Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №587/3166/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 587/3166/25

Провадження № 2-а/591/470/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

про скасування постанови про адміністративне правопорушення -

встановив :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Сумського районного суду Сумської області з позовом, який мотивує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення СУ № 1568/2025 від 30 травня 2025 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 25500 грн.. Вказує, що оскаржувана постанова не ґрунтується на матеріалах справи, факти викладені у оскаржуваній постанові не відповідають фактичним обставинам, постанова винесена без всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення правопорушення саме Позивачем, ухвалена без виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, а тому вказана постанова підлягає скасуванню. В обґрунтування своїх вимог представник Позивача зокрема зазначає, що лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з Медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації. Вищезазначене положення чинного законодавства об`єктивно не може бути дотримано особою, оскільки коли медичний огляд слідує одразу після доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це свідчить про ненадання йому достатньої кількості часу для збору та підготовки медичної документації, яку неможливо носити з собою на постійній основі, не маючи попередньої інформації щодо необхідності її термінового пред`явлення в межах військово-лікарської комісії. Таким чином, проходженню особою військово-лікарської комісії має обов`язково слідувати вручення йому відповідної повістки на таку дату, з метою надання часу належним чином звернутися до лікаря для отримання медичної карти амбулаторного хворого формою № 025/о, а також підготувати та зібрати виписки з медичної документації тощо. У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що велася відео чи фото фіксація вчинення Позивачем правопорушення. Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, у такому взагалі відсутні посилання на будь-які документи, які до нього долучають та на підставі яких можливо б було зробити висновок про наявність або відсутність в діях Позивача складу адміністративного правопорушення. Відповідач вказану постанову на адресу Позивача не направляв. Просить скасувати постанову, закрити провадження у справі.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 01 липня 2025 року вказану справу передано за підсудністю до Зарічного районного суду м. Суми. Справа надійшла до суду 18.07.2025 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2025 року справа передана у провадження судді Сидоренко А.П..

Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 23.07.2025 року поновлено позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом, відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

25.07.2025 року на адресу суду надійшов відзив від ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому представник зазначає, що у зв`язку з відмовою позивача від проходження ВЛК, відносно нього уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено адміністративний протокол СУ №1568/2025 за ч.3 ст.210-1 КУпАП. У даній заяві позивач обґрунтовую свою відмову від проходження медичного огляду ВЛК тим, що вважає себе невійськовозобов`язаним та виключеним з військового обліку, а також у зв`язку з тим, що не має з собою медичної документації та розгорнутого аналізу крові. Будь-яких доказів, що ОСОБА_1 заявляв клопотання щодо перенесення проходження ВЛК на іншу дату не надано. Тому, зазначені позивачем обставини не надавали йому права, у період дії воєнного стану відмовлятись від проходження ВЛК. Такі дії позивача вказують на наявність об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП. Факт відмови позивача від проходження медичного огляду ВЛК 26.05.2025 зафіксовано на портативний відеореєстратор марки BOBLOV. В матеріалах справи містяться всі відповідні належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме копії: витягу із журналу направлень на ВЛК, направлення на ВЛК, картки обстеження, заяви ОСОБА_1 від 26.05.2025 про відмову від проходження ВЛК, паспорту, відеозапис на портативну боді-камеру. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

30.07.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він наполягає на задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач не спростував доводи позивача про те, що у нього взагалі був відсутній обов`язок проходити ВЛК через те, що його виключено з військового обліку та він не є військовозобов`язаним. 17.11.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_5 виключено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 із військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». За таких підстав у Позивача взагалі відсутній обов`язок проходити ВЛК, оскільки він не є військовозобов`язаним. Направлення на ВЛК відповідач долучив до справи, але воно не вручалося позивачу такі докази у матеріалах справи відсутні. Також направлення не долучалося до протоколу, а тому при винесенні оскаржуваної постанови відповідач не мав його у розпорядженні, а значіть направлення було відсутнє у матеріалах справи, його вже додали пізніше. Також працівники ТЦК не вручили повістку для проходження ВЛК, а відразу склали протокол.

Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 11 серпня 2025 року до участі у справі залучено другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 .

02.09.2025 року на адресу суду надійшов відзив від ІНФОРМАЦІЯ_8 , в якому представник посилаючись на норми законодавства, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зазначає, що в діях ОСОБА_1 , у зв`язку з відмовою від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Клопотання про перенесення розгляду справи із зазначенням поважності причин неявки від ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, чи його представника ні в усному, ні в електронному або письмовому вигляді до ІНФОРМАЦІЯ_4 не надходило. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного проступку, пов`язаного з відмовою від проходження ВЛК, безапеляційно підтверджується: 1) протоколом про адміністративне правопорушення від 26.05.2025 серія СУ № 1568/2025; 2) Направленням на медичний огляд від 26.05.2025 № 870; 3) Карткою обстеження та медичного огляду; 4) витягом із Журналу реєстрації направлень на ВЛК; 5) письмовою заявою від 26.05.2025 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо мотивів відмови від проходження медичного огляду; 6) копією відеозапису з портативної відеокамери. Послідовні дії позивача у їх сукупності та співставленні свідчать про безумовну обізнаність щодо обов`язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та його свідому відмову від вчинення необхідних юридично значимих дій. Як вбачається з Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 був виключений з військового обліку 17.11.2022 року на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ. Але, з 18.05.2024 факт засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину не є підставою для виключення з військового обліку. Отже, з урахуванням викладеного і правила, закріпленого в ч. 1 ст. 27 Закону № 2232 ХІІ, ОСОБА_1 з 18.05.2024року був зобов`язаний стати на військовий облік військовозобов`язаних у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання. Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

22.10.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Представник вказує, що до відзиву відповідач надав заяву-пояснення позивача, яке він надав під час складання протоколу та у якому зазначив, що виключений з військового обліку на підставі тимчасового посвідчення, що у нього відсутня медична документація, аналізи сечі, крові флюорографії, а тому в силу вимог наказу 402 МОУ він не може проходити ВЛК. При винесенні оскаржуваної ухвали відповідач заяву позивача не врахував та ухвалив незаконне рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. На відео, яке надане відповідачем час не відповідає тому, який зазначений у протоколі 12.38 год. 26.05.2025р. Тому, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Згідно розпорядження Зарічного районного суду м. Суми від 23 грудня 2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з відрахуванням судді Сидоренко А.П. зі штату суду, вказана справа передана у провадження судді Клименко А.Я..

Суд, дослідивши матеріал справи та докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення СУ №1568/2025 від 30.05.2025 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 25500 грн..

В оскаржуваній постанові вказано, що 26.05.2025 о 12 год. 38 хв. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби за станом здоров`я згідно рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 у формі Направлення на військово-лікарську комісію від 26.05.2025 № 870. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Так, абзацом 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно абз. 3 п. 3.5 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою №025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку. Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74-1 та 74-3 цього Порядку, повинно містити таку інформацію: реєстраційний номер та дату направлення, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження особи, яка направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, мету та дату початку медичного огляду військово-лікарською комісією, назву установи (закладу охорони здоров`я) та її поштову адресу. За бажанням військовозобов`язаних та резервістів такі направлення надсилаються в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста

З метою якісного призову проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800 (далі Положення № 402).

Згідно із п.1.1 глави 1 розділу І, Положення №402 визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу. Воно поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно п. 1.1 розділу ІІ Положення № 402, Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

В п. 3.4, 3.5 розділу ІІІ Положення 402 вказано, що під час огляду військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень здійснюється лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Отже, чинним законодавством встановлено імперативний обов`язок перед походженням військово-лікарської комісії надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну документацію, яка стосується стану здоров`я особи, у тому числі медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Вищезазначене положення чинного законодавства об`єктивно не може бути дотримано особою, оскільки коли медичний огляд слідує одразу після доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це свідчить про ненадання йому достатньої кількості часу для збору та підготовки медичної документації, яку неможливо носити з собою на постійній основі, не маючи попередньої інформації щодо необхідності її термінового пред`явлення в межах військово-лікарської комісії.

Таким чином, проходженню особою військово-лікарської комісії має обов`язково слідувати вручення йому відповідної повістки на таку дату, з метою надання часу належним чином звернутися до лікаря для отримання медичної карти амбулаторного хворого формою № 025/о, а також підготувати та зібрати виписки з медичної документації тощо.

Крім того, відповідно до пп. 2.8.6 п. 2.8 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 року №402 (надалі - Положення), строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів.

За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об`єктивної інформації про стан її здоров`я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.

Отже, зважаючи на необхідність забезпечення оборонних потреб держави та одночасно дотримання прав і свобод громадян, законодавство встановлює розумні строки для проходження військово-лікарської комісії.

У зв`язку із тим, що позивача було затримано та доставлено до приміщення ТЦК, останній не мав при собі медичних документів, оскільки не готувався в цей день проходити військово-лікарську комісію.

У діях позивача взагалі відсутній умисел на вчинення правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Надання медичної документації, яка відсутня в ЕСОЗ, навіть якщо з такої документації не вбачається наявність підстав для виключення особи з військового обліку, є обов`язком самого військовозобов`язаного який направляється на ВЛК. Більш того, такий обов`язок обумовлений необхідністю детального дослідження стану здоров`я військовозобов`язаного з метою прийняття повного та обґрунтованого висновку щодо його придатності/непридатності до військової служби.

Необхідність надання медичних документів передбачена вимогами п. 3.4, 3.5 Положення 402, та на переконання позивача, вони мали б значення для членів ВЛК під час проведення його експертизи.

В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, оскільки в оскаржуваній постанові відсутні посилання на докази, які підтверджують викладені в ній факти, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порушення ж норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29)

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В свою чергу відповідачами не надано достатніх та переконливих доказів на спростування доводів позивача, не доведено правомірність прийнятого рішення з приводу винесення постанови. А тому, враховуючи конкретні встановлені обставини у даній справі, суд дійшов висновку про необхідність скасувати оскаржувану постанову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5-10, 14, 22, 72-79, 136, 139, 211, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення СУ №1568/2025 від 30 травня 2025 року відносно ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження по справі закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Текст судового рішення виготовлено 10 лютого 2026 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО