Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №490/2101/25 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 490/2101/25

провадження № 2/650/1202/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого - Сікори О.О.,

за участю секретаря - Завістовської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської мі09.02.26ської ради, Миколаївської області, м.Миколаїв про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому проситьпозбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач є батьком їхньої дитини, яка проживає з позивачем, батько уваги дитині не приділяє, останній повністю на утриманні позивача, у зв`язку з чим всі питання матеріального забезпечення дитини вирішуються виключно позивачем, за повної бездіяльності відповідача, що є першою ознакою винної поведінки щодо дитини.

Питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем також самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Для розвитку дитини позивач прикладає всі можливі зусилля. За місцем проживання дитини їй створені всі необхідні умови для здорового та всебічного розвитку, батько не цікавиться її життям.

Відповідач не проявляє заінтересованості в подальшій долі дитини, не цікавиться її розвитком, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини. Не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною взагалі.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про ухилення від виховання дитини, свідоме нехтування своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до неї.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» факт ухилення від виховання може бути підтверджено наведеними доказами.

Все вищезазначене свідчить виключно про одне: відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, що зумовлює позбавлення його батьківських прав.

Відзив на позов не надійшов.

На судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити.

На судове засідання відповідач не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомив.

На судове засіданні представник заінтересовано особи не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення за відсутності зазначених учасників відповідно до статті 223 ЦПК України на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

При цьому, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, оскільки його відсутність не перешкоджає з`ясуванню всіх обставин справи та дослідженню наявних у ній доказів.

Дослідивши письмові докази, перевіривши наведені обставини, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Відповідно до вимог пункту другого частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пп. 15, 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (з послідуючими змінами) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд встановив, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

02.11.2020 року Білозерським районним судом Херсонської області було прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.10.2020 року до досягнення дитиною повноліття.

13.08.2021 ОСОБА_2 звернувся до Білозерського районного суду Херсонської області з заявою про зменшення розміру аліментів, Білозерський районний суд відмовив в задоволені позову.

З кінця 2020 року з ОСОБА_2 проживають окремо, а син ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю. Матір наголошує, що батько не приймає участі та не проявляє турботи до дитини. З 05.10.2020 ОСОБА_2 аліменти не сплачує, що підтверджується довідкою про заборгованість від 05.09.2025 № 222/27243, з якої вбачається, що заборгованість становить 173480,50 грн.

ОСОБА_1 та син ОСОБА_3 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи від 13.02.2024, що підтверджується довідками № 4801-5003118712 на ОСОБА_1 та № 4801-5003118720 на ОСОБА_3 . На даний час мати та дитина проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акту обстеження умов проживання, створених для дитини, встановлено, що для сина обладнана окрема кімната з усіма зручностями. В наявності достатня кількість речей, які відповідають віку та сезону, хлопчик має достатню кількість ігор та іграшок для розвитку, наявні продукти харчування.

Згідно педагогічної характеристики закладу дошкільної освіти № 29 від 11.09.2025 вбачається, що ОСОБА_4 - активний, життєрадісний, добре розвинений хлопчик, який успішно засвоює програмовий матеріал, проявляє інтерес до пізнавальної та ігрової діяльності, а також виховується у турботливому та сприятливому сімейному оточені. Дитиною опікуються, приводять та забирають з дитячого садочку мати ОСОБА_1 , та вітчим ОСОБА_5 , які займаються вихованням та розвитком дитини. ОСОБА_4 з радістю зустрічає вітчима, охоче йде з ним додому, що свідчить про теплі та довірливі стосунки у сім`ї.

Згідно характеристики на ОСОБА_1 з МРУП ГУНП у Миколаївській області за місцем проживання характеризується задовільно.

З сусідами підтримує посередні відносини, в зловживанні спиртними напоями та наркотичними речовинами помічена не була, громадський порядок не порушує. До адміністративної та кримінальної відповідальності не притягалася.

Для з`ясування думки щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ) відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , йому було направлено рекомендованого листа, в якому надана інформація по справі № 490/2101/25, зазначені номери телефону для зворотного зв`язку зі спеціалістами служби, проте працівники Укрпошти повернули лист, пояснюючи, що територія під окупацією та немає жодної можливості доставити листа.

ОСОБА_1 зазначає, що вона ніяких контактів через Telegram, Viber WhatsApp з ОСОБА_2 не має.

Питання доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виносилося на розгляд комісії з питань захисту прав дитини 24.10.2025, де було рекомендовано підготувати висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки підготовленими документами заявником не доведена його винна поведінка та відсутні достатні та вагомі докази свідомого злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків. Працівниками служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради не було проведено відповідну роботу з батьком дитини та не отримано його думку стосовно даного питання, через проживання ОСОБА_2 на окупованій території.

Згідно з викладеним, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, керуючись ч. 5 ст. 19, п.2 ч.1 ст. 164, ст. 165 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування, виконком Миколаївської міської ради вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оцінивши встановлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Так, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який допускається лише у виняткових випадках та за наявності належних, допустимих і достатніх доказів винної поведінки матері або батька, тобто свідомого нехтування своїми обов`язками щодо дитини. Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, відповідно до яких тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками.

Сам по собі факт окремого проживання батьків, відсутність активної участі одного з них у вихованні дитини або нерегулярне спілкування з дитиною не може автоматично свідчити про ухилення від виконання батьківських обов`язків без встановлення конкретних обставин, які підтверджують саме свідомий, тривалий і винний характер такої поведінки, а також її наслідки для дитини.

Матеріали справи містять докази несплати аліментів та наявності заборгованості зі сплати аліментів. Водночас Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що наявність заборгованості зі сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення батька або матері батьківських прав. Такі відомості можуть оцінюватися судом як одна з обставин у сукупності з іншими даними, однак не можуть виступати єдиною та самостійною підставою для застосування настільки суворого заходу, як позбавлення батьківських прав.

У даній справі, окрім відомостей про аліментну заборгованість та загальних тверджень про неучасть відповідача у вихованні дитини, матеріали не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов`язками, зокрема доказів повної та умисної відмови від виконання обов`язків щодо виховання дітей, ігнорування їх базових потреб, умисного невиявлення інтересу до стану здоров`я, навчання та розвитку дитини, а також інших обставин, які у розумінні статті 164 Сімейного кодексу України можуть свідчити про ухилення від виконання батьківських обов`язків.

З урахуванням того, що тягар доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог, покладається на цю сторону, та беручи до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, з урахуванням висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги не доведені належними та допустимими доказами, а відтак підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 200, 209, 259, 263 - 265 ЦПК України та вищенаведеними положеннями цивільного законодавства, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, Миколаївської області, м.Миколаїв про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 06 лютого 2026 року.

Суддя: О.О. Сікора