Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №496/884/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 496/884/25

Номер провадження № 2/521/499/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 р. м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Ганошенко С.А.,

за участю секретаря судового засідання Папінян В.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Хаджибейського районного суду м. Одеси надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за кредитним договором у вигляді трьох процентів річних індексу інфляції у розмірі 311 622,85 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 14.05.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/9255/6/15278, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 143 649,05 долл. США, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами згідно з умовами кредитного договору.

У зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.08.2009 року у справі № 6-885/09 винесено ухвалу про видачу виконавчих листів на підставі рішення третейського суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 143 649,05 долл. США та 3 409,15 грн. пеня та витрати у сумі 11 107,00 грн., загальна сума в гривні 1 120 614.19 грн.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини щодо укладення відповідачем вищезазначеного кредитного договору, щодо отримання кредитних коштів за цим кредитним договором, щодо порушення умов цього кредитного договору, щодо наявності заборгованості за цим кредитним договором встановлено рішенням суду, а тому дані обставини доказуванню не підлягають.

Вказане судове рішення не виконано.

Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 22.04.2025 року відкрито провадження у цивільній справі у загальному позовному порядку та призначено підготовче судове засідання на 10.05.2025 року. 22.05.2025 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання. 18.06.2025 року від відповідача надійшло повторне клопотання про відкладення судового засідання з метою укладення договору з адвокатом для подальшої участі у справі.22.07.2025 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

05.08.2025 року на адресу суд від представника відповідача – адвоката Савенкова О.С. надійшов відзив по справі.

12.08.2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 06.11.2025 року.

04.02.2026 року у судове засідання представник позивача – ТОВ «Верра Фінанс», надав до суду письмову заяву, яка міститься в матеріалах справи, в якій позовні вимоги підтримав, не заперечував проти ухвалення заочного рішення, також просив суд розгляд справи проводити за його відсутності.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 вважає позовні вимоги не обґрунтованими не доказаними, тому просить відмовити в їх задоволенні.

У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, який був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280-282 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим, є доведеним, тому підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено про те, що 14.05.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/9255/6/15278, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 135 350,00 доларів США на строк по 13.05.2028 під 13% річних, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами згідно з умовами кредитного договору.

У зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.08.2009 року у справі № 6-885/09 винесено ухвалу про видачу виконавчих листів на підставі рішення третейського суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 143 649,05 долл. США та 3 409,15 грн. пеня та витрати у сумі 11 107,00 грн.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини щодо укладення відповідачем вищезазначеного кредитного договору, щодо отримання кредитних коштів за цим кредитним договором, щодо порушення умов цього кредитного договору, щодо наявності заборгованості за цим кредитним договором встановлено рішенням суду, а тому дані обставини доказуванню не підлягають.

Вказане судове рішення не виконано.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 524, 533, 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ч. 2 ст. ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Із матеріалів справи вбачається про те, що на момент розгляду справи заборгованість за кредитним договором № 014/9255/6/15278, від 14.05.2008 року відповідачем не погашена; рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.08.2009 року у справі № 6-885/09 не виконано.

Тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення 3% річних у позивача виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 014/9255/6/15278, від 14.05.2008 року на суму несплаченої відповідачем заборгованості за вказаним договором, що включає індекс інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків.

За змістом положень ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за час прострочення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показаннями свідків. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із правових висновків Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18), чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Частиною 1 ст. 20 ЦК України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу який би спростував доводи викладені позивачем.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

При таких обставинах, позовні вимоги ТОВ «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2684 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 16, 509, 524, 525, 526, 530, 536, 549, 550-551, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України,ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерний банк ТОВ «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на ТОВ «Верра Фінанс» (ЄДРПОУ 42633165) заборгованість за кредитним договором у вигляді трьох процентів річних та індексу інфляції за час прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 311 622,85 гривень

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на ТОВ «Верра Фінанс» (ЄДРПОУ 42633165) судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення та підписання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 11.02.2026 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО