Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №592/21534/24 — Сумський апеляційний суд

Справа № 592/21534/24

Номер провадження 22-ц/816/1448/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Замченко А.О. (суддя-доповідач),

суддів – Криворотенка В.І., Петен Я.Л.,

з участю секретаря судового засідання – Чупирини В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу адвоката Грицика Геннадія Олексійовича, подану в інтересах позивача ОСОБА_1 ,

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 листопада 2025 року в складі судді Онайка Р.А., ухвалене в м. Суми (повний текст виготовлено 12 листопада 2025 року)

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса Сумської міської державної нотаріальної контори про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії,

в с т а н о в и в :

28.12.2025 позивач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Грицика Г.О. звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , якому на праві власності належала квартира. Але нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину. Посилаючись на те, що нотаріус неправильно визначив обставини прийняття спадщини та місце її відкриття, просив визнати незаконною та скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.11.2023 №4219/02-31.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.11.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Грицик Г.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити рішення суду, виключивши з його мотивувальної частини висновки про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_3 та іншими спадкоємцями. У частині відмови в задоволенні позову просить залишити рішення без змін.

При цьому вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, вірно виходив з того, що між сторонами існує спір про право, який не може бути вирішений у порядку оскарження дій нотаріуса. Але в мотивувальній частині суд вдався до встановлення юридичних фактів та оцінки спадкових прав третіх осіб, які не були залучені до участі в справі, що є неприпустимим. Вважає, що встановлення судом факту прийняття спадщини ОСОБА_3 створює преюдицію, що створить для позивача неможливість захисту його прав у майбутньому спорі про поділ спадкового майна.

Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

У судове засідання сторони, представник позивача не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 149, 151, 152). Нотаріус Кобзар С.М. перебуває в декретній відпустці, інші учасники про причини неявки не повідомили (а. с. с153).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17.08.1993 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 (а. с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а. с. 8).

На час смерті останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 (а. с. 10).

25.11.2013 спадкоємці ОСОБА_5 – дружина ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_3 , батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_4 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, у тому числі й свідоцтво про право на будь-яке майно ОСОБА_5 незалежно від його місця знаходження (а. с. 53 – 78).

Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 було видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на грошову суму заборгованості (а. с. 51).

27.03.2019 ОСОБА_2 склав заповіт, яким усе майно, що буде належати йому на день смерті, заповів ОСОБА_1 (а. с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 (а. с. 80 зв.).

З метою оформлення своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_2 позивач звернувся до Сумської міської державної нотаріальної контори, де йому постановою нотаріуса від 15.11.2023 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку квартири, яка належала ОСОБА_2 (а. с. 22).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 . ОСОБА_6 проживала разом зі спадкодавцем, а ОСОБА_3 не тільки проживала разом зі спадкодавцем, а й була малолітньою особою, тобто як мінімум зазначені особи, за відсутності відомостей про відмову від прийняття спадщини, прийняли спадщину, до якої входила й частина від 1/3 квартири АДРЕСА_3 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_1 , діючи за довіреністю подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини ОСОБА_2 , при цьому зазначив про відсутність інших спадкоємців (а. с. 34 зв.). Незважаючи на цю обставину, ОСОБА_3 , будучи неповнолітньою, в силу вимог ч. 4 ст. 1268 ЦК України за правом представлення прийняла спадщину, яка б за законом належала її батьку.

Але колегія суддів не може погодитися з рішенням суду, оскільки воно постановлено з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі в цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору в спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі в справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови в задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.10.2020 у справі №761/23904/19, від 20.01.2021 у справі №203/2/19, від 21.11.2022 у справі №754/16978/21.

Районний суд встановив, що між позивачем і спадкоємцями ОСОБА_5 – ОСОБА_6 , ОСОБА_3 наявний спір про право на спадкове майно. Але зазначені особи до участі в справі залучені не були.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, з огляду на те, що суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про відмову в задоволенні позову, але відмовив у його задоволенні з інших підстав, тому рішення суду в частині мотивів відмови у задоволенні позову з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає зміні.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката Грицика Геннадія Олексійовича, подану в інтересах позивача ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 листопада 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 лютого 2026 року.

Головуючий – Анна ЗАМЧЕНКО

Судді: Віктор КРИВОРОТЕНКО

Яна ПЕТЕН