Постанова від 22 січня 2026 р. у справі №591/8665/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/8665/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О. М.

Номер провадження 33/816/90/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 126 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Баришевої А. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/8665/24 за апеляційною скаргою захисника ВЄТРОВОЇ О. В. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 25.09.2024, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 ,

захисника – адвоката Вєтрової О. В.,

установив:

В поданій апеляційній скарзі захисник ВЄТРОВА О. В. просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, оскільки ОСОБА_2 не був обізнаний про обмеження у праві керування т/з, відповідну постанову державного виконавця від 17.11.2023 не отримував, керував т/з на підставі тимчасового посвідчення водія, постанова суду від 20.05.2024 про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП, яка стала підставою для притягнення останнього за ч. 5 ст. 126 КУпАП 21.10.2024 була оскаржена стороною захисту в апеляційному порядку. Суть правопорушення викладена у протоколі не відповідає диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП, не було достатньо чітко встановлено поліцейським чи ОСОБА_2 обмежений у праві керування чи позбавлений цього права. ОСОБА_2 сплачує аліменти по мірі надходження доходів від зайняття підприємницькою діяльністю, не приховує свого місця проживання, роботи, позбавлення його права керування позбавить його основного законного джерела доходів.

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 25.09.2024 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 40800 грн з позбавленням права керування т/з строком 7 років без оплатного вилучення т/з. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.

Згідно постанови судді, ОСОБА_2 22.08.2024 о 10:24 у м. Суми, пл. Покровська, 10, керував т/з Daewoo Lanos, д. н. з. НОМЕР_1 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування т/з постановою ст. державного виконавця Охтирського ВДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у ВП № 62865807. Правопорушення вчинене повторно протягом року.

Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3 днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду; рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк; заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування; це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не був присутнім при ухваленні судом першої інстанції постанови, її копію отримав 09.10.2024, а з апеляційною скаргою захисник звернулась 24.10.2024, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки цей процесуальний термін пропущений з поважних (об`єктивних) причин.

Вислухавши доводи захисника Вєтрової О. В., яка підтримала свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Здійснивши розгляд протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 115913 від 22.08.2024, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що водій ОСОБА_2 22.08.2024 о 10:24 у м. Суми, пл. Покровська, 10 керував т/з Daewoo Lanos, д. н. з. НОМЕР_1 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування т/з постановою ст. державного виконавця Охтирського ВДВС в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у ВП № 62865807. Правопорушення вчинене повторно протягом року. Своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Як убачається з вказаного вище протоколу, 22.08.2024 о 10:24 м. Суми, пл. Покровська, 10 водій ОСОБА_2 керував т/з Daewoo Lanos, д. н. з. НОМЕР_1 , будучи обмеженим в праві керування двічі протягом року, згідно постанови виконавчого провадження 62865807 від 17.11.2023, чим порушив п. 2.1а ПДР, тобто керування т/з особою, яка не має права керування таким т/з.

Оскільки зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.1а ПДР, згідно яких водій механічного т/з повинен мати при собі посвідчення водія на право керування т/з відповідної категорії.

До протоколу про адміністративне правопорушення особою Національної поліції, уповноваженою на його складання (ч. 2 ст. 251, 255 КУпАП), були додані докази, а саме:

- постанову ВП № 62865807 від 17.11.2023 старшого державного виконавця Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, якою було встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві керування т/з до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно в/л № 583/1211/20, виданого 10.08.2020 (а. с. 3);

- постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.05.2024, якою ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП у виді позбавлення права керування т/з строком 3 місяці (а. с. 4-5);

- відеозапис події правопорушення (а.с.6).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП), а особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 8 КУпАП).

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП), адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 2-4 статті, тобто:

- або за керування т/з особою, яка не має права керування таким т/з (ч. 2 цієї статті);

- або за передачу керування т/з особі, яка не має права керування таким т/з (ч. 2 цієї статті);

- або за керування т/з особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування т/з (ч. 3 цієї статті);

- або за керування т/з особою, позбавленою права керування т/з (ч. 4 цієї статті).

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України), а суддя при розгляді справи, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

У цьому контексті варто зазначити, що суд не має права самостійно редагувати викладені в протоколі обставини вчинення адміністративного правопорушення, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення ЄСПЛ від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08).

Вказані обставини залишилися поза увагою судді суду першої інстанції, унаслідок чого були істотно порушені норми КУпАП, що у свою чергу перешкодило ухваленню законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення, а вказана вище правова позиція ЄСПЛ стосується випадків, коли уповноважені на розгляд справ про адміністративні правопорушення особи на власний розсуд визначають нормативно-правовий чи підзаконний нормативно-правовий акт або ж у інший спосіб редагують фабулу адміністративного правопорушення, що не має відношення до фактичних обставин даної справи.

Обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків судді у постанові фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у справі, і винесення обґрунтованої постанови є результатом пізнання суддею цих обставин, які в обов`язковому порядку повинні бути підтверджені доказами (ч. 1 ст. 251, ст. 280 КУпАП). При цьому суддя при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). Обґрунтовувати свої висновки суддя може лише на тих доказах, які він безпосередньо досліджував у судовому засіданні у порядку, передбаченому ст. 279 КУпАП.

Ухвалення суддею суду першої інстанції необґрунтованого та невмотивованого рішення є безумовною підставою для його скасування через порушення норм права, оскільки право на отримання належним чином умотивованого судового рішення є процесуальним елементом і складовою «права на справедливий суд», гарантованого ст. 6 Конвенції та національним законодавством України, які містить гарантії справедливого судочинства. ЄСПЛ неодноразово вказував, що «право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони» (п. 29-30 рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain); інші рішення ЄСПЛ у справах «Ван де Гурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. the Netherlands); «Гарсія Руїс проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain); «Кузнєцов та інші проти Росії» (Kuznetsov and Others v. Russia).

Вартою уваги в контексті вмотивованості постанови судді є правова позиція, викладена в окремих рішеннях ЄСПЛ, зокрема у рішенні № 19997/02 від 15.02.2007 в справі «Болдя проти Румунії» (Boldea v. Romania), згідно якої «суд першої інстанції не здійснив розгляд усіх складових елементів правопорушення і зовсім не аналізував надані докази, що йому б надало можливість, у разі необхідності, ухвалити вмотивоване рішення, чого йому в справі не вдалося зробити».

Оскільки суддею суду першої інстанції не надана належна правова оцінка усім наявним в справі доказам (як окремо кожному доказу, так і в їх сукупності), тому постанову не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, у зв`язку з чим це рішення підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права, оскільки згідно протоколу ОСОБА_2 , будучи обмеженим в праві керування двічі протягом року, керував т/з, а не керування т/з із встановленим тимчасовим обмеження у праві керування т/з, вчинене повторно протягом року, як виклав у своїй постанові суддя суду першої інстанції.

Однак, під час апеляційного розгляду встановлено, що 22.08.2024 о 10:24 м. Суми, пл. Покровська, 10 водій ОСОБА_2 керував т/з Daewoo Lanos, д. н. з. НОМЕР_1 , будучи обмеженим в праві керування двічі протягом року, згідно постанови виконавчого провадження 62865807 від 17.11.2023, чим порушив п. 2.1а ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи та, окрім вказаного вище протоколу, об`єктивно підтверджується наявними у справі доказами, наведеними вище.

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Апеляційний суд приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення разом з іншими доказами у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення рішення про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, поза розумним сумнівом.

Разом з тим, згідно ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через 3 місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через 3 місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у ч. 3-6 цієї статті.

Відповідно ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю: п. 7 – у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

З огляду на те, що правопорушення вчинене 22.08.2024, то строк накладення адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП сплинув 22.11.2024, внаслідок чого після скасування постанови судді від 25.09.2024 провадження у справі стосовно ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент апеляційного розгляду справи строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, задовольнивши таким чином частково апеляційну скаргу захисника.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Поновити захиснику ВЄТРОВІЙ О. В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 25.09.2024.

Апеляційну скаргу захисника ВЄТРОВОЇ О. В. задовольнити частково.

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 25.09.2024 відносно ОСОБА_3 скасувати у зв`язку із порушенням суддею суду першої інстанції норм процесуального права, а провадження у справі відносно ОСОБА_4 закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент апеляційного розгляду строку накладення стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов