Вирок від 10 лютого 2026 р. у справі №523/7313/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/7313/25

Провадження №1-кп/523/796/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м.Одеса

Пересипський (Суворовський) районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора Пересипської (Суворовської) окружної прокуратури м.Одеси – ОСОБА_4

обвинуваченої (підсудної) – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025162490000340 від 05.03.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Нерюнгрі республіки Соха рф, громадянки України, із середньо-спеціальною освітою, незаміжньої та офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:

-18.11.2024 вироком Суворовського районного суду м.Одеси за ч.1 ст.309 КК України до пробаційного нагляду строком на 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Підсудна ОСОБА_5 , будучи раніше засудженою 18.11.2024 за вироком Суворовського районного суду м.Одеси за ч.1 ст.309 КК України до 2-х років пробаційного нагляду, належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення на стала та вчинила нове кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів при наступних обставинах.

Так, 05.03.2025, підсудна ОСОБА_5 у невстановлений час та місці, всупереч приписам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», незаконно придбала шляхом привласнення знахідки особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідін-1-іл-пентан-1-он), у невстановленій кількості, яка знаходилась у полімерному пакеті та яку вказана підсудна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, стала незаконно зберігати при собі з метою особистого вживання без мети збуту до 16:15 годин 05.03.2025 року, включно.

05.03.2025, в період часу 16:15-16:30 годин, співробітниками поліції проведено огляд місця події – ділянки місцевості неподалік будинку №13а по вул.Владислава Бувалкіна в м.Одесі, де в присутності понятих у підсудної ОСОБА_5 було виявлено і вилучено полімерний пакет з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідін-1-іл-пентан-1-он), кількісним вмістом 2,365г, що згідно Таблиці 2 наказу Міністерства охорони здоров`я України №188 від 01.08.2000 року (у редакції наказу МОЗ України від 29.07.2010 №634), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.08.2000 за №512/4733, є великим розміром, яку вказана підсудна зберігала при собі для особистого вживання без мети збуту.

Підсудна ОСОБА_5 повністю визнавши свою провину в обсязі висунутого обвинувачення, не оспорюючи при цьому час, місце, спосіб та мотиви вчиненого нею при наведених вище обставинах, будучи допитаною в судовому засіданні, пояснила суду про обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Так, підсудна ОСОБА_5 в суді пояснила, що за наведеними в обвинувальному акті обставинами, вона дійсно шляхом привласнення знахідки придбала психотропну речовину («солі»), яку стала зберігати при собі для особистого вживання. Невдовзі після цього її зупинили працівники поліції, яким на їх запитання повідомила про зберігання нею забороненої речовини, яку в подальшому добровільно видала поліцейським. Висновки експертизи, місце, час і обставини вилучення у неї психотропної речовини, її класифікація (характеристика) і вага, нею не оспорюються. Психотропні речовини вона вживає протягом двох років, але останнім часом вона припинила це, стала відвідувати ОСОБА_6 , де також збираються колишні наркомани. Розуміє незаконність таких своїх дій, жалкує про скоєне та просить суд не позбавляти її волі.

Наряду з викладеним, суд вважає, що винність підсудної ОСОБА_5 у скоєнні нею кримінального правопорушення, фактичні обставини якого нею та ніким із учасників процесу не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджується наявними в матеріалах досудового розслідування доказами, які, окрім допиту підсудної, не досліджувались судом у повному обсязі, згідно з ч.3 ст.349 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд за попереднім обговоренням з учасниками судового провадження змісту цієї норми закону, визнав недоцільним за клопотанням прокурора дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, з`ясувавши, що сторони правильно розуміють зміст цих обставин, а також роз`яснивши їм про відсутність права оскарження фактичних обставин кримінального провадження в апеляційному порядку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції.

Приймаючи до уваги наведені обставини та отримавши покази підсудної ОСОБА_5 , судом встановлено, що вказана підсудна своїми умисними діями незаконно придбала і зберігала психотропну речовину без мети збуту, у великих розмірах, вчинене протягом року після її засудження за статтею 309 КК, а відтак її дії вірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.2 ст.309 КК України.

З огляду на ч.2 ст.309 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, вчинені за попередньою змовою групою осіб чи протягом року після засудження за цією статтею або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах, що карається штрафом від двох тисяч до п`яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання підсудній ОСОБА_5 суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого нею, що мало місце протягом невідбутого покарання за вироком суду від 18.11.2024, під час дії воєнного стану в державі й збройної агресії рф проти України та те, що в силу ст.12 КК України скоєне нею відноситься до категорії нетяжких злочинів, предметом якого були психотропні речовини у великому розмірі, а також судом враховується у певній мірі висновки досудової доповіді органу пробації, стан здоров`я та характеризуючі особу підсудної дані.

Так, за матеріалами судового провадження та досудової доповіді органу пробації, підсудна ОСОБА_5 свою провину в обсязі висунутого обвинувачення у кримінальному провадженні визнала повністю і надала в суді визнавальні покази; раніше судима і на момент вчинення інкримінованого діяння була засудженою за вироком суду від 18.11.2024 за ч.1 ст.309 КК України, тобто протягом року та за яким перебуває у розшуку (з досудової доповіді); на обліку КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» ООР чи КНП «Міський психіатричний диспансер» ОМР не перебуває; незаміжня і зі слів – має малолітню дитину 2015 року народження (підтверджуючі документи не надані); офіційно не працевлаштована та зі слів – в центрі зайнятості з приводу працевлаштування не значиться; забезпечена місцем реєстрації в Одеській області, але фактично проживає в м.Одесі.

Сукупність наведених обставин свідчить про стійку схильність підсудної ОСОБА_5 до протиправної поведінки та свідоме нехтування нею правил законослухняної поведінки в суспільстві, про її ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду за вироком суду від 18.11.2024 (за досудовою доповіддю - перебуває у розшуку), про її небажання вставати на шлях виправлення та займатися суспільно-корисною працею під час дії в Україні воєнного стану, про відсутність у неї легальних джерел доходу, що обумовлює неможливість призначення їй покарання у виді штрафу і одночасно доводить недоцільність її виправлення без тимчасової ізоляції від суспільства.

Разом із тим, до обставини, що пом`якшує покарання підсудної ОСОБА_5 , в обвинувальному акті визначено щире каяття, з чим суд не може погодитись з огляду на таке.

За змістом п.4 ч.1 ст.91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а згідно зі ст.92 цього ж Кодексу, обов`язок доказування перелічених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, – на потерпілого.

Згідно ж з правовими висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанови від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к, від 09.10.2018 року у справі №51-275км17), щире каяття особи передбачає, окрім визнання фактів вчинення злочинів, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у скоєному, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки.

Проте, як вбачається з матеріалів розглядуваного кримінального провадження, підсудна ОСОБА_5 є засудженою за кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (вирок суду від 18.11.2024), що характеризує її як схильну до вживання психотропних речовин особу і відносить до категорії наркозалежних.

Утім, зважаючи на те, що після моменту викриття працівниками поліції вчинення підсудною ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке їй інкримінуються в цьому кримінальному провадженні, та з часу скоєння попереднього злочину цієї ж категорії, остання до спеціальних закладів чи установ з приводу свого лікування від наркозалежності не зверталася та станом на теперішній час є засудженою до відбування покарання у виді пробаційного нагляду, що свідчить про відсутність у неї критичного ставлення до своєї поведінки або осуд вчиненого, у зв`язку з чим, суд вважає недоведеним матеріалами кримінального провадження щирого каяття вказаної підсудної.

Отже, оскільки підсудна ОСОБА_5 свою провину у вчинених кримінального правопорушення визнала повністю і надала в суді визнавальні покази, суд у контексті приписів ст.ст.66, 67 КК України вважає можливим віднести визнання провини вказаною особою до пом`якшуючих її покарання обставин, а обставин, що обтяжують її покарання, як зазначено в обвинувальному акті, не встановлено.

Частинами 1, 4 ст.71 КК України встановлено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує частину покарання за попереднім вироком та остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так й від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Тотожну правову позицію визначив Пленум Верховного Суду України в п.п.10, 25, 26 Постанови №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», зі змінами і доповненнями.

На підставі сукупності викладеного, дотримуючись принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, беручи до уваги характер і обставин визнаного судом доведеного обвинувачення у розглядуваному кримінальному провадженні, зважаючи на досліджені під час судового розгляду характеризуючі дані про особу підсудної ОСОБА_5 , а також ураховуючи наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання підсудної обставин, суд у контексті ст.ст.50, 65 цього Кодексу доходить висновку про доцільність призначення вказаній підсудній покарання у виді позбавлення волі у визначених санкцією ч.2 ст.309 означеного Кодексу межах, але з одночасним призначенням остаточного покарання за сукупністю вироків за правилами ст.ст.71, 72 цього ж Кодексу з урахуванням вироку Суворовського районного суду м.Одеси від 18.11.2024 року, яке належить відбувати реально у кримінально-виконавчій установі.

Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує в порядку ст.100 КПК України, а щодо процесуальних витрат та арешту майна, - в порядку ст.ст.124, 126 та ст.174 цього ж Кодексу, відповідно.

Керуючись ст.ст.100, 124-126, 174, ч.3 ст.349, ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.309 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Відповідно до ст.ст.71, 72 КК України, при призначенні покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 18.11.2024, остаточне покарання ОСОБА_5 визначити у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.

В порядку ст.ст.72, 63 КК України, строк відбування покарання засудженою ОСОБА_5 рахувати з часу її фактичного затримання і поміщення до УВП Міністерства юстиції України, виконання чого доручити ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.

Згідно зі ст.174 КПК України, арешт на майно, накладений у кримінальному провадженні за ухвалою слідчого судді від 06.03.2025 року, на зіп-пакет з кристалоподібною речовиною білого кольору, який запакований до сейф-пакет НПУ №2033488, після набрання вироком законної сили, - скасувати.

Відповідно до ст.100 КПК України, речові докази у кримінальному провадженні: психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідін-1-іл-пентан-1-он), вагою 2,365г, яка запакована до сейф-пакету NPU 2046248 та знаходиться у камері зберігання речових доказів ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області (квитанція 0055 від 26.03.2025), – знищити.

В силу ст.ст.124, 126 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 4775,40 гривень, за проведення експертного дослідження, - стягнути з ОСОБА_5 , на користь держави.

Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_5 , надати для відома іншим заінтересованим особам, а також направити для виконання до ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Судової палати по кримінальних справах Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1