Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №363/1742/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 363/1742/25

Суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 3-зв/824/9/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ ОСОБА_2 , розглянувши заяву захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 у справі про притягнення ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 6 місяців.

ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 36 КУпАП визначено ОСОБА_6 , за сукупністю правопорушень адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп.

Не погодившись з вказаною постановою, 26 червня 2025 року ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2025 року для розгляду апеляційної скарги визначено головуючу суддю ОСОБА_5 .

Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_6 на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року було призначено на 18 липня 2025 року о 10 год. 00 хв., які в подальшому відкладались на 01 вересня 2025 року, 29 вересня 2025 року, 17 жовтня 2025 року, 24 листопада 2025 року, 08 грудня 2025 року, 16 січня 2026 року, 06 лютого 2026 року.

09 лютого 2026 року захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 подав до Київського апеляційного суд заяву про відвід судді ОСОБА_5 .

На обґрунтування якої вказував, що 05 лютого 2026 року було подано клопотання про виклик та допит свідків у судовому засіданні та призначення судової психологічної експертизи. За насідками розгляду вказаного клопотання 06 лютого 2026 року про призначення судової психологічної експертизи у справі, представнику потерпілого було відмовлено у задоволені такого клопотання.

Вказує, що судом не враховано того факту, що одним з ключових доводів сторони захисту є те, що ОСОБА_6 на місці події не проявляв ознак алкогольного сп`яніння, а тому поліцейські не могли їх виявити, тому вимога пройти огляд на предмет встановлення стану алкогольного сп`яніння до ОСОБА_6 зі сторони працівників поліції була незаконною. Проведення судової психологічної експертизи дало б змогу підтвердити чи спростувати факт наявності у поведінці ОСОБА_6 психологічних ознак перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Вважає, що суддя ОСОБА_5 не може приймати участь у розгляді даної справи, оскільки викликає обґрунтовані сумніви в її неупередженості під час розгляду справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 лютого 2026 року вирішення питання про відвід передано головуючому судді ОСОБА_2 .

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви про відвід, суд дійшов до висновку, що заявлений відвід підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04 листопада 1950 року кожна людина має право при визначенні її громадських прав та обов`язків або будь-якого обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Таким чином кожній людині гарантується справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачають порядку розгляду такої заяви про відвід.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Згідно положень ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п.53 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява №17283/02); п.19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява №48068/06), а Конституційний суд України у п.3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), та аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним».

Крім того, Європейський суд з прав людини зауважував, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 року (пп. 52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02 вересня 1998 року (пп. 56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17 листопада 2009 року).

Рада суддів України у пункті 4 рішення від 08 червня 2017 року № 34 роз`яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства можливе застосування чинних процесуальних норм за аналогією.

Згідно практики Європейського Союзу з прав людини (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України», у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Стаття 15 Кодексу суддівської етики закріплює, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Отже, хоча і наведені у заяві про відвід обставини й не свідчать про можливу упередженість чи необ`єктивність судді ОСОБА_5 , однак, враховуючи наведені вище норми законодавства, з метою усунення наведених у заяві про відвід обставин, та з метою виключення сумніву щодо об`єктивного та неупередженого розгляду справи щодо ОСОБА_6 і для забезпечення повного, всебічного та неупередженого розгляду справи безстороннім судом, доходжу висновку про доцільність задоволення заяви захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 .

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 - задовольнити.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення № 363/1742/25 передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2