Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №766/14362/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Суд: Херсонський міський суд Херсонської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 04 лютого 2026 р.

Справа: №766/14362/25

Суддя: Рядча Т. І.

Справа № 766/14362/25

н/п 2-адр/766/4/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Рядчої Т.І.,

секретаря судового засідання Рожок О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву адвоката Білої Т.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення,

встановив:

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06.01.2026 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: скасовано постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № І/1/3175 від 05.09.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження по адміністративній справі закрито.

27.01.2026 р. від позивача надійшла заява, в якій просить: ухвалити додаткове рішення, яким стягнути х ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 7300 грн. та гонорар успіху в сумі 5000 грн.

Згідно ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, ним не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З огляду на те, що судове рішення ухвалено в порядку спрощеного провадження, то питання щодо ухвалення додаткового рішення розглядається в тому самому порядку, тобто у спрощеному провадженні.

При вирішенні питання щодо поновлення строку на подання заяви про розподіл судових витрат та доказів, суд виходить з наступного.

В обґрунтування заяви в частині поновлення строку представник позивача вказує, що фактично рішення Херсонського міського суду від 06.01.2026 р. отримала 22.01.2026 р.

Згідно ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, перебіг строку на подання документів щодо судових витрат розпочався 07.01.2026 р. (наступного дня після прийняття рішення суду) та, з урахуванням вихідних днів - 10.01.2026 р. та 11.01.2026 р., закінчився 13.01.2026 р.

Судом встановлено, що копію рішення суду від 06.01.2026 р. отримано представником позивача – адвокатом Білою Т.В. 22.01.2026 р., про що свідчить довідка про отримання документу.

Відтак клопотання позивача в частині поновлення строку на подачу заяви про розподіл судових витрат підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7300 грн., суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч.1, 7, 9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві представником позивача зазначено про те, що нею буде подано заяву про вирішення судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до вимог ст.143 КАС України.

27.01.2026 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

До заяви від 27.01.2026 р. про ухвалення додаткового рішення представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 15.09.2025 р. № 12-пд/20225, який укладено між ОСОБА_1 та адвокатом Білою Т.В.

За змістом п.4.2 розділу "Порядок оплати послуг адвоката" даного договору сторони погодили вартість наданих послуг адвоката, які визначені в Додатку №1 (прайс-листі), який погоджений сторонами та є невід`ємною частиною договору якщо інше не встановлено додатковою угодою до договору, вартість послуг адвоката залежить від виду послуги та складності та об`єму документу.

Відповідно до Звіту №1 від 15.09.2025 року адвокатом надано наступні послуги:

-правовий аналіз документів – 1500,00 грн.

-аналіз судової практики – 1000,00 грн.

-усна консультація щодо правовідносин – 300,00 грн.

-підготовка позовної заяви – 5000,00 грн.

Суд частково погоджується зі складовими гонорару та вважає, що послуга за № 2 по суті стосується підготовки позовної заяви, а тому охоплюється послугою № 4 та не може рахуватися окремо. Відтак, суд не враховує окремо послугу № 1 на суму 1000 грн. у загальну вартість наданих позивачу послуг.

З огляду на викладене у вказаній частині суд задовольняє вимоги позивача на суму 7300 грн.

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат щодо "гонорару успіху" за досягнення мети представництва в Херсонському міському суді Херсонської області по справі № 766/14362/25 в сумі 5000 грн.

За змістом Додаткової угоди №1 від 30.09.2025 року до договору про надання правничої допомоги від 15.09.2025 р. № 12-пд/20225, у разі, якщо буде досягнуто позитивне для клієнта судове рішення, Клієнт сплачує додатково Адвокату гонорар в розмірі 5000 грн.

Таким чином, договір передбачає обов`язок ОСОБА_1 сплатити додаткові кошти за вже надану правову допомогу в разі прийняття судом рішення на користь позивача.

Представник позивача стверджує, що заявлена ним сума в 5000 грн. є "гонораром успіху", який згідно висновків Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у постанові Касаційного господарського суду від 17.08.2020 по справі № 925/1067/19 є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

З приводу наведеного суд зазначає, що рішення Об`єднаної Палати Верховного Суду, на яке посилається представник позивача, є прийнятим на підставі Господарського процесуального кодексу України, тобто в рамках господарського судочинства, яке суттєво відрізняється від адміністративного судочинства, зокрема, наявністю в адміністративному судочинстві принципу офіційного з`ясування обставин у справі, який передбачає активну роль суду в збиранні доказів по справі. Тоді як в господарському судочинстві відповідні повноваження в суду відсутні (згідно ч.4 ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи), превалює принцип змагальності сторін, за яким обов`язок доказування в покладено на сторін по справі.

Тобто, реальна роль адвокатського представництва в господарському та в адміністративному судочинстві відмінні, що робить недоцільним розповсюдження висновків з приводу порушених процесуальних питань, зроблених Об`єднаною Палатою Верховного Суду в господарській справі на справи, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що інтереси ОСОБА_1 , як сторони договору (клієнта), безумовно, не обмежуються отриманням власне послуг адвоката Білої Т.В., а спрямовані на досягнення певного результату - "позитивного рішення", проте, досягнення такого результату виходить за межі предмету договору, яким є лише надання правових послуг.

Рішення суду в адміністративній справі є результатом вирішення спору, що виник між його учасниками, актом органу судової влади, що приймається, складається і підписується виключно суддями відповідно до чітко визначених процедур судочинства іменем України на засадах верховенства права, згідно вимог законодавства. Розглядаючи справу, суд доходить висновку про задоволення позову, в разі виявлення протиправних дій або рішень з боку відповідача, що, відповідно, в такому випадку не є досягненням результату адвокатом, а є діяльністю суду.

Разом з тим, як неодноразово зазначав Верховний Суд, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000 р., скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику з цього питання і сформулював основні положення стосовно угод в яких виплачується гонорар успіху. Суд зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 06.11.1980, скарга №6538/74), відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, до яких позивачем включено й витрати зі сплати адвокату "гонорару успіху", суд як і у випадку з іншими судовими витратами повинен оцінити їх реальність, необхідність та розумність.

Так, суд розглянув питання розподілу судових витрат заявлених позивачем до відшкодування та вирішив, що підлягає відшкодуванню є сума 7300 грн.

Таким чином, гранична сума витрат, які мають бути відшкодовані позивачу вже визначена судом.

Окремо суд зауважує, що поняття "гонорар успіху" не закріплено на законодавчому рівні. Проте, як вбачається зі ст.27 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 р., адвокат зобов`язаний приділяти розумно необхідну увагу для успішного виконання кожного доручення, незалежно від розміру обумовленого гонорару. Отже, уклавши договір про надання правової допомоги, адвокат визначає гонорар, тобто вартість своїх послуг за виконання доручення (надання послуг) і при цьому адвокат зобов`язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту та успішно здійснити його захист або представництво.

Тобто, згідно наведених правил адвокатської етики, адвокат не потребує додаткового фінансового стимулу для належного виконання взятих на себе та оплачених клієнтом зобов`язань з представництва.

Більш того, суд звертає увагу, що дана категорія справ становить усталену судову практику, а тому встановлення в договорі додаткових стимулів для досягнення результатів, які є очікуваними та передбачуваними, суд не вважає необхідним та розумним.

На підставі наведеного, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 витрат щодо "гонорару успіху" за досягнення мети представництва в Херсонському міському суді Херсонської області по справі № 766/14362/25.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 252, 255 КАС України, суд -

вирішив:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в сумі 7300 грн.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяТ. І. Рядча

Оригінал: reyestr.court.gov.ua