Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №355/2528/25 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/2528/25

Провадження № 2-а/355/13/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 , у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 373 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 .

Свій адміністративний позов обґрунтовує тим, що 07 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно позивача винесено постанову № 373 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 17000,00 гривень.

Так, за фабулою означеної постанови: «27 січня 2025 року о 14 годині 00 хвилин, в особливий період, під час мобілізації, ОСОБА_1 не з`явився до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 у строки, зазначені в отриманій повістці, чим порушив ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач вважає, що дана постанова № 373 про адміністративне правопорушення від 07 березня 2025 року є незаконною, підлягає скасуванню, оскільки у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Щодо строку притягнення до адміністративної відповідальності, в адміністративному позові вказано, що з 27 січня 2025 року (час коли позивач, як стверджує відповідач, мав з`явитися за викликом по повістці) до моменту складання протоколу (07 березня 2025) минуло понад 24 голини, що вказує на порушення строків, визначених ч. 2 ст. 254 КУпАП). В той же час, позивач має зареєстроване місце проживання, яке з початку повномасштабного вторгнення російської федерації не змінював, разом з цим відповідач не вживав заходів для притягнення позивача до адміністративної відповідальності включно в строки визначені законом, повідомлень про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оформлення адміністративних матеріалів позивач не отримував, а тому підстави для складення протоколу від 07 березня 2025 року були відсутні.

Відповідач не довів до відома позивача інформацію про необхідність прибути за вказаною повісткою на 27 січня 2025 року, відсутні будь-які докази на підтвердження правомірності винесеної постанови, оскільки немає достатніх відомостей щодо належної фіксації допущеного правопорушення, а також відсутні докази на підтвердження того, що позивач в порядку ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» отримував повістку і не прибув у призначений час.

Крім того позивач стверджує, що оскаржувана постанова була отримана ним набагато пізніше у Баришівському відділі ДВС, оскільки на його заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 оскаржувану постанову він не отримав, оскільки йому повідомили про її відсутність, мотивуючи тим, що матеріали справи всі знаходяться в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач до судового засідання не з`явився, 03 лютого 2026 року надавши до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити за його відсутності. Вказаний адміністративний позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Представник відповідача Даниленко Б.В. стосовно адміністративного позову надав відзив. Свій відзив обґрунтував тим, що у позовній заяві позивач посилається на те, що фабулою, викладеною у постанові про адміністративне правопорушення від 07 березня 2025 року вказано про порушення позивачем, саме ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції від 30.06.2023). При цьому, законом не визначено випадків, за яких уповноважена особа на складання постанови про адміністративне правопорушення має право у будь-який спосіб конкретизувати чи змінювати зміст обвинувачення, викладений у постанові про адміністративне правопорушення. В той же час, ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період тощо.

Також у відзиві представник відповідача зазначив, що оскільки військова ситуація є надзвичайно мінливою, оповіщення військовозобов`язаних про виклик до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки може і має здійснюватися постійно. Мета виклику за повісткою не завжди може бути точно визначена у повістці. Виклик «з метою уточнення даних» є загальним формулюванням, що вписується в рамки чинного законодавства і є адекватним умовам військового стану. Неявка військовозобов`язаного за повісткою є особливим видом адміністративного правопорушення. Порушник в такому випадку відсутній у момент, коли орган, уповноважений на складення протоколу, виявляє правопорушення. Відповідач вважає, що протокол про притягнення до адміністративної відповідальності у випадку неявки за повісткою має складатися у присутності такої особи. Таким чином строк складання протоколу не порушено. Враховуючи викладене вище, представник відповідача у відзиві просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ..

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України слід, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дослідив матеріали справи, а саме:

Копію паспорта позивача з якого вбачається, що він є громадянином України (а.с. 7).

Копію військового квитка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с 11).

Витяг із застосунку «Резерв+», сформований 10 березня 2025 року , за яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку, ВОС 790037. Звання: солдат. Дата ВЛК: 04.03.2025. Постанова ВЛК: придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони. Дані уточнено вчасно. Дата уточнення даних: 08.07.2024 (а.с. 8).

Копію постанови № 373 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 07 березня 2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у скоєнні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладання на нього штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (а.с. 9)

Скріншот «Постанова про арешт коштів боржника» від 31 жовтня 2025 року , ВП № 78455640, винесеної головним державним виконавцем Баришівського відділу ДВС у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Качур Т.М. з примусового виконання постанови № 373, виданої 07 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 34000 гривень 00 копійок (а.с. 10).

Копію мобілізаційного розпорядження № 11 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до якого на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» він зобов`язаний з`явитися протягом дванадцяти годин з моменту оповіщення до ІНФОРМАЦІЯ_7 за вказаною адресою, дата означеного документа: 07 березня 2025 року (а.с. 12).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п. п. 7, 9 ч. 2 ст. 4 КАС України).

Відповідно до ст. 235 КУпАП слід, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Стаття 65 Конституції України передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами ж 1-2 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію , що тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 210-1 КУпАП). Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 210-1 КУпАП).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Як слід з ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 6 ст. 14 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, встановлення освітнього рівня, вивчення особистих якостей. Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання. Щороку з 1 січня до 31 липня громадяни України чоловічої статі, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, беруться на військовий облік призовників із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом: проходження електронної ідентифікації та уточнення своїх персональних даних засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; особистого прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з поданням необхідних документів, перелік яких встановлюється Міністерством оборони України. Громадяни України, які не стали на військовий облік призовників у період, зазначений в абзаці першому частини третьої цієї статті, беруться на військовий облік призовників лише після особистого прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено , що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

При цьому, частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

З витягу із застосунку «Резерв +» слідує, що ОСОБА_1 взятий на облік військовозобов`язаних.

З фабули оскаржуваної постанови слідує, що під час розгляду справи було встановлено такі обставини правопорушення: згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 05 березня 2025 року № 106 27 січня 2025 року, о 14 годині 00 хвилин, громадянин ОСОБА_1 , в особливий період, під час мобілізації не з`явився до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_8 у строки, зазначені в отриманій ним повістці, чим порушив частину 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ (в редакції від 30.06.2023).

З аналізу наведеного вище, суд дійшов висновку, що, посилаючись на конкретну норму закону, порушення якої ставиться у вину позивачу, суб`єкт, уповноважений на винесення постанови про адміністративне правопорушення, застосував положення ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», розкриваючи при цьому зміст ч. 3 ст. 22 означеного Закону, що не може вважатися належним виконанням вимог ст. 283 КУпАП щодо змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, яка, серед іншого, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Як на підставу своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач не довів до його відома інформацію про необхідність прибути за вказаною у постанові про адміністративне правопорушення повісткою на 27 січня 2025 року, відсутність доказів на підтвердження того, що позивач в порядку ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» отримував повістку і не прибув у призначений час.

Суд констатує, що відповідачем належними та допустимим доказами не підтверджено факт повідомлення позивача у порядку та спосіб, встановлені законом про виклик до відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на дату та час, що відображені у постанові про адміністративне правопорушення № 373 від 07 березня 2025 року.

Аналізуючи надані докази і саму постанову суд приходить до висновку, що постанова № 373 від 07 березня 2025 року відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки посадова особа, яка складала постанову, кваліфікуючи дії позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (норма якої є бланкетною) допустила неправильну кваліфікацію правопорушення, вчиненого позивачем.

Суб`єктом владних повноважень, не доведено вчинення ОСОБА_1 конкретного діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Як передбачено ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Факт виявлення порушення - це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення, тобто моментом виявлення адміністративного правопорушення є момент отримання інформації про таке правопорушення уповноваженими особами (особою чи органом державної влади) та не може ототожнюватися із часом зібрання усіх необхідних матеріалів перевірки. Складання адміністративного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення є окремою процесуальною дією. Сам протокол фактично є суб`єктивним викладом свого бачення уповноваженою особою та фіксація обставин певної події на основі наявних доказів.

Днем виявлення правопорушення необхідно вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення (такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.02.2019 у справі №149/2498/17).

З огляду на те, що позивачу ставиться в вину неявка за повісткою 27 січня 2025 року о 14 :00, відповідачу стало відомо про цей факт того ж дня, що вважається моментом виявлення вчиненого правопорушення.

Однак, протокол про адміністративне правопорушення № 106 відносно ОСОБА_1 було складено 05 березня 2025 року, що свідчить про порушення передбаченого ч. 2 ст. 254 КУпАП строку.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зокрема, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно було винесено оскаржувану постанову № 373 від 07 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, тому позовна заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2,5,9,72-79,90,122,242-246,262,286 КАС України, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу»», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Скасувати постанову №373 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 07 березня 2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 полковником ОСОБА_3 про накладання на ОСОБА_1 штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 судовий збір сплачений ним під час подачі адміністративного позову до суду в розмірі 605 (шістсот п`ять)гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 05 лютого 2026 року.

Суддя Баришівського

районного суду Сергій ЧЕХОВ