Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №465/6213/24 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 465/6213/24 Провадження № 2/450/1102/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Данилів Є.О.

секретаря судового засідання Хохолик О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування,

про (предмет спору) позбавлення батьківських прав, -

суд постановив таке рішення:

підстава позову (позиція позивача): позивач звернулася до суду з цивільним позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав. Свої вимоги мотивує тим, що в період з 27.07.2013 року по 06.07.2015 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від подружнього життя в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони припинили спільне подружнє життя та рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 06.07.2015 року їх шлюб було розірвано, рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.

Ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавився успіхами дитини, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням та розвитком, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Від представника позивачки, адвоката Чорновус Н.Ф. надійшла до суду заява про розгляд справи у відсутності позивача та її представника, просила позовні вимоги задоволити.

Позиція відповідача: відповідач в судове засідання не з`явився.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради: представник в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без їх участі.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

16.12.2024 року ухвала про відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану, реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 256.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 06.07.2015 року (справа № 464/4341/15-ц) між ними розірвано.

11.05.2023 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Згідно рішення органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 26001-вих-64683 від 02.05.2025 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що згідно з довідкою від 06.12.2023 №439 та характеристикою на дитину, ОСОБА_6 навчається у СЗШ №98 м. Львова, є вихованим, енергійним, комунікабельним хлопцем, завжди охайно одягнений, регулярно відвідує заняття в школі та приходить на них вчасно. В письмових свідченнях ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначено, що ОСОБА_2 є повністю відсутній в житті сина та не виявляє жодного інтересу до нього.

Відділом "Служба у справах дітей" Сихівського району управління "Служба у справах дітей" департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на ім`я начальника служби у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області скеровано лист від 07.04.2025 щодо здійснення візиту за місцем проживання батька дитини: АДРЕСА_1 задля з`ясування причин неналежного виконання ним своїх батьківських обов`язків. В отриманому акті обстеження умов проживання/реєстрації Солонківської сільської ради від 08.04.2025 зазначено, що ОСОБА_2 не займається вихованням сина через те, що колишня дружина чинить перешкоди в їх спілкуванні.

На засіданнях комісії з питань захисту прав дитини Сихівської районної адміністрації 09.01.2025 та 23.01.2025 розглядалась ухвала Сихівського районного суду м. Львова від 29.11.2024 про надання письмового висновку у справі №464/6147/24 щодо визначення ОСОБА_2 способу участі у вихованні сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи пояснення ОСОБА_6 (тато до нього ніколи не приїжджав та не телефонував, бачив його лише на фотографіях, тому станом на сьогодні не виявляє бажання та не вбачає жодного сенсу в спілкуванні з людиною, яка є для нього чужою та якої зовсім не знає) та його матері, оскільки батьком доказів, які б свідчили про вчинення матір`ю перешкод у спілкуванні з сином та його вихованні не було надано, на жодне із засідань комісії ОСОБА_2 не з`явився, що свідчить про відсутність інтересу до дитини та реальне бажання змінити поведінку, хоча був ініціатором даного позову прийнято рішення про недоцільність надання висновку з даного питання, оскільки визначення йому способу участі у вихованні сина суперечитиме принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Виходячи з вищенаведеного, з метою захисту прав та інтересів дітей, оскільки

ОСОБА_2 , тривалий час не виконує свої батьківські обов`язки та участі

у вихованні дитини не приймає, її долею, життям, навчанням, станом здоров`я не цікавився,

матеріально не забезпечує Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган Опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 14.07.2015 року у справі № 464/4654/15-ц вирішено позов задоволити. Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_10 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі ? частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.06.2015 року до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч.1 ст.152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст.155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою, та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Аналізуючи доводи позивачки, якими вона обґрунтовує свою вимогу про позбавлення батьківських прав стосовно дитини, суд приходить до висновку про їх доведеність. При розгляді даної справи судом встановлено, що батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

За ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд враховує висновок органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, яким остання не заперечує проти позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є доцільним, оскільки відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не створює належних умов для виховання та утримання дітей, а тому позовні вимоги обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Виходячи із вищенаведеного та зазначених у ст. 3 ЦК України засад розумності, справедливості і добросовісності цивільного законодавства, інтересів дитини, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовної заяви та доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Питання судових витрат підлягає вирішенню у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3-5, 10, 81, 133, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 351-355 ЦПК України, ст.ст.155, 164-166, 180, 184 СК України, суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .

Третя особа: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, м. Львів, просп. Червоної Калини, 66.

Повний текст рішення виготовлено 05.01.2026 року.

СуддяЄ. О. Данилів