Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №758/7175/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 29 січня 2026 р.

Справа: №758/7175/25

Суддя: Кепкал Людмила Іванівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №758/7175/25 Суддя І інстанції - Казмиренко Л.В.

Провадження № 33/824/284/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою з доповненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 164-14 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді керівника Державної установи «Інститут харчової біотехнології»,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 164-14 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. 00 коп. (тридцять чотири тисячі грн. 00 коп.), зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 605, 60 грн.

Згідно постанови судді, Північним офісом Держаудитслужби при здійсненні відповідно до ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 року з урахуванням постанови КМУ від 12.10.2022 року №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» моніторингу процедури закупівлі з охорони території ДУ «ІХБГ НАН України», очікуваною вартістю 1 300 000, 00 грн., проведеної Державною установою «Інститут харчової біотехнології та геноміки Національної академії наук України» (інформація та висновок про результати моніторингу процедури закупівлі від 12.03.2025 року б/н опубліковано в інформаційно-телекомунікаційній системі публічних закупівель Prozorro за номером ID: UA-2024-11-29-007062-а від 12.03.2025 року, виявлено наступне.

Так, 12.03.2025 року керівником Державної установи «Інститут харчової біотехнології» Блюмом Я.Б. (місцезнаходження юридичної особи: вул. Осиповського, 2-А, м. Київ, 04123), в порушення вимог ч. 22 ст. 18 Закону України №922-VIII, не виконано рішення Антимонопольного комітету України як органу оскарження за результатами розгляду скарг суб`єктів оскарження, подання яких передбачено Законом, а саме: Замовником не виконано рішення Комісії АМКУ від 13.12.2024 року № 19878-р/пк-пз, зокрема, в частині внесення відповідних змін до пункту 1 розділу 2 тендерної документації, що є порушенням ч. 22 ст. 18 Закону №922-VIII, в результаті чого ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 164-14 КУпАП.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 164-14 КУпАП як невиконання рішення Антимонопольного комітету України як органу оскарження за результатами розгляду скарг суб`єктів оскарження, подання яких передбачено законом.

Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року скасувати через допущені порушення процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту судового розгляду та прийняти нову постанову, якою звільнити його від адміністративної відповідальності за вчинення малозначного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 164-14 КУпАП, на підставі ст. 22 КУПАП, обмежившись усним зауваженням.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що у мотивувальній частині постанови судом фактично не зазначено формулювання обвинувачення, тобто встановлені судом фактичні обставини вчиненого правопорушення, які суд вважає доведеними, є лише посиланням на висновки головного державного аудитора відділу моніторингу та перевірок державних закупівель Північного офісу Держаудитслужби України Драчуком Д.Ю. по результатам моніторингу закупівлі, здійсненим відповідно до ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» процедури закупівлі МиА-2024-11-29- 007062-а від 12.03.2025 року, його ОСОБА_1 - директора Державної установи «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України» (далі - ДУ «ІХБГ НАН України») визнано винним в порушенні вимог частини 22 статті 18 Закону №922-VIII, а саме: невиконанні рішення АМКУ, як органу оскарження за результатами розгляду скарг суб`єктів оскарження, надання яких передбачено законом і притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 5 статті 164-14 КУпАП.

Апелянт звертає увагу, що згідно Висновку Північного офісу Держаудитслужби України про результати моніторингу процедури закупівлі МІ/А-2024-1'1-29-007062-а від 12.03.2025 року Інститут, як Замовника, публічних закупівель було зобов`язано здійснити заходи направлені на недопущення встановлених порушень в подальшому, зокрема, шляхом забезпечення притягнення до відповідальності осіб, якими допущені порушення.

На виконання вимоги Північного офісу Держаудитслужби України наказом директора ДУ «ІХБГ НАН України» №09 від 13.03.2025 року відповідальному за організацію та проведення закупівель ОСОБА_2 за порушення частини 22 статті 18 Закону №922-VIII, а саме не повне виконання рішення комісії АМК України від 13.12.2024 щодо закупівлі №ІІА-2024-11- 29-007062-а, оголошено догану.

Тобто, вимога Північного офісу Держаудитслужби України була виконана, відповідальний за організацію та проведення закупівель ОСОБА_2 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Незважаючи на це, наступним кроком з боку Держаудитслужби України стало притягнення до адміністративної відповідальності вже його, ОСОБА_1 , як директора інституту.

Апелянт зазначає, що як випливає зі змісту статті 164-14 КУпАП, адміністративна відповідальність за цією статтею можлива у випадку встановлення в діях особи умисної форми вини, що направлена на недотримання умов та порядку проведення процедур конкурсних торгів. Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставився до їх настання чи свідомо допускав їх настання (непрямий умисел). Суб`єктами правопорушення, відповідальність за які передбачена частиною 5 статті 164-14 КУпАП можуть бути виключно фізичні особи, які мають спеціальний статус - «керівник замовника» (дефініція взята з частини 2 статті 44 Закону).

Тобто, як вказує апелянт, ні КУпАП, ні Закон не містять визначення понять «керівник» або «керівник замовника», що унеможливлює спеціально-юридичне тлумачення цього терміну.

Також, як зазначає апелянт, аналізуючи Законопроект №1076 «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель», можна дійти висновку, що для законодавця терміни, які вживаються у частині 2 статті 44 Закону, а саме: «службові (посадові), уповноважена особа замовника та керівник» та термін «керівник замовника», що вживаються у статті 164-14 КУпАП були синонімічними.

Разом з тим, апелянт вказує, що у посадових обов`язках директора інституту, передбачених Статутом ДУ «ІХБГ НЛН України», інших наказах та розпорядженнях інституту чи Національної академії наук України відсутня відповідальність директора за організацію та проведення публічних закупівель, оскільки ці обов`язки покладені на інших осіб. При цьому зазначає, що наказом директора інституту від 15.04.2020 року № 19 визначено уповноваженою особою за організацію та проведення усіх процедур закупівель, згідно із Законом України «Про публічні закупівлі» - заступника директора інституту Ожередова Сергія Петровича та затверджено положення про уповноважену особу.

Таким чином, апелянт стверджує, що керівник замовника в державній установі «Інститут харчової біотехнології і геноміки НАН України» не директор інституту Блюм Ярослав Борисович, а заступник директора ОСОБА_2 , на якого покладена відповідальність за організацію та проведення процедур закупівлі, що виключає вину керівника юридичної особи у вчинені правопорушення, оскільки згідно з частиною 1 статті 44 Закону за порушення вимог, установленим цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, несуть відповідальність саме уповноважені особи, службові (посадові) особи замовника.

Таким чином, для притягнення його - ОСОБА_1 - директора інституту до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 164-14 КУпАП, в матеріалах справи мають бути докази того, що він безпосередньо передбачав можливість настання негативних наслідків та бажав настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставився до їх настання чи свідомо допускав їх настання, докази чого у матеріалах справи відсутні.

Апелянт просить взяти до уваги, що виявлене порушення вимог АМК України не є умислом (прямим або непрямим) настання негативних наслідків для будь-кого з учасників закупівель; результати проведення закупівлі ніким з учасників торгів не оскаржувалися; порушення, виявлені АМК України, не завдали і не могли завдати матеріальних збитків, оскільки мали чисто технічну помилку. Аналіз виконання вимог АМКУ свідчить, що підставою для прийняття рішення комісією АМКУ про невиконання вимог стало саме не виключене слово «вожатий» в назві спеціалістів у п.21 абзацу 8 Додатку тендерної документації.

Отже, апелянт вважає, що наявні в матеріалах справи докази не доводять безпосередньо його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 164-14 КУпАП.

Крім того, апелянт вказує, що в порушення вимог статті 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення щодо нього не містить того, які саме його дії чи бездіяльність є адміністративним правопорушенням, тобто його суть не відповідає диспозиції ч. 5 статті 164-14 КУпАП. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення від 13 травня 2025 року № 26-81/2025, складеному головним державним аудитором відділу моніторингу та перевірок державних закупівель Північного офісу Держаудитслужби України Драчуком Д.Ю., відсутнє посилання на суб`єктивну сторону вчиненого ним правопорушення, що є обов`язковою ознакою його складу.

Окрім цього, апелянт вважає, що при розгляді адміністративної справи у суді першої інстанції було встановлено обставини, які якщо і не підтверджують відсутність адміністративного правопорушення з його боку, то вказують на малозначність вчиненого мною адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 164-14 КУпАП, та можливість звільнення його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП.

При цьому, апелянт вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги такі обставини: перше притягнення його до адміністративної відповідальності; відсутність щодо нього обставин, які обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення; наявність обставин, що пом`якшують адміністративну відповідальність, а саме: позитивну характеристику та інші характеризуючі матеріали, які були надані суду; відсутність матеріальної шкоди і негативних наслідків для держави чи суб`єктів підприємницької діяльності. Вважає, що розмір адміністративного стягнення - 34 000 грн. не відповідає суспільній небезпечності вчиненого адміністративного правопорушення.

16 січня 2026 року ОСОБА_1 подав доповнення до апеляційної скарги, в яких просить скасувати постанову Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року та прийняти нову постанову, якою звільнити його від адміністративної відповідальності з вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 164-14 КУпАП, на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності закрити.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення за результатами справи не в повній мірі врахував обставини, які вказують на малозначність вчиненого ним адміністративного правопорушення, а саме: характер вчиненого правопорушення; формальний склад правопорушення; малозначність адміністративного правопорушення; спосіб вчинення правопорушення, який не привів і не міг призвести до заподіяння істотної суспільної шкоди; перше притягнення його до адміністративної відповідальності; відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення; наявність обставин, що пом`якшують адміністративну відповідальність, а саме: позитивна характеристика і інші характеризуючи матеріали; відсутність матеріальної шкоди і негативних наслідків для держави, суб`єктів підприємницької діяльності чи безпосередньо громадянам; виявлене порушення вимог АМК України не спричинило негативних наслідків для будь-кого з учасників закупівель; результати проведення закупівлі ніким з учасників торгів не оскаржувалися; порушення, виявлені АМК України, не завдали і не могли завдати матеріальних збитків, оскільки мали чисто технічну помилку. Аналіз виконання вимог АМКУ свідчить, що підставою для прийняття рішення комісією АМКУ про невиконання вимог стало саме не виключене слово «вожатий» в назві спеціалістів у п.21 абзацу 8 Додатку тендерної документації.

Також апелянт просить взяти до уваги, що під час розгляду справи судом ним було визнано, що інститутом не було виконано рішення Антимонопольного комітету України, як органу оскарження за результатами розгляду скарг суб`єктів оскарження, подання яких передбачено Законом, а саме: Замовником, тобто інститутом, яким він керує як директор, не виконано рішення Комісії АМКУ від 13.12.2024 року № 19878-р/пк-пз, а, саме, в частині внесення відповідних змін до пункту 1 розділу 2 тендерної документації, що є порушенням ч. 22 ст. 18 Закону №922-VIII. Тобто, він визнаю це порушення Закону і щиро розкаюється.

Вищевказані обставини були встановлені при розгляді адміністративної справи у суді першої інстанції і, на думку апелянта, вказують на можливість вважати малозначним правопорушення, яке йому інкримінується.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями та просив їх задовольнити, представника державної аудиторської служби Драчука Д.Ю., який заперечував проти поданої скарги та вказав, що саме ОСОБА_1 , як керівник Інституту є суб`єктом відповідальності за ч. 5 ст. 164 - 14 КУпАП, адже це передбачено саме диспозицією статті, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, вважаю, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Враховуючи, що ОСОБА_1 подав доповнення до апеляційної скарги та визнав, що інститутом не було виконано рішення Антимонопольного комітету України, як органу оскарження за результатами розгляду скарг суб`єктів оскарження, подання яких передбачено Законом, а саме: Замовником, тобто інститутом, яким він керує як директор, не виконано рішення Комісії АМКУ від 13.12.2024 року № 19878-р/пк-пз, а, саме, в частині внесення відповідних змін до пункту 1 розділу 2 тендерної документації, що є порушенням ч. 22 ст. 18 Закону №922-VIII, і щиро в цьому розкаявся, висновки суду першої інстанції щодо його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 164-14 КУпАП, в апеляційному порядку не перевіряються.

При цьому, заслуговують на увагу твердження апелянта щодо малозначності вчиненого адміністративного правопорушення.

Так, провадження у справі за ч. 5 ст. 164-14 КУпАП (порушення закупівель) через малозначність (ст. 22 КУпАП) можливе, якщо правопорушення формально є, але не завдало збитків державі, не вплинуло на результати тендеру, а помилка була технічною або виправленою.

Апеляційним судом встановлено, що виявлене порушення, а саме не виконання рішення Комісії АМК України від 13.12.2024 № 19878-р/пк-пзв частині внесення відповідних змін до пункту 1 розділу 2 тендерної документації, що є порушенням ч. 22 ст. 18 Закону №922-VIII, фактично було технічною помилкою виконавця, який не виключив слово «вожатий» у п. 21 Додатку 8, що не вплинуло на суть викладеного у Додатку. Відповідно, таке порушення не являло собою суспільної небезпеки та не здатне завдати будь-якої шкоди суспільним або державним інтересам.

Результати проведення закупівлі ніким з учасників торгів не оскаржувалися та порушення, виявлені АМК України не завдали ні суспільству, ні державі матеріальних збитків.

Більш того, на виконання вимоги Північного офісу Держаудитслужби України наказом директора ДУ «ІХБГ НАН України» № 09 від 13.03.2025 року відповідальному за організацію та проведення закупівель ОСОБА_2 за порушення ч. 22 ст. 18 Закону №922-VIII, а саме, неповне виконання рішення комісії АМК України від 13.12.2024 щодо закіпівлі № UA-2024-11-29-007062-а, оголошено догану.

Згідно положень ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, суддя може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням. При цьому, в кожному конкретному випадку суддя має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року №8 зазначено, що вирішуючи питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП, при цьому, в кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідками.

Враховуючи те, що діяння містило в собі певні юридичні і суб`єктивні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 164-14 КУпАП, але внаслідок всіх конкретних обставин воно не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, дії ОСОБА_1 суб`єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам, і така шкода не була заподіяна, тож, враховуючи, характер вчиненого правопорушення, спосіб вчинення правопорушення, який не призвів і не міг призвести до заподіяння істотної суспільної шкоди, виявлене порушення вимог АМК не спричинило негативних наслідків для будь - кого з учасників закупівель, результати проведення закупівлі ніким з учасників торгів не оскаржувались, при цьому, суд враховує, що ОСОБА_1 за свій поважний вік вперше притягується до адміністративної відповідальності та виключно позитивно характеризується, є лауреатом премій НАН України ім. В.Я. Юр`єва та М.Т. Холодного , нагороджений відзнаками НАН України «За наукові досягнення» та «За підготовку наукової зміни», є заслуженим діячем науки і техніки України, у 2012 йому присуджено Державну премію України у галузі науки і техніки, неодноразово відзначений Грамотами Верховної Ради України, апеляційний суд, відповідно до абз. 8 ст. 294 КУпАП, вважає за необхідне постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 164-14 КУпАП закрити на підставі ст. 22 КУпАП, за малозначністю, обмежившись усним зауваженням ОСОБА_1 ..

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з доповненнями - задовольнити.

Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 164-14 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. 00 коп. (тридцять чотири тисячі грн. 00 коп.) - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 164-14 КУпАП закрити на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю, обмежившись усним зауваженням ОСОБА_1 ..

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Кепкал

Оригінал: reyestr.court.gov.ua