Вирок від 10 лютого 2026 р. у справі №337/6050/25 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 рокуСправа № 337/6050/25 Номер провадження 1-кп/337/177/2026

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в с. Виводово, Томаківського району, Дніпропетровської області, громадянки України, освіта середня, не заміжньої, має на утриманні неповнолітню дитину, працює машиністом крану на ПАТ «Запоріжсталь», зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування пред`явлено обвинувачення ОСОБА_4 в тому, що 03.11.2025 року приблизно о 12 годині 05 хвилин, ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, який введено в дію відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись в приміщенні магазину «АТБ» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорозького Козацтва, буд. 27Б, таємно викрала із торгівельного візку майно, яке належить ОСОБА_6 , а саме мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 11S» в корпусі чорного кольору, вартістю 3437,50 грн., чим спричинила потерпілому матеріальний збиток на вказану суму.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

20.11.2025 року між обвинуваченою ОСОБА_4 та прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_3 укладена угода про визнання винуватості.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та ухвалити на її підставі вирок.

Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник адвокат ОСОБА_5 також просили суд затвердити угоду про визнання винуватості. Обвинувачена пояснила, що вона уклала угоду добровільно, погоджується на узгоджене сторонами покарання та розуміє наслідки її укладення.

Потерпілий ОСОБА_6 надав згоду на укладення угоди ОСОБА_4 з прокурором, зазначив, що обвинувачена повністю відшкодувала йому заподіяну шкоду, викрадене майно йому було повернуте.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши угоду про визнання винуватості, суд прийшов до наступних висновків.

Укладена між ОСОБА_4 та прокурором ОСОБА_3 угода не суперечить вимогам кримінально-процесуального законодавства. Кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , віднесене до категорії тяжких злочинів.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, є щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Покарання у вигляді 5 років позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробовуванням відповідає вимогам КК України. ОСОБА_4 погодилась на призначення даного покарання. Міра покарання відповідає характеру та обставинам вчиненого кримінального правопорушення, особі винної, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Суд переконався в тому, що обвинувачена уклала угоду добровільно, її укладення не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок, кримінальне правопорушення кваліфіковано правильно, умови угоди відповідають інтересам суспільства. Обвинувачена ОСОБА_4 цілком розуміє зміст і наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 394, 424, ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винною, положення ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ч.1 ст.476 КПК України.

З урахуванням даних обставин, суд прийшов до висновку про затвердження угоди та призначення узгодженої сторонами міри покарання.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 370, 371, 374, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20.11.2025 року між обвинуваченою ОСОБА_4 та прокурором ОСОБА_3 .

Визнати винуватою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити їй покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробовуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

-мобільний телефон «Xiaomi», переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 , - залишити йому за належністю;

-ДВД диск з відеозаписом, долучений до матеріалів кримінального провадження, - зберігати у справі.

Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам розгляду справи.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення через Хортицький районний суд м. Запоріжжя.

Суддя: ОСОБА_1