Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №504/4127/16-ц — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1734/26

Справа № 504/4127/16-ц

Головуючий у першій інстанції Вінська Н. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОСОБА_1 – адвоката Костинюка Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах ОСОБА_3 – адвоката Костинюка Юрія Дмитровича на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.10.2024 року, ухваленого під головуванням судді Вінської Н.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя та за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка також діє від імені ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю, вселення, визначення порядку користування, стягнення збитків та моральної шкоди,

встановив:

У грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя у якому просила суд:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що 30.08.1993 року вона розірвала шлюб із відповідачем, за час шлюбу вони набули житловий будинок та земельну ділянку. За домовленістю між подружжям, будинок мав лишитись донці в якості сплачених аліментів на дитину, однак у 2016 році, вона дізналась, що відповідач звернувся до суду з позовом про виселення її з донькою зі спірного будинку, у зв`язку із чим вона вимушена звернутись до суду із вказаним позовом.

У березні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє від імені ОСОБА_3 , звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю, вселення, визначення порядку користування, стягнення збитків та моральної шкоди, у якому просили суд:

- встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у період з 30.08.1993 року по 16.09.2014 року;

- вселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визначити порядок користування житловим будинком розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 матеріальну шкоду, що станом на 01.03.2021 року складає 11 200,00 грн. та моральну шкоду у сумі 20 000,00 грн.;

- визнати усіх інших, окрім позивачів та відповідача, осіб, що проживають та зареєстровані у спірному будинку, такими, що втратили право на проживання та користування будинком.

В обґрунтування позову зазначали, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , у період з 20.09.1986 року по 30.08.1993 року, від шлюбу мають доньку – ОСОБА_5 , яка є позивачем у справі, однак не зважаючи на розірвання шлюбу, вона із відповідачем проживала, як чоловік та дружина до вересня 2014 року. Зазначає, що під час шлюбу, вона з відповідачем отримала земельну ділянку по АДРЕСА_1 та побудували на ній будинок. В подальшому у 2014 році, після закінчення сімейних відносин, відповідач відмовився від своєї частки будинку на користь доньки - ОСОБА_2 , що підтверджується власноруч написаною розпискою. Станом на теперішній час, відповідач чинить їм перешкоди у користуванні будинком, вигнав їх із будинку, змінив вхідні замки на дверях та не впускав їх додому. Зазначали, що внаслідок протиправних дій відповідача, вони понесли збитки у вигляді оренди житла, яка станом на 01.03.2021 року складає 11200 грн., а також матеріальну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою суду від 07.09.2022 року позови були об`єднані в одне провадження.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.10.2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах ОСОБА_3 , було відмовлено (т.2, а.с.119-120).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах ОСОБА_3 ,– адвокат Костинюк Є.Д. ставить питання про скасування рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.10.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.126-128).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (т.2, а.с.151-152).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Костинюка Є.Д., та у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (т.2, а.с.201-202).

Колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу за участю представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Костинюка Є.Д., у відсутність інших учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка також діє від імені ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визначення порядку користування житловим приміщенням, про стягнення матеріальної шкоди, та визнання усіх інших, окрім позивачів та відповідача, осіб, що проживають та зареєстровані у спірному будинку, такими, що втратили право на проживання та користування будинком, суд першої інстанції виходив із того, що спірне майно було набуто у власність після розірвання шлюбу між сторонами, і матеріали справи не мають доказів того, що після розірвання шлюбу, сторони вели спільне господарство.

Крім того, суд зазначив, що позовна вимога про визнання усіх інших, окрім позивачів та відповідача, осіб, що проживають та зареєстровані у спірному будинку, такими, що втратили право на проживання та користування будинком, може стосуватись невизначеного кола осіб, які не є сторонами у справі.

При цьому, суд врахував факт написання відповідачем розписки від 06.09.2014 року, в якій ОСОБА_4 відмовився від своєї долі у житловому будинку АДРЕСА_1 на користь своєї доньки (т.1, а.с.199), однак суд обгрунтовано зазначив, що дана розписка не породжує жодних правових наслідків та не є підставою для визнання права власності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, так як матеріали справи дійсно не мають доказів того, що після розірвання шлюбу, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім’єю та вели спільне господарство.

З цих підстав, а також враховуючи, що позовна вимога про визнання усіх інших, окрім позивачів та відповідача, осіб, що проживають та зареєстровані у спірному будинку, такими, що втратили право на проживання та користування будинком, може стосуватись невизначеного кола осіб, які не є сторонами у справі, суд першої інстанції також обгрунтовано відмовив в задоволенні цієї позовної вимоги.

Що ж стосується рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.10.2024 року провідмову у вселенні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , то в цій частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням постанови, якою позовні вимоги в цій частині слід задовольнити та вселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з того, що зазначені особи були незаконно позбавлені місця проживання у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , так як постійно в ньому проживали і є в ньому зареєстровані (т.1, а.с.188, 189, т.2, а.с. 209, 211).

Що ж стосується рішення суду, в частині стягнення на користь позивачівОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка також діє від імені ОСОБА_3 , моральної шкоди, то воно в цій частині є незаконним, так як зазначені особи через позбавлення їх житла були вимушені змінити свій привичний ритм миття, шукати собі інше житло, в іншому населеному пункті, що позбавило їх можливості користуватися всіма правами за місцем свого постійного проживання.

На думку колегії суддів зазначені обставини кожному із них спричинили моральну шкоду, яку колегія суддів визначає в грошовому виразу, в сумі по 2 000 грн. кожній.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачів матеріальної шкоди, то колегія суддів вважає, що позивачці не довели належними і допустимими доказами завдання їм позивачем матеріальної шкоди.

Що стосується договору оренди квартири АДРЕСА_2 (т.1, а.с.193), яку позивачі начебто винаймали за договором оренди за 5 500 грн. на місяць, то колегія суддів зазначає, що даний договір оренди житла не може слугувати доказом завдання позивачамОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка також діє від імені ОСОБА_3 , матеріальної шкоди діями ОСОБА_4 в сумі 11 200 грн., так як даний договір ніде не зареєстрований і матеріали справи не мають доказів того, що позивачамОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка також діє від імені ОСОБА_3 , завдано матеріальну шкоду на зазначену суму грошових коштів.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини ( далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка також діє від імені ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визначення порядку користування житловим приміщенням, про стягнення матеріальної шкоди, та визнання усіх інших, окрім позивачів та відповідача, осіб, що проживають та зареєстровані у спірному будинку, такими, що втратили право на проживання та користування будинком, оскільки доводи апеляційної скарги рішення суду в цій частині не спростовують, рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу в цій частині слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду в цій частині слід залишити без змін.

Разом з тим, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.10.2024 року про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_4 моральної шкоди підлягає зміні, та необхідності стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка також діє від імені ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 6 000,00 грн., по 2 000,00 грн. кожній.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.10.2024 року провідмову у вселенні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає скасуванню з ухваленням постанови, якою позовні вимоги в цій частині слід задовольнити та вселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України, колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь на користь ОСОБА_1 судовий збір у загальному розмірі 2 756,00.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.4 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст.376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Костинюка Юрія Дмитровича задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.10.2024 року змінити.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка також діє від імені ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , в частині вселення, стягнення матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у буд. АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , моральну шкоду у розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок), по 2 000,00 (дві тисячі гривень 00 копійок), кожній.

В іншій частині рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.10.2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір у загальному розмірі 2 756,00 (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.02.2025 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева