Вирок від 08 лютого 2026 р. у справі №135/1915/25 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1915/25

Провадження № 1-кп/135/66/26

ВИРОК

Іменем України

09.02.2026 Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Оляниця Тростянецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, військовозобов`язаного, із повною середньою загальною освітою, працюючого водієм в ФОП ОСОБА_7 , не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25.10.2025 близько 01 год. 15 хв в м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області, водій ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку та координувати свої дії, керуючи технічно справним легковим автомобілем марки «ВАЗ» моделі «211540», державний номерний знак НОМЕР_1 , в темну пору доби, за відсутності вуличного освітлення, рухався по асфальтованому мокрому дорожньому покриттю проїзної частини по вулиці Героїв Небесної Сотні м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області зі сторони селища Тростянець Гайсинського району Вінницької області до перехрестя вулиць Героїв Небесної Сотні та Слобода м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області.

Під`їжджаючи до перехрестя вулиць Героїв Небесної Сотні та Слобода м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області, ОСОБА_4 , діючи необережно, в порушення вимогам пункту 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» та пункту 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - Правила дорожнього руху), будучи не уважним, не стежачи за дорожньою обстановкою, маючи об`єктивну можливість запобігти настанню дорожньо-транспортної пригоди, не переконався у безпеці своїх дій, побачивши перед собою автобус марки «Mercedes-Benz» моделі «INTOURO», державний номерний знак НОМЕР_2 , який в цей час стояв на перехресті вулиць Героїв Небесної Сотні та Слобода м.Ладижин Гайсинського району Вінницької області, де здійснював посадку пасажирів, намагався оминути його та здійснив екстрене гальмування з метою уникнення зіткнення. Під час гальмування автомобіль марки «ВАЗ» моделі «211540» державний номерний знак НОМЕР_1 почало розвертати навколо своєї осі і в подальшому відбулось зіткнення автомобіля із автобусом марки «Mercedes-Benz», моделі «INTOURO» державний номерний знак НОМЕР_2 .

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, яка є наслідком кримінально-протиправних дій водія ОСОБА_4 , пасажиру автомобіля марки «ВАЗ» моделі «211540» державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки в середній третині, перелому медіальної кісточки правої гомілки, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості.

В даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_4 регламентувалися вимогами пунктами 10.1 та 12.1. Правил дорожнього руху України відповідно до яких перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та пункту, а також під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Належним виконанням вимог пунктів 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» та 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти зіткненню, а його дії знаходяться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст.286-1 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Судом встановлено, що 06.02.2026 обвинувачений ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_6 з участю захисника ОСОБА_5 уклали угоду про примирення.

Згідно з даною угодою обвинувачений ОСОБА_4 з однієї сторони та потерпілий ОСОБА_6 з іншої сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.1 ст.286-1 КК України. Обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та щиро розкаявся.

Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286-1 КК України, а саме: із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Сторони угоди вказали, що обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, визнання винуватості та активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої шкоди та відсутність претензій з боку потерпілого. Враховуючи, що він беззастережно визнав свою вину, наявність пом`якшуючих обставин, сторони угоди домовились про вказану міру покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які відомі обвинуваченому.

Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з такого.

Відповідно до змісту статей 468, 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просили укладену угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, в обсязі пред?явленого обвинувачення, дав згоду на застосування погодженого виду та розміру покарання. Обвинувачений вказав, що розкаюється у вчиненому, запевнив, що подібне з ним щодо керування в нетверезому стані ніколи не повториться, компенсував потерпілому витрати на лікування і завдану шкоду.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в ній міру покарання. Зазначив, що обвинувачений повністю відшкодував витрати на лікування. Претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має.

Прокурор в судовому засіданні, вказав, що сторонами угоди виправлено недоліки попередньої угоди, укладена угода відповідає вимогам процесуального та кримінального закону, тому не заперечував щодо затвердження угоди та призначення обвинуваченому узгодженої в ній міру покарання.

В судовому засіданні суд шляхом проведення опитування сторін угоди переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст.394, ч.5 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином, від якого є потерпілий.

Зміст угоди про примирення відповідає вимогам ст.471 КПК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

При цьому суд, враховує, що відповідно до ч.1 ст.66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом`якшують, визнаються, зокрема, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

Факт відшкодування завданої кримінальним правопорушенням як матеріальної, так і моральної шкоди повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. До того ж, слід звернути увагу на те, що під добровільним відшкодуванням шкоди слід розуміти активну поведінку винної особи, яка спрямована на усунення заподіяних нею негативних наслідків кримінально-караного діяння, тобто в першу чергу це вольові та активні дії винного.

Так, в судовому засіданні потерпілий вказав про відсутність претензій з приводу ДТП до обвинуваченого та повну оплату ним витрат на лікування.

Суд зазначає, що позиція потерпілої сторони у судовому засіданні щодо обрання заходу примусу не є обов`язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України.

Разом з тим, згідно з п.2 ч.1 ст. 66 КК України добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди є обставиною, яка пом`якшує покарання.

Отже, беручи до уваги обставини цього конкретного кримінального провадження, відповідно до приписів ст.66 КК України, суд уважає за можливе визнати добровільне відшкодування завданого збитку обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 .

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Частина 2 ст.50 КК України передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст.65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до положень ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Вирішуючи питання про можливість затвердження узгодженого в угоді покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.1 ст.286-1 КК України, суд відповідно до ст.ст.50, 65 КК України враховує: конкретні обставини та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, відомості, які характеризують особу обвинуваченого, а саме: молодий вік, відсутність компрометуючих матеріалів за місцем проживання, відомості про те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, відсутність у обвинуваченого будь-яких намірів уникнути від кримінальної відповідальності, думку потерпілого ОСОБА_6 , який будь-яких претензій до обвинуваченого не висловлює.

На переконання суду, посткримінальна поведінка ОСОБА_4 засвідчує про суб`єктивне ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що він визнав свою вину, критично оцінив свої дії, шкодує з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію подальшою правомірною поведінкою, повністю усвідомив наслідки свого діяння, настання яких не бажав, зробив для себе відповідні висновки, повністю відшкодував заподіяну потерпілому шкоду.

А тому, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання, якими суд визнає: щире каяття обвинуваченого, відшкодування потерпілому завданої шкоди, суд вважає за можливе при призначенні основного покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення застосувати до обвинуваченого положення ст.69 КК України, відтак, вважає, що узгоджена в угоді міра покарання із застосуванням положень ст.69 КК України відповідає нормам закону про кримінальну відповідальність.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06 грудня 2018 року (справа № 756/11661/17), згідно з якою при визначенні того, чи можна укладати угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо двооб`єктних (багатооб`єктних) злочинів суд має не тільки керуватись вимогами статей 468, 469, 474 КПК України, а й встановити, чи не суперечить зміст такої угоди інтересам суспільства та чи забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення.

Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норми права про примирення щодо конкретного випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні інтереси.

Суд вважає, що зміст укладеної між обвинуваченим ОСОБА_4 і потерпілим ОСОБА_6 угоди про примирення жодним чином не суперечить інтересам суспільства, у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення для цілей норм статей 469, 474 КПК України.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , умови угоди про примирення, її форма та зміст відповідають вимогам процесуального та кримінального закону, діям обвинуваченого надана правильна правова кваліфікація зач.1 ст.286-1 КК України, підстав для відмови в затвердженні угоди немає. Суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди та призначення обвинуваченому узгоджене сторонами угоди покарання.

Суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого залишити без змін у виді особистого зобов`язання.

Відповідно до ст.124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню процесуальні витрати в сумі 8 468,30 грн за проведення судової експертизи.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314, 368-371, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення від 06.02.2026, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, за якою призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн. із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у виді особистого зобов`язання – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 8 468,30 грн.

Речові докази по справі: автомобіль марки «ВАЗ», моделі «211540» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який зберігається на території майданчика тимчасового тримання транспортних засобів відділення поліції №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, – повернути власнику ОСОБА_4 ; автобус марки «Mersedes-Benz», моделі «INTOURO», державний номерний знак НОМЕР_3 , – повернути володільцю ПрАТ «МХП». Скасувати арешт вказаного майна, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 28.10.2025.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя