Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №490/7266/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/697/2026 Справа № 490/7266/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 121 512 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу. В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідач взяв на себе зобов`язання за кредитним договором, проте не виконав їх у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.09.2025 відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив.

Відповідач відзив, або пояснення на позов не надавав.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Згідно ч. 5ст. 279ЦПК України, зважаючи на наявність клопотання позивача щодо розгляду справи у судовому засіданні за його відсутності та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8ст. 178ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8ст. 178ЦПК Українивирішуєсправу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд, до початку розгляду справи по суті, визнав можливим її заочний розгляд, на підставі наявних у ній доказів.

20.06.2020 між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 993615143 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до Кредитного договору, сума ліміту кредитної лінії ( сума кредиту) складає : 20000 грн. строком на 30 днів під 0,38 % від суми кредиут за кожен день корситування ( п.1.2, 1.3 Договору).

Відповідно до п.1.4 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).

Відповідно до п.4.3. Договору, Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, відразу після вчинених дій Відповідача, 20.06.2020 ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" ініціювало переказ коштів згідно договору на платіжну картку що в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця.

Згідно Додатку № 1 до Договру "графік розрахунків", загальна вартість кредиту становить 2280 грн 00 коп. Сукупна вартість Кредиту за Дисконтною ставкою складає 111,40% від суми Кредиту (у процентному вираженні) або 22280 грн 00 коп. (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят грн. нуль коп.) (у грошовому вираженні) та включає в себе: 1)проценти за користування Кредитом у розмірі 11,40% від суми Кредиту (у процентному вираженні) або 2280 грн 00 коп. (у грошовому виразі); 2) суму Кредиту у розмірі 20000 грн (у грошовому вираженні).

У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, Термін платежу автоматично зміщується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту, та є 30 (тридцять) днем користування Кредитом починаючи з дати отримання Кредиту Позичальником. У разі користування Кредитом понад строк, вказаний в п. 1.2 Договору, до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою, в порядку передбаченому Договором.

Цей Графік розрахунків є невід`ємною частиною Договору № 993615143 від 20.06.2020р.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ "Таліон Плюс" укладено Договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до умов якого Позивачеві відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором .

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі – ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 05/0820-01 .

08.07.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС та ТОВ "ФК"ЕЙС" укладено договір факторингу № 08/07/25-Е

Судом встановлено , що сума заборгованості на момент подання позовної заяви, за кредитним договором згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 20.06.2020 становить - 121 512 грн., що складається : 20000 грн. - заборгованість по кредиту; 101 512 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до п.1.2. кредитного договору, Кредит надається (Договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником

Відповідно до матеріалів справи додаткові угоди до договору № 993615143 від 20.06.2020 укладалися багаторазово, а саме: 20.07.2020, 17.08.2020, 16.09.2020, 16.10.2020, 15.11.2020, 15.12.2020, 15.01.2021, 13.02.2021, 15.03.2021, загальна тривалість яких становить 290 днів.

Згідно з наданим ТОВ «Манівео Швидка Допомога» розрахунком заборгованості вбачається, що станом на 15 березня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за відсотками становить 26 668 грн.

Разом із тим, з урахуванням того, що 15 березня 2021 року строк дії кредитного договору було продовжено на 30 днів, що становить додатково 2 580 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості по нарахованим відсоткіам становить 29 248 грн. (26 668 грн + 2 580 грн).

Враховуючи вищевикладене, з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 20.06.2020 року у розмірі 49 248 грн , що скаладається : 20000 грн. - заборгованість по кредиту; 29 248 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до статті 204 ЦКУкраїни правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну, припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першоїстатті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду 05 квітня 2023 року розглянула справу №910/4518/16, передану їй КГС ВС для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом.

Велика Палата Верховного Суду наголосила , що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, судом встановлено, що ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" виконали свої зобов`язання за кредитним договором, надавши грошові кошти відповідачу, однак відповідач у добровільному порядку не виконував свої зобов`язання щодо повернення коштів за кредитним договором.

Разом з тим, відповідач не надав жодних доказів сплати кредитної заборгованості як на рахунок первісного кредитора », так і на рахунок позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» .

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн.

Відповідно дост. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на професійну правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано докази витрат понесених із зверненням за наданням правничої допомоги згідно договору від №09/07/25-01 від 09.07.2025 року, додаткової угоди до договору від 09.07.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здйснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката абоз власної ініціативи,керуючись критеріями, визначеними частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьоюп`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Згідно п. 3.1 договору отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

У акті прийому-передачі наданих послуг сторони вищевказаного договору детально описали зміст послуг, які були надані адвокатом, і оцінили послуги у 7000 грн. (5000 грн. за складання позовної заяви тривалістю 2 години, 1000 грн. за вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості тривалістю 2 години, 500 грн. за підготовку адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів тривалістю 1 година, 500 грн. за підготовку та подачу клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів тривалістю 1 година).

Як вбачається з ЄДРСР , за 2025 рік судами України розглянуто більше 10 000 грн за участі позиваач, майже в кожному з них заявлено до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі саме 7 000 грн.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а аткож враховуючи часткове задволення позову, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1000 грн., оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ТзОВ «ФК «ЕЙС», яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 981,78 грн. судового збору пропорційно до задволених позовнихв имог та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 грн.

Керуючись ст.ст.10,12,81,263,265,272-273,280-281,289,354-355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 993615143 від 20.06.2020 року у розмірі 49 248 грн , що скаладається з 20 000 грн. заборгованості по тілу кредиту та 29 248 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 981,78 та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Гуденко О.А.