Вирок від 09 лютого 2026 р. у справі №458/843/22 — Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/843/22

1-кп/458/11/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження –

сторона обвинувачення:

сторона обвинувачення, прокурори Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілий ОСОБА_6 ,

представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 ,

сторона захисту:

обвинувачений ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Турка Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.09.2022 року № 12022141290000463 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Топільниця Старосамбірський район Львівська область, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, вчителя музичного мистецтва ЗЗСО І-ІІ ступенів с. Верхній Лужок, військовослужбовець військової чакстини НОМЕР_1 , особа з інвалідність III групи, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

01.12.2022 року начальником Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_5 передано до Турківського районного суду Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.09.2022 року №12022141290000463 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України, який 18.09.2022 року близько 18.15 год, керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем марки "ВАЗ 21063" бежевого кольору державний номерний знак НОМЕР_2 , в якому перевозив в якості пасажира ОСОБА_6 , будучи зобов`язаним у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.3.), а саме те, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (п. 2.9. а); під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п. 12.1.); у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (п.12.4.); технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації (п. 31.1.); забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху (п. 31.3 а); забороняється експлуатація транспортних засобів згідно з законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності вимогам гальмових систем де змінено конструкцію гальмових систем, застосовано гальмову рідину, вузли або окремі деталі, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника (п. 31.4.1.а), рухаючись автодорогою «Ісаї-Тур`є», в напрямку до с. Тур`є Самбірського району Львівської області, перебуваючи в межах населеному пункту с. Ісаї Самбірського району Львівської області, поблизу будинку №1 по вул. Торгівська, грубо порушивши вимоги Розділу 12 п.п. 12.1. Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не врахував стан дорожнього покриття, рухаючись по прямій ґрунтовій дорозі, не вибрав безпечної швидкості руху, не справився з керуванням транспортного засобу та допустив виїзд за межі проїзної частини дороги на ліве узбіччя відносно напрямку свого руху з подальшим перекиданням автомобіля марки "ВАЗ 21063" бежевого кольору державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_6 отримав закриту черепно-мозкову травму у вигляді саден обличчя, струс головного мозку, закриту травму грудей у вигляді переломів лівих ребер, забою легенів, скупчення невеликої кількості повітря та крові в грудній порожнині, закриту хребтово-спинно-мозкову травму у вигляді переломів остистих паростків сьомого шийного та 1, 2, 3, 4, 5, 6-го грудних хребців, перелом тіла ІV-го поперекового хребця з ушкодженням твердої оболонки відповідної ділянки спинного мозку, переломи поперечних паростків IV таV-го поперекових хребців справа, закритий перелом лобкової, сідничної та крижової кісток тазу справа, садна лівої половини живота, поперекової та тазової ділянок зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Суд вважає, що дії ОСОБА_8 необхідно кваліфікувати за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України – у порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Дії ОСОБА_8 виразились у тому, що він, керуючи транспортним засобом автомобілем марки "ВАЗ 21063" бежевого кольору державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, будучи зобов`язаним бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за вантажем, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, знаючи, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, перевозячи наведеним транспортним засобом в якості пасажира ОСОБА_6 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, рухаючись в світлу пору доби, не справився з керуванням транспортного засобу, з`їхав на обочину, де транспортний засіб разом з пасажиром почав обертатись та перекинувся, внаслідок чого ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Потерпіла особа ОСОБА_6 в судовому засіданні заявив клопотання, яке було підтримане учасниками кримінального провадження, про затвердження угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим, яка укладена 29.01.2026 року.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 просила затвердити угоду про примирення між обвинуваченим і потерпілим від 29.01.2026 року, вона надавала допомогу при складанні такої угоди, потерпілим і обвинуваченим досягнуто домовленості про розмір і строки відшкодування, а також про міру покарання обвинуваченому. Просила залишти без розгляду поданий цивільний позов.

Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні заявив клопотання про те, що в дійсності примирився з потерпілою особо, уклали угоду про примирення, просить затвердити таку угоду. Окрім цього, додатково пояснив, що відмовляється від адвоката, свої інтереси буде представляти сам, примирився з потерпілим, кається в скоєному, визнав беззастережно свою провину, пояснив, що ним було обрано не правильний спосіб захисту при допомозі заявлення безпідставних клопотань з метою непримирення з потерпілим, проте на час вирішення в суді питання затвердження угоди про примирення, зрозумів свою помилку, про яку жалкує, просить затвердити угоду про примирення, згідний нести відповідальність згідно укладеної угоди, згідний відшкодувати усі витрати по данй справі.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечив проти розгляду угоди, проте заперечив проти її затвердження, оскільки вважає, що вказана угода про примирення між потерпілим і обвинуваченим ОСОБА_8 від 29.01.2026 року не в повній мірі відповідає інтересам суспільства. Звернув увагу, що в угоді не в повній мірі розписано причини застосування ч.1 ст.69 КК України, яка надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі, вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, просив суд не затверджувати вказану вище угоду про примирення та продовжити судовий розгляд даного кримінального провадження в загальному порядку, перейти до судових дебатів.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що провина ОСОБА_3 , незважаючи на його повне визнання своєї вини, доводиться здобутими доказами на досудовому розслідуванні доказами, просив такі докази долучити до матеріалів кримінального провадження, вирішити питання стягнення судових витрат.

Учасники судового провадження обвинувачена особа, а також потерпіла особа та її представник не заперечили проти прийняття по справі рішення, яким затвердити угоду.

Позиція потерпілого.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 вказав, що підписавугоду без будь-якого примусу, просив суд затвердити угоду про примирення між потерпілим і обвинуваченим, оскільки примирився з обвинуваченим, досягли спільної згоди відшкодування заподіяних збитків, претензії матеріального та морального характеру до ОСОБА_8 вирішено в добровільному порядку шляхом підписання відповідних зобов`язань.

Представник потерпілого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 просила затвердити угоду.

Позиція обвинуваченої особи.

Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні просив суд затвердити угоду про примирення між потерпілою і обвинуваченим, свою вину визнав беззастережно повністю, просив призначити узгоджену міру покарання, згодний з умовами угоди, розуміє наслідки укладання угоди, угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу та просив суд затвердити укладену угоду. В судовому засіданні повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді, просив врахувати, що з потерпілим примирився, добровільно до судового засідання сплатив витрати за перебування в лікувальній установі.

Заслухавши думку прокурора, сторін кримінального провадження, розглянувши подану угоду про примирення потерпілого та підозрюваного та заявлене клопотання обвинуваченого, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що таке слід задовольнити з врахуванням таких підстав.

Досудовим розслідуванням дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Вивчивши угоду про примирення та заявлене клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про затвердження угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим від 29.01.2026 року, а також вивчивши клопотання сторін по справі про затвердження угоди та саму угоду, з`ясувавши думку потерпілої сторони, яка вважає клопотання обґрунтованим, позицію прокурора який заперечив проти затвердження угоди, маючим відповідну правову підставу та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 474 КПК України регламентований загальний порядок судового провадження на підставі угоди.

Згідно з даною угодою про примирення між потерпілою і обвинуваченою особою сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч.1 ст.286-1 КК України, обвинувачений у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення; щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, при завершення розгляду справи на завершальному етапі активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Також, сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_8 буде призначено покарання за ч.1 ст.286-1 КК України у вигляді штрафу ро розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені підозрюваному.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Відповідно до ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді). Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом встановлено, що 29.01.2026 року між потерпілою особою ОСОБА_6 та підсудним (на момент підписання – обвинуваченим) ОСОБА_8 укладена угода про примирення, яка була скерована до суду.

В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Потерпілий не заперечує про затвердження угоди, пояснив, що претензій в частині відшкодування шкоди до обвинуваченого не має, збитків, які заподіяно, відшкодовуються винною особою.

Обвинувачений клопотання потерпілої особи підтримали, в судовому засіданні обвинувачений також заявив клопотання про затвердження угоди, він щиро розкаявся у скоєному, вперше притягується до кримінальної відповідальності та вони досягли примирення.

Кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, яке може підлягати закриттю, у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою особою.

Згідно вимог ч.1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Суд не вбачає жодних процесуальних підстав, які б унеможливлювали закриття провадження.

Згідно санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років.

Згідно з ч.1 ст.12 КК України кримінальне правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Згідно ч.3 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Згідно ч.4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Враховуючи вище вказане, вчинене ОСОБА_8 правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, є нетяжким злочином оскільки відповідає вимогам ч.4 ст.12 КК України.

Судом, відповідно до ст.66 КК України, при вирішенні справи, приймається до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої особи - щире каяття у скоєному, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке виражається в активній участі, досягнення згоди з потерпілою особою про відшкодування заподіяних збитків.

Судом встановлено, що наявні обставини, які пом`якшують покарання.

Судом, відповідно до ст.66 КК України, прийняті до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , який внутрішньо переконавшись, надавши критичну оцінку своїй протиправній поведінці через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, активно, за власною ініціативою сприяв розкриттю злочину, надавав докази і іншу інформацію про свою злочинну діяльність. Тому судом враховано як обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого це щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також усунення заподіяної шкоди, оскільки згідно п.1 ч.1 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, і такі обставини характеризують знижений ступінь суспільної небезпеки особи злочинця та вчиненого ним діяння, слугують критерієм індивідуалізації покарання.

Формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Зважаючи на вказане, в діях ОСОБА_8 проявилося щире каяття.

Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.

Окрім цього, на думку суду обставина, яка пом`якшує покарання є добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, оскільки згідно долучених квитанцій і розписок вбачається, що на час розгляду справи в суді обвинувачений сплатив витрати потерпілої сторона, в подальшому обвинуваченим ОСОБА_8 взято зобов`язання надавати грошову допомогу, у зв`язку чим потерпіла особа не має претензій матеріального характеру.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Із матеріалів кримінального провадження убачається, що у даному кримінальному провадженні встановлено наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій (щире каяття, визнання своєї вини, вчинення злочину в молодому віці, відшкодування заподіяних збитків та усунення наслідків). Наведені вище обставини у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та з урахування наведених вище даних про особу винного, дають всі підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України, яка у даному випадку, становить згідно угоди про примирення між потерпілою особою ОСОБА_6 і обвинуваченим ОСОБА_8 у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст..67 КК України, судом не встановлено.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, наслідки невиконання угоди, передбачені ст..476 КПК України, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд вважає, що оскільки обвинувачена особа ОСОБА_8 провину свою визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, мав належну процесуальну поведінку як на досудовому розслідуванні так і в суді, висловлює жаль з приводу вчиненого, згідний нести кримінальну відповідальність за вчинене, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинене створило у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, він зробив належні висновки для себе, у зв`язку з чим, на думку суду, таке рішення суду, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_8 попередження вчинення в подальшому кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що прийняте рішення буде явно несправедливим унаслідок м`якості.

Згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України суд зобов`язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним.

Не встановлено обставин, які б могли свідчити, що умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Крім того, укладена угода не має преюдиціального значення для кримінальних проваджень щодо будь-яких інших осіб.

Судом також встановлено, що укладання угоди про примирення між потерпілою стороною та обвинуваченим є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також умови угоди відповідають інтересам суспільства, які полягають у своєчасному розкритті злочинів, а відтак затвердження угоди у даному провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи при мінімальних витратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури і суд.

Відповідно до ч.7 ст.474 КПК суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

При цьому суд зазначає, що обумовлення сторонами угоди у її тексті факультативних питань, які не передбачені загальними вимогами до таких угод згідно з ст.472 КПК України (зокрема щодо пропонованого терміну іспитового строку та стягнення процесуальних витрат), та які належать до дискреційних повноважень суду при ухваленні вироку, є пропозиціями до суду, які самі по собі не порушують прав та свобод сторін.

Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні даної угоди, передбачених ч.7 ст.474 КПК України.

Перевіривши угоду про примирення на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд прийшов до висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона містить всі необхідні вимоги, визначенні ст..471 КПК України, зокрема, найменування сторін, формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої злочином, узгоджене покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст..473 КПК України, наслідки невиконання угоди, дата її укладання та підписи.

Враховуючи викладене, та те, що умови угоди про примирення між потерпілим і обвинуваченим ОСОБА_8 відповідають вимогам кримінального процесуального кодексу України та кримінального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість затвердження даної угоди та призначення підозрюваному узгодженого сторонами виду та міри покарання.

Згідно з ч.5 ст.65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення між потерпілою і обвинуваченим суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відтак загалом суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, що є виключно судовою дискрецією у кримінальному судочинстві і охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

В постановах Верховного Суду від 27.02.2018 в справі №203/378/17 та 29.11.2018 в справі №761/6774/16-к міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року №13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», в п.12 якої зокрема зазначено, що «чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК) відсутні».

Питання про судові витрати суд вирішує на підставі ст.124 КПК України.

У відповідності до положень ч.2 ст.124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, здійснені документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення про цивільний позов. В рамках кримінального провадження не було пред`явлено цивільного позову.

В рамках кримінального провадження прокурором в порядку ст.128 КПК України не було пред`явлено цивільного позову.

Потерпілий ОСОБА_6 та його представник адвокат ОСОБА_7 претензії матеріального та морального характеру висували, під розгляду кримінальноо провадження було заявлено цивільний позов в рамках кримінального провадження, проте після укладення уогиди просили поданий позов залишити без рогляду, у зв”язку з досягнення домовленості сторін по справі.

У кримінальному провадженні наявні витрати на залучення експерта.

Оскільки по справі наявні процесуальні витрати, суд в такому випадку вирішує дане питання.

По справі залучалися експерти Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Було проведено судову інженерно-транспортну експертизу за спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» № СЕ-19/114-22/18265-ІТ від 28.10.2022 року, витрати на проведення якої згідно довідки Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України склали 1887,80 грн .

Було проведено судову інженерно-транспортну експертизу за спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» № СЕ-19/114-22/17183-ІТ від 12.10.2022року, витрати на проведення якої згідно довідки Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України склали 1887,80 грн.

Всього витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування складають 3775,60 грн.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Стосовно ОСОБА_8 в ході досудового слідства не обирався запобіжний захід.

Суд не вбачає підстав і потреби в зміні або в обранні відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу на цьому етапі судового розгляду.

Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

При вирішенні даного питання стосовно речового доказу судом враховано те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 317 ЦК України право володіння не є тотожним праву власності, а є лише частиною його змісту.

Також суд враховує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 КПК України на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення. Підстави та порядок тимчасового вилучення майна визначаються ст. 167 та ст. 168 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна, є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 ст. 167 КПК України майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Арешт на речові докази накладався судом.

Ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21.09.2022 року про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, згідно якої накладено арешт на вилучене під час проведення огляду місця події автомобіль марки "ВАЗ 21063" бежевого кольору державний номерний знак НОМЕР_2 , 1985 року випуску, що зберігається на території майданчика для тимчасового утримання транспортних засобів відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області та належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого 20.09.2001 року Дрогобицбким МРЕВ ДАІ УМВСУ ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і який постановою про визнання речовим доказом визнаний речовим доказом.

У зв`язку з чим арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21.09.2022 року про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, згідно якої накладено арешт на вилучене під час проведення огляду місця події автомобіль марки "ВАЗ 21063" бежевого кольору державний номерний знак НОМЕР_2 , 1985 року випуску, що зберігається на території майданчика для тимчасового утримання транспортних засобів відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області та належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого 20.09.2001 року Дрогобицбким МРЕВ ДАІ УМВСУ ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і який постановою про визнання речовим доказом визнаний речовим доказом – скасувати.

Речовий доказ, які постановою слідчого визнані речовими доказами – один CD – диск та два DVD – диски сірого кольору марки "Verbatim", які згідно розписки від 28.11.2022 року повернуто ОСОБА_10 – вважати повернутими за належністю і залишити в неї ОСОБА_10 ; медичну картку №59704 стаціонарного хворого ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого с. Стрілки Самбірського району Львівської області; медичну картку №56900 стаціонарного хворого ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого с. Стрілки Самбірського району Львівської області – повернути Комунальному некомерційному підприємству «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги»; - медичну картку №4260 стаціонарного хворого ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого с. Стрілки Самбірського району Львівської області – повернути комунальному некомерційному підприємству «Турківська центральна міська лікарня» Турківської міської ради Самбірського району Львівської області.

Питання речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Судом також враховано вимоги п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 7,8,9,22,30-33,84-86,110,368-371,373- 374,376 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_6 , представником потерпілого адвокатом ОСОБА_7 , з однієї сторони, і обвинуваченим ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.09.2022 року № 12022141290000463 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, укладено 29.01.2026 року.

ОСОБА_8 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Штраф сплатити через установу банку України за наступними реквізитами: Отримувач: ГУК Львів/Турківська тг/21081100. Код отримувача (код ЄДРПОУ): 38008294, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку (МФО) 899998; Номер рахунку: UA588999980314000542000013919; Код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 не обирався і на даній стадії не обирати.

Строк відбуття узгодженого основного і додаткового покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21.09.2022 року про арешт автомобіля марки "ВАЗ 21063" бежевого кольору державний номерний знак НОМЕР_2 , 1985 року випуску, що зберігається на території майданчика для тимчасового утримання транспортних засобів відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області та належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого 20.09.2001 року Дрогобицбким МРЕВ ДАІ УМВСУ ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і який постановою про визнання речовим доказом визнаний речовим доказом - скасувати.

Речові докази після вступу вироку в законну силу –

- автомобіль марки "ВАЗ 21063" бежевого кольору державний номерний знак НОМЕР_2 , що зберігається на території майданчика для тимчасового утримання транспортних засобів відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області та належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого 20.09.2001 року Дрогобицбким МРЕВ ДАІ УМВСУ ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути і залишити у користуванні ОСОБА_8 ;

- один CD – диск та два DVD – диски сірого кольору марки "Verbatim", які згідно розписки від 28.11.2022 року повернуто ОСОБА_10 – вважати повернутими за належністю і залишити в неї ОСОБА_10 ;

- медичну картку №59704 стаціонарного хворого ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого с. Стрілки Самбірського району Львівської області; медичну картку №56900 стаціонарного хворого ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого с. Стрілки Самбірського району Львівської області – повернути Комунальному некомерційному підприємству «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги»;

- медичну картку №4260 стаціонарного хворого ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого с. Стрілки Самбірського району Львівської області – повернути комунальному некомерційному підприємству «Турківська центральна міська лікарня» Турківської міської ради Самбірського району Львівської області.

Докази, які підтверджують вину в скоєному і які були долучені до матеріалів кримінального провадження - витяг з ЄРДР; постанова на групу слідчих; постанова на групу прокурорів; рапорти ЖЕО по факту ДТП; протокол огляду місця події із схемою та фото таблицею; постанова про визнання речового доказу автомобіль; висновки експертиз; повідомлення про підозру, а також докази, які характеризують обвинувачену особу - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування майнової та моральної шкоди у кримінальному провадження від 22.12.2022 року – залишити без розгляду.

Стягнути із засудженого ОСОБА_8 в користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за проведення судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» № СЕ-19/114-22/18265-ІТ від 28.10.2022 року витрати на проведення якої склали 1887,80 грн, за проведення судової інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» № СЕ-19/114-22/17183-ІТ від 12.10.2022 року витрати на проведення якої склали 1887,80 грн, а всього разом – 3775,60 грн, за наступними реквізитами: Одержувач: ГУК Львів/Львівська тг/24060300; Код отримувача: (ЗКПО) 38008294; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); р/р: UA758999980314000544000013933.

Контроль за виконанням вироку в частині повернення речових доказів та витрат на залучення експертів покласти на прокурора Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області, чи керівника прокуратури, яким повідомити суд про виконання вироку в цій частині.

Вирок суду першої інстанції може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженій особі та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1