Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №703/195/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/195/26 р.

3/703/242/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2026 року Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Крива Ю.В., за потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої, РНОКПП – відомості відсутні, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,

встановила:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 474230 від 01.01.2026, гр. ОСОБА_2 , 01 січня 2026 року, близько 18 год. 00 хв., перебуваючи за адресою проживання вчинив домашнє насильство відносно своєї матері гр. ОСОБА_1 , а саме умисні дії психологічного характеру, а саме виражався її бік нецензурною лайкою, чим завдав шкоду її психологічному здоров`ю.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, хоча повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку 27.01.2026 судової повістки – повідомлення. Окрім цього відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, останній відмовився від підпису протоколу, в якому повідомляється про подальший розгляд справи у Смілянському міськрайонному суді.

Разом з тим, згідно рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Недотримання строків розгляду справ про адміністративне правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Враховуючи, що вжито заходи щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи від останнього не надходило, вважаю за можливе розгляд справи про адміністративне правопорушення проводити без його участі та ухвалити рішення за наявними в справі доказами.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому зсіданні пояснила, що її син був мобілізований та на даний час проходить службу в лавах ЗСУ, тому прибути в судове засідання не має змоги. Окрім цього просила закрити провадження в справі, оскільки вона не вважає, що її син вчинив відносно неї насильство психологічного характеру. Між нею та сином стався побутовий конфлікт, під час якої син висловився нецензурною лайкою, але вона не була спрямована відносно неї, тому ніякої шкоди не заподіяно, з сином примирилась, претензій до нього немає. Просила закрити провадження у справі.

Суддя, врахувавши позицію потерпілої, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною частиною статті настає, зокрема, у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно диспозиції ч.2 ст.173-2 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 474230 від 01.01.2026, « ОСОБА_2 , 01 січня 2026 року, близько 18 год. 00 хв., перебуваючи за адресою проживання вчинив домашнє насильство відносно своєї матері гр. ОСОБА_1 , а саме умисні дії психологічного характеру, а саме виражався її бік нецензурною лайкою, чим завдав шкоду її психологічному здоров`ю».

До вищевказаного висновку працівник поліції дійшов за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 .

Під час розгляду вказаного звернення працівником поліції 01.01.2026 було опитано ОСОБА_1 . Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та свідків в матеріалах справи відсутні.

Окрім цього, до матеріалів справи додано: форму оцінки вчинення домашнього насильства, терміновий заборонний припис від 01.01.2026 та рапорт інспектора СРПП ВП№2 ЧРПУ ГУНП в Черкаській області, ОСОБА_3 .

Тобто, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 474230 від 01 січня 2026 року, інших доказів до матеріалів справи додано не було.

З цього слідує, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення не встановлено наявності належних та допустимих доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Важливо розрізняти поняття: «сварка», «конфлікт», «насильство».

Конфлікт - особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Так, у відповідності до сталої практики ЄСПЛ, а саме справи «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не доведена поза розумним сумнівом, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу та події адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Суддя звертає увагу, що обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, у даному випадку, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не може ґрунтуватися виключно на поясненнях особи, яку працівником поліції визначено як потерпілу від адміністративного правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, підлягає закриттю, в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір стягується виключно у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 підлягає закриттю, судовий збір з нього стягненню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.40-1, 173-2, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя,-

постановила:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження, після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.В. Крива