначення покарання відповідно до ст. 50 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засудженого).

Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення мети покарання відповідно до ст. 50 КК України.

Встановлення в даному випадку судом іспитового строку терміном один рік є виправданим з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, і достатнім для того, щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової експертизи у розмірі 1782 грн 20 коп. підлягають стягненнюзз обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

Запобіжний захід не застосовувався. Підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили судом не встановлено.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 349, 368, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 358 КК України – у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 358 КК України – у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду з встановленням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Носівського районного суду Чернігівської області від 26 вересня 2025 року в справі № 741/1792/25 (провадження № 1-кс/741/172/25) на посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_1 , видане 24 жовтня 2024 року ТСЦ 1242 на ім`я ОСОБА_4 , з явними ознаками підробки, -скасувати.

Речовий доказ: посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , видане 24 жовтня 2024 року ТСЦ 1242 на ім`я ОСОБА_4 з явними ознаками підробки, – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи в кримінальному провадженні у розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн 80 коп.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Носівський районний суд Чернігівської області - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_5