Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №403/716/25 — Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/716/25 провадження № 2/403/202/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Муляві В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі по тексту рішення - ТОВ «Коллект Центр») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 39765 грн. 72 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту складає 12000 грн. 00 коп., за процентами - 27360 грн. 00 коп., інфляційні збитки - 350 грн. 49 коп. та три відсотки річних - 55 грн. 23 коп..

Позов обгрунтовується тим, що 18 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі по тексту рішення - ТОВ «Авентус Україна»), як товариством, та відповідачем ОСОБА_1 , як споживачем, був укладений договір №4173683 про надання споживчого кредиту, за яким товариство надало відповідачу кредит в сумі 12000,00 грн. в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника строком на 30 днів та нарахуванням процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,90% в день, а відповідач зобов`язувався повернути кошти кредиту, сплатити проценти та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Вказаний кредитний договір був укладений відповідно до ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом його підписання відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, а також заміну у порядку укладення договору факторингу №30-12/2021-21 від 30 грудня 2021 року сторони кредитора у договорі №4173683 від 18 травня 2021 року з ТОВ «Авентус Україна» на ТОВ «Вердикт Капітал», та в подальшому шляхом укладення договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року заміну кредитора з ТОВ «Вердикт Капітал» на ТОВ «Коллект Центр», позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь зазначену вище суму заборгованості.

З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 2422,40 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн..

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подав.

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник ТОВ «Коллект Центр» згідно письмового клопотання, викладеного в прохальній частині позовної заяви, прохав розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення (а.с.5 зворот).

Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17 грудня 2025 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.74-75).

В зв`язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час і місце його проведення в порядку ст.128 ЦПК України, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 05 лютого 2026 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

18 травня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна», як товариством, та ОСОБА_1 , як споживачем, було укладено договір №4173683 про надання споживчого кредиту (далі - Договір, кредитний договір, договір №4173683), який відповідно до положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений у формі електронного правочину шляхом направлення товариством в особистий кабінет споживача, створений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт або мобільний додаток, тексту даного договору та підписання його відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора у вигляді коду - А728674, автоматично сформованого та надісланого йому товариством на зазначений ним, як клієнтом, номер мобільного телефону НОМЕР_1 (пункти 1.1, 10.6, розділ 10 Договору «Реквізити та підписи сторін») (а.с.7-11).

Згідно з умовами укладеного Договору (пункти 1.2, 1.3, 2.1, 2.2) ТОВ «Авентус Україна» надає відповідачу ОСОБА_1 на умовах, встановлених цим Договором, кредит в розмірі 12000,00 грн. в безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору, а відповідач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.

18 травня 2021 року ТОВ «Авентус Україна» на виконання умов Договору було здійснено переказ грошових коштів в сумі 12000 грн. 00 коп. на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 згідно з п.п.1.3, 2.1 Договору, що підтверджується інформацією, наданою ТОВ ФК «Контрактовий Дім» про успішне проведення 18 травня 2021 року операції з переказу грошових коштів в сумі 12000,00 грн. на картку за № НОМЕР_2 (а.с.18-20).

За змістом пунктів 1.4, 1.5.1, 1.5.2 Договору: 1) строк кредитування складає 30 днів; 2) стандартна процента ставка за користування кредитом становить 1,90% в день від суми кредиту та застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4 цього Договору, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.п.4.1-4.6 цього Договору; 3) знижена процента ставка становить 1,33% в день від суми кредиту та застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4 цього Договору, якщо в цей строк позивач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Крім того, сторонами Договору також було погоджено, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватиметься згідно Графіка платежів; якщо відбулося продовження строку користування кредитом в порядку автопролонгації, повернення кредиту здійснюється не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту (пункт 6.1).

Згідно підписаного відповідачем Додатку №1 (Графіку платежів), який є невід`ємною частиною Договору (пункт 10.11), датою повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є 17 червня 2021 року, сума кредиту складає 12000,00 грн., сума нарахованих процентів - 4788,00 грн., всього до сплати - 16788,00 грн.. Відповідний розрахунок відповідає умовам, за яких нарахування процентів здійснюється за зниженою процентною ставкою 1,33% в день та відповідач здійснив погашення заборгованості у строк, визначений в п.1.4 Договору (а.с.11 зворот).

Судом встановлено, що 18 травня 2021 відповідач по справі ОСОБА_1 також був ознайомлений з умовами кредитування шляхом підписання за допомогою одноразового ідентифікатора А728674 паспорту споживчого кредиту (а.с.12-14).

30 грудня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) було укладено договір факторингу №30-12/2021-21, за яким (пункти 2.1, 6.1.4) клієнт зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту; право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги (а.с.29-33).

Акт приймання-передавання Реєстру боржників за договором факторингу №30-12/2021-21 від 30 грудня 2021 року був підписаний його сторонами 30 грудня 2021 року (а.с.38).

Як вбачається із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №30-12/2021-21 від 30 грудня 2021 року, ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №4173683 на загальну суму заборгованості 39360,00 грн. (а.с.39-40, 41).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) було укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за яким ТОВ «Коллект Центр»» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №4173683 в сумі 39765,72 грн., що безпосередньо підтверджується відповідним витягом з Реєстру боржників до договору №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором №10-01/2023 від 10 січня 2023 року та актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року (а.с.42-47, 52 зворот, 54, 55-57).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №4173683 від 18 травня 2021 року загальна сума заборгованості відповідача за період з 18 травня 2021 року по 29 грудня 2021 року складає: основний борг - 12000,00 грн., заборгованість за процентами - 27360,00 грн., інфляційні збитки 350,49 грн. та три відсотки річних за період з 30 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року в сумі 55,23 грн. (а.с.22-26, 27).

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 18 травня 2021 кредитного договору та отримання за ним кредитних коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом повністю або частково відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України)..

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що договір №4173683 про надання споживчого кредиту від 18 травня 2021 року був підписаний відповідачем по справі ОСОБА_1 після його ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора А728674, надісланого ТОВ «Авентус Україна» на номер мобільного телефону відповідача: НОМЕР_1 у вигляді смс-повідомлення, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «Коллект Центр» щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора А728674 суду надано не було.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що згідно з умовами укладеного відповідачем ОСОБА_1 договору №4173683 про надання споживчого кредиту від 18 травня 2021 року, останній отримав від ТОВ «Авентус Україна» в якості кредиту грошові кошти в сумі 12000 грн. 00 коп., однак своїх зобов'язань за вказаним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним не виконував належним чином, внаслідок чого в нього виникла заборгованість у загальному розмірі 39360 грн. 00 коп., з яких: 12000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 27360 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами.

Наведений позивачем ТОВ «Коллект Центр» розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору щодо розміру та строку сплати відповідачем передбачених ним платежів, в тому числі і щодо нарахування процентів згідно з умовами Договору за ставкою 1,90% в день від суми кредиту, тобто по 228,00 грн. (1,90 % від 12000,00 грн.) протягом 30 днів (пункти 1.4) та не більш ніж 90 календарних днів поспіль згідно з пунктом 4.3.1 Договору, що складає суму 27360,00 грн. (228,00 грн. х 120 днів).

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №149/1499/18 (пункти 35, 37), правовідносини стосовно здійснення позикодавцем права на визначену договором плату за користування позикою за час, на який він її надав, та правовідносини щодо здійснення позикодавцем права на проценти внаслідок невиконання позичальником обов`язку повернути кошти до визначеного терміну є різними за змістом. Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібний висновок щодо застосування приписів ЦК України про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами викладений також і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (пункти 53-54, 90-91).

У постанові від 27 липня 2021 року, прийнятої у справі №910/18943/20 (пункти 35, 42, 43, 45) Верховний Суд зазначив про те, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем процентів за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання та інфляційних втрат на підставі ч.2 ст.625 ЦК України після закінчення строку кредитування та до початку введення в Україні воєнного стану.

При цьому суд, виходячи з положень ч.2ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, приходить до висновку, що відповідачем по справі ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості та її розміру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору №4173683 про надання споживчого кредиту від 18 травня 2021 року, укладеного між ним та первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна», а також укладених в подальшому договорів факторингу та відступлення прав вимоги за цим кредитним договором.

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.

Судом також враховується, що у даній справі відповідачем дії фінансових установ щодо виконання договору не оскаржені, власний розрахунок заборгованості не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитом та її розміру.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов'язань за договором №4173683 про надання споживчого кредиту від 18 травня 2021 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом), право грошової вимоги за яким у встановленому законом порядку було набуте позивачем на підставі договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, та приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за вказаним вище кредитним договором в сумі 39765 грн. 72 коп..

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом майнового характеру, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп. (а.с.1).

З огляду на викладене, враховуючи задоволення судом позовних вимог в повному обсязі, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «Коллект Центр» грошові кошти по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн., які були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України).

У поданій до суду позовній заяві представником ТОВ «Коллект Центр» зазначено про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн..

На підтвердження зазначеного розміру понесених ТОВ «Коллект Центр» витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача були надані копії: 1) договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Коллект Центр», як клієнтом, та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В., яким передбачено обов`язок клієнта оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги, факт надання яких підтверджується актом про надання юридичної допомоги (а.с.63-65); 2) заявки на надання юридичної допомоги №430 від 01 жовтня 2025 року, в якій визначена вартість наступних послуг: надання усної консультації з вивченням документів (2 години) - 4000,00 грн., виходячи з вартості одиниці виміру 2000,00 грн., та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (3 години) - 9000,00 грн., виходячи з вартості одиниці виміру 3000,00 грн. (а.с.68); 3) витягу з акту №15 про надання юридичної допомоги від 31 жовтня 2025 року, з якого вбачається перелік та вартість наданих послуг, пов`язаних з відповідачем ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивченням документів - 2 години вартістю 4000,00 грн. та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 3 години вартістю 9000,00 грн. (а.с.69 зворот).

В судове засідання представник позивача не з`явився. Згідно клопотання, викладеного в прохальній частині прохав провести розгляд справи за його відсутності (а.с.5 зворот).

На дату судового розгляду справи по суті письмових заперечень від відповідача ОСОБА_1 щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу подано не було.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для стягнення із відповідача зазначеного у позовній заяві розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у зв`язку з чим 1) розмір таких витрат, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У постанові від 28 вересня 2022 року у справі №534/14/20 Верховний Суд зазначив про те, що аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

З наданого представником позивача витягу з акту №15 про надання юридичної допомоги від 31 жовтня 2025 року, вбачається вартість наданих адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» послуг: 1) усна консультація з вивченням документів - 4000,00 грн. за 2 години часу та 2) складання позовної заяви - 9000,00 грн. за 3 години часу.

Разом з тим, спір по справі не є складним; позовна заява містить посилання виключно на норми чинного законодавства та зміст кредитного договору, що, як наслідок, не потребувало від адвокатського об'єднання в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В. проведення порівняльного аналізу цих правових норм, ознайомлення з практикою суду касаційної інстанції та витрачання у зв'язку з цим значного часу для визначення способу захисту права ТОВ «Коллект Центр», як позивача, та обгрунтування правових підстав позову, а тому суд приходить до висновку про достатність витрачання адвокатським об'єднанням в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В. 1 години часу для надання позивачу усної консультації та вивчення документів, обсяг яких не є значним, вартість якої, виходячи із засад розумності та співмірності із ціною позову, визначається судом в розмірі 1000,00 грн. та 2 годин для складання позовної заяви, вартість яких, виходячи зі складності справи та змісту позовної заяви, визначається судом в розмірі 1500,00 грн. за годину, що відповідно складатиме 3000,00 грн..

З огляду на викладене, обсяг юридичної роботи (зокрема, складання позовної заяви) адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс»в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В. не можна вважати значним; вартість такої роботи у загальному розмірі 13000,00 грн. є завищеною, належним чином не обгрунтованою, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення визначеного позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., що на думку суду в повній мірі відповідатиме принципам співмірності та розумності судових витрат, характеру спірних правовідносин, обсягу наданих адвокатським об`єднанням послуг позивачу, складності справи та реальності наданих адвокатських послуг.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №4173683 про надання споживчого кредиту від 18 травня 2021 року в загальній сумі 39765 грн. 72 коп. (тридцять дев`ять тисяч сімсот шістдесят п`ять гривень сімдесят дві копійки).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 3028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» в порядку розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн. 00 коп. (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Повне ім`я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса місцезнаходження: вул.Мечнікова, буд.№3, офіс 306 м.Київ, поштовий індекс 01133, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 10 лютого 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова