Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №591/1595/25 — Сумський апеляційний суд

Справа № 591/1595/25

Номер провадження 22-ц/816/1511/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Замченко А.О. (суддя-доповідач),

суддів – Петен Я. Л, Сидоренко А.П.,

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником – адвокатом Калініним Сергієм Костянтиновичем,

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 листопада 2025 року в складі судді Клименко А.Я., ухваленого в м. Суми (повний текст виготовлено 04 грудня 2025 року)

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

18.02.2025 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що 29.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» і відповідачкою було укладено кредитний договір №4432416, на підставі якого остання отримала в кредит 18000 грн. 03.03.2024 також було укладено додатковий договір №4432416 на суму 500 грн. За користування кредитними коштами ОСОБА_1 зобов`язалася сплачувати проценти. 25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір відступлення прав вимоги №25/10/2024, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна», у тому числі й до відповідачки. Вказувало, що остання не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 29.02.2025 у неї утворилася заборгованість у розмірі 177550 грн 13 коп., з яких: 18500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 110950 грн 13 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованих первісним кредитом, 48100 грн - заборгованість за відсотками, нарахованих позивачем за 104 календарних дні.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму та судові витрати.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27.11.2025 позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 177550 грн 13 коп. заборгованості за кредитним договором від 29.02.2024 №4432416, 2422 грн 40 коп. судового збору, 10000 грн витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Калінін С.К. в інтересах відповідачки ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповноту з`ясування обставини страви, не дослідження та ненадання належної оцінки доказам та обставинам, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 20841 грн 15 коп., з яких: 18500 грн – заборгованість за тілом кредиту, 2341 грн 15 коп. – заборгованість за процентами.

Вказує, що відповідачка не заперечує факт укладення кредитного договору, отримання коштів, порушення обов`язку з їх повернення, але не погоджується з рішенням у частині нарахування розміру відсотків.

Звертає увагу, що позивач просить стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 159050 грн 13 коп., які визначив виходячи з процентної ставки 2,5% у день, що відповідає умовам п. 1.4.1 договору, але враховуючи, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-XI передбачено, що він набирає чинності 24.12.2023, а кредитний договір №4432416 було укладено 29.02.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, то до спірних правовідносин мали б застосувати положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір та відповідно умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,5% є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином є незаконним нарахування заборгованості по процентам у розмірі 159050 грн 13 коп., оскільки умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,5%, передбачена п. 1.4.1 договору №4432416 від 29.02.2024, є нікчемною.

Вказує, що ЦК України чи інший закон, не дає право суду визначати розмір денної ставки для сторін кредитних правовідносин, таке право мають виключно сторони договору. Оскільки максимальний розмір не може перевищувати 1%, тому розмір відсоткової ставки міг би бути будь-яким, головне аби він не перевищував максимально встановлений на рівні 1%. Таким чином, розмір денної процентної ставки може визначатися сторонами менше 1%, що відповідатиме вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, ЦК України встановлює порядок визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України, якщо такий розмір не встановлений договором, а не на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням нікчемності пункту договору, яким денна процентна ставка встановлена з порушеннями Закону України «Про споживче кредитування», представник відповідачки вважає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 1048, ч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України проценти повинні бути нараховані на рівні облікової ставки НБУ за відповідний період.

26.01.2026 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» подало відзив, в якому просить апеляційну скаргу відповідачки залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Вказує, що погашення заборгованості відбувалося в порядку, передбаченому ст. 534 ЦК України. Також просить стягнути 8000 грн на правничу допомогу в апеляційному суді.

Представники сторін, хоча й подавали клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, але в судове засідання не з`явилися, у режимі відеоконференції участі не взяли.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 29.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4432416, відповідно до умов якого відповідачці надано 18000 грн на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів (а. с. 36 зв. – 46).

Відповідно до п. 1.4 договору тип процентної ставки – фіксована.

Стандартна процентна ставка становить 2,5% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору.

Знижена процентна ставка становить 0,38% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 29.03.2024 включно або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше від суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що в разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати в бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Згідно з п. 3.1 договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та в році, тобто метод «факт/факт».

Вказаний договір був підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 51379 (а. с. 46 зв.).

29.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 підписано додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4432416 від 29.02.2024 та паспорт споживчого кредиту (а. с. 47, 54 - 56).

03.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору №4432416 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.02.2024, відповідно до умов якого відповідачці надано 500 грн (а. с. 34 – 35).

Відповідно до п. 1.4, 1.5, 1.6 додаткового договору сума кредиту на дату укладення цього додаткового договору, з урахуванням платежів, здійснених клієнтом за договором, складає 18500 грн.

Строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п. 1.3 договору.

За користування кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п. 1.4 договору.

Додатковий договір був підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 68804 (а. с. 46 зв.).

03.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 підписано додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4432416 від 29.02.2024 у редакції додаткової угоди №4432416-Т1 від 03.03.2024 (а. с. 36).

25.10.2024 між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» і ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №25/10/2024, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передало, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й до ОСОБА_1 у сумі 138700 грн 13 коп., з яких: 18500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 110950 грн 13 коп. - заборгованість за відсотками (а. с. 60 – 64, 69, 70 – 74, 92).

25.11.2024 найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінено на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (а. с. 57 зв. – 58).

Постановляючи рішення про задоволення позову місцевий суд виходив з того, що відповідачка, скориставшись кредитними коштами, умови договору не виконала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість в сумі 177550 грн 13 коп.

Колегія суддів неповністю погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають матеріалами справи та вимогам закону.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №910/3105/21 зроблено висновок, що використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (ст. 14, 18, 23 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора зроблено також і в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19.

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

У даній справі відповідачка не оспорює факт укладення кредитного договору, але звертає увагу на те, що відсотки були нараховані з порушенням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими доводами апеляційної скарги.

Умовами договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.02.2024 №4432416 та додаткового договору до договору №4432416 від 03.03.2024 була передбачена стандартна процентна ставка в розмірі 2,5% за кожен день користування кредитом.

Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема, пунктом 5 Закону №3498-ІХ від 22.11.2023 статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено частинами 5, 6, відповідно до яких максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги до складових розрахунку денної процентної ставки з метою уникнення недобросовісних практик розрахунку денної процентної ставки.

Також Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено пунктом 17 такого змісту: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5%;

протягом наступних 120 днів - 1,5%».

У рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України роз`яснив порядок набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori «наступний закон скасовує попередній».

Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.

Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії в часі. Зокрема, як зазначено в пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Перша форма застосовується в разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо в новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма.

Згідно з п. 2 - 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3498-ІХ від 22.11.2023 дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Банкам протягом:

30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону щодо забезпечення можливості проведення Національним банком України інспекційних перевірок та надання йому інформації шляхом віддаленого доступу з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;

90 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи, не зазначені в абзаці другому цього пункту, у відповідність з вимогами цього Закону.

Надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, вказаними пунктами було визначено порядок дії новоприйнятих норм, як до кредитних договорів, укладених до набрання ними чинності, так і до кредитних договорів, укладених після набрання ними чинності.

Таким чином, надавачі фінансових послуг, у тому числі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», зобов`язані були протягом 30 днів починаючи з дня набрання Законом №3498-ІХ чинності, тобто з 24.12.2023, привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Кредитний договір між сторонами було укладено 29.02.2024, а додатковий договір - 03.03.2024, а тому максимальний розмір денної процентної ставки повинен був складати 1%.

Згідно зі ст. 204, ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За таких обставин підлягає перерахуванню розмір нарахованих позивачем процентів за користування відповідачкою кредитними коштами з урахуванням указаних вище приписів, виходячи з максимального розміру денної процентної ставки.

Оскільки договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту та додатковий договір до договору №4432416 укладено 29.02.2024 і 03.03.2024 відповідно, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживне кредитування», то на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки.

За період з 29.02.2024 по 29.03.2024 проценти нараховувалися за зниженою процентною ставкою 0,38% на день та склали 2073 грн 88 коп., що не суперечить вказаному вище Закону (а. с. 70 – 74).

З 30.03.2024 по 06.02.2025 проценти нараховувалися за процентною ставкою 2,5% на день, а тому вони підлягають перерахунку: 18500 грн х 1% х 314 днів = 58090 грн.

Тобто за період з 29.02.2024 по 06.02.2025 підлягає стягненню 60163 грн 88 коп. заборгованості за відсотками та 18500 грн – заборгованості за тілом кредиту, а всього 78663 грн 88 коп., а не 177550 грн 13 коп., як зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Доводи представника відповідачки з приводу того, що проценти взагалі не мали нараховуватися, оскільки умова договору про їх нарахування є нікчемною, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, не вказують на нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачається нарахування процентів за користування кредитом. Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження. Умови договору є нікчемними лише в частині встановлення денної процентної ставки вище 1% після перехідного періоду в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а тому рішення необхідно змінити та стягнути на користь товариства 78663 грн 88 коп. заборгованості за кредитом.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 13 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам (44,3%) необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача 1173 грн 12 коп. судового збору, сплаченого в суді першої інстанції (2422 грн 40 коп. х 44,3%) (а. с. 75).

Крім того, у суді першої інстанції та апеляційному суді позивачу надавалася правнича допомога, за що останнім сплачено 10000 грн і 8000 грн відповідно (а. с. 88).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати в сумі 3000 грн, понесені позивачем в суді першої інстанції, та 2000 грн, понесені в апеляційному суді, відповідатимуть вимогам розумності, справедливості та співмірності.

А тому пропорційно задоволеним вимогам з відповідачки на користь товариства також необхідно стягнути 2215 грн витрат на професійну правничу допомогу (5000 грн х 44,3%). А всього 3288 грн 12 коп. судових витрат.

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила 3633 грн 60 коп. судового збору (том 2 а. с. 4).

А тому пропорційно вимогам, у задоволенні яких було відмовлено (55,7%), з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 2023 грн 92 коп. судового збору (3633 грн 60 коп. х 55,7%).

Крім того, у суді першої інстанції та апеляційному суді відповідачкою було сплачено за надання професійної правничої допомоги 12000 грн і 6000 грн відповідно (а. с. 146, 231).

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати в сумі 5000 грн, понесені відповідачкою в суді першої та апеляційної інстанції відповідатимуть вимогам розумності, справедливості та співмірності.

Тому пропорційно вимогам, у задоволенні яких було відмовлено (55,7%), з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 2785 грн витрат на професійну правничу допомогу (5000 грн х 55,7%). А всього 4808 грн 92 коп. судових витрат.

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на викладене, оскільки в порядку розподілу судових витрат з кожної зі сторін підлягає стягненню на користь іншої зазначена вище сума судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що за результатами здійснення взаємозаліку сум з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню 1520 грн 80 коп. (4808 грн 92 коп. – 3288 грн 12 коп.).

З огляду на викладене, рішення місцевого суду в частині вирішення судових витрат необхідно скасувати та постановити нове, яким стягнути з позивача на користь відповідачки 1520 грн 80 коп. судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником – адвокатом Калініним Сергієм Костянтиновичем, задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 листопада 2025 року в частині стягнення заборгованості змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» 78663 (сімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят три) грн 88 коп. заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29 лютого 2024 року №4432416 та додатковим договором до договору від 03 березня 2024 року №4432416.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 листопада 2025 року в частині вирішення витання щодо судових витрат скасувати та ухвалити нове.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 1520 грн (одну тисячу п`ятсот двадцять) грн 80 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 10 лютого 2026 року.

Головуючий – Анна ЗАМЧЕНКО

Судді: Яна ПЕТЕН

Алла СИДОРЕНКО