Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №185/9281/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/700/26 Справа № 185/9281/25 Суддя у 1-й інстанції - Самоткан Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро, апеляційну скаргу захисника Балацького Дениса Петровича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, якою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

При обставинах зазначених в протоколі, 02 серпня 2025 року приблизно о 08 год. 20 хв. по вул. Луганській, 235 в м. Павлограді Дніпропетровської області, водій ОСОБА_2 керував автомобілем Chevrolet «Nubira» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_2 проходив огляд у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора алкотестера Драгер 6810, результат позитивний - 2.93 %. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9.а ПДР, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. (Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 409831 від 02 серпня 2025 року).

Не погоджуючись з вищевказаною постановою захисник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на відеозаписі не має фіксації добровільного огляду на стан сп”яніння; відеозаписом та показами свідків факт керування автомобілем не підтверджується; відеозапис не є безперервним; ознаки сп”яніння не зафіксовані відеозаписом та показами свідків; доказів проведення огляду на стан сп`яніння не має; протокол та постанова містять розбіжності в часі та суперечать один одному; у направленні зазначено, що особу доставлено до медичного закладу, що не відповідає дійсності; тестування на алкоголь до протоколу немає підпису ОСОБА_1 та погодження з його змістом.

ОСОБА_1 та його захисник Балацький Д.П. в судове засідання (в режимі відеоконференції) підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції про визнання винуватим ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законними та обґрунтованими.

У відповідності до ст. ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Районний суд дотримався вказаних вимог закону при розгляді справи.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а вина підтверджується дослідженими районним судом доказами.

Апеляційний суд вважає наявні в матеріалах справи докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Обов`язковими елементами об`єктивної сторони такого складу правопорушення як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп”яніння є: факт керування транспортним засобом та факт наявності алкогольного сп`яніння.

Так, є слушними доводи апеляційної скарги про те, що на відеозаписі не зафіксовано моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та момент проходження ним огляду на стан алкогольного сп”яння.

В свою чергу, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та проходження огляду за допомогою приладу “Драгер” підтверджується рапортом працівника поліції, в якою зазначено, що 02.08.2025 року о 08.20 годин було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , встановлено у останнього ознаки алкогольного сп”яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, млява мова, огляд проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу “Драгер”, результат 2.93 проміле.

З переглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 жодного разу не заперечував проти того, що він керував транспортним засобом, також не заперечував щодо результатів огляду на стан алкогольного сп”яніння, про що також свідчить його особистий підпис в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вищенаведене, в своїй сукупності підтверджує зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини справи вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав не довіряти працівниками поліції у апеляційного суду немає.

Враховуючи зафіксовані на відеозаписі обставини справи, надані в судовому засіданні пояснення, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_4 дійсно керував транспортним засобом в зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення час та місці, огляд на стан сп”яніння останнього було проведено у відповідності до ст. 266 КУпАП та алкотестером “Драгер” підтверджено перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння, що є порушення п. 2.9а ПДР України та за що настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Апеляційний суд вважає, що долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудних камер працівників поліції в цілому відображає усі обставини, які мають значення для повного та об`єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення, дані відеозапису нагрудних камер працівників поліції є належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Конкретних даних, які б вказували про необ`єктивність або упередженість працівників поліції при оформленні стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять і таких даних під час апеляційного розгляду, не представлено.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо необхідності закриття провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП не спростовують не винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що працівниками поліції не порушено вимог ст. 266 КУпАП, а огляд ОСОБА_1 проведено у відповідності до норм Закону.

В даному випадку, наявні в матеріалах справи докази є достатніми для переконання, що ОСОБА_1 дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а апеляційна скарга не містить підстав, які можуть бути безумовними підстави для скасування постанови суду і не вказують на її незаконність.

Враховуючи, що судом не встановлено недотримання працівниками поліції вимог КУпАП при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, суддя, оцінивши кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, визнав їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність достатньою для того, щоб дійти висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 а ПДР України.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Балацького Дениса Петровича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , — залишити без задоволення.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.О. Пістун