Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №216/4666/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4666/25

провадження №2/216/519/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

19 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Чирського Г.М.,

за участю: секретаря судового засідання Смолдирева М.Є.,

представника позивача, адвоката Зайки П.К., представника відповідача 2 - Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зайка Павло Костянтинович до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Державної Казначейської служби України у місті Києві про визнання невиплаченої пенсії спадковим майном та її стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

До Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся адвокат Зайка Павло Костянтинович від імені та в інтересах ОСОБА_1 , з відповідним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання невиплаченої пенсії спадковим майном та її стягнення. В обгрунтування позову зазначено, що Позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.09.1981 року. За життя ОСОБА_2 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року по справі № 160/20193/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки №ФД105146 від 02.08.2021 року ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням проведених виплат. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі № 160/20193/21, яке набрало законної сили 21.02.2022, ОСОБА_2 було нараховано доплату за період з 01.04.2019 по 30.06.2022 в сумі 120 889,33 грн. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 у віці 64 років помер, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Таким чином, на момент відкриття спадщини ОСОБА_2 володів певним майном, в тому числі і невиплаченою основною та додатковою пенсіями в сумі 120 889,33 грн. за судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 р. нотаріуса До закінчення 6-місячного строку ОСОБА_1 звернулася до приватного Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області з заявою про прийняття спадщини на все майно, що належало її чоловіку ОСОБА_2 на момент його смерті. Оскільки ОСОБА_2 за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі рішення суду від 19 січня 2022 року по справі № 160/20193/21, а позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після його смерті, тому вона набула право на отримання нарахованої, але не виплаченої пенсії (доплат до пенсії).

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконними дії Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі доплати пенсії, нарахованої за життя ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ; Визнати нараховану, але не виплачену ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 пенсію в сумі 120 889,33 (сто двадцять вісімсот вісімдесят дев`ять гривень тридцять три копійки) гривні 33 коп. спадковим майном померлого; стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , що проживає по АДРЕСА_1 належні на день смерті спадкодавцеві ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не одержані за життя 120889,33 грн. (сто двадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень тридцять три копійки) пенсійних виплат.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.06.2025 року вищезазначений позов прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 28 серпня 2025 року о 10 год. 45 хв.

10.07.2025 року та 12.08.2025 року від Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві через «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву в якому представник за довіреністю прохав відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення з Головного управління Казначейства заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 120 889,33 гривень. В обґрунтування заперечень зазначив, що Положеннями статті 43 Бюджетного кодексу України (далі – БК України) визначено, що Казначейство та його територіальні органи здійснюють казначейське обслуговування Державного бюджету України, а не уособлюють державу або Державний бюджет України. Казначейське обслуговування передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами. Згідно зі статтею 23 БК України виплати державних коштів з державного бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. В процесі розрахунково-касового обслуговування Головне управління Казначейства керується нормами БК України, законом про Державний бюджет України, іншими законами, що регулюють бюджетні відносини, постановами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі і на виконання вимог Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 25 БК України, Головне управління Казначейства здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду . Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів державного бюджету встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. Крім того .представником зазначено, що Головне управління Казначейства є неналежним боржником у справі № 216/4666/25, оскільки підставою позову є стверджувані порушення прав Позивача з боку Відповідача-1. Головним управлінням Казначейства жодним чином не порушено право Позивача на відшкодування заборгованості з пенсійних виплат. Дії або бездіяльність Головного управління Казначейства не є предметом оскарження. Враховуючи вищевикладене, та те, що Головне управління Казначейства є окремою юридичною особою, яка не уособлює Державний бюджет України та не вчиняло стосовно Позивача жодних протиправних дій, позовні вимоги в частині стягнення з Головного управління Казначейства заборгованість з пенсійних виплат є безпідставними та необґрунтовані, а тому відсутні правові підстави для їх задоволення. Головне управління Казначейства звертає увагу суду, що між Позивачем і Головним управлінням Казначейства не виникали спірні правовідносини.

16.07.2025 року на адресу суду через «Електронний суд» звернувся представник Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із відзивом на позов. В обґрунтування відзиву зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області не визнає позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав. ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». ОСОБА_2 за життя звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років. Так, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі № 160/20193/21 ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 відповідно до довідки від 02.08.2021 № ФД105146 ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням проведених виплат, та нараховано доплату за період з 01.04.2019 по 30.06.2022 у сумі 120889,33 грн. Представник пенсійного фонду стверджує , що виплата заборгованості за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі № 160/20193/21 може бути проведена лише в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Тому, відповідач 2 вважає, що невиплата грошових коштів за відсутності відповідного фінансування не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Окрім того, відповідач 2 вважає, що вимога позивачки ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої пенсії, що належала чоловіку позивачки, як пенсіонерові і залишилися недоодержаною у зв`язку з його смертю, фактично змінює резолютивну частину рішення суду у справі № 160/20193/21. Відтак, виплата коштів на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі № 160/20193/21 буде проведена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.

05.08.2025 року представником позивача, адвокатом Зайкою П.К., через «Електронний суд надіслано відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно змісту якої, зазначено, що Відповідачем-2 не надано суду доказів, які б вказували на те, що у діях спадкодавця у неотриманні пенсії за життя, наявна вина. Позивачка має права власності в порядку спадкування на недоотриману її померлим чоловіком пенсії, оскільки позивачка фактично має успадкувати суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець (чоловік позивачки) мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Оскільки, відповідач- 2 не надав нотаріусу, до якого позивачка, як спадкоємиця зверталася в строки та в порядку передбаченому діючим законодавством України, необхідну інформацію для видачі Свідоцтва про спадщину на грошові кошти недоотримані за життя її чоловіком (спадкодавцем) пенсії (майна), звернення позивачки до суду із позовом про стягнення на її користь цього майна, є єдиною можливістю як для спадкоємиці успадкувати майно її померлого, чоловіка ОСОБА_2 . Позивач звернувся до суду, виходячи з спірних правовідносин які склалися між сторонами, враховуючи практику розгляду спірних питань в судах та виходячи з чинного законодавства, яке регулює дані правовідносини. Також, виходячи з практики, яка склалася по даним спірним правовідносинам, погашення заборгованості за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат входить виключно до компетенції органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а тому, стягнення на користь позивача ОСОБА_1 як спадкоємиці першої черги із Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області є правильним та вимоги в цьому питанні є обґрунтованими. Таким чином, доводи відповідача-2 є необґрунтованими.

Ухвалою суду від 28.08.2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 216/4666/25 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року по справі № 160/20193/21 задоволено частково позов ОСОБА_2 та визнано протиправною відмову Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області у проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ФД105146 від 02.08.2021р., викладену у листі №29613-23765/К-01/8-0400/21 від 27.08.2021 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 1 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до довідки №ФД105146 від 02.08.2021 року ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням проведених виплат.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі № 160/20193/21, яке набрало законної сили 21.02.2022, ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 відповідно до довідки від 02.08.2021 № ФД105146 ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням проведених виплат, та нараховано доплату за період з 01.04.2019 по 30.06.2022 у сумі 120889,33 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 у віці 64 років помер, про що Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис № 799 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ).

Позивачка у справі є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 . До закінчення 6-місячного строку ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Болозенко Т.О. з заявою про прийняття спадщини на все майно, що належало її чоловіку ОСОБА_2 на момент його смерті.

В межах даної спадкової справи приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Болозенко Т.О. направила до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області запит №102/02-14 від 04.04.2025 стосовно недотриманої пенсії ОСОБА_2 .

Як вбачається з відповіді Управління з питань виплат пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 14.04.2025 року, приватному нотаріусу повідомлено, що зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Недоотримана пенсія відсутня. Одночасно повідомили, що згідно рішення суду ОСОБА_2 була нарахована доплата пенсії по справі № 160/20193/21.

Також повідомлено, що оскільки відповідної заяви та пакету документів на недоотриману пенсію згідно рішення суду, протягом визначеного законодавством терміну, не надходило, питання щодо отримання заборгованості за рішенням суду спадкоємці мають право вирішити в судовому порядку.

Так, згідно довідок приватного нотаріуса Болозенко Т.О. від 28.03.2024 року та 12.02.2025 року, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Голови квартального комітету виконкому Довгинцівської районної у місті ради, ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_2 мешкала спільно та вели спільно господарство за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у неї як єдиного спадкоємця після смерті чоловіка права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 успадкувала належні її спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.

Однак, одночасно суд звертає увагу, що вимоги до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві не підлягають задоволенню, оскільки Головне управління Казначейства є окремою юридичною особою, яка не уособлює Державний бюджет України та не вчиняло стосовно Позивача жодних протиправних дій.

У пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) вказано, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Казначейства чи ї його територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Казначейство чи її територіальний орган.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 641/4272/19 зазначено, що залучення або незалучення до участі у спорах з державою ДКС України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення відповідача у справі, оскільки таким належним відповідачем є держава Україна, а не ДКС України чи її територіальний орган (також постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 44), від 25 березня 2020 року № 641/8857/17 (пункт 64)). Тому у спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування завданої шкоди (компенсації), немає необхідності визначати відповідачем ДКС України або її територіальний орган. Останні зобов`язані виконати відповідне рішення суду незалежно від їхньої участі у розгляді справи за позовом до держави.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві заборгованості з пенсійних виплат у розмірі 120 889,33 гривень, вимоги якого є безпідставними та необґрунтованими, а тому відсутні правові підстави для їх задоволення.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачу при відкритті провадження у справі було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

З урахуванням результату розгляду, оскільки позивачкою до постановлення рішення суду не сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., то судові витрати у розмірі 1211,20 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави, решта суми судового збору у розмірі 1211,20 грн. підлягають стягненню на користь держави з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259 ч.6, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі доплати пенсії, нарахованої за життя ОСОБА_2 , спадкоємиці ОСОБА_1 .

Визнати нараховану, але не виплачену ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , пенсію в сумі 120 889,33 грн. (сто двадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 33 коп.) спадковим майном померлого.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.

Повний текст рішення складено 29 січня 2026 року.

Суддя Г. М. Чирський