Вирок від 05 лютого 2026 р. у справі №466/11906/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11906/25

Провадження № 1-кп/466/483/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження за № 12025141380001253 від 03.11.2025 року внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Яворів, Львівської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого відповідно до ст.89 КК України, відносно якого на розгляді Яворівського районного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт за ч.2 ст. 125 КК України, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину та зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , під вартою в СІЗО № 19 з 05.11.2025 року,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

02 листопада 2025 року, приблизно о 22 год. 30 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, на грунті особистих неприязних відносин зі своєю тещою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, штовхнув потерпілу ОСОБА_6 , внаслідок чого остання впала на підлогу та продовжуючи свій єдиний протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень наніс множинні удари кулаками обох рук в голову та лице потерпілої ОСОБА_6 , внаслідок чого 02.11.2025 року ОСОБА_6 госпіталізовано до реанімаційного відділення КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова», що за адресою: м. Львів, вул. Миколайчука, 9.

Своїми протиправними діями ОСОБА_3 завдав ОСОБА_6 тілесні ушкодження згідно з висновком судово-медичного експерта №380/25 від 26.11.2025 року у вигляді: синців в обох навколоорбітальних ділянках з крововиливом у сполучні оболонки правого ока, синець в лобній ділянці, синець на тильній поверхні лівої кисті; перелом кісток лицевого скелета та крилоподібних відростків клиноподібної кістки, двобічний субдуральний крововилив, забій грудної клітки, які відповідно до п 2.1.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року №6, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення, вчинивши тим самим діяння, що має ознаки фізичного насильства, як форми домашнього насильства відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №2229-8.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

23 грудня 2025 року в підготовчому судовому засіданні від потерпілої ОСОБА_6 поступила заява про здійснення судового розгляду справи за її відсутності. При призначенні покарання обвинуваченому послалась на розсуд суду.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що останнім часом він не працював офіційно, доглядав за дитиною. 02.11.2025 року перебував у стані алкогольного сп`яніння і перебував у квартирі за місцем проживання вчинив з зі своєю тещою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 конфлікт. А саме в той час як він був встані сильного спяніння та лежав, ОСОБА_6 йому наносила удари по тілу: руках нижче пояса і коли це стало нестерпним він штовхнув потерпілу, внаслідок чого остання впала на підлогу та продовжив наносити тілесних ушкоджень, а саме множинні удари кулаками обох рук в голову та лице потерпілої ОСОБА_6 та зауважив, що з лиця текла кров. Того ж дня ОСОБА_6 госпіталізовано до реанімаційного відділення КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова». Дуже шкодує про вчинене, щиро кається та просить суворо не карати. Також просить долучити до матеріалів письмову згоду командира в/ч НОМЕР_1 , що в разі УДЗ його приймуть на службу за контрактом.

З`ясувавши думки учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів у справі, враховуючи, що ОСОБА_3 визнав в повному об`ємі свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає за недоцільне проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише допитом обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого й стосуються речових доказів у провадженні.

При цьому судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об`єктивно стверджується визнавальними показаннями в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_3 , зібраними та дослідженими в ході судового розгляду доказами, його дії необхідно вірно кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України за ознакою – умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України повністю та об`єктивно доведена.

Відповідно до ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи роз`яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до наведеного, призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.

З огляду на встановлені під час судового розгляду дані про особу обвинуваченого та тяжкість і обставини скоєного злочину, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання, необхідного для виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів, з урахуванням індивідуалізації покарання, у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України.

При визначенні ОСОБА_3 виду та розміру покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно з ст. 12 КК України, є тяжким умисним злочином проти життя та здоров`я, дані про особу обвинуваченого, який є одруженим, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, на обліку у лікаря нарколога перебуває з – 06.2018 року, діагноз: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, раніше не судимий відповідно до ст.89 КК України, відносно якого на розгляді Яворівського районного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт за ч.2 ст. 125 КК України

З урахуванням принципу індивідуалізації покарання та особи обвинуваченого, який визнав свою вину у вчиненому злочині, щиро розкаявся, за наявності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.121 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі, з його реальним відбуванням, оскільки таке покарання буде відповідати безпосередній його меті, та буде необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, при цьому суд визнає неможливим застосування положення ст.75 КК України та призначення покарання з іспитовим строком, оскільки у даному випадку призначення покарання без ізоляції від суспільства буде недостатнім.

Обставини, що пом`якшують покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 - щире каяття та активне сприяння розслідуванню злочину.

Обставин, що обтяжують покарання – вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Матеріальні збитки, витрати на залучення експерта у справі відсутні.

Цивільний позов не пред`являвся.

Запобіжний захід, продовжений відносно обвинуваченого ОСОБА_3 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 23.12.2025 у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 необхідно рахувати з моменту його затримання, а саме з 03.11.2025 року.

Накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 05.11.2025 у справі №466/10284/25 арешт на майно у даному кримінальному провадженні необхідно скасувати після вступу вироку в законну силу.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядкуст.100 КПК України.

Керуючись ст. 349, 368, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді 6 /шести/ років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня фактичного затримання – з 03 листопада 2025 року. Зарахувати у строк виконання покарання термін перебування ОСОБА_3 під вартою в СІЗО з розрахунку день за день з 03.11.2025 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, продовжений обвинуваченому ОСОБА_3 на підставі ухвали суду від 23.12.2025 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Накладений ухвалою слідчого судді від 05.11.2025 року арешт на речі вилучені під час огляду місця події від 03.11.2025 року, а саме: - змив РБК на ватний тампон із сходів під`їзду, який упаковано у паперовий конверт НПУ 0005844;

- ганчірку з РБК, яку упаковано у паперовий конверт НПУ 0005845;

- два рушники, бюстгальтер із слідами РБК та светр жіночий бордового кольору, які упаковано у спец. пакет НПУ QYH 0143720;

- змив РБК на ватний тампон із підлоги коридору, який упаковано у паперовий конверт НПУ 0005846;

- змив РБК із підлоги кухні біля умивальника, який упаковано у паперовий конверт НПУ 0005847;

- змив РБК із підлоги кухні під столом, який упаковано у паперовий конверт НПУ 0005848 – скасувати.

Речові доказ, а саме: - змив РБК на ватний тампон із сходів під`їзду, який упаковано у паперовий конверт НПУ 0005844;

- ганчірку з РБК, яку упаковано у паперовий конверт НПУ 0005845;

- два рушники, бюстгальтер із слідами РБК та светр жіночий бордового кольору, які упаковано у спец. пакет НПУ QYH 0143720;

- змив РБК на ватний тампон із підлоги коридору, який упаковано у паперовий конверт НПУ 0005846;

- змив РБК із підлоги кухні біля умивальника, який упаковано у паперовий конверт НПУ 0005847;

- змив РБК із підлоги кухні під столом, який упаковано у паперовий конверт НПУ 0005848, які визнано речовим доказом постановою від 03.11.2025 слідчого ВП№1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області – знищити.

Речовий доказ, а саме: DVD-R диск з відеозаписами, який визнано речовим доказом постановою від 22.11.2025 слідчого ВП №1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Речові доказ, а саме: медична картка стаціонарного хворого № 96964 (на 14 аркушах), DVD-R диск із КТ головного мозку, рентген грудної клітки потерпілої ОСОБА_6 які були вилучені в ході тимчасового доступу і визнані речовим доказом постановою від 25.11.2025 слідчого ВП№1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області – передати в 1ТМО мЛьвова.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м.Львова з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1