Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №716/1522/25 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1522/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.2026 року місто Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.,

за участі секретаря судового засідання Бортніка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2025 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, що мала місце 17.05.2024, о 08:30 годині по вулиці Незалежності, 111 в місті Заставна Чернівецького району Чернівецької області за участі транспортних засобів «HYUNDAI», д.н.з НОМЕР_1 , «TOYOTA RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно, в розмірі 44965,42 грн, посилаючись на те, що ДТП, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб «TOYOTA RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2 , сталася з вини відповідачки, однак виплачене страховиком страхове відшкодування в розмірі 34990,42 грн не покрило вартість відновлювального ремонту транспортного засобу.

Ухвалою судді від 20.08.2025 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

02.09.2025 до суду надійшов відзив, в якому відповідачка, зазначаючи, що на момент ДТП її транспортний засіб був забезпечений ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на суму 160000,00 грн і вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «TOYOTA RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2 , не перевищує страховий ліміт, а отже, саме страховик зобов`язаний компенсувати суму в межах страхового відшкодування, просила відмовити в позові. Крім того, до відзиву відповідачка надала квитанцію про банківський переказ на ім`я позивачки на суму 3200,00 грн, що відповідає розмірі франшизи.

Ухвалою суду від 18.11.2025 відмовлено позивачці у залученні до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ПрАТ «СК Євроінс Україна»; витребувано докази – матеріали страхової справи заведеної за фактом ДТП від 17.05.2024 за участі транспортних засобів «HYUNDAI», д.н.з НОМЕР_1 , «TOYOTA RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2 .

30.12.2025 витребувані докази надійшли до суду.

Ухвалою суду від 22.01.2026 підготовче провадження закрито, призначено розгляд справи.

Сторони та їх представники до судового засідання не з`явилися, останні надали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Сторона позивача позов підтримала. Сторона відповідача – просила відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено, що 17.05.2024, о 08:30 годині ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «HYUNDAI», д.н.з НОМЕР_1 , по вулиці Незалежності, 111 в місті Заставна Чернівецького району Чернівецької області порушила вимоги п.10.1. ПДР, що призвело до зіткнення з транспортним засобом «TOYOTA RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 ..

Вину відповідачки ОСОБА_2 у вчиненні ДТП встановлено постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17.06.2024, яка набрала законної сили (а.с.8-10).

Внаслідок зіткнення транспортних засобів, автомобіль «TOYOTA RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав пошкодження: передніх та задніх лівих дверей, передніх та задніх декоративних накладок на двері, бризковика переднього (а.с.93).

Цивільна відповідальність ОСОБА_2 як власника наземного транспортного засобу «HYUNDAI GETZ», д.н.з НОМЕР_1 , застрахована ПрАТ «СК Євроінс Україна»; страхова сума за шкоду заподіяну майну – 160000,00 грн; франшиза – 3200,00 грн (а.с.86).

Власником транспортного засобу «TOYOTA RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП був ОСОБА_4 (а.с.98 зв.).

24.05.2024 ОСОБА_4 склав заяву про страхове відшкодування (а.с.95).

Згідно зі звітом №37463 від 31.05.2024 про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, зробленого за замовленням ПрАТ «СК Євроінс Україна» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «TOYOTA RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2 становить 65403,14 грн (без урахування фізичного зносу); вартість матеріального збитку – 44220,02 грн (з урахуванням фізичного зносу) (а.с.102-104).

21.08.2024 затверджено страховий акт №193287/1/2024 на суму 34990,02 грн (а.с.114), та в той же день ПрАТ «СК «Євроінс Україна» перерахувало ОСОБА_4 страхове відшкодування у вказаній сумі (а.с.115).

Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту.

Аналізуючи неведене можна дійти висновку, що страхова сума визначає лише максимальний розмір страхової виплати за шкоду, завдану майну потерпілих, але при цьому, не змінює порядок визначення страхової виплати та не збільшує відповідальність страховика.

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.

На відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування; франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

За правилами абз.2 п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно роз`яснень, сформульованих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 14 постанови №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», - якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

За приписами п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, згідно ст.28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6. Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Відповідно до пункту 8.6.1. Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2. Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Згідно з п.32.7 ст.32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

Системний аналіз пункту 32.7. частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6., 8.6., 8.6.1., 8.6.2. Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

Відповідно до п.34.4 ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком залучаються їх працівники та можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно дост.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як зазначалося, 24.05.2024 ОСОБА_4 звертався до ПрАТ «СК Євроінс Україна» з заявою на виплату страхового відшкодування, а 21.08.2024 отримав страхову виплату в розмірі 34990,02 грн, а отже, відповідно до вимог ст.36 Закону, страховик погодив з потерпілим суму страхового відшкодування.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно із ч.1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «TOYOTA RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 27.09.2024 складає 76755,42 грн (а.с.14-16); розмір франшизи відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №217257593 становить 3200,00 грн (а.с.86); страхова компанія ПрАТ «СК Євроінс Україна» перерахувала ОСОБА_4 34990,02 грн (а.с.115).

Отже, вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 44965,42 грн (76755,42+3200-34990,02=44965,40).

В п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4 роз`яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, різниця між фактично виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля повинна стягуватись з винної у ДТП особи, що відповідатиме принципу повного відшкодування шкоди, який передбачено ст.ст.1166,1188,1194 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с.6).

За загальними правилами спадкування (ст.ст.1216-1218 ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1220, ч.1 ст.1221 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді транспортного засобу «TOYOTA RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2 .

Статтями 1296-1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, а спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно, зокрема, щодо якого здійснюється державна реєстрація — зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Спадкоємцем ОСОБА_5 за законом є його донька ОСОБА_1 - позивачка у справі, яка успадкувала транспортний засіб «TOYOTA RAV-4», д.н.з. НОМЕР_2 (свідоцтво про право на спадщину за законом №504 від 11.04.2025 - а.с.7), отримавши в подальшому на своє ім`я свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.21).

Відповідно до ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Отже, прийнявши спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , до складу якої входить, в тому числі, право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП у вигляді різниці між фактичним її розміром та страховою виплатою, спадкоємець за законом ОСОБА_1 набула прав правонаступника, тобто до неї перейшло право батька на стягнення не доплаченої суми, яке він набув за життя.

Вході розгляду справи відповідачкою відшкодовано позивачці матеріальні збитки в розмірі 3200,00 грн, що дорівнює розміру франшизи.

Отже, прямі збитки завдані позивачці внаслідок ДТП не відшкодовані відповідачкою в повному обсязі, зокрема в сумі 41765,40 грн (44965,42-3200=41765,40).

За таких обставин, позов ОСОБА_1 , як правонаступниці ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , як до винуватця ДТП, про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП є обґрунтованим та підлягає задоволенню на суму 41765,40 грн, тобто з урахуванням частково відшкодованої в ході розгляду справи матеріальної шкоди.

Посилання відповідачки на те, що розмір заявленої до стягнення майнової шкоди не перевищує страховий ліміт відповідальності страхової компанії, а тому покладення на неї обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування є неприпустимим, суд відхиляє, оскільки заява на виплату страхового відшкодування підписана позивачем особисто, без будь-яких застережень, він погодився із розміром відшкодування страховою компанією. Однак, законом передбачено обов`язок страхової компанії відшкодувати потерпілій особі вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, що не є тотожним розміру втрати товарної вартості цього автомобіля, які мають бути відшкодовані особою, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, на винну особу має бути покладено обов`язок зі сплати різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), який вже проведено і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, не зважаючи на те, що виплачене страхове відшкодування менше за розмір страхового ліміту.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з положень статей 133, 137, 141 ЦПК України, згідно з якими судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду з позовом позивачка сплатила судовий збір в розмірі 1211,20 грн, що відповідає ставкам судового збору визначеного ЗУ «Про судовий збір» для даного виду позову.

Отже, враховуючи, що позов ОСОБА_1 задоволено, з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Крім того, при зверненні до суду з позовом позивачкою подано попередній розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу сторона позивача зобов`язалася надати протягом визначеного законом строку, заявивши про це в позовній заяві, тобто до закінчення судових дебатів.

У зв`язку з чим необхідно призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати щодо розміру понесених позивачкою судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду завдану дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 41765 (сорок одна тисяча сімсот шістдесят п`ять) гривень 40 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Призначити судове засідання з вирішення питання про ухвалення додаткового рішення на 9:30 годину 19.02.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Є. Вайновська