Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №947/41231/24 — Київський районний суд м. Одеси

____________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/41231/24

Провадження № 2/947/187/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового Остапчук О.Є.,

за участю:

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Неголюка С.Б.,

представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Рижих Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі судових засідань Київського районного суду м. Одеси в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 947/41231/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приморська державна нотаріальна контора у місті Одесі про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, та визнання права спільної сумісної власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Позивачка звернулась до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить:

-встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 01 січня 2004 року до 29 травня 2023 року.

-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,9 кв.м., житловою 45,2 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що до звернення з цією позовною заявою до суду, Київський районний суд м. Одеси вже розглядав заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, справа № 947/13631/24. Адвокатом Рижих Дмитро Олександрович, що представляв інтереси далекого родича померлого, ОСОБА_5 , що мешкає в Ізраїлі, були подані заперечення щодо задоволення заяви та суддя встановив наявність спору щодо майна. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.11.2024 залишив її заяву без розгляду.

Звертаючись з позовною заявою, позивачка зазначає, що вона проживала разом з ОСОБА_4 з 01.01.2004 року як дружина та чоловік, шлюб між ними не реєструвався, оскільки в цьому не було потреби. За час проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися ремонтом квартири, купували предмети домашнього побуту.

ОСОБА_4 піклувався про неї, а вона за ним. Вона як дружина готувала їжу, прибирала, прала одяг. Крім того свята проводили в колі рідних та друзів (копії фотографій надаються). Померлий ОСОБА_4 за життя спілкувався з її мамою та родичами.

У 2019 році ОСОБА_4 разом з нею придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Напередодні, у грудні 2018 році вона для придбання зазначеної квартири позичила грошові кошти у розмірі 1000,00 доларів США у своєї матері ОСОБА_6 . Квартира була куплена для їх спільного проживання як сім`ї.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер у місті Одесі. Саме позивачка отримувала свідоцтво про смерть та займалась організацію та проведенням його поховання. Для прийняття спадщини, що залишися після смерті ОСОБА_4 , зокрема трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вона17.11.2023 звернулась із заявою про приймання спадщини до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Руслани Валеріївни. Потреба встановлення факту спільного проживання однією сім`єю виникла для оформлення спадщини. Стверджує, що факт її проживання з ОСОБА_4 як чоловіка та дружини також підтверджується довідкою № 6 від 02.10.2023, виданою Житлово-будівельним кооперативом «Київський-6», відповідно до якої ОСОБА_4 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав разом із ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , та вели спільне господарство.

За час їхнього спільного проживання вони вели спільне господарство, робили ремонт в квартирі АДРЕСА_4 , замінювали водопровідні труби, купували побутову техніку. Також померлий разом зі нею оплачував комунальні послуги, що підтверджується квитанціями про оплату житлово-комунальних послуг, послуг за утримання будинку та прибудинкової території, за тепло, газ, електроенергію, інтернет, домофон. Оригінали квитанцій та довідки ЖБК «Київський-6» надавались при розгляді справи № 947/13631/24.

Про їх відносини з померлим, як чоловіка та дружини свідчать фотокартки, на яких зображені вони з померлим, з родичами, у сімейному колі, з друзями (фото у матеріалах справи № 947/13631/24).

Також позивачка зазначає, що з колишнім чоловіком вона розлучилась 27.11.1984 року, після чого зустріла ОСОБА_4 , з яким почали спільно проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу та проживали разом до дня його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

У своїх обґрунтуваннях сторона позивача посилається на статті 15,16, 1216, 1218, 1258, 1261, 1264, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 3, 21, 27, 36, 60, 74 СК України, а також правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 20.02.2012 у справі № 6-97с11, у справі №522/25049/16-ц, позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц, а також на правову позицію, викладену у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування».

Просить позовні вимоги задовольнити.

Також у прохальній частині позовної заяви позивачка просить оглянути справу№ 947/13631/24, а також викликати та допитати в якості свідків щодо підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 .

Відзив на позовну заяву

Правом подання відзиву на позовну заяву сторона відповідача не скористалась, письмові пояснення у справі від сторони відповідача також не надходили.

Пояснення третіх осіб

10.02.2025 через систему «Електронний суд» надійшли пояснення від представника третьої особи – Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

У письмових поясненнях зазначив, що оскільки ухвалене рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10 щодо встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 та визнання за ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на квартиру не вплине на права та обов`язки Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вважає, що наявні підстави для виключення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з кола учасників справи.

Процесуальні дії та рух справи

Представник позивачки 24.12.2024 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_5 , тертя особа: Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з вказаним позовом, відповідно до якого просить суд

- встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,9 кв.м., житловою 45,2 кв.м. (вартість 1/2 частини згідно наданої довідки про оціночну вартість становить 1016670,27 гривень).

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.

Ухвалою судді від 25.12.2024 позовну заяву залишено без рух та надано позивачці строк для усунення недоліків: доплатити судовий збір відповідно звіту про оцінку майна у розмірі 8954,80 грн.

На виконання вказаної ухвали представником позивачки 30.12.2024 подано заяву про усунення недоліків та долучено платіжну інструкцію про доплату судового збору у вказаному розмірі.

Ухвалою судді від 09.01.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 06.02.2025.

Підготовче засіданні 06.02.2025 відкладене за клопотанням представника правонаступників відповідача ОСОБА_10 – адвоката Рижих Д.О. з метою надання часу спадкоємцям відповідача у належний процесуальний спосіб вступити у справу. Підготовче засідання відкладене на06.03.2025.

10.02.2025 через систему «Електронний суд» надійшли пояснення від представника третьої особи – Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідно до яких просить виключити зі складу учасників справи № 947/41231/24 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та повідомити про результати розгляду справи, надіславши копію прийнятого рішення на адресу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

11.02.2025 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли пояснення, відповідно до яких просить виключити зі складу учасників справи Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса). При цьому представник третьої особи зазначила, що ураховуючи позовні вимоги щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, та визнання права спільної сумісної власності на майно, то ухвалене у справі рішення жодним чином не вплине на права та обов`язки третьої особи.

06.03.2025 від позивачки надійшло клопотання про заміну третьої особи, зокрема просить залучити до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приморську державну нотаріальну контору у місті Одесі, замінивши нею Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Підготовче засідання 06.03.2025 відкладене на 02.04.2025.

01.04.2025 від представника позивачки надійшло клопотання про заміну відповідача у справі ОСОБА_10 на його правонаступника – ОСОБА_11 .

У підготовчому засіданні 02.04.2025, ухвалою суду задоволено клопотання адвоката Неголюка С.Б. про заміну відповідача у справі шляхом заміни відповідача ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на належного відповідача, його процесуального правонаступника – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Підготовче засідання відкладене до 30.04.2025.

30.04.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Рижих Д.О. про витребування доказів, а також заява про виклик свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Підготовче засідання 30.04.2025 за клопотанням представника позивачки – адвоката Неголюка С.Б. з метою ознайомлення заявлених представником відповідачки клопотань та підготовки своєї позиції з приводу їх розгляду відкладене на 19.05.2025.

Підготовче засідання 19.05.2025 за клопотанням представника позивачки – адвоката Неголюка С.Б. у зв`язку із його хворобою відкладене на 18.06.2025.

У підготовчому засіданні 18.06.2025 розглянуто клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Рижих Д.О. про витребування доказів, яке задоволено: витребувано докази з Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області (відомості про джерела та розмір доходу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ) та з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (повний витяг з ДРАЦС, що містить усі відомості про акти цивільного стану, зміни та іншу інформацію, внесену до нього щодо громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ).

Також підготовчому засіданні від 18.06.2025 розглянуто клопотання позивачки про заміну третьої сторони у справі, яке задоволено: залучено до участі у справі Приморськудержавнунотаріальнуконторуу містіОдесі, замінивши третю особу Південне міжрегіональнеуправління Міністерства юстиції (м. Одеса). Підготовче засідання відкладене на 16.02.2025.

07.07.2025 до суду з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли витребувані докази та інформація надійшов лист з проханням уточнити вид Витягу, який витребовується судом.

14.07.2025 до суду з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли витребувані докази та інформація.

Також 14.07.2025 до суду надійшли витребувані докази та інформація з ГУ ДПС України в Одеській області.

Відповіді та докази долучені до матеріалів справи у підготовчому засіданні 16.07.2025.

Підготовче засідання 16.07.2025 за клопотанням представників сторін відкладене на 16.09.2025 (у період з 07.08.2025 по 05.09.2025 головуюча суддя у справі перебувала у щорічній відпустці).

12.08.2025 до суду від третьої особи Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі надійшла зава про розгляд справи за відсутності її представника, заперечень щодо винесення рішення не має.

У підготовчому засіданні 16.09.2025 суд розглянув клопотання представників сторін щодо виклику ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 для допиту їх в якості свідків, задовольнив та постановив викликати вказаних осіб у судове засідання для проведення їх допиту в якості свідків, про що постановив ухвалу на місці, яка занесена до протоколу засідання 16.09.2025.

Окрім цього, суд під час підготовчого провадження неодноразово наголошував та роз`яснював представнику позивачки, що нормами ЦПК України не передбачений огляд іншої судової справи як окремої процесуальної дії. Ураховуючи принцип цивільного судочинства щодо змагальності сторін, меж судового розгляду, який здійснюється в межах позовних вимог та на підставі доказів, поданих сторонами у справі, увага представника позивачки звернута на те, що огляд відповідних доказів у справі можливий після їх надання стороною у справі або їх витребування за відповідним клопотанням сторони у справі, відповідно до норм ст. 84 ЦПК України.

При цьому суд з`ясував, що представник позивачки у цій справі також був її представником у справі № 947/13631/24, матеріали якої просить оглянути суд під розгляду цієї справи, що наділяє останнього можливістю ознайомитись з матеріалами тієї справи зі зняттям копій необхідних стороні позивача документів та долучення їх до матеріалів цієї справи відповідно до норм ЦПК України.

З такими клопотаннями сторона позивача у цій справі до суду не зверталась.

Окрім цього, під час надання пояснень суду, позивачка та її представник зазначили, що квитанції на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , видавались на ім`я ОСОБА_4 , а їх оплата здійснювалась з платіжної кратки самого ОСОБА_4 , позивачка особисто через відділення банків або шляхом використання своєї платіжної картки оплати за житлово-комунальні послуги по цій квартирі не здійснювала.

У засіданні 16.09.2025, з урахуванням думки представників сторін, підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті. Судове засідання призначене на 23.10.2025.

У судовому засіданні 23.10.2025 розпочатий розгляд справи по суті, встановлені фактичні обставини справи.

При цьому сторона позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідачки – адвокат Рижих Д.О. заперечував проти задоволення позовних вимог через недостатність доказів, які б підтверджували спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов`язків,спільне придбання майна чи виховання дітей.

Зокрема, вказав на відсутність будь-яких доказів, окрім наданих показань в якості свідка матері позивачки ОСОБА_6 , на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю до придбання квартири, тобто до 25.01.2019.

Звернув увагу суду на пункт 6 Договору купівлі-продажу від 25.01.2019, яким підтверджений факт придбання у власність ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_5 , відповідно до якого ОСОБА_4 засвідчив, що у шлюбі не перебуває та ні з ким однією сім`єю без укладання шлюбу не проживає, і грошові кошти, що витрачаються ним на придбання квартири за цим договором не є спільною сумісною власністю та є його особистою приватною власністю, і особи які б могли поставити питання про визнання за ним права на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю квартири, у тому числі відповідно до статей 65, 74 и 97 Сімейного Кодекса відсутні.

Щодо наданої стороною позивача боргової розписки представник відповідачки зазначив, що ОСОБА_15 нібито позичила у своєї матері ОСОБА_6 одну тисячу доларів США для участі в придбанні квартири зі своїм чоловіком ОСОБА_16 ; розписка датована 25.12.20218; у розписці міститься власноручний напис ОСОБА_6 про те, що вона згодна з терміном повернення боргу. Звертає увагу на те, що вказана розписка виконана таким чином, щоб було дуже зручно в майбутньому його використовувати у якості доказу по цивільної справі, тобто в ньому вказане, що гроші беруться для придбання квартири и що ОСОБА_4 є «гражданським супругом», тобто ідеальний доказ для цієї справи. На думку представника відповідачки ідеальність викладеного тексту розписки для цієї справи викликає сумнів у складанні такої розписки саме 25.12.2018. Вважає цей документ штучно створеним доказом у цій справі, оскільки сума боргу є незначною, щоб надавати її під розписку, а відносини, та стосується взаємовідносин між матерію та донькою.

Наявність у позивача документів, пов`язаних із смертю та похованням ОСОБА_4 не підтверджує факт перебування позивача в фактичних шлюбних відносинах, спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків з померлим.

Окрім цього, представники відповідачки – адвокат Рижих Д.О. та ОСОБА_3 , яка є родичем сім`ї ОСОБА_4 , зазначили про відсутність у сім`ї інформації про відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , вони жодного разу про неї не чули, її не бачили та з нею не спілкувались, про смерть ОСОБА_4 вони дізнались від правоохоронних органів, після розблокування мобільного телефону ОСОБА_4 .

У судовому засіданні 23.10.2025 допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_13 . Оголошено перерву до 10.12.2025 з метою виклику у судове засідання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 .

У судовому засіданні 10.12.2025 допитано в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . На стадії дослідження письмових доказів у справі оголошено перерву у судовому засіданні до 20.01.2026.

Водночас заявлені свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_14 до суду не з`явились, представниками сторін явку не забезпечили, з відповідними клопотаннями до суду не звертались, на їх допиті не наполягали.

У судовому засіданні 20.01.2026 досліджені письмові докази, за заявами представників сторін у засіданні оголошена перерва для надання можливості представникам сторін підготуватися до судових дебатів.

У судовому засіданні 28.01.2026 під час судових дебатів сторона позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просила суд встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 з 01.01.2004 по 29.05.2023 (день його смерті) та визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

При цьому представник позивачки зазначив про достатність наданих стороною позивача доказів на підтвердження факту проживання позивачки та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зокрема стверджує, що факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 як чоловіка та дружини та сплати за спожиті житлово-комунальні послуги підтверджується довідкою № 6 від 02.10.2023, виданою Житлово-будівельним кооперативом «Київський-6», про те, що ОСОБА_4 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 проживав разом із ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , та вели спільне господарство.

Також, факт їхнього проживання як подружжя та ведення спільного господарства у судовому засіданні підтвердили свідки, які проживають по сусідству: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та мати позивачки ОСОБА_6 .

Також представник позивачки зауважив, що саме по собі зазначення в договорі купівлі-продажу спірної квартири про неперебування відповідача в шлюбі чи фактичних шлюбних відносинах без установлення контексту такого твердження не може свідчити про непроживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу на момент укладення цього договору. Так, підписання відповідачем типового договору купівлі-продажу із застереженням про неперебування в шлюбних стосунках є його одностороннім волевиявленням. Позивачка, не будучи стороною цього договору, будь-якого впливу на таке волевиявлення не має, а механізму оспорення правочину в частині згаданого застереження чинним законодавством не передбачено. Тому включення такого пункту в договір купівлі-продажу (як і його відсутність) саме по собі не може створювати, змінювати або припиняти прав та обов`язки сторін цього спору в контексті їх стосунків як чоловіка та жінки. Обставина проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу підлягає встановленню судом у кожному конкретному випадку після надання оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності.

Позивачка ОСОБА_1 у судових дебатах, серед іншого, заначила, що вони дійсно проживали разом із ОСОБА_4 як чоловік та дружина тривалий час. За час спільного проживання вона готувала, прибирала, правала, доглядала за хворою матір`ю ОСОБА_4 , відношення до неї з боку матері ОСОБА_4 було позитивне. Разом з ОСОБА_4 скуплялись у магазинах, на ринку. Щодо їх взаємовідносин зазначила, що ОСОБА_4 міг піти до своїх знайомих, товаришів, друзів без неї та не повідомити про це, натомість міг подзвонити і сказати, що затримується; йому не подобалось, коли йому телефонували із запитаннями Де він? Та коли буде? Тому ОСОБА_1 не турбувала його, якщо він затримувався після роботи та не з`ясовувала його місцезнаходження. Також позивачка зазначила, що якщо родичам ОСОБА_4 і не було про неї відомо, це не означає, що її не було зовсім.

У судових дебатах представник відповідачки – адвокат Рижих Д.О., посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі № 202/5008/16-ц (постанова від 25.11.2019), зазначив про недостатність наданих стороною позивача доказів на підтвердження факту проживання майже 20 років ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Також відсутні інші докази, окрім показань матері позивачки ОСОБА_6 , які б підтверджували факт їхнього проживання однією сім`єю до 25.01.2019.

Також під час судових дебатів представник відповідачки звернув увагу на такий доказ як Довідку, видану за місцем вимоги та підписану головою ЖСК Міхіної Н.М., з тексту якої вбачається, що позивачка з померлим дійсно проживали однією сім`єю та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_2 , з 25 січня 2019 по день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , та позивачка сплачувала за житлово-комунальні послуги. Водночас зазначив, що з показань наданих свідком ОСОБА_8 вбачається, що вона познайомилась з ОСОБА_4 під час того, коли він приніс відповідні документі, підтверджуючи його право власності на квартиру. При цьому свідок показала, що ОСОБА_4 повідомив їй про те, що в квартирі він буде проживати разом зі своєю матір`ю, та повідомив свій номер мобільного телефону та номер мобільного телефону своєї матері. Про те, що разом з ними буде проживати інші особи, зокрема позивачка, нічого голові кооперативу не повідомляв. Також свідок пояснила, що їй невідомі обставини сімейного життя ОСОБА_4 до того, як він почав проживати у цьому будинку. Таким чином, представник відповідачки вважає надану Довідку відображенням суб`єктивної думки ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю. Довідка в частини констатації факту оплати ОСОБА_1 комунальних услуг суперечить як показанням самої ОСОБА_8 , так і поясненням позивачки ОСОБА_1 . Вказаний доказ охоплює лише період, починаючи з 25.01.2019, та не містить інформації щодо ведення спільного господарства та проживання позивачки з померлим однією сім`єю починаючи з 01.01.2004 та до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Більш письменних доказів які б прямо чи побічно підтверджували або б спростовували факт проживання однією сім`єю суду не надано.

Письмові промови у судових дебатах представників сторін за їх заявами долучені до матеріалів справи.

Позивачка та представники сторін обмінялись репліками, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення і проголошення на 06.02.2026.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .

Звертаючись із позовом ОСОБА_1 вказала, що проживала однією сім`єю із ОСОБА_4 з 01.01.2004 року та по день його смерті.

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , позивачка ОСОБА_1 28.11.1984 року розлучилась з ОСОБА_17 , прізвище після розірвання шлюбу не змінювала.

Відповідно до витребуваної з Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) інформації та Витягів з актів реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 після 27.11.1984 (після розлучення) шлюб з іншим чоловіком не реєструвала. ОСОБА_4 перебував у шлюбі з 19.11.1999 по 02.09.2003, після чого у зареєстрованому шлюбі не перебував.

Згідно з поясненнями позивачки та показаннями свідка ОСОБА_6 , матері позивачки, ОСОБА_1 познайомили з ОСОБА_4 та приблизно у листопаді 2003 року він запропонував їй жити разом, на що позивачка погодилась та приїхала проживати до нього у квартирі на 1-ій станції Люстдорфської дороги, після чого після придбання ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 , переїхали до вказаної квартири т, де продовжували проживати разом до дня смерті ОСОБА_4 .

Згідно зі Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер у місті Одесі ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про смерть № 5650.

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надала докази, які, на її думку, обґрунтовують заявлені вимоги.

На підтвердження спільного проживання за останньою адресою: АДРЕСА_2 , наданий Договір купівлі-продажу від 25.01.2019, відповідно до якого ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 , за 837 203 грн.

Згідно з пунктом 6 вказаного Договору, встановлено, що ОСОБА_4 , як покупець, засвідчив, що у шлюбі не перебуває та ні з ким однією сім`єю без укладання шлюбу не проживає, і грошові кошти, що витрачаються ним на придбання квартири за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є його особистою приватною власністю, і особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю квартири, у тому числі відповідно до ст.ст. 65,74 та 97 СК відсутні.

Відповідно до Інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 11.06.2023, власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_4 , право власності зареєстроване 25.01.2019 приватним нотаріусом Богун І.А. Одеського міського нотаріального округу.

Позивачка на підтвердження участі у придбанні вказаної квартири надає розписку від 25.12.2018, відповідно до якої позивачка ОСОБА_1 отримала у позику від своєї матері ОСОБА_6 1 000,00 доларів США для участі у придбанні квартири зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_4 . Вказаний борг зобов`язується повернути через 6 місяців. Вказана розписка написана позивачкою та нею підписана.

Згідно з наданими показаннями в якості свідка матір`ю позивачки ОСОБА_6 , остання показала, що ініціатором складання вказаної розписки був саме ОСОБА_4 , на її складанні свідок не наполягала. При цьому показала, що вказана розписка у неї не зберігалась. Вказану розписку склала позивачка.

У наданій стороною позивача Довідці Житлово-будівельного кооперативу «Київський-6» від 09.10.2023 № 6, підписаною головою кооперативу МіхіноюН.М.,зазначено, що ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 та вела з ним спільне господарство за адресою: АДРЕСА_2 , з 25.01.2019 по день його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_4 та сплачувала за житлово-комунальні послуги. Борги за житлово-комунальні послуги на 01.09.2023 відсутні.

Згідно з наданими позивачкою під час судового розгляду поясненнями, після смерті ОСОБА_4 вона продовжувала проживати у вказаній квартирі та сплачувати за житлово-комунальні послуги. Наразі продовжує проживати у вказаній квартирі.

Відповідно до Договорів на організацію поховання та проведення поховання від 01.06.2023 та від 02.06.2023, укладених між ФОП ОСОБА_18 та ОСОБА_1 , замовником послуг виступала позивачка. Місцем виконання вказаних договір визначено ОСОБА_19 . У вказаних договорах адресою замовника (позивачки) вказана адреса: АДРЕСА_6 . На підтвердження оплати за ритуальні послуги з поховання ОСОБА_4 у розмірі 27 770,00 грн позивачка надала копію Квитанції до прибуткового касового ордеру від 02.06.2023.

У подальшому, після смерті ОСОБА_4 , 17.11.2023, позивачка ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Петкова Н.М. Одеського міського нотаріального округу із Заявою компетентним органам нотаріату про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , заява зареєстрована в реєстрі за № 1148.

Також позивачка на підтвердження попереднього звернення до суду із заявою про встановлення факту проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в окремому провадженні надала копію ухвали Київського районного суду м. Одесі від 05.11.2024 у справі № 947/13631/24, відповідно до якої її заяву залишено без розгляду з підстав наявності спору між нею та дядьком померлого ОСОБА_4 – ОСОБА_20 , оскільки встановлення вказаного юридичного факту тягне за собою виникнення у заявниці права на визнання частини квартири спільним сумісним майном.

Згідно з витребуваною з ГУ ДПС України в Одеській області інформацією за період з 01.01.2004 по 29.05.2023 та Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, ОСОБА_1 за період з січня 2004 року по грудень 2008 року отримала дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 54 750,20 грн, за період з січня 2009 року по грудень 2013 року – у розмірі 126 254,99 грн, за період з січня 2014 року по грудень 2018 року – у розмірі 256 318,85 грн, за період з січня 2019 року по травень 2023 рік – у розмірі 11 295,09 грн, всього за період з січня 2004 року по травень 2023 року дохід склав 448 619,13 грн.

Відповідно до витребуваної з ГУ ДПС України в Одеській області Інформації про доходи, отримані від податкових агентів, ОСОБА_4 за період з січня 2004 року по травень 2023 року отримав дохід у розмірі 1 480018,33 грн.

Показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підтверджено проживання позивачки ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 , починаючи з 25.01.2019.

Також з наданих показань вказаними свідками, встановлено, що ОСОБА_4 після придбання квартири, звернувся до ОСОБА_8 як голови житлово-будівельного кооперативу з метою надання копій правовстановлюючих документів для оформлення на його ім`я рахунку для оплати за житлово-комунальні послуги. Свідок ОСОБА_8 також повідомила, що він прийшов зі своєю матір`ю, та на її запитання щодо осіб, які будуть проживати у квартирі, ОСОБА_4 повідомив, що буде проживати він та її мати. Окрім цього, ОСОБА_4 для зв`язку на різні випадки залишив свій номер телефону та номер телефону своєї матері. Контактні дані ОСОБА_1 як співмешканки, або особи, яка може проживати у вказаній квартиріразом з ним, ОСОБА_4 . ОСОБА_8 не надавав, про неї не повідомляв.

Згодом свідкам ОСОБА_8 та її доньці ОСОБА_7 , яка кожного дня заходила після роботи до своєї матері, приблизно у лютому 2019 року, стало відомо про те, що у квартирні ОСОБА_4 також проживає позивачка ОСОБА_1 .Питання щодо занесення до домової книги номеру телефону ОСОБА_1 ніким не порушувалось та не ініціювалось, телефон так і не було занесено до домової книги.

Також свідкам було відомо, що мати ОСОБА_4 дуже хворіла, перенесла інсульти, померла приблизно у вересні 2019 року, до цього часу ОСОБА_21 (позивачка) доглядала за нею. Свідки сприймали Позивачку як співмешканку, дружину ОСОБА_4 , оскільки вона піклувалась про мати, та про ОСОБА_4 , а останній виглядав доглянутим, охайним та по ньому було видно, що у них гарні стосунки.

Свідок ОСОБА_7 декілька разів заходила у гості до позивачки, однак жодного разу ОСОБА_4 , не було вдома, разом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 під час своїх візитів свідок не бачила, описати їх стосунки, як і самого ОСОБА_4 , не може. Під час бесід за чаєм або кавою, розмов про спільне життя між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не вели, позивачка не розповідала (не ділилася) обставинами коли, за яких обставин вони познайомились. Зі слів ОСОБА_21 , вони з ОСОБА_4 проживали разом ще до переїзду до цієї квартири. Про відносини між матір`ю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , остання не розповідала.

Також свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 повідомили, що їм не відомо про відвідування ОСОБА_4 його родичами за час його проживання у цій квартирі.

Свідок ОСОБА_8 повідомила, що ОСОБА_3 (представник відповідачки) звернулась до неї з питанням, у якій саме квартирі проживає ОСОБА_4 , представившись його родичкою, та це було приблизно через 10 днів після його смерті та проведення поховання.

Про смерть ОСОБА_4 дізналась сусідка ОСОБА_4 , яка побачила, що двері у його квартиру були відкриті, та піднялася до свідка ОСОБА_8 , після чого вони разом спустилися до квартири ОСОБА_4 , та побачили його мертвим, після чого викликали поліцію та швидку.

Копію Свідоцтва про смерть ОСОБА_4 свідку ОСОБА_8 . 30.05.2023 принесла ОСОБА_1 , яка продовжувала проживати у квартирі, боргів з оплати за житлово-комунальні послуги були відсутні.

Свідок ОСОБА_7 також повідомила, що вважала ОСОБА_21 (позивачку) та її чоловіка (як потім їй стало відомо ОСОБА_4 ) жінкою та чоловіком, оскільки у розмові ОСОБА_1 казала «чоловік». Також бачила кілька разів їх з вікна як вони виходили на вулицю разом та повертались додому.

Про спільне проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до придбання квартири по АДРЕСА_7 , тобто до 25.01.2019, заявила під час допиту свідок ОСОБА_6 . Мати позивачки як свідок показала, що її донька разом з ОСОБА_4 уперше приїхали до неї в гості на Новий 2004 рік, де були також присутні інші родичі ОСОБА_1 , саме тоді і відбулось знайомство родини позивачки з ОСОБА_4 . У подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_4 неодноразово приїздили у гості до свідка, зокрема: на кожен Новий рік, день народження матері позивачки, а також просто у гості навідатись. Водночас на запитання суду повідомила, що вона жодного разу не приїздила до них у гості у місця проживання її доньки та ОСОБА_4 , ані на 1-у станцію Люстдорфської дороги, ані на просп. Небесної Сотні, пояснюючи це тим, що для цього не було необхідності, тим паче, що вона ще у 2006 році працювала, вони також були зайняті на роботі, а також через те, що вони самі відвідували її.Свідок підтвердила, що ОСОБА_4 наприкінці 2018 року вирішив придбати квартиру, у зв`язку з чим вони звернулись до неї, оскільки не вистачало коштів на її придбання, та ОСОБА_6 надавала у борг ОСОБА_4 та своїй доньці ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1000 доларів США для придбання квартири АДРЕСА_1 . Вказані кошти вони повернули їй упродовж року. Окрім цього свідок повідомила, що з 2005 року до квартири, де проживали ОСОБА_4 з ОСОБА_1 переїхала мати ОСОБА_4 , після чого почали проживати утрьох. Зі слів ОСОБА_1 , вона доглядала мати, коли вона захворіла. На похованнях матері ОСОБА_4 позивачка присутньою не була, оскільки ОСОБА_4 сказав, що вона не приїжджала.

З наданих суду позивачкою та представником відповідачки ОСОБА_3 пояснень встановлено, що родичі ОСОБА_4 не знали про його відносини з позивачкою, про їх спільне проживання майже 20 років. ОСОБА_4 про відносини з ОСОБА_22 їм не розповідав, безпосередньо родичі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ніколи не спілкувались, номерами телефонів не обмінювались, зі святами один одних не вітали.

Згідно з поясненнями позивачки судом також встановлено, що коли родичі ОСОБА_4 приїздили з Ізраїля до нього у гості в Одесу (приблизно у 2016 році, коли вони проживали на 1-йі станції Люстдорфської дороги), він просив ОСОБА_1 на цей час пожити у її матері, а після від`їзду родичів.

ОСОБА_1 пояснила це тим, що це особливість характеру ОСОБА_4 : він не ділився особистим життям з іншими, у тому числі мабуть і з родичами, тому їм про їх відносини нічого не відомо. Хоча з друзями та родичами позивачки він був знайомий, разом ходили до них у гості.

З показань матері позивачки – свідка ОСОБА_6 також встановлено, що свідок з матір`ю ОСОБА_4 знайомі не були, ніколи з нею не бачились та не спілкувались.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_13 , який був знайомий з ОСОБА_4 з дитинства та тривалий час підтримував з ним дружні стосунки, повідомив, що про стосунки ОСОБА_4 із жінкою або жінками йому нічого не відомо. Як йому було відомо, ОСОБА_4 майже усе своє життя проживав зі своєю матір`ю, яка ним опікувалась і так би мовити «тримала при собі»: часто бачив їх разом на базарі та в інших місцях, коли зустрічав ОСОБА_4 , він завжди був з мамою, поки вона була жива. Про ОСОБА_23 він ніколи не чув та ніколи її не бачив. Неодноразово приходив до ОСОБА_4 в гості, коли останній проживав як на «масиві (1 станція)», так і на ОСОБА_24 . Під час перебування у гостях жінок не було. Лише один раз він запитав у ОСОБА_4 про його особисте життя, чи перебуває він з кимось у стосунках, на яке ОСОБА_4 не відреагував (відповів по типу «не треба про це..»). Перебуваючи у гостях у квартирі по просп. Небесної Сотні, присутності іншої жінки, за його враженням, не відчувалось; при цьому квартира була недоглянута та потребувала ремонту. На похованнях матері ОСОБА_4 був присутній, однак ОСОБА_1 там не бачив, на похованні були присутні інші жінки, ураховуючи їх вік, то були однокласниці ОСОБА_4 .

Мотиви суду

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 18 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя.

З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі№ 199/3941/20.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі№ 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Оцінка доказів та висновки суду

Вирішуючи спір у вказаній справі про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд виходить з принципу достатності та переконливості доказів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету і витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, а також притаманних подружжю відносин.

Надаючи оцінку показанням свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 суд виснував, що їх пояснення носять узагальнений характер та стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін. Показання допитаних свідків не підтверджують наявності у них усталених відносин, які притаманні подружжю та не є достатнім доказом для доведення факту проживання ОСОБА_25 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

Сам по собі факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Саме тільки цей факт не може свідчити, що сторони проживали в зазначений період (з 01.01.2004 по 29.05.2023) однією сім`єю, а придбане одним із них майно є спільною сумісною власністю сторін, оскільки стороні позивача необхідно було надати достатні та належні докази ведення спільного господарства, наявності у сторін бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Таких доказів суду не надано.

При цьому не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували наявність відносин, притаманних подружжю до 25.01.2019.

З показань друга ОСОБА_4 – свідка ОСОБА_13 взагалі не вбачається з боку ОСОБА_4 ставлення до спільного проживання з позивачкою як до подружніх стосунків, оскільки останній нікому про неї не розповідав, як і не повідомляв інформацію про спільне їх проживання.

Надані показання свідком ОСОБА_6 , матір`ю позивачки, носять загальний характер та підтверджують лише факт спільного проживання, без конкретизації тих відносин, які фактично існували між позивачкою та померлим; при цьому надані показання не підтверджують факт спільного проживання однією сім`єю, ведення господарства між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , дійсних шлюбних стосунків, притаманних подружжю, оскільки як показала свідок, вона жодного разу не приїздили до них у гості, а отже зробити висновки про наявність чи відсутність дійсних шлюбних відносин між ними свідок не могла. Відсутність таких обставин як знайомство між собою матерів, знайомство ОСОБА_1 з родичами ОСОБА_4 та введення її у його родину в якості жінки також свідчить лише про близькі стосунки між чоловіком та жінкою, які не мають ознак тих шлюбних відносин, з яких випливають спільні права та обов`язки.

Під час надання оцінки показанням вказаних свідків, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18), відповідно до якого, сам по собі факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Дослідженням витребуваних з органів ДПС України інформаційних довідок про доходи ОСОБА_1 та ОСОБА_4 встановлено, що останній мав достатній дохід для того щоб придбати вказану квартиру на власні особисті кошти, а розмір доходів ОСОБА_1 для участі у спільному придбанні квартири не є суттєвим.

Оцінюючи розписку про запозичення ОСОБА_1 у своєї матері 1000 доларів США на придбання спільної з ОСОБА_4 квартири, суд зауважує, що згідно з показаннями ОСОБА_6 на складанні вказаної розписки наполягав сам ОСОБА_4 , ким саме складалась розписка свідок не пам`ятає, як і не пам`ятає самого змісту розписки. Як встановлено судом, розписка складена та підписана позивачкою. Суд також вбере до уваги, що під час надання показань свідок зазначила, що саме ОСОБА_4 вирішив придбати квартиру.

Оцінюючи Договір купівлі-продажу від 25.01.2019 квартири АДРЕСА_1 , зокрема пункт 6, відповідно до якого ОСОБА_4 як покупець, засвідчив, що у шлюбі не перебуває та ні з ким однією сім`єю без укладання шлюбу не проживає, і грошові кошти, що витрачаються ним на придбання квартири за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є його особистою приватною власністю, і особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю квартири, у тому числі відповідно до ст.ст. 65,74 та 97 СК відсутні, суд доходить таких висновків.

На момент придбання вказаної квартири (січень 2019 року), як зазначає позивачка та повідомляє свідок ОСОБА_6 , ОСОБА_1 з ОСОБА_4 вже проживали однією сім`єю щонайменше 15 років (рахуючи з листопада 2003 року). Водночас, під час придбання квартири ОСОБА_26 не вказує про ОСОБА_1 як про особу, з якою він фактично перебуває у шлюбних відносинах та/або проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що на думку суду свідчить про відсутність з його боку ставлення до їх з позивачкою відносини як шлюбних, та таких, з яких у них виникають та існують права та обов`язки, притаманні подружжю.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

Суд надаючи оцінку належності та достатності наданих стороною позивача доказів, також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.09.2023 у справі № 552/4291/22, відповідно до якої Суд зазначив, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства тощо

Під час розгляду справи суд дослідивши вищевказані докази, дійшов висновку, що позивачкою не доведений факт спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2004 року по день його смерті. Саме по собі фактичне проживання за однією адресою, а також перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки не може свідчити про те, що особи проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за відсутності доказів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності прав та обов`язків один до одного тощо.

Отже суд виснував про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо посилань представника позивачки на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 20.02.2012 у справі № 6-97с11, у справі №522/25049/16-ц, позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц, вказані позиції враховані судом під час розгляду вказаної справи, зокрема під час надання оцінки наданим сторонами доказів щодо їх належності та достатності, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ураховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на позивачку.

Керуючись ст.ст. 16, 203, 215,321, 387, 388, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 81, 83, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приморська державна нотаріальна контора у місті Одесі про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, та визнання права спільної сумісної власності на майно відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Ізраїльський біометричний паспорт НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_8 .

Третя особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приморська державна нотаріальна контора у місті Одесі, ЄДРПОУ: 42511993, адреса: 65039, Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, будинок 19Б.

Скорочене рішення суду проголошене та підписане 06.02.2026.

Повне рішення суду складене 11.02.2026.

Суддя Ю. А. Скриль