Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №133/2646/25 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

133/2646/25

3/133/2/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.02.26 м. Козятин

Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Дурач О.А., за участі захисника – адвоката Помялової Я.О., особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли з Батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2025 року, о 08 год. 15 хв. за адресою: Вінницька обл., Хмільницький р-н., с. Махнівка, автошлях М-21, 244 км., водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом, автомобілем «SKODA», державний номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, шо не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу, велася відеофіксація обставин події на портативні відеореєстратори працівників поліції № 476152 та № 475579, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що адвокатом повністю сформовано його позицію, просить закрити провадження у справі, прийняття ріщення про позбавлення йоог права керування транспортними засобами буде демотивуючим фактором в його житті.

В судовому засіданні 10.02.2026 року захисник – адвокат Помялова Я.О. висловила, обставини, які вона зазначила в запереченні на протокол та просить провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити за відсутності складу правопорушення та додатково пояснила, що ОСОБА_1 приймав та приймає участь у захисті Держави, отримав поранення, після чого повернувся з Канади, де проживав з дружиною та дитиною, для захисту Держави, після тяжкого лікування також продовжив захищати Державу.

Позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, унеможливить здійснення ним обов`язку по захисту держави.

В судовому засіданні 10.02.2026 року свідок ОСОБА_2 , керівник благодійної організації «БФ «Відродження сильних», пояснив, що являється керівником благодійного фонду, який займається реабілітацією ветеранів.

12-13.07.2025 року він разом із іншими учасниками фонду організовували виїзд ветеранів на активність.

ОСОБА_1 разом із своїм сином та побратимом їхали власним автомобілем, із якими ОСОБА_2 зустрівся 12.07.2025 року в місті Києві, після чого направилися в сторону міста Вінниці, перед виїздом на захід всіх учасників оглянув лікар-нарколог, який співпрацює з фондом, на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння, тверезість і адекватність, втому числі ОСОБА_1 .

Підчас руху до міста Вінниці через пару кілометрів від дорожньої станції патрульної поліції, який знаходиться у с. Махнівка, Хмільницького р-н., Вінницької обл., ОСОБА_3 разом із пасажирами, які їхали з ним у автомобілі, побачили що автомобіль ОСОБА_1 зупинили працівники патрульної поліції та зупинилися і підійшли до нього, де поліцейські повідомили їм, що ОСОБА_1 перебуває в стані сп`яніння.

ОСОБА_2 зазначив, що те з чим захисники України стикаються в житті, має психологічний вплив на них, який може проявлятися у нерозумінні хлопців щодо обвинувачення в тому чого не було.

Поліцейські склали протокол нашій групі людей, ніяких проявлених ознак нетверезості не було.

В судовому засіданні 03.02.2026 року свідок ОСОБА_4 , начальник відділення радіоелектронної боротьби 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов», пояснив, що ОСОБА_1 здійснює військову в його підпорядкуванні, ніколи не вживав алкогольних та наркотичних речовин, відповідальний, командування довіряє йому виконувати відповідальні завдання.

На теперішній час ОСОБА_1 забезпечує підвіз боєприпасів, допомагає у здійсненні ротації військовослужбовців, якщо його буде позбавлено права керування транспортними засобами, це призведе до значної шкоди та унеможливить виконання ОСОБА_1 його безпосередніх обов`язків водія, який і так не вистачає.

Також, 18.11.2025 року на адресу суду надійшло заперечення на протокол серії ЕПР1 № 389057 від захисника ОСОБА_1 – адвоката Помялової Я.О., у якому вона зазначила, що просить провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити за відсутності складу правопорушення, обґрунтовуючи це тим, що:

- представниками поліції у даному конкретному випадку належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 ПДР України, що послугувало підставою для зупинки транспортного засобу;

- долучені до матеріалів адміністративної справи, відеофайлів, не безперервного часу зйомки, як того вимагає Інструкція, це не що інше, як грубе порушення представниками національної поліції ст. ст. 19, 32 Конституції України, п. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3, ст. 7, п. 3 ст. 35 Закону «Про Національну поліцію», ст. 251 КУпАП, п. п. 4, 5 Розділу II, п. 2 Розділу VII Інструкції, та повну правову необізнаність останніх діючого законодавства України, їх зневагу та повне нехтування правами та законними інтересами ОСОБА_1 , а тому не можуть розглядатися, як належні та допустимі докази у цій справі;

- саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оглянувши відео записи додані до протоколу про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення захисника, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та свідків, оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєному адміністративному правопорушенні повністю доведена матеріалами адміністративної справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 389057 від 12.07.2025 року, згідно якого викладені обставини скоєного правопорушення. Так, протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою особою, він містить всі необхідні реквізити та його зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП України. Вказаний протокол містить записи «не згоден» особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та інформацію, що до протоколу додається рапорт поліцейського, направлення водія на проведення огляду на стан сп`яніння, відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів та інші матеріали справи. Особа, щодо якої складений протокол, ознайомлена зі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що підтверджується відповідним записом «не згоден» зазначеним в протоколі. Щодо пояснень до протоколу, то особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначила їх на окремому аркуші;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуються увагу та швидкість реакції від 12.07.2025 року, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на огляд до КП «Калинівська ЦРЛ» КМР у Вінницькій області;

- відеозаписами з портативних відеореєстраторів працівників поліції № 475321, № 476158,«12_07_2025 Крижиновський (Ковальчук) ЕПР1 389057.mp4» , доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, на яких зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а саме: на відеозаписі «12_07_2025 Крижиновський (Щаблевський) ЕПР1 389057.mp4», час на відео 08:33:25 - 08:33:40.

Рапорт працівника поліції від 12.07.2025 року являється службовим документом, а тому не має доказового значення по даній справі, згідно положень ст. 251 КУпАП.

Згідно пояснень ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 12.07.2025 року, останній відмовився від надання пояснень на підставі ст. 63 Конституції України, а тому вказані пояснення не несуть жодного доказового значення по даному провадженню.

Оцінюючі надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими та такими, що узгоджуються між собою у логічному взаємозв`язку та є достатніми для встановлення складу адміністративного правопорушення у діях порушника.

Крім того суддя зазначає, що доводи захисника ОСОБА_1 – адвоката Помялової Я.О. про незаконну та безпідставну зупинку транспортного засобу, судом відхиляється у зв`язку з наступним.

Посилання адвоката Помялової Я.О. на неправомірність зупинки транспортного засобу суд визнає необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними доказами у встановленому законом порядку та виходять за межі предмета розгляду цієї справи. У матеріалах відсутні будь-які дані про оскарження ОСОБА_1 дій поліцейських щодо відсторонення його від керування транспортним засобом чи проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння у порядку ст. 267 КУпАП. При цьому правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не має причинного зв`язку з обов`язком водія пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

У постанові Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 зроблено висновок, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій зобов`язаний пройти в установленому порядку медичний огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на вимогу поліцейського.

При цьому наявність ознак сп`яніння поліцейський визначає самостійно, з огляду на зовнішні прояви та поведінку особи, тобто шляхом безпосереднього спостереження. У разі виявлення таких ознак саме на особу покладається обов`язок доведення відсутності стану сп`яніння шляхом проходження відповідного медичного огляду. У подальшому вона має право оскаржити дії працівників поліції, які вважає неправомірними.

Суд підкреслює, що мотиви відмови правопорушника від проходження огляду не мають правового значення, оскільки визначальним є виконання встановленого законом обов`язку щодо виконання законної вимоги поліцейського. Такий підхід узгоджується з принципом справедливого балансу між правами особи та публічними інтересами, зокрема із завданням поліції забезпечувати громадську безпеку.

Отже, сам факт нібито безпідставної зупинки не звільняє водія від обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку і не надає йому права зухвало ухилятися від виконання законної вимоги поліцейських з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Додатково суд зауважує, що згідно положень ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», причина зупинки, непристебнутий пасок безпеки, оголошувалася ОСОБА_1 працівником поліції, час 08:26:50 – 08:27:00 на відеозаписі з нагрудного відеореєстратора працівника поліції, а саме: «12_07_2025 Крижиновський (Щаблевський) ЕПР1 389057.mp4».

З огляду на викладене, доводи адвоката Помялової Я.О. підлягають відхиленню як юридично неспроможні та очевидно безпідставні.

Що стосується доводів адвоката Помялової Я.О. про не безперервність відеозаписів із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції то суд зазначає, що відеозапис «12_07_2025 Крижиновський (Ковальчук) ЕПР1 389057.mp4» містить подію зупинки ОСОБА_1 та відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а тому він має доказове значення по даному провадженню. Крім того, інформація, яка міститься на цьому записі повністю узгоджується, у тому числі й у хронології подій, з іншими відеозаписами, дослідженими судом, які є безпрерервними. Відеозаписи «12_07_2025 Крижиновський (Щаблевський) ЕПР1 389057.mp4» та «12_07_2025 Крижиновський (Щаблевський) ЕПР1 389057.mp4» із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції відповідають всім вимогам діючого законодавства, на них зафіксовано факт пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння та відмову ОСОБА_1 від такого огляду, що відповідає положенням ст. 266 КУпАП, а тому являються належними та допустимими доказами.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, тобто він відмовився на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Також співробітниками поліції проведено відеозапис, під час якого зафіксовані обставини відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме, відмовився, будучи особою яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Отже, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи захисника не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Міра відповідальності, визначена ч. 1 ст. 130 КУпАП носить імперативний та безальтернативний характер (в конструкції норми відсітній сполучник "або") щодо відповідальності у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а тому правові підстави для прийняття рішень судом про незастовування додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом не буде грунтуватися на положеннях закону.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити порушнику, враховуючи його особу, а саме те, що дані, які б з негативного боку характеризували його не надані суду, враховуючи ступінь вини ОСОБА_1 у скоєному ним адміністративному правопорушенні, яка доведена матеріалами справи, обставини що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відсутні, суд прийшов до висновку про необхідність піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, саме ця міра покарання буде достатньою для покарання та виправлення порушника, запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Натомість, предметом розгляду даної справи є питання про притягнення до адміністративної відповідальності особи, отже вказана справа не є справою, яка пов`язана з порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 33, 130, 221, 283 КпАП України суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на розрахунковий рахунок: UA418999980313080149000002001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, отримувач: ГУК у Вінницькій області/21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, на розрахунковий рахунок: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області, прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілими.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя О.А. Дурач