Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №504/4837/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/4837/25

Провадження №3/504/64/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2026с-ще Доброслав

Суддя Доброславського районного суду Одеської області Жовтан П.В., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , видане 02.08.2025р., ІПН НОМЕР_2 ,

за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2025р. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №500210, згідно якого 01.11.2025р. о 12:40 за адресою: Одеська область Одеський район Новомиколаївська дорога (Старокиївське шосе) 21 км + 700м. ОСОБА_1 , керував автомобілем «Mitsubishi» н/з НОМЕР_3 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук та звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Такими діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 у призначені судові засідання, будучи належним чином повідомленим, не з`явився, його інтереси представляв адвокат Шаповаленко Р.О.

У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП не є обов`язковою, тому враховуючи наведені положення, той факт, що права особи, що притягується до адміністративної відповідальності при розгляді справи за його відсутності, але за участі захисника-адвоката не будуть порушені, суд розглянув справу за наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказами, за відсутності ОСОБА_1 .

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Захисник-адвокат Шаповаленко Р.О. надав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, в якому вказав, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на стан сп`яніння, пояснював поліцейським, що прибув до м.Одеси з м.Суми, для того щоб забрати побратимів та має повернутися одразу назад в м.Суми. Поліцейські у спілкуванні з ОСОБА_1 проявляв зверхнє відношення, безпідставно почав проводити поверхневий огляд автомобіля та його особистих речей. Нічого не знайшовши, поліцейський висловив підозру, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 пояснив, що не має часу на те, щоб їхати до закладу охорони здоров`я. Його мова була чіткою, а побудова речень логічною та послідовною. Відеофайл не містить відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Патрульні поліцейські, які несли службу на блок пості, де був зупинений ОСОБА_1 , викликали інший екіпаж, який мав доставити його до закладу охорони здоров`я. На відеозаписі з нагрудної камери вбачається, що ОСОБА_1 виходить з автомобіля і пропонує, що він на машині за ними поїде, щоб не витрачати час. Подальші події, відеозапис, який долучений до справи, не містить. Прочекавши приблизно годину часу, на місце зупинки транспортного засобу прибув інший екіпаж, якому ОСОБА_1 також пояснив, що поспішає та виконує завдання в інтересах оборони країни. На що поліцейський сказав «не сажайте камери» і відеозапис переривається. Подальші події відеозапис, який долучений до справи, не містить. На блокпості був присутній військовослужбовець ВСП, у якого жодних питань чи підозр з приводу наявності ознак сп`яніння у ОСОБА_1 висловлено не було.

Також до клопотання долучено довідку командира 1-ої роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем в/ч НОМЕР_4 ОСОБА_2 , про те, що 31.10.2025р. до ОСОБА_1 була доведена невідкладна задача щодо транспортування особового складу критично важливого обладнання та спостереження з Одеської області до м.Суми. Строк прибуття до м.Суми визначено не пізніше ніж 05 год. 00 хв. 02.11.2025р. Від своєчасності виконання ОСОБА_1 поставленої задачі залежало введення в бій засобів для знищення наступаючих сил противника, збереження боєздатності підрозділу, втримання визначених рубежів оборони.

В судових засіданнях захисник-адвокат Шаповаленко Р.О. підтримав дане клопотання.

Дослідивши та проаналізувавши надані докази, вважаю, що з матеріалів справи вбачається, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, а відтак справа підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння , чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або що до вживання лікарських препаратів що, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч.1 ст. 130 КпАП України відсильна, що зобов`язує працівників поліції, викладаючи суть адміністративного правопорушення у точній відповідності ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначати в протоколі, на підставі яких ознак представником поліції було виявлено стан алкогольного сп`яніння, що саме пропонувалось особі, в якій послідовності, вказати дії, які свідчать про ухилення водія від огляду та які дії свідчать про керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 Правил водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння встановлений ст.266 КУпАП, а також затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція).

Відповідно до п.п. 2, 4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Судом було досліджено відеозапис події, згідно якого, оцінюючи зовнішній вигляд та поведінку ОСОБА_1 явних ознак сп`яніння не вбачається, крім того останній категорично заперечує факт вживання ним наркотичних засобів.

Під час перегляду відеозапису встановлено, що дійсно між ОСОБА_1 та співробітниками поліції відбувається тривале спілкування, проводиться огляд транспортного засобу та речей, які в ньому перевозилися. Весь цей час ОСОБА_1 поводить себе адекватно, чітко відповідає на поставлені питання. Після завершення тривалої перевірки транспортного засобу співробітники поліції почали висловлювати підозру щодо перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння та пропонувати йому пройти огляд на стан сп`яніння. Суд погоджується із твердженням захисника-адвоката Шаповаленко Р.О. та вважає, що дійсно, у стороннього спостерігача може скластися враження, що поліцейські мають упереджене ставлення до нього. Суд вважає, що співробітниками поліції було вочевидь не дотримано процедуру виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, адже протягом досить тривалого спілкування з ОСОБА_1 він не висловлював свою підозру щодо наявності в нього ознак сп`яніння. Яким чином були встановлені ознаки наркотичного сп`яніння залишається незрозумілим, адже жодні перевірки ц цього приводу на місці не проводилися.

Згідно п.12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Крім того, під час оформлення матеріалів співробітниками поліції порушено приписи п. 11 розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, які у вказують на те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені статями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Факт роз`яснення ОСОБА_1 його прав і обов`язків не зафіксований також у відеозаписі, який міститься в матеріалах справи.

Окрім цього, відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року за № 1026 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Ці вимоги Інструкції поліцейським при проведенні відеозапису події дотримані не були.

Суд констатує той факт, що відеозйомка є неповною, з наданого відеозапису взагалі неможливо встановити чи відмовився ОСОБА_1 від проходження огляду, адже відеозапис переривається на прибутті іншого екіпажу поліції. Факт відмови від проходження огляду не зафіксований, а на відеозаписі ОСОБА_1 пояснює лише те, що він виконує бойове завдання та поспішає, що знайшло своє підтвердження у довідці, долучений до захисника-адвоката Шаповаленка Р.О.

Також матеріали справи не містять підтвердження відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.

Вищевикладені обставини свідчать про недбале ставлення співробітників поліції до своїх посадових обов`язків.

Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282).

У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. За Кодексом України про адміністративні правопорушення, Конституцією України або іншими Законами України, не передбачено покладення на суд функції підтримання обвинувачення при розгляді справи про адміністративне правопорушення, доведення винуватості особи. Суд не має права, за умови відсутності при розгляді справи про адміністративне правопорушення сторони обвинувачення, самостійно відшукувати та збирати докази обвинувачення, ініціювати їх дослідження, уточнювати в судовому рішенні фабулу правопорушення, усуваючи певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення для можливості притягнення особи до відповідальності, оскільки такі дії суду призведуть до порушення ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу. В разі таких дій суду особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

У справі відсутні достовірні дані, на підставі яких суд має можливість встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для даного провадження та підлягають доказуванню, а тому відсутні дані про наявність в діях особи, відносно якої складений адміністративний протокол, ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За вище викладених обставин, суддя дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, належними та допустимими доказами.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.62 Конституції України, статтями 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 – закрити у зв`язку з відсутністю події і складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення та на неї може бути внесено подання прокурора у той же строк.

Суддя П. В. Жовтан