Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №583/2607/25 — Сумський апеляційний суд

Справа № 583/2607/25

Номер провадження 22-ц/816/1517/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів Замченко А.О., Сидоренко А.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Нежевело Валентини Вікторівни

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2025 року (суддя Ярошенко Т.О.), ухвалене у м. Охтирка, повне рішення виготовлено 20 серпня 2025 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в :

10 червня 2025 року ОСОБА_2 , через свого представника – адвоката Розторгуєву В.Б., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він з відповідачкою у період із 20 вересня 2008 року до 31 січня 2024 року перебував у зареєстрованому шлюбі, мають трьох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судовим наказом Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 червня 2024 року із ОСОБА_2 на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей у розмірі половини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісяця, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з 25 червня 2024 року.

Після розірвання шлюбу з відповідачкою на цей час проживають дві дочки: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , по АДРЕСА_1 , а дочка ОСОБА_8 проживає з позивачем по АДРЕСА_2 .

Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 13 березня 2025 року припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 за вказаним судовим наказом від 27 червня 2024 року та звільнено його від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_9 .

Посилаючись на вказані обставини просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів її доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 10 червня 2025 року. Рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Нежевело В.В., посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення суду в частині визначеного розміру стягуваних аліментів, стягнувши із ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Заявляє про відшкодування відповідачці витрат на професійну правову допомогу за апеляційний перегляд справи у розмірі 8700 грн.

Зазначає, що за оскаржуваним рішенням відповідачка має сплачувати аліменти на дочку ОСОБА_11 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, що є більшим розміром, ніж розмір аліментів, які за судовим рішенням повинен сплачувати позивач на користь відповідачки на утримання двох дочок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Так, ОСОБА_2 сплачує аліменти на дітей у розмірі близько 7500 грн на місяць, тобто по 3700 грн на одну дитину. Проте вона за рішенням суду має сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_9 у розмірі близько 6800 грн. Тому вбачається явне порушення, як прав відповідачки, так і грубе порушення рівності прав та інтересів трьох дітей сторін. За наслідками ухвалення такого рішення порушений баланс соціального забезпечення та матеріального утримання неповнолітніх дітей, допущено несправедливість умов рівного матеріального забезпечення для кожного отримувача аліментів. Також відповідачка намагається матеріально допомагати дочці ОСОБА_9 , перераховуючи їй щомісяця на карту 1500 грн. Зауважує, що вказавши про часткове задоволення позову, суд фактично задовольнив його повністю, при цьому не зазначив у резолютивній частині рішення, що стягненню підлягають саме аліменти.

19 січня 2026 року до апеляційного суду від представника ОСОБА_1 – адвоката Нежевело В.В. надійшла заява про додаткову аргументацію позиції сторони відповідача по справі (апелянта) з врахуванням отриманих актуальних розрахунків заборгованості зі сплати аліментів кожним із батьків (а.с. 92). До заяви додано, як зазначається, юридично сформовані 06 січня 2026 року та 09 січня 2026 року докази, тобто після відкриття апеляційного провадження, розрахунки заборгованості по сплаті аліментів, видані відділами ДВС на виконання рішень судів про стягнення аліментів, як із ОСОБА_1 , так із ОСОБА_2 . Керуючись статтею 367 ЦПК України, представник у своїй заяві просить апеляційний суд долучити новосформовані докази до матеріалів справи та надати їм оцінку.

09 лютого 2026 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Нежевело В.В. надійшли уточнення позиції апелянта.

Відповідно до частини 4 статті 127 ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Отже, після поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі, нормами ЦПК України не передбачено подання змін та доповнень до апеляційної скарги, тому такі доповненням доводів апеляційної скарги залишаються без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – адвокат Розторгуєва В.Б., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вказує, що за встановлення обставин місця проживання дітей, було подано позов про стягнення з матері аліментів на утримання середньої дочки ОСОБА_9 , яка проживає з батьком. Вважає, що визначений судом розмір аліментів відповідає встановленому законом розміру та сприятиме забезпеченню належного рівня життя дитини, її фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку. Вказує, що орієнтовний розмір витрат за наданням позивачу правничої допомоги, пов`язаної з апеляційним переглядом справи, становить 5000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , із 20 вересня 2008 до 31 січня 2024 року перебували у зареєстрованому шлюбі, мають трьох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11, 14).

Судовим наказом Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 червня 2024 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_12 на утримання трьох неповнолітніх доньок у розмірі половини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісяця, до досягнення дітьми віку повноліття, починаючи стягнення з 25 червня 2024 року (а.с. 13).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 12 листопада 2024 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю ОСОБА_12 по АДРЕСА_1 .

Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 13 березня 2025 року припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 за судовим наказом Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 червня 2024 року, на користь ОСОБА_12 . Звільнено ОСОБА_2 від сплати аліментів за вказаним судовим наказом на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17-20).

ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_4 зареєстровані та фактично проживають по АДРЕСА_2 (а.с. 9, 10, 12).

Щодо прийняття апеляційним судом наданих адвокатом Нежевело В.В. сформованих 06 та 09 січня 2026 року доказів, в порядку статті 367 ЦПК України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - скаржника).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 32) їй вручалася ухвала про відкриття провадження у справі, у якій, крім іншого, роз`яснено порядок подання доказів. Проте такою можливістю вона не скористалася. Таким чином, представник не довела наявності об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 .

Щодо розрахунку заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_1 від 06 січня 2026 року, виданого відділом ДВС на виконання оскаржуваного рішення суду, колегія суддів зауважує, що апеляційна інстанція перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

При цьому, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2024 у справі № 922/331/23.

Тому сформований на виконання оскаржуваного рішення суду розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, який не міг існувати на час ухвалення рішення суду, не може бути прийнятий апеляційним судом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив факт проживання дочки сторін – ОСОБА_9 разом із батьком та її перебування на утриманні останнього, вважав дитину такою, що потребує матеріальної допомоги на своє утримання з боку матері, яка в силу статті 180 СК України зобов`язана та в змозі її утримувати шляхом сплати аліментів. Врахувавши наявність у матері обов`язку по утриманню двох інших спільних дітей, які проживають з нею, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, визначив до стягнення аліменти на утримання дочки сторін ОСОБА_9 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) матері. Проте, з таким висновком місцевого суду повністю колегія суддів не погоджується.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 7 Зaкoну України «Про Державний бюджет України нa 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей вікoм від 6 до 18 років з 1 січня 2025 року – 3196 гривень.

Із урахуванням наведених норм права, встановлених обставин справи, визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років та наявності рівного обов`язку кожного із батьків утримувати дітей, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки аліментів на утримання дочки ОСОБА_9 , яка проживає з батьком.

Проте, визначаючи розмір аліментів - 1/4 частину від заробітку (доходу) відповідачки щомісячно, суд першої інстанції в повній мірі не дослідив обставини справи та не звернув увагу на різницю у матеріальному забезпеченні, яке отримуватимуть діти сторін від сплати аліментів кожним із батьків.

Так, за судовим наказом ОСОБА_2 має сплачувати аліменти на утримання двох неповнолітніх доньок, розмір яких із урахуванням рішення Охтирського міськрайонного суду від 13 березня 2025 року органом ДВС встановлено на рівні 1/3 частини його заробітку (доходу), тобто по 1/6 частині на кожну дитину, яка проживає з матір`ю.

Визначаючи до стягнення аліменти на утримання дочки, яка проживає з батьком суд першої інстанції не звернув уваги на зазначене, та у порушення принципу рівності обов`язку батьків по утриманню дітей, необґрунтовано стягнув із матері аліменти на одну дитину у розмірі 1/4 її доходу. Вбачається, що ухваленим рішенням порушено рівність матеріального забезпечення дітей через сплату батьком аліментів на двох дочок, які проживають з матір`ю у значно меншому розмірі, ніж визначений судом до стягнення з відповідачки розмір аліментів на утримання однієї дочки, яка проживає з батьком.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів та враховуючи наявність рівного обов`язку кожного із батьків утримувати дітей, а також з огляду на те, що діти мають право на однакове матеріальне утримання від батьків, колегія суддів вважає, що визначений судом розмір аліментів на дочку, яка проживає з батьком, – 1/4 частина заробітку матері, є завищеним.

За таких обставин, у зв`язку з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду в частині визначення розміру аліментів необхідно змінити на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України та стягувати з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо необхідності зменшення розміру стягуваних з відповідачки аліментів до 1/8 частини від усіх видів її доходу із вищевикладених мотивів.

Стосовно посилань апелянта на некоректне формулювання резолютивної частини рішення суду, колегія суддів зазначає, що допущені судом першої інстанції описки можуть бути виправлені ним в порядку статті 269 ЦПК України шляхом виправлення описок.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник відповідачки адвокат Нежевело В.В. у своїй апеляційній скарзі заявляє про необхідність в порядку, визначеному ЦПК України, вирішити питання про відшкодування відповідачці витрат на професійну правову допомогу за апеляційний перегляд справи у розмірі 8700 грн, надавши апеляційному суду лише копію ордеру на надання правничої допомоги Константиненко В.О. від 30 грудня 2025 року.

За відсутності детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених учасником витрат, необхідних для надання правничої допомоги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з іншої сторони витрат відповідача на правову допомогу.

Також за відсутності клопотання сторони позивача про необхідність відшкодування витрат на професійну правову допомогу, пов`язану з апеляційним переглядом справи, орієнтовний розмір якої 5000 грн, а також за відсутності детального опису виконаних адвокатом робіт, та здійснених учасником витрат, необхідних для надання правничої допомоги, колегія судді не вирішує це питання.

Щодо стягнення судового збору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів.

Частина 1 статті 141 ЦПК України вказує, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 6 та 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позову, позивач мав би сплатити 1211,20 грн судового збору, а тому пропорційно задоволеним позовним вимогам (на 66,67%), із відповідача в дохід держави підлягає стягненню 807,51 грн (1211,2 грн х 66,67%) судового збору.

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 1816,8 грн судового збору, а тому останній пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги (на 33,33%), судовий збір у розмірі 605,5 грн (1816,8 грн х 33,33%) необхідно компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Остаточно, в порядку розподілу судових витрат, шляхом проведення взаємозаліку, стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 202 грн (807,51 грн - 605,5 грн), у зв`язку з чим рішення суду підлягає зміні і в частині розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Нежевело Валентини Вікторівни задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2025 року змінити в частині визначення розміру аліментів та розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення повноліття дитини, починаючи стягнення з 10 червня 2025 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 202 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 10 лютого 2026 року.

Головуючий (суддя-доповідач) Д.В. Сізов

Судді А.О. Замченко

А.П. Сидоренко