Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №946/6540/20 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1395/26

Справа № 946/6540/20

Головуючий у першій інстанції Смокіна Г.І.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОСОБА_1 – адвоката Луб А.В.,

представника ОСОБА_2 – адвоката Лашкевича Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Луб Владислав Володимирович, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Смокіної Г.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька та визнання батьківства, а також за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,

встановив:

12.10.2020 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька та визнання батьківства.

ОСОБА_2 позовні вимоги обґрунтовував тим, що з грудня 2018 року по жовтень 2019 року сторони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Приблизно в квітні 2019 року відповідачка завагітніла та не було жодного сумніву з приводу того, хто є батьком майбутньої дитини, оскільки сторони проживали разом як чоловік та дружина. Проте в жовтні 2019 року через непорозуміння та постійні сварки сторони припинили стосунки. ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила доньку ОСОБА_3 . В актовому записі про народження дитини батьком вказано ОСОБА_4 на підстав ч. 1 ст. 135 СК України.

В свою чергу, 27.04.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

Зустрічний позов було обґрунтовано тим, що біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнає. Проте ОСОБА_2 в період її вагітності не цікавився її станом здоров`я, а після народження дитини – також і здоров`ям дитини, матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, не висловлював наміру визнання батьківства, тому актовий запис про народження доньки було складено на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. Вважає, що ОСОБА_2 має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини щомісячно в сумі 3 000,00 грн.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.09.2025 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внесено зміни до актового запису № 620, складеного 30.01.2020 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зазначивши в графі батько: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянин України, в графі по батькові дитини вказати « ОСОБА_5 », прізвище дитини « ОСОБА_6 » залишити без змін.

В решті позову було відмовлено.

Зустрічний позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання малолітньої дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000,00 грн. з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.2, а.с.66-69).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Луб В.В., ставить питання про зміну оскаржуваного судового рішення, в частині визначення дати стягнення аліментів, а саме починаючи з дня пред`явлення позову – з 24.04.2021 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального права (т.2, а.с.73-77).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – адвокат Лашкевич Д.В. просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (т.2, а.с.96-100).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника ОСОБА_1 – адвоката Луб А.В., представника ОСОБА_2 – адвоката Лашкевича Д.В., колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомленні про день, час та місце розгляду справи (т.2, а.с.105-107).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, усні заперечення проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи зустрічний позов про стягнення аліментів частково, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки в даному провадженні також перебували вимоги щодо визнання батьківства, аліменти підлягають стягненню з моменту набрання судовим рішенням про визнання батьківства законної сили (т.2, а.с.66-69).

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Статтею 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

За усталеною практикою Верховного Суду, факт визнання батьківства не впливає на момент, з якого мають стягуватись аліменти, адже ч. 1 ст. 191 СК України прямо встановлює, що вони присуджуються від дня звернення до суду з позовом.

Так, у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі № 369/9386/17 суд касаційної інстанції не погодився з висновком апеляційного суду про те, що аліменти слід стягувати з моменту визнання батьківства, наголосивши: про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини саме з моменту звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28.08.2019 року у справі № 754/3558/16-ц, де наголошено, що суд не має права змінювати визначений законом момент початку нарахування аліментів.

Отже, висновок суду першої інстанції про стягнення аліментів лише з моменту визнання батьківства є помилковим, суперечить ч. 1 ст. 191 СК України та правовим висновками Верховного Суду, а тому ухвалене рішення підлягає зміні, в частині визначення моменту початку нарахування аліментів.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що неправильне визначення моменту початку нарахування аліментів судом першої інстанції призвело до безпідставного обмеження права дитини на отримання коштів на утримання за період з 27.04.2021 року по 11.10.2025 року, тобто більш ніж за чотири роки, що складає значний розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 .

З підстав викладеного, є безпідставними доводи представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвоката Лашкевича Д.В. про те, що ОСОБА_2 особисто звернувся до суду з позовом про визнання себе батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому він не заперечує проти її утримання, тільки аліменти з нього слід стягувати з дня набрання рішенням суду законної сили.

При цьому представник ОСОБА_2 – адвокат Лашкевич Д.В. посилався на те, що первісний відповідач ОСОБА_1 не визнавала батьком ОСОБА_7 , що і змусило його звернутись з даним позовом до суду, а визнала вона, що батьком їх дитини є ОСОБА_2 лише 28.10.2024 року, що суд першої інстанції обгрунтовано врахував.

Також є безпідставними доводи представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвоката Лашкевича Д.В. про те, що ОСОБА_2 сплачує аліменти на іншу дитину на підставі мирової угоди по іншій справі в розмірі 6 000 грн. в місяць, а тому не може сплачувати аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 в розмірі 3 000 грн. в місяць, починаючи виплату аліментів з дати звернення ОСОБА_1 до суду із зустрічним позовом.

При цьому представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвокат Лашкевич Д.В. пояснив, що сплата ним заборгованості по аліментам в такому разі складе приблизно 167 000 грн., а тому, враховуючи, що він має також сплачувати аліменти і на іншу дитину по 6 000 грн. щомісячно, зазначена сума буде йому надмірним тягарем, що є недопустимим.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що вищевказані обставини не можуть бути підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги, та стягувати аліменти на утримання малолітньої дочки сторін – ОСОБА_3 , починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , так як вона потребувала утримання і раніше, починаючи з дня народження і щонайменше, з дня звернення ОСОБА_1 до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину (т.1, а.с.58).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 – адвоката Луб В.В. підлягає задоволенню, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.09.2025 року – зміні та слова у 6-му абзаці резолютивної частини вказаного рішення суду: «починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили» слід замінити на слова та цифри наступного змісту: «починаючи з дня подання позову, а саме з 24 квітня 2021 року».

Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, апелянт ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 362,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Луб Владислав Володимирович, задовольнити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 вересня 2025 року змінити та слова у 6-му абзаці резолютивної частини вказаного рішення суду: «починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили» замінити на слова та цифри наступного змісту: «починаючи з дня подання позову, а саме з 24 квітня 2021 року».

В іншій частині рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 вересня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 362,00 грн. (одну тисячу триста шістдесят дві гривні 00 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.02.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева