Вирок від 10 лютого 2026 р. у справі №443/2155/25 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/2155/25

Провадження №1-кп/443/38/26

ВИРОК

іменем України

11 лютого 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним №12025141130001035 від 25.10.2025) стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Беньківці Рогатинського району Івано-Франківської області, зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, працюючого охоронником ТОВ «Віл», одруженого, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5 , –

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 24.10.2025 близько 17 годин 30 хвилин в світлу пору доби, за не сприятливих погодних умов, при опадах дощу, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ним по автомобільній дорозі М-30 сполученням «Стрий-Тернопіль», при проїзді її ділянки в межах населеного пункту м. Ходорів Стрийського району Львівської області по вул. Стрийська, неподалік будинку № 89, в напрямку м. Жидачів, проявив злочинну недбалість та неуважність до дорожньої обстановки та її змін, яка виразилась у тому, що він при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.2 додаток 2 ПДР України, по якому зліва направо, по ходу його руху проїзну частину дороги переходила ОСОБА_6 , яка рухалася у темпі спокійної ходьби і яку він вчасно міг виявити в полі свого зору, однак не зменшив швидкості та не спинився, щоб надати їй дорогу, такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до наїзду на вказаного пішохода. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід Харів отримала тілесні ушкодження, що відносяться до ознак тяжкого тілесного ушкодження і перебувають у причинному зв`язку зі смертю. Вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення пунктів 1.5., 2.3. підпунктів «б», «д», 12.3., 18.1. ПДР і вказані порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху є в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачений – частина 2 статті 286 КК України.

Позиція сторін щодо обсягу та порядку дослідження доказів.

У судовому засіданні прокурор, зважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, вважає за доцільне не здійснювати дослідження доказів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які сторонами не оспорюються, що відповідає вимогам частини 3 статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням його характеризуючих даних.

Обвинувачений вину по пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, визнав повністю, ствердив суду, що він не оспорює обставини кримінального правопорушення, правильно розуміючи їх зміст і наслідки такої позиції, яка є добровільною, не заперечує проти встановленого прокурором порядку дослідження доказів.

Захисник підтримав позицію обвинуваченого.

Потерпіла подала до суду заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності. До обвинуваченого не має жодних претензій матеріального та морального характеру та просить суворо його не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 , дані ним у судовому засіданні.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав показання, за змістом яких 24.10.2025 близько 17 год їхав у напрямку м. Новий Розділ. Падав дощ. У м. Ходорів він рухався зі швидкістю близько 50 км/год. У цей час по пішохідному переході з ліва на право рухався пішохід з велосипедом, якого він побачив запізно, у зв`язку з чим відбулося зіткнення. Він викликав швидку. Щиро розкаються у вчиненому. Потерпілій відшкодував завдану шкоду.

Висновки.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає доведеним факт порушення ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 , тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (пункт 1 частини 1 статті 66 КК України), добровільне відшкодування завданої шкоди (пункт 2 частини 1 статті 66 КК України).

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважає на вимоги статті 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив з необережності кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 286 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином.

Обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий, одружений.

Окрім цього, суд враховує думку потерпілої, яка претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має і просить суворо його не карати.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені статтею 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені статтею 65 КК України, зокрема, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв`язки; обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують, а також взявши до уваги фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінальних правопорушень і його мотиви, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, форму вини, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкцій частини 2 статті 286 КК України у виді позбавлення волі.

Водночас, враховуючи обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв`язки, думку потерпілої, а також зважаючи на посткримінальну поведінку обвинуваченого (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої шкоди), яка є виключно позитивною та свідчить про усвідомлення ним негативності вчиненого суспільно небезпечного діяння і готовність нести кримінальну відповідальність, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції його від суспільства і вважає за можливе, на підставі статті 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд звертає увагу на те, що хоча кримінальне правопорушення він вчинив з необережності, однак відповідно до статті 12 КК України воно належить до тяжких злочинів і через такі протиправні дії потерпілій були спричинені тілесні ушкодження, внаслідок яких вона померла. Обставини відсутності у обвинуваченого судимостей, позитивна характеристика та міцні соціальні зв`язки мають формальний характер та не зменшують суспільної небезпечності як його самого, так і правопорушення, учиненого ним. Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Мотиви ухвалення інших рішень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави згідно з вимогами частини 2 статті 124 КПК України.

Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому суд не вбачає.

Застосований захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна слід скасувати.

Керуючись статтями 368, 371, 374 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим по пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази, а саме:

транспортний засіб – автомобіль марки «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 , – повернути його власнику ОСОБА_3 ;

велосипед марки «Україна» – повернути потерпілій ОСОБА_7 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 15 599 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 50 коп.

Скасувати застосований відповідно до ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31.10.2025 (справа №456/5935/25 провадження №1-кс/456/1257/25) захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Жидачівський районний суд Львівської області.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку (його повний текст) негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1