Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №464/8535/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/8535/25

пр.№ 2/464/410/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2026 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань Лазар Д.М.,

з участю: представника відповідача Балаєва Ф.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4088784 від 11.05.2021 в розмірі 63750 грн та понесених судових витрат.

Обґрунтовує позов тим, що 11.05.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», ОСОБА_1 подано заявку на отримання кредиту № 4088784. Позивач вказує, що ТзОВ «Мілоан» направило відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 4088784 від 11.05.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті. Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 4088784 від 11.05.2021 з ТзОВ «Мілоан», йому перераховані кредитні кошти на картковий рахунок у розмірі 15000 грн. Вказує, що кредитний договір укладено строком на 15 днів. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України. Внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України. 10.08.2021 згідно умов договору відступлення прав вимоги №06Т, ТзОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 4088784 від 11.05.2021 на користь ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача. Згідно з договором відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») становить 63750 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 15000 грн; заборгованість за відсотками становить 47250 грн, заборгованість за комісією становить 1500 грн. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму боргу та судові витрати.

Справа надійшла до суду 14.10.2025, протоколом автоматизованого розподілу визначено суддю Горбань О.Ю.

Ухвалою від 16.10.2025 прийнято позов до розгляду, відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом відповідача) та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

05.11.2025 від представника відповідача – адвоката Балаєва Ф.Д., який діє на підставі ордеру ВС № 1358693, надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив позовні вимоги. Зауважив, що відповідач заперечує отримання від позивача кредитних коштів, як і сам факт укладення кредитного договору, оскільки його банківські картки, паспорт, мобільний телефон, в якому знаходилась інформація про його анкетні дані, викрадено, у зв`язку з чим відповідач звернувся із заявою в правоохоронні органи. Імовірно кошти в сумі 15000 грн дійсно було зараховано на його викрадену картку, однак в той же день ці кошти перераховані на картку іншої особи, з якою він не знайомий і ці банківські операції не здійснював. Відповідно відповідач не визнає нарахування відсотків за користування кредиту, в тому числі поза межами кредитного договору. Також не визнає нарахований розмір комісії. В позовних вимогах просить відмовити.

17.11.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що обставини, на які покликається представник відповідача, не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання кредитних зобов`язань перед позивачем. Відповідно до законодавства, стороною кредитного договору є саме відповідач, незалежно від того, чи було втручання третіх осіб. Враховуючи, що ТОВ «МІЛОАН» є добросовісним кредитором, який укладав договір на підставі достовірних даних, позивач не може нести відповідальність за дії сторонніх осіб. Також наголошує на тому, що на даний момент відсутні будь-які рішення суду, які б звільняли відповідача від виконання зобов`язань за кредитним договором. Докази, подані представником відповідача, вказують на те, що проводиться кримінальне провадження щодо третіх осіб, але це не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності перед позивачем. Відповідно до наданих позивачем доказів, кредитний договір укладений в електронному вигляді і відповідач пройшов процедури аутентифікації та підтвердження угоди. Крім цього, зауважує, що після того як відповідач дізнався про вчинення щодо нього протиправних (шахрайських) дій, зокрема несанкціоноване заволодіння невстановленою особою грошовими коштами з його банківського рахунку, у тому числі кредитними коштами, отриманими на підставі укладеного кредитного договору, він був зобов`язаний негайно звернутися до банку емітента, який обслуговує його платіжну картку для фіксації інциденту, блокування картки та вжиття заходів щодо запобігання подальшим втратам. Відповідач не звертався до АТ «ПРИВАТБАНК» — банку-емітента його картки у найкоротший можливий строк, не повідомив про шахрайські операції та не вжив жодних своєчасних заходів для захисту власних платіжних інструментів. Крім того, відповідач звернувся до правоохоронних органів лише через 13 днів після події викрадення його банківської картки. Така бездіяльність та надмірно тривале зволікання зі зверненням до правоохоронних органів свідчать про недбале та безвідповідальне ставлення відповідача до охорони власного майна та платіжних засобів. Тому просить позов задовольнити.

05.01.2026 від представника відповідача – адвоката Балаєва Ф.Д., який діє на підставі ордеру ВС № 1358693, надійшли додаткові пояснення на позовну заяву, в яких заперечив проти позовних вимог позивача. Вказав, що відповідач в той же день звернувся до АТ «Приватбанк» про викрадення банківської картки та іншого майна. По даному факту порушено кримінальну справу, що підтверджується витягом з ЄРДР. Тривале незвернення відповідача пояснив тим, що останній сподівався на повернення йому викрадених речей за винагороду. Також вважає, що сума нарахованих відсотків є завищеною.

Представник позивача в судове засідання не викликався, у позовній заяві та відповіді на відзив просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача – адвокат Балаєв Ф.Д. у судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, просить в позові відмовити.

Заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 11.05.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4088784.

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору, позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п.п.1.2-1.4 Кредитного договору, сума кредиту становить 15000 грн., кредит надається строком на 15 днів з 11.05.2021. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 26.05.2021.

Відповідно до п.п.1.5.1 Кредитного договору, комісія за надання кредиту: 1500 грн., яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом: 2520 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 кредитного договору).

Відповідно до п.2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.

Згідно п. 6.1 кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті Товариства.

Укладення Товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 4088784 від 11.05.2021, визначено графік платежів за вказаним договором, відповідно до якого заборгованість мала бути сплачена 26.05.2021 в розмірі 18750 грн з яких: 15000 грн - сума кредиту, 2520 грн - проценти за користування кредитом, 1500 – комісія за надання кредиту.

Вказані умови договору також зафіксовані в анкеті-заяві на кредит № 4088784 від 11.05.2021.

Кредитний договір укладений сторонами дистанційно шляхом пропозиції укласти цей договір (анкета-заява № 4088784 від 11.05.2021) і прийняття пропозиції ТОВ «МІЛОАН».

На підтвердження факту перерахування грошових коштів, позивачем надано платіжне доручення ТОВ «МІЛОАН» №45948727 від 11.05.2021 про перерахування коштів у розмірі 15000 грн. на рахунок № НОМЕР_1 .

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» надіслало до суду виписку по рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що 11.05.2021 на картку/рахунок № НОМЕР_2 зараховано переказ у сумі 15 000 грн.

Із супровідного листа банку вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано карту № НОМЕР_2 , номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною вказаною карткою за період 11.05.2021 по 18.05.2021 (фінансовий номер телефону) та який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 : НОМЕР_3 .

Отже, факт перерахування коштів підтверджується належними доказами, в тому числі випискою з банківського рахунку відповідача.

У відзиві та в судовому засіданні представник відповідача заперечував факт укладення кредитного договору, посилаючись на те, що 10.05.2021 на пл.Ринок у м.Львові у відповідача викрадено сумку, в якій знаходились посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, гаманець з грошима, банківські картки, мобільний телефон, де зберігалась уся його особиста інформація – анкетні дані, дані паспорту, податкового номеру, номера банківських карток та інше. З цього приводу відповідач звернувся з офіційною заявою у правоохоронні органи. На підтвердження вказаних обставин відповідачем долучено витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, довідка РУП ГУ Національної поліції від 25.05.2021. При цьому, відповідач протягом тривалого часу не звертався у банківську установу з приводу блокування викрадених банківських карток.

Разом з тим, на переконання суду, сам по собі факт звернення до правоохоронних органів із повідомленням про викрадення мобільного телефону та банківських карток, без наявності відносно крадія обвинувального вироку, яким би було встановлено, що він скористався телефоном та даними банківських карток для оформлення кредитного договору на ім`я відповідача, не доводять, що телефон та банківські картки в дійсності були викрадені.

Подібного висновку дійшов Верховний суд у постанові №337/869/17 від 02.10.2019.

Таким чином, факт укладення договору іншими особами, які незаконно заволоділи персональними даними відповідача не доведено. Тому доводи представника відповідача в цій частині не беруться судом до уваги.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». А тому умови договору приймаються судом до уваги.

У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що первісний кредитор ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконав, перерахувавши на картковий рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 15000 грн, однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, оскільки не повернув кредитору кредитні кошти, внаслідок чого утворилась заборгованість.

З матеріалів справи вбачається, що 10.08.2021 згідно умов договору відступлення прав вимоги №06Т, ТзОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 4088784 від 11.05.2021 на користь ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.

За приписами пункту 1 частини 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до реєстру прав вимоги згідно з договором відступлення права вимоги сума боргу відповідача перед новим кредитором (ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») становить 63750 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 15000 грн; заборгованість за відсотками становить 47250 грн, заборгованість за комісією становить 1500 грн.

При перевірці розрахунку заборгованості судом встановлено, що тіло кредиту становить 15 000 грн, проценти за користування - 2250 грн в межах строку кредитування 15 днів за період з 11.05.2021 по 26.05.2021.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку: «проценти за користування кредитом – це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами – це проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».

Отже, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування штрафних санкцій можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України (3% річних).

Враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростували розрахунок заборгованості за кредитним договором, не довів відсутність заборгованості чи виконання свого обов`язку перед первісним кредитором, тому вимоги позивача про стягнення тіла кредиту в розмірі 15 000 грн, процентів за користування в межах строку кредитування 15 днів за період з 11.05.2021 по 26.05.2021 в розмірі 2250 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується вимог про стягнення заборгованості по відсотках в розмірі 45000 грн, то в цій частині суд відмовляє, оскільки такі є за межами строку кредитування, відсутні докази пролонгації, втричі перевищують розмір заборгованості за основним боргом, що вказує на їх очевидну неспівмірність. Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.

Крім того, вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1500 грн задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

З правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Дії по «оформленню кредиту» є діями, які кредитодавець здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, оформлення договору, облік заборгованості споживача тощо). В свою чергу, наявність Кредитного договору та процесу кредитування передбачає і дії, які споживач (позичальник) здійснює на користь кредитодавця (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оформлення та обслуговування кредиту є супутніми послугами.

Відтак, умови кредитного договору, якими передбачена винагорода «за оформлення, надання кредиту», є нікчемними згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України.

Враховуючи наведене, вимога про стягнення комісії «за надання кредиту» задоволенню не підлягає.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №4088784 від 11.05.2021 у розмірі 17250 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 15000 грн, заборгованість по відсотках в розмірі 2250 грн, у решті позивних вимог (стягнення відсотків в розмірі 45000 грн та стягнення комісії в розмірі 1500 грн) - відмовити.

Відповідно до вимог ст.141, 142 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги частково (27,06%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 655,47 грн.

На підставі статей 525, 526, 527, 530, 610, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №4088784 від 11.05.2021 в розмірі 17250 (сімнадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15000 грн, заборгованості по відсотках в розмірі 2250 грн; судові витрати в розмірі 655,47 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 09.02.2026.

Суддя О.Ю.Горбань