Вирок від 10 лютого 2026 р. у справі №495/4096/23 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/4096/23

Номер провадження 1-кп/495/3/2026

11 лютого 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі:

прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони в Одеській області ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровський об`єднане кримінальне провадження № 495/4096/23 за обвинувальним актом ЄРДР за № 42023164020000021 від 06.03.2023 року, обвинувальним актом ЄРДР за № 62024150020000528 від 16.04.2024 року та обвинувальним актом ЄРДР № 12025166240000113 від 29.03.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Великомар`янівка Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, неодруженого, із середньою спеціалоьною освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді сапера 2 інженерно-саперного відділення 3 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти інженерно-саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.1 ст.309 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді сапера 2 інженерно-саперного відділення 3 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти інженерно-саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 – 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України,діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, 15.02.2023 об 07 год. 30 хв. не повернувся зі звільнення до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_1 та продовжував ухилятися від військової служби до 18 год. 00 хв. 18.02.2023, без поважних причин, в умовах воєнного стану, проводячи час на власний розсуд та не пов`язуючи його з обов`язками військової служби, після чого повернувся у роташування військової частини за місцем служби.

Таким чином ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, – нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім цього ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді сапера 2 інженерно-саперного відділення 3 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти інженерно-саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 – 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України,діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, 08.01.2024 об 07 год. 30 хв. під час строку дії воєнного стану в Україні не повернувся зі звільнення до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_1 та продовжував ухилятися від військової служби по 15 год. 20 хв. 13.09.2024, проводячи час на власний розсуд не пов`язуючи його з обов`язками військової служби.

Таким чином ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, – нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім цього ОСОБА_4 , діючи умисно, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, достовірно знаючи про порядок обігу психотропних речовин, а так само про відповідальність за незаконний обіг психотропних речовин, діючи з прямим умислом, направленим на незаконне придбання психотропної речовини, користуючись месенджером «Telegram», у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено –PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), яку зберігав при собі для власного вживання, без мети збуту до 28.03.2025.У період часу з 22:52 по 23:14 годин 28.03.2025 в ході огляду місця події на автобусній зупинці навпроти АЗС «УкрПетроль» в с. Бритівка Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_4 добровільно видав співробітникам поліції пробірку, скляну колбу (лампочку), на дні якої виявлено білу речовину кристалічної форми, а також футляр з полімерною трубкою, які містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP: порошкоподібна речовина білого кольору у пробірці, масою 0,227г, містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP (кількісний вміст якої в речовині становить 0,191г).; порошкоподібна речовина білого кольору, масою 0,018г, у футлярі з полімерною трубкою, містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP (кількісний вміст якої в речовині становить 0,015г); нашарування речовини коричневого кольору на внутрішній поверхні лампочки, містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP (кількісний вміст якої в речовині становить 0,040 г). Загальний кількісний вміст PVP, який включений в Таблицю І Списку № 2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, у речовинах зазначених фрагментів становить 0,246г., що є невеликим розміром відповідно до Таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу».

Таким чином ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав психотропну речовину без мети збуту, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в обсязі обвинувачення, підтвердивши факт вчинених ним кримінальних правопорушень в час, спосіб та при обставинах, які викладені в обвинувальних актах. Пояснив, що він, будучи військовслужбовцем під час мобілізації на посаді сапера 2 інженерно-саперного відділення 3 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти інженерно-саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», 15.02.2023 о 07.30 год. мав повернутись зі звільнення до військової частини НОМЕР_1 , де проходив службу, однак вирішив не повертатись та проводив час на власний розсуд до 18.00 год. 18 лютого 2023 року, оскільки тривалий час не отримував відпустку. Після цього добровільно повернувся та продовжив проходження військової служби до 08.01.2024 року, коли знову не повернувся зі звільнення без поважної причини, оскільки тривалий час не отримував відпустку. До військової частини НОМЕР_1 більше не повертався, проводив час на власний розсуд, переважно за місцем проживання, до 13.09.2024 року, коли був затриманий.

28 березня 2025 року він поїхав у м.Білгород-Дністровський, де через анонімний Телеграм-канал придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP ("сіль"), для власного вживання, без мети збуту. Придбав шляхом відшукання "закладки" за отриманими від продавця координатами в районі пустиря, що неподалік полікліники по вул.Сонячній у м.Білгород-Дністровський. Коли прямував додому, був зупинений працівниками поліції, яким добровільно видав зазначену психотропну речовину.

Висловив каяття у вчиненому, просив суворо не карати, зазначив, що активно сприяв органу досудового розслідування у розкритті даних злочинів та бажає продовжити військову службу у іншому підрозділі.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчинення злочинів, добровільності та істинності його позиції.

Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив положення ч. 3 ст. 349 КПК України, згідно яких обвинувачений у такому випадку буде позбавлений права оскаржити обставини, які ніким не оспорюються в апеляційному порядку. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України та ч.1 ст.309 КК України, доведена повністю.

Відповідно до ч. 2 ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в обсязі обвинувачення, ставленні обвинуваченого до скоєного, осуду своїх дій, а також активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до кримінального проступку та тяжкого злочину, особливості й обставини його вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його відношення до вчиненого; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не одружений, із середньою спеціальною освітою, з 30.03.2022 проходить військову службу за призовом під час мобілізації та на час вчинення кримінальних правопорушень проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді сапера 2 інженерно-саперного відділення 3 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти інженерно-саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».

Враховуючи викладене, пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, йому необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 року обмеження волі.

За вчинення кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 5 ст.407 КК України ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Згідно ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

На підставі ч.1 ст.72 КК України призначене ОСОБА_4 покарання у виді 1 року обмеження волі слід перерахувати у покарання у виді позбавлення волі строком 6 місяців.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та не становитиме надмірний тягар для особи.

У строк покарання ОСОБА_4 слід зарахувати строк тримання під вартою за період з 13.09.2024 по 30.10.2024 включно та з 31.03.2025 по дату набрання вироком законної сили.

Ухвалюючи вирок, суд відповідно до ст. 368 КПК України зобов`язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

До набрання вироком законної сили слід залишити обвинуваченому ОСОБА_4 раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч. 5 ст.407 КК України та призначити покарання:

за ч.1 ст.309 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;

за ч.5 ст.407 КК України у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.72 КК України призначене ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі перерахувати у покарання у виді позбавлення волі строком 6 (шість) місяців.

На підставі ч.1 ст. 70, ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у період з 13.09.2024 по 30.10.2024 включно та з 31.03.2025 по дату набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати на проведення судової експертизи в сумі 7131 гривень 20 копійок.

Скасувати арешт на пластиковий контейнер, скляну колбу з білою речовиною кристалічної форми, пристрій для куріння, мобільний телефон Samsung Duos mini, накладений ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 01.04.2025.

Речові докази по справі: пластиковий контейнер, скляну колбу з білою речовиною кристалічної форми та пристрій для куріння - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 15 ст.615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Повний текст вироку негайно після проголошення резолютивної частини згідно ч.15 ст.615 КПК України вручити обвинуваченому, прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1