Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №640/31637/21 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 рокуСправа №640/31637/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства "Науково-технічний центр "Вугілеінновація" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Науково-технічний центр «Вуглеінновація» (надалі — Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі — Відповідач), у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від від 20.05.2021 № 387920416 та від 30.09.2021 № 729550416.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поточні платежі з податку на додану вартість (ПДВ) за 2020–2021 роки зараховувалися Відповідачем у рахунок погашення нібито наявного податкового боргу за червень 2014 року. Позивач стверджує, що вказаний борг 2014 року виник внаслідок форс-мажорних обставин (проведення АТО) у відокремлених підрозділів. Позивач посилається на рішення судів у справах № 826/9302/17 та №826/1814/18, якими Відповідача було зобов`язано списати цей борг як безнадійний. Відтак, на думку Позивача, штрафні санкції за несвоєчасну сплату поточних зобов`язань є незаконними, оскільки затримка виникла через протиправне несписання контролюючим органом безнадійного боргу 2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 справу було прийнято до провадження та призначено її розгляд в порядку спрощеного провадження (без повідомлення (виклику) учасників справи).

Відповідач у письмовому відзиві зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та ґрунтується на висновках актів камеральної перевірки та розрахунків.

Суд дослідивши наявні у справі письмові докази приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних ППР стали акти камеральних перевірок: № 17994/Ж5/26-15-04-16-18 від 04.03.2021 та №72861/Ж5/26-15-04-16-18 від 28.09.2021.

В зазначених актах камеральної перевірки Відповідачем було встановлено порушення Позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на підставі поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за 2020 та 2021 (відповідно до переліку).

Згідно п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з актами камеральних перевірок та розрахунками до ППР, Позивачем несвоєчасно сплачено ПДВ за деклараціями від 18.05.2020, 18.06.2020, 08.07.2020, 13.08.2020, 17.09.2020, 12.10.2020, 05.11.2020, 18.12.2020, 18.01.2021 та 10.02.2021. По всім переліченим узгодженим сумам грошового зобов`язання Позивача кількість днів затримки сплати становила більше 30 календарних днів, отже відповідно до вимог ст.124 ПК України Відповідачем застосовано штраф 10% погашеної суми податкового боргу.

Позивач обґрунтовує свою позицію форс-мажорними обставинами, підтвердженими сертифікатами ТПП України № 1073, 1074, 1075 від 22.10.2014. Проте, ці сертифікати засвідчують настання обставин непереборної сили в 2014 році для відокремлених підрозділів Позивача у Донецькій та Луганській областях. Крім того, на підтвердження своєї позиції щодо невірного врахування безнадійного податкового боргу Позивачем не надано доказів підтвердження таких фактів (відповідних декларацій або уточнених декларацій).

Суд зазначає, що предметом даного спору є правомірність штрафів за порушення, вчинені у 2020 та 2021 роках.

Обставини, встановлені у справах № 826/9302/17 та № 826/1814/18, стосувалися бездіяльності ДПІ щодо списання боргу у розмірі 75 409,95 грн, який виник у червні 2014 року.

Податкові зобов`язання 2020–2021 років є самостійними об`єктами оподаткування, які виникли внаслідок поточної господарської діяльності підприємства через 6 років після засвідчених форс-мажорних обставин.

Позивачем не надано до суду доказів (нових сертифікатів ТПП або інших документів), які б підтверджували наявність форс-мажорних обставин безпосередньо у періодах травня 2020 - лютого 2021 років, що перешкоджали б своєчасній сплаті податків Позивачем.

Суд відкидає аргументи Позивача про автоматичне виникнення затримки через несписання старого боргу, оскільки обов`язок платника сплатити поточні узгоджені суми податку є безумовним і не залежить від стану розгляду інших спорів із контролюючим органом щодо минулих періодів. Преюдиційні обставини щодо подій 2014 року не можуть бути поширені на правовідносини 2020–2021 років, оскільки вони мають різний предметний та часовий зміст.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті з дотриманням вимог чинного податкового законодавства.

Керуючись ст. 2, 72-77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Науково-технічний центр «Вуглеінновація» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень — відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко