Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №214/10622/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/10622/25

2/214/1666/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 лютого 2026 року

Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Малаховської І.Б.

секретаря судового засідання Постригай А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник – адвокат Працевитий Геннадій Олександрович до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області – Лисенко Юрій Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

До Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник – адвокат Працевитий Геннадій Олександрович до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області – Лисенко Юрій Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

Позивач у позові посилається на те, що 01.02.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було укладено кредитний договір №0586-5894, за умовами якого позивачу було надано кредит.

З мобільного за стосунку «Дія» позивачу стало відомо про наявність виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Так, 16.06.2021 приватним нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем було вчинено виконавчий напис №11899 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором №0586-5894 від 02.01.2021 в розмірі 10 550,00 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області – Лисенком Ю.О. було відкрито виконавче провадження №67391800 та в рамках якого було накладено арешти на всі рахунки боржника.

Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис було вчинено із чисельними порушеннями закону, у зв`язку з чим він підлягає скасуванню.

Зазначає, що вона не отримувала жодних вимог від відповідача про повернення боргу, тому відсутні підстави для вчинення виконавчого напису та є підставою для задоволення позову.

Окрім того, позивач вказує на те, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом на копії кредитного договору, який не було посвідчено нотаріально.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо суми заборгованості за кредитом, чим порушив норми закону.

Таким чином, позивач вважає доведеним протиправність вчиненого виконавчого напису та просить суд визнати виконавчий напис нотаріуса №11899 від 16.06.2021 таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 453,44 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Позивач в судове засідання не з`явилася, представником позивача до суду надано заяву в якій останній просить розглянути справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Лузова І.В. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. Вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру, який є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг та витраченим адвокатом часом на надання зазначених послуг. Вказує, що справа не є складною та підготовка справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи. Звертає увагу на те, що адвокатом суду не надано детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом із зазначенням витраченого часу по кожному з видів робіт та розрахунком вартості виконання кожного з виду робіт з врахуванням витраченого часу. Представник відповідача просить, виходячи з принципів співмірності, реальності та розумності, зменшити суму витрат на правничу допомогу до середньо ринкової вартості цієї послуги, що складає 2 500,00 грн. Окрім того, Лузова І.В., посилаючись на відсутність детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, просить відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович в судове засідання не з`явився, до суду подано клопотання, в якому останій просить розглянути справу без його участі.

Третя особа - приватний нотаріус Бригіда В.О. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем складено виконавчий напис № 11899 від 16 червня 2021 року, згідно якого з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 0586-5894 від 02.01.2021 в розмірі 10 200 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту – 6 000,00 грн; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 5 200,00 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягненню з боржника на користь стягувача підлягає плати у розмірі 350,00 грн і таком чином загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача за виконавчим написом становить 10 550,00 грн (а. с. 8).

Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Юрієм Олександровичем 05.11.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67391800 на підставі оспорюваного виконавчого напису (а. с. 17).

Також виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Юрієм Олександровичем 05.11.2021 винесено постанови в рамках зазначеного виконавчого провадження: про арешт коштів боржника; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про стягнення з боржника основної винагороди (а.с.16, 18, 19).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, по яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).

У пункті 1 Переліку розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з постановою № 662 Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті самі наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року, після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 16 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Ураховуючи, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і позивачем кредитний договір був укладений у простій електронній формі, наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням порядку вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

З урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Таким чином, нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було з`ясовано чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню обґрунтованими та доведеними, такими, що підлягають задоволенню.

У позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суду надано наступні докази: Договір про надання правової (правничої) допомоги від 16.07.2025, укладений між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого» (а.с.9); Додатковий договір від 16.07.2025 до договору про надання правової допомоги (а.с.9- зворот); Рахунок від 16.07.2025 про оплату ОСОБА_1 послуги адвокатського бюро на суму 5 000,00 грн; Акт від 16.07.2025 про надані ОСОБА_1 адвокатським бюро послуг на суму 5 000,00 грн (а.с.20).

Відповідно до положень ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.1 Додаткового договору до договору про надання правової допомоги було доручено вчинити в інтересах Клієнта (Позивача) дії щодо визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №11899 від 16.06.2021.

Пунктом 2 Додаткового договору визначено, що вартість однієї години роботи адвоката становить – 1000,00 грн.

У п.2.1 Додаткового договору наведено орієнтований перелік послуг, що можуть бути надані Клієнту, а саме: консультація адвоката; написання та підготовка позовної заяви про скасування виконавчого напису; подання позову від імені адвоката; написання та подання заяви про забезпечення позову; контроль справи у суді; написання відповіді на відзив, клопотань, пояснень; отримання рішення суду та виконавчих листів та зазначена вартість цих послуг – 5 000,00 грн.

В п.2 Акту від 16.07.2025 про надані послуги перелічені вищевказані послуги та вказана сума їх вартості – 5 000,00 грн.

Згідно ст.ст.15, 133 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись уразі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Сторона відповідача заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 2 500,00 грн або взагалі відмовити у стягнені цих витрат.

Суд, перевіривши надані адвокатом докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, враховуючи об`єм та складність справи, яка не є складною, беручи до уваги надані адвокатом послуги: складання позовної заяви та заяви про забезпечення доказів, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат та виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їхньої вартості, вважає за необхідне вимогу представника позивача задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.

У відповідностідо ч.1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 1 453,44 грн, з яких - 968,96 грн за подання позову до суду та 484,48 грн – за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник – адвокат Працевитий Геннадій Олександрович задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса зареєстрований в реєстрі за №11899 від 16 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу – Бригідою Володимиром Олександровичем на загальну суму стягнення 10 550,00 грн., боржником за яким по кредитному договору № 0586-5894 від 02.01.2021 є ОСОБА_1 .

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачену суму судового збору в сумі 1 453,44 грн.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Б. Малаховська