Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №216/7437/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/7437/25

Провадження № 2/216/1035/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участі секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Каховське лісове господарство», третя особа – Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області, Державне агентство лісових ресурсів, про визнання трудових відносин припиненими, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Державним підприємством "Каховське лісове господарство" (74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Мелітопольська, буд. 66; код ЄДРПОУ: 00993231), припиненими з 09 листопада 2023 року.

Позовна заява мотивована наступним.

Позивач є пенсіонером за віком з 2014 року, разом з тим продовжував трудову діяльність. Так, на підставі наказу № 35-к від 25.03.2019 відповідач, Державне підприємство "Каховське лісове господарство", прийняв його на роботу на посаду майстер лісу. Через військову агресію РФ проти України позивач, в листопаді 2023 року, змушений був покинути своє місце проживання у с. Зміївка Бериславського району Херсонської області та переїхав до м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. У зв`язку з тим, що позивач фактично припинив трудові відносини, він намагався зв`язатися телефоном з відповідачем стосовно звільнення з роботи. Але йому повідомили, що підприємство залишилося на тимчасово окупованій території та не перереєстровано на підконтрольній території Україні. Внаслідок того, що позивач перебуває в трудових відносинах з відповідачем, а фактично не працює і не отримує заробітну плату, і як наслідок його страховий стаж не збільшується, тобто позивач не може отримати підвищення до пенсії у зв`язку зі збільшенням страхового стажу. В подальшому представник відповідача на зв`язок не виходив. Позивач 08.11.2023 через Криворізьку філію центру зайнятості Дніпропетровської області направив заяву про звільнення за власним бажанням на адресу відповідача. В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці щодо роз`яснення порядку звільнення з ДП «Каховське лісове господарство». 02.05.2025 отримав відповідь з роз`ясненнями щодо порядку звільнення в умовах воєнного стану. Рекомендовано звернутися до суду з позовною заявою про припинення трудових відносин.

06.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії після звільнення. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 965170142626 від 14.05.2025 було відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформацію про припинення трудових відносин. Позивач, фактично не підтримує трудові відносини, в зв`язку з окупацією та припиненням роботодавцем своєї діяльності, у зв`язку з чим можливість офіційного звільнення відсутня. Згідно інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Державне підприємство "Каховське лісове господарство" не перереєстровано на підконтрольній частині України, адреса місцезнаходження залишилося в Херсонській області, м. Каховка. На теперішній час місто Каховка Каховського району Херсонської області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376. Засновником вищевказаного підприємства є Державне агентство лісових ресурсів України. 29.07.2025 направлено адвокатський запит до Державного агентства щодо надання інформації про перереєстрацію ДП «Каховське лісове господарство» на підконтрольній Україні території та передачу повноважень ДП «Каховське лісове господарство» щодо звільнення та проведення розрахунку при звільненні з працівниками іншому підприємству лісового господарства. Однак, відповіді не отримано. На даний час трудові відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно не виконана, тому у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, крім звернення до суду, оскільки заяви про звільнення за власним бажанням залишені без реагування. Отже позивач позбавлений можливості отримати документи на підтвердження припинення трудових відносин, а вирішення вказаного питання можливе лише в судовому порядку, що потрібно позивачу з метою доведення перед пенсійними органами відсутності трудових відносин.

Позивач та його представник – адвокат Книгницька Л.А. в судове засідання не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують, наполягають на їх задоволенні.

Представник відповідача ДП «Каховське лісове господарство» в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

За змістом ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідача було повідомлено про час та місце розгляду справи в порядку передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство «Каховське лісове господарство» (ЄДРПОУ: 00993231) знаходиться за адресою: 74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Мелітопольська, буд. 66, та є тимчасово окупованою територією України станом на час розгляду справи.

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд. Суд вважає повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи належним.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (шляхом оголошення через сайт судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких письмових заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представники третіх осіб – Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Державне агентство лісових ресурсів в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, пояснення щодо позовних вимог до суду не надходили.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно із наказом № 35-к від 25.03.2019 прийнятий на посаду майстра лісу Державного підприємства «Каховське лісове господарство».

Про трудові відносини з відповідачем свідчить інформація з індивідуальних відомостей про застраховану особу - форма ОК-5. Також, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 09.06.2025 № 0482-25-14280, з 01.01.2022 по 30.06.2022 ОСОБА_1 ДП «Каховський Лісгосп» була нарахована заробітна плата.

До листопада 2023 року позивач мешкав у с. Зміївка Бериславського району Херсонської області.

Відповідно до довідки від 07.11.2023 № 1211-50030268848 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 переміщений з тимчасово окупованої території та на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса місцезнаходження Державного підприємства «Каховське лісове господарство», ЄДРПОУ 00993231 є Херсонська область, м. Каховка, вул. Мелітопольська, буд. 66.

Станом на день розгляду справи територія м. Каховка, Херсонської області є тимчасово окупованою відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75 «Про затвердження переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 297 від 15.12.2022 року.

В зв`язку за збройною агресією російської федерації проти України 24.02.2022, що призвело до бойових дій та окупації частини територій України, через активні бойові дії та тимчасову окупацію території України, позивач вимушений була переїхати з постійного місця проживання і не мав можливості дотриматись порядку припинення трудових відносин, проте фактично вони припинились. Позивач переїхала до міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та зареєструвався як внутрішньо переміщена особа, де і мешкає по теперішній час.

Зважаючи на той факт, що підприємство, в якому позивач працював, знаходиться на непідконтрольній владі України території, до своїх трудових обов`язків в ДП «Каховське лісове господарство» він повернутись не може, як і не може подати заяву про звільнення, оскільки листування з окупованими територіями не здійснюється.

Засновником ДП «Каховське лісове господарство» є Державне агентство лісових ресурсів України. 29.07.2025 позивачем направлено адвокатський запит до Державного агентства щодо надання інформації про перереєстрацію ДП «Каховське лісове господарство» на підконтрольній Україні території та передачу повноважень ДП «Каховське лісове господарство» щодо звільнення та проведення розрахунку при звільненні з працівниками іншому підприємству лісового господарства. Однак, відповіді позивач не отримав.

3 листопада 2023 року і по теперішній час у позивача відсутня будь-яка можливість припинити трудові правовідносини з відповідачем, подавши відповідну заяву на звільнення. Заробітна плата позивачу не нараховується та не виплачується. Наявність запису в трудовій книжці про прийняття на роботу в ДП «Каховське лісове господарство» а також в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування як зайнятого на основному місці роботи, і відсутність запису про звільнення, перешкоджає позивачу для звернення до пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії після звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною другою статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Згідно із частиною першою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року у справі №1-14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі №1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі №1-5/2008 вказав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Згідно зі ст. 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

За інформацією з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ( Форма ОК-5) ДП «Каховське лісове господарство» протягом березня 2019 – червня 2022 здійснював відрахування обов`язкових страхових платежів за ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено ст. 38 КЗпП України, згідно з якою працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника, або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що у зв`язку з тимчасовою окупацією території м. Каховка, ОСОБА_1 та переміщенням до міста Кривого Рогу Дніпропетровської області фактично припинив роботу в ДП «Каховське лісове господарство».

За наявними в матеріалах справи доказами вбачається, що заробітна плата Державним підприємством «Каховське лісове господарство», позивачу не нараховується та не виплачується з червня 2022 року.

Згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08 червня 2001 року «Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою» та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за № 554/5745, зняття з реєстрації у центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин. У разі виникнення трудового спору між сторонами трудових відносин: фізичною особою - роботодавцем та найманим працівником, а також у разі відсутності однієї зі сторін у центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення дії трудового договору.

Враховуючи той факт, що станом на день розгляду справи територія м. Каховка Херсонської області, де знаходиться відповідач, є тимчасово окупованою відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75 «Про затвердження переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 297 від 15.12.2022 року, УДППЗ «Укрпошта» не здійснюється пересилання пошти на тимчасово окуповані території, які не підконтрольні Україні, тому позивач не має можливості подати поштовим відправленням заяву про припинення трудових відносин, оскільки такі відправлення на вказану територію не приймаються.

Підтвердженням є додана до матеріалів заява позивача про припинення трудових відносин з 09.11.2023 року.

Таким чином, суд вважає, що на сьогодні трудові відносини між сторонами фактично не існують, однак процедура припинення трудових відносин відповідно до законодавства України про працю повністю не виконана.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що існує порушення права позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України, тобто припинення трудових відносин.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених судовим розглядом обставин щодо порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний позивачем спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі №757/61865/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» ( далі - Закон) тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Положеннями ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено гарантії прав і свобод громадян України, які виїхали за межі тимчасово окупованої території, визначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 24.03.2022, визначає, крім іншого, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Стаття 4 Закону встановлює особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а саме у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника, який може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві.

Трудові відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, проте позивач позбавлений можливості оформити припинення трудових відносин у встановленому законодавством порядку, що порушує його конституційні права.

Таким чином, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність обставин, на які посилається як на підставу своїх позовних вимог.

При таких обставинах, враховуючи те, що відповідач знаходиться на непідконтрольній Україні території, у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, окрім звернення до суду, оскільки поштова служба зв`язку не працює, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, бути наділеним правом на розірвання договору з метою надання можливості позивачу в подальшому реалізовувати своє право на перерахунок пенсії в зв`язку зі звільненням, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Каховське лісове господарство» з 09 листопада 2023 року, на підставі ст. 38 КЗпП України, тобто з дня подачі працівником заяви про звільнення за власним бажанням.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422 грн. 80 коп.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21, 22, 24, 36, 38 КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Каховське лісове господарство», третя особа – Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області, Державне агентство лісових ресурсів, про визнання трудових відносин припиненими, задовольнити.

Визнати припиненими з 09 листопада 2023 року трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Державним підприємством «Каховське лісове господарство» (Код ЄДРПОУ 00993231, юридична адреса: 74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Мелітопольська, буд. 66), внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника на підставі ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Державного підприємства «Каховське лісове господарство» (Код ЄДРПОУ 00993231, юридична адреса: 74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Мелітопольська, буд. 66) на користь держави судовий збір в розмірі 2 422 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Онопченко