Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №592/14982/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м.Суми

Справа №592/14982/25

Номер провадження 22-ц/816/1497/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Сидоренко А. П. (суддя-доповідач),

суддів - Замченко А. О. , Сізова Д. В.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» Омельченка Євгена Володимировича на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 листопада 2025 року, ухваленого в м. Суми в складі судді Фоменко І.М., за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

15 вересня 2025 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ БАНК» (далі - АТ «АКЦЕНТ БАНК») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 196648,76 грн.

Позов мотивовано тим, що 17 квітня 2014 року, шляхом підписання Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, між АТ«А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, згідно умов якого позичальнику надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов Договору, однак позичальник банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов Договору, своєчасно не надав, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 12 вересня 2025 року в розмірі 196648,76 грн, з яких 145764,34 грн заборгованість за кредитом; 50884,42 грн заборгованість за відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати зі сплати судового збору.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 листопада 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 17 квітня 2014 року у розмірі 54000,00 грн. та 665,20 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник АТ «Акцент Банк» – Омельченко Є.В., посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат.

Доводи скарги зводяться до того, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.

Боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Своїм підписом під кредитним договором він підтвердив факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, і це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору.

Зазначає, що якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів і вже повинен сплачувати процентну ставку.

Щодо посилання суду на правову позицію викладену в постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 зазначає, що навіть приймаючи до уваги зазначену правову позицію, суд повинен був стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, як це фактично зробив Верховний Суд у зазначеній постанові, однак судом і цю позицію не було взято до уваги.

Щодо сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості, то вони є необґрунтованими, однак на підтвердження вірності розрахунку Банк надавав банківську виписку.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, відносно яких здійснювалися заходи належного повідомлення про час і місце розгляду в суді апеляційної інстанції.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині вирішених вимог про стягнення боргу по тілу кредиту зміні з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17 квітня 2014 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ» Акцент-банку.

У заяві від 17 квітня 2014 року, підписаної відповідачем, зазначено, що останній дає згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг між ним та банком разом. Своїм підписом він також підтвердив, що ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 13 зворот).

До кредитного договору банк додав витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-банк» розміщених на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила», які підпису відповідача не містять (а.с. 34-37).

Банк свої зобов`язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Випискою по картці ОСОБА_1 за період з 17 квітня 2014 року по 12 вересня 2025 року підтверджується рух кредитних коштів по рахунку НОМЕР_1 та сума витрат за вказаний період становить 524002,07 грн, сума зарахувань складає 330260,97 грн (а.с. 14-32).

Довідкою АТ «АкцентБанк» підтверджується, що ОСОБА_1 були встановлені кредитні ліміти: 19 серпня 2017 року - 2500,00 грн, 26 січня 2018 року – 4900,00 грн, 26 січня 2018 року - 33000,00 грн, 09 травня 2023 року - 43000,00 грн, 17 квітня 2024 року - 48000,00 грн, 19 травня 2024 року – 53000,00 грн, 25 травня 2024 року - 54000,00 грн, 25 травня 2024 року -145800,00 грн (а.с. 33).

На підтвердження позовних вимог позивачем наданий розрахунок, згідно з яким станом на 12 вересня 2025 року відповідач має перед Банком заборгованість у розмірі 196648,76 грн, з яких: 145764,34 грн - заборгованість за кредитом; 50884,42 грн - заборгованість за відсотками.

Частково задовольняючи позовні вимоги АТ «АКЦЕНТ-БАНК» про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що у Анкеті-заяві позичальника від 17 квітня 2014 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у виді відсотків за порушення зобов`язання у виді грошової суми та її визначеного розміру.

У рішенні суду першої інстанції вказано, що пред`являючи вимоги про стягнення кредитних коштів, позивач просив, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками. Однак, з Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку слідує, що вона не містить даних про видачу кредитної картки з зазначенням її виду та розмір отриманого кредиту, відсутні домовленості сторін щодо нарахування процентів та штрафних санкцій.

Витяг з умов та правил надання банківських послуг та тарифи, які містяться в матеріалах справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17 квітня 2014 року шляхом підписання анкети-заяви, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена, зокрема, у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається з матеріалів справи, в анкеті-заяві позичальника від 17 квітня 2014 року процентна ставка не зазначена (а.с. 13-зворот).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, крім тіла кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17 квітня 2014 року посилався на тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна GOLD», витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», паспорт споживчого кредиту, як невід`ємні частини спірного договору.

Проте, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці тарифи та витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «А-Банк» в період - з 17 квітня 2014 року (підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг) до вересня 2025 року (звернення до суду з позовом), тобто кредитор міг додати до позовної заяви тарифи та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

За таким обставин, оскільки позивачем не було доведено правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у стягненні з ОСОБА_1 на користь позивача суми 50885, 42 грн., як заборгованості по відсоткам.

Стосовно тверджень скаржника, що у разі, якщо суд вважав розмір процентної ставки непогодженим, то в такому разі підлягала застосуванню ст. 1048 ЦК України, якою встановлено розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ, слід зазначити наступне.

До основних засад (принципів) цивільного судочинства належить диспозитивність.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Колегія суддів зауважує, що позивачем вимог про стягнення процентів відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України на рівні облікової ставки НБУ в цій справі не заявлялося.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами.

В той же час, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги на рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, колегія суддів приходить до такого висновку.

Позивач при зверненні до суду з цим позовом ставив питання про стягнення з відповідача, крім заборгованості за відсотками, заборгованості за тілом кредиту в розмірі 146764,34 грн.

Суд першої інстанції, встановивши обставини того, що фактично отримані та використані відповідачем кошти повернуті не в повному обсязі, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача неповернутих коштів.

Проте, визначаючи розмір неповернутих відповідачем коштів, судом було неправильно встановлено, що розмір фактично отриманих та використаних коштів становить 54000 грн 00 коп.

З наданого позивачем розрахунку за договором слідує, що розмір загального залишку заборгованості за наданим відповідачу кредитом (тіло кредиту) становить 145764, 34 грн.

Наведеним доказом встановлено, що відповідач після отримання карти неодноразово здійснював операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, придбання товарів, так і часткового погашення заборгованості по кредиту, що підтверджує отримання ним кредитних коштів і користування встановленим на ній кредитним лімітом.

Отже надана позивачем виписка з особового рахунку відповідача підтверджує факт користування ним кредитними коштами. Так, станом на дату звернення до суду з цим позовом у відповідача виникла заборгованість перед банком з фактично отриманих та неповернутих кредитних коштів у загальному розмірі 145764,34 грн, які підлягають стягненню на користь позивача. Відповідачем не спростовано зазначену заборгованість за кредитним договором належними та допустимими доказами.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, за встановлених обставин справи рішення суду підлягає зміні в частині розміру заборгованості за кредитним договором та слід стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-БАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17 квітня 2014 року в сумі 145764,34 грн.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат та пропорційно до задоволеної частини позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1792,57 грн (2422,40 грн х 74%).

Крім того, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір за апеляційний перегляд справи в сумі 2688,86 грн (3633,60 грн х 74%).

Відповідно до ч. 6 ст.19, п. 2 ч. 3 ст.389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1; 381-382 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» Омельченка Євгена Володимировича задовольнити частково.

Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 листопада 2025 року змінити в частині розміру присудженої до стягнення з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу між сторонами судових витрат, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а резолютивну частину в такій редакції:.

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 17 квітня 2014 року у розмірі 145764 грн 34 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» 1792 грн 57 коп. судового збору».

В іншій оскаржуваній частині заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 листопада 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» судовий збір в сумі 2688 грн 86 коп. за апеляційний перегляд рішення суду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.П.Сидоренко

Судді А.О.Замченко

Д.В.Сізов