Вирок від 09 лютого 2026 р. у справі №635/1617/21 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1617/21

Провадження № 1-кп/635/24/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2026 року смт Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 (на відеозв`язку),

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

представника потерпілих - ОСОБА_6 ,

потерпілої - ОСОБА_7 ,

потерпілої - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду кримінальне провадження № 12017220000001629 від 19.12.2017 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мерефа Харківського району Харківської області, маючого повну загальну середню освіту, неодруженого, громадянина України, офіційно не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Суд визнає доведеним, що ОСОБА_5 , 19.12.2017, приблизно о 14:05, керуючи технічно справним автомобілем «Skoda Octavia Tour» р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, згідно з яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, рухався по вулиці Дніпровська зі сторони вулиці Руднєва в напрямку вулиці Вировського в місті Мерефа Харківського району Харківської області зі швидкістю біля 121 км/год, та в районі будинку №123-А, ОСОБА_5 не впорався з керуванням, втратив контроль над транспортним засобом, допустив виїзд на смугу руху зустрічного напрямку, чим грубо порушив вимоги п. 12.4, 12.1, Правил дорожнього руху України, згідно з якими в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, де скоїв зіткнення з автомобілем «ЗАЗ 110307» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , що рухався у зустрічному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної події постраждали: водій автомобіля «ЗАЗ 110307» р.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_10 , який, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 3386-ДМ/17 від 23.12.2017 отримав несумісну із життям сукупну травму тіла, що стала причиною його смерті; пасажир автомобіля «Skoda Octavia Tour» р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_9 , який, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 3385-ДМ/17 від 26.12.2017 р., отримав крововтрату, зумовленою розривами брижі кишківника та правої нирки при закритій тупій травмі живота та тазу, яка стала причиною його смерті.

Порушення вимог п. 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України ОСОБА_5 , які знаходяться у причинному зв`язку з подією та її наслідками, виразилися в тому, що він керуючи технічно справним автомобілем «Skoda Octavia Tour» р.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, перевищив максимально дозволену швидкість руху у населеному пункті, не врахував дорожню обстановку, не обрав таку швидкість руху і такі прийоми керування, які б дозволяли постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, втратив контроль над керуванням транспортного засобу, допустив його неконтрольований виїзд на смугу руху зустрічного напрямку, де відбулося зіткнення з автомобілем «ЗАЗ 110307» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , та спричинило смерть двох осіб.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України не визнав. Під час судового розгляду та судових дебатів зазначив, що обставин події точно не пам`ятає, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння. Напередодні всю ніч вживав алкоголь на роботі з загиблим ОСОБА_9 . Вранці поїхали з роботи додому втрьох, ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 . Потім вживали алкогольні напої в автомобілі. За кермом не перебував, сидів на задньому сидінні. Коли прийшов до тями швидка надавала допомогу, потім дізнався, що ОСОБА_12 загинув.

Незважаючи на процесуальну позицію ОСОБА_5 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення, за встановлених судом обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

При цьому, в ході судового провадження судом було створено необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що зокрема підтверджується тим, що усі докази були досліджені судом безпосередньо в присутності учасників процесу, а кожен з учасників процесу мав можливість скористатись правом на подачу доказів суду, висловитись щодо допустимості та належності кожного доказу окремо та заявити відповідні клопотання суду. Крім того, жоден з учасників процесу не висловив заперечень проти завершення дослідження обставин справи, перед оголошенням завершення такого.

Безпосередньо дослідивши нижченаведені докази подані під час судового розгляду, як стороною обвинувачення так і стороною захисту, оцінюючи їх у сукупності, з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого, потерпілих, свідків, перевіривши доводи учасників процесу, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні дій, наведених у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, повністю та об`єктивно підтверджується наступними дослідженими по справі доказами:

- показами потерпілої ОСОБА_8 , яка є дружиною загиблого ОСОБА_9 , та зазначила, що свідком самої аварії вона не була. Дізналася про ДТП від ОСОБА_13 , з яким вони поїхали на місце аварії. Автомобіль стояв на трасі. Чоловік ОСОБА_9 сидів на пасажирському сидінні, син ОСОБА_11 знаходився на задньому сидінні автомобіля, ОСОБА_5 був у машині швидкої допомоги;

- показами потерпілої ОСОБА_7 , яка є донькою загиблого ОСОБА_10 , яка пояснила, що 19.12.2017 мала навідати батька. Мати сказала, що батько давно не відповідає на телефонні дзвінки. Її чоловік із сином поїхали шукати батька та потрапили на місце ДТП;

-показами свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які є працівниками ДСНС та прибули на місце події майже одразу після ДТП. Побачили що в автомобілі «ЗАЗ» перебував чоловік, який не подавав ознак життя. В автомобілі «Шкода» водія не бачили, а бачили як хтось переміщається з передньої частини автомобіля назад через отвір між сидіннями. Також побачили, що спереду на пасажирському сидінні перебував чоловік без ознак життя, на задньому сидінні за пасажирським сидінням перебував хлопець, у якого затисло ногу в салоні, та якого вони в подальшому дістали шляхом вирізання частини салону автомобіля. ОСОБА_5 перебував в кареті швидкої;

-показами свідка ОСОБА_17 , який зазначає що в цей день погода була ясна та суха, він перебував на території свого подвір`я по вулиці Дніпровській в м. Мерефа та займався справами, в якийсь момент почув удар і одразу (не більше хвилини) вийшов на вулицю, побачивши ДТП за участі двох автомобілів - «Таврія» та «Октавія». В «Таврії» сидів за кермом водій. В «Октавії» сидів пасажир на передньому сидінні, прямо за ним на задньому - хлопець, на водійському сидінні нікого не було, але він бачив ОСОБА_5 , який наполовину, тобто ногами був в передній частині салону автомобіля, а іншою половиною (тулуб та руки) на задньому і перелазив спереду назад, після чого вийшов з автомобіля через задні пасажирські двері зліва;

-показами свідка ОСОБА_19 , який зазначив, що 19.12.2017 стояв пив кофе, почув удар, підійшов ближче до місця ДТП після удару через 2 хвилини. В автомобілі «Skoda Octavia Tour» побачив двох осіб - один на передньому правому сидінні, а другий на задньому правому сидінні, водія за кремом не було. Між передніми сидіннями бачив ноги, ступнями до керма;

-показами свідка ОСОБА_11 , який зазначив, що 18 грудня 2017 о 20:00 год. пішли з ОСОБА_20 на роботу, де почали вживати вино. Ввечері приїхав батько, випивали втрьох. Пару разів ходили за алкоголем. Вранці 19 грудня (07:00-08:00 год.) поїхали в ОСОБА_21 в магазин, де придбали алкоголь та випили. Алкоголю було дуже багато. ОСОБА_5 сів за кермо автомобіля «Шкода», який належить його батькові. Коли сідали в машину батько сів на пасажирське сидіння та одразу приспав. Вони їхали по вулиці Дніпровській в м. Мерефа з с. Артемівки додому, швидкість була десь 120 км/год. (особисто бачив показник на спідометрі), і в якийсь момент свідок заснув та прокинувся від удару. Йому затисло ногу в салоні автомобіля і він не зміг самостійно покинути автомобіль, внаслідок чого довелось вирізати частину салону. Коли він отямився ОСОБА_20 за кермом не було, але після ДТП відчув, як ОСОБА_20 переліз на заднє сидіння до нього;

- даними, що містяться у рапорті ЧЧ Харківського ВП ГУНП в Харківській області про прийняття 19.12.2017 о 14:56 повідомлення служби 102 співробітника органу охорони здоров`я про ДТП з потерпілими, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , Бригада №1201 Лікар ОСОБА_36 Потерпілий: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діагноз: зчмт, закритий перелом правої ключиці Дата скоєння: 19.12.2017 14:53:00 Пояснення: ДТП Шкода Октавія, сірого кольору НОМЕР_1 лада сірого кольору, НОМЕР_2 Доставлений: бсмп.;

- даними, що містяться у рапорті ЧЧ Харківського ВП ГУНП в Харківській області про прийняття 19.12.2017 року о 14:10 повідомлення служби 102 співробітника підрозділу МНС ОСОБА_22 про ДТП з потерпілими, а саме 19.12.2017 о 14-10 за адресою: АДРЕСА_3 , мешканець м. Мерефа - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5., керуючи а/м Шкода, д/н НОМЕР_1 , не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з а/м Таврія", д/н НОМЕР_2 , під керуванням мешканця м. Мерефа - ОСОБА_34, ІНФОРМАЦІЯ_6. Внаслідок ДТП водій а/м "Шкода" ОСОБА_8 від отриманих травм загинув на місці події, та постраждали його пасажири, мешканці м. Мерефа: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1., діагноз: закрита черепно-мозкова травма, закритий перелом правої ключиці, стан здоров`я задовільний, доставлений до Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги; ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_3., діагноз: синдром існування нижніх кінцівок, закрита травма живота, стан здоров`я задовільний, доставлений до Мереф`янської ЦРЛ. Тіло загиблого направлено до моргу ХОБСМЕ ( АДРЕСА_4 );

- даними, що містяться у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження № 12017220000001629 від 19.12.2017 за попередньою кваліфікацією за ч.3 ст.286 КК України за фактом ДТП, яке відбулося 19.12.2017 біля 14 год. 05 хв. в районі будинка АДРЕСА_2 ;

- даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 19.12.2017 з додатками, відповідно до якого зафіксовані наслідки дорожньо-транспортної події від 19.12.2017 за участі автомобілів «Skoda Octavia Tour» р.н. НОМЕР_1 та «ЗАЗ 110307» р.н. НОМЕР_2 , огляд трупів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з фототаблицею до нього;

- даними, що містяться у протоколі огляду та затримання транспортного засобу «ЗАЗ 110307» р.н. НОМЕР_2 від 19.12.2017;

- даними, що містяться у протоколі огляду та затримання транспортного засобу «Skoda Octavia Tour» р.н. НОМЕР_1 від 19.12.2017;

- даними, що містяться у висновку СМЕ № 3386-ДМ/17 від 23.12.2017 (експертиза трупа гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6.), відповідно до якого останній в результаті ДТП отримав тяжку, несумісну із життям, сукупну травму тіла, що стала причиною його смерті;

- даними, що містяться у висновку СМЕ № 3385-ДМ/17 від 26.12.2017 (експертиза трупа гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5.), відповідно до якого в результаті ДТП останній отримав крововтрату, зумовленою розривами брижі кишківника та правої нирки при закритій тупій травмі живота та тазу, яка стала причиною його смерті;

-даними, що містяться у висновку СМЕ №1548-А/17 від 12.01.2018 стосовно ОСОБА_5 , відповідно до якого внаслідок ДТП останній отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також встановлено позитивний результат «Алкотест»;

-даними, що містяться у висновку СМЕ № 79-А/18 від 23.01.2018 стосовно ОСОБА_11 , відповідно до якого внаслідок ДТП останній отримав легкі тілесні ушкодження;

-даними, що містяться у висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 51/52/18 від 16.04.2018, відповідно до якого встановлено кут зіткнення автомобілів, який складав приблизно 60 градусів і напрямок руху «Skoda Octavia Tour» не співпадав із напрямком його поздовжньої осі, оскільки вказаний автомобіль перебував в заносі;

- даними, що містяться у висновку автотехнічної експертизи № 32/18 від 26.02.2018 з фототаблицею, відповідно до якої На момент експертного огляду рульове керування автомобіля «Skoda Octavia Tour» р.н. НОМЕР_1 знаходилося у непрацездатному і несправному стані через затиснення переднього правого колеса деформованими елементами кузова та деформацію рульової тяги переднього правого колеса. Несправності рульового керування автомобіля «Skoda Octavia Tour» р.н. НОМЕР_1 у вигляді затиснення переднього правого колеса деформованими елементами кузова та деформації рульової тяги переднього правого колеса виникли в результаті ДТП. На момент ДТП рульове керування автомобіля «Skoda Octavia Tour»р.н. НОМЕР_1 знаходилося в працездатному стані, при якому були відсутні які-небудь несправності, які могли б впливати на його вихідні параметри. На момент експертного огляду і на момент ДТП робоча гальмівна система автомобіля «Skoda Octavia Tour» р.н. НОМЕР_1 перебувала в працездатному стані, оскільки загальмовувалися задні та переднє ліве колеса;

- даними, що містяться у висновку СМЕ № 82-И/18 від 03.02.2018 двох змивів з поверхні руля автомобіля «Skoda Octavia Tour» наявності поту не встановлено;

- даними, що містяться у висновку СМЕ № 83-И/18 від 07.02.2018 з якого вбачається, що Кров від трупа ОСОБА_9 , встановлена приналежність її до групи К ізогемаглютиніном анти-А. Окрім того, в його крові виявлений супутній антиген ОСОБА_24 приналежність крові гр-на ОСОБА_5 крові гр-на ОСОБА_5 присутній супутній антиген Н. Кров гр-на ОСОБА_25 відноситься до групи О з ізогемаглютинінамг анти-А і анти-В. В змиві (об`єкт №1), з лакофарбової поверхні правої задньої двері автомобіля «Шкода Октавія» р.н. НОМЕР_1 ., знайдена кров людини, групи В ізогемаглютиніном анти-А, з супутнім антигеном Н, походження якої від ОСОБА_9 не виключається. Крім того, не можна категорично виключити можливості присутності домішку крові групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-Е властивій гр-ну ОСОБА_25 . Від гр-на ОСОБА_5 ,, ця кров походити не могла. В змиві (об`єкт №2), вилученому біля заплямованої поверхи' вищевказаного автомобіля, наявності крові не встановлено;

- даними, що містяться у висновку СМЕ № 81-И/18 від 07.02.2018 з якого вбачається, що кров від трупа ОСОБА_9 , відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н. Кров гр-на ОСОБА_5 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н. Кров гр-на ОСОБА_25 , відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. На фрагменті оббивки сидіння водія, вилученому з автомобіля «Шкода Октавія» р.н. НОМЕР_1 ., знайдена кров людини, групи В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н, походження якої від ОСОБА_9 не виключається. Крім того, не можна категорично виключити у вказаному об`єкті присутності домішки крові групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, властивої гр-ну ОСОБА_25 . Від гр-на ОСОБА_5 кров у вказаному об`єкті походити не може;

- даними, що містяться у висновку СМЕ № 80-И/18 від 10.01.2018 з якого вбачається, що кров ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відноситься до групи О з ізогемаглютиніном анти-А та анти-В;

- даними, що містяться у висновку СМЕ № 79-И/18 від 10.01.2018 з якого вбачається, що кров ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В;

-даними, що містяться у протоколі пред`явлення для впізнання за фотознімками від 14.03.2018 за участі свідка ОСОБА_26 ;

-даними, що містяться у протоколі пред`явлення для впізнання за фотознімками від 14.03.2018 за участі свідка ОСОБА_14 ;

- даними, що містяться у протоколі пред`явлення для впізнання за фотознімками від 14.03.2018 за участі свідка ОСОБА_27 ;

- даними, що містяться у формі № 110/о станції швидкої медичної допомоги № 5031 від 19.12.2017 огляду трупа ОСОБА_9 ;

- даними, що містяться у формі № 110/о станції швидкої медичної допомоги № 5028 від 19.12.2017 огляду постраждалого ОСОБА_11 ;

- даними, що містяться у висновку комісійної СМЕ № 08-97/2018 від 27.08.2018, з якого вбачається, що за результатами перегляду рентгенівських знімків на ім`я ОСОБА_5 в рамках даної судово-медичної експертизи було рентгенологічно підтверджено наявність перелому середньої третини правої ключиці. За даними з «Висновку експерта» № 1548-А/17 у гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок подій від 19.12.2017 мало місце наступне тілесне ушкодження: закрита тупа травма тулуба у вигляді закритого перелому середньої третини правої ключиці зі зсувом. Вище вказане тілесне ушкодження утворилося від травматичної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі о такий (такі), індивідуальні властивості якого (яких) в ушкодженні не відобразилися та могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди за обставин, на які посилається протокольна частина даної постанови;

- даними, що містяться у висновку комісійної СМЕ № 08-98/2018 від 27.08.2018 з якого вбачається, що закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_11 у формі струсу головного мозку за наявності закритого перелому кісток носу зі зсувом утворилася від травматичної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі о такий (такі), індивідуальні властивості якого (яких) в ушкодженні не відобразилися та могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди за обставин, на які посилається протокольна частина даної постанови;

- даними, що містяться у висновку комісійної СМЕ № 08-99/2018 від 27.08.2018 з якого вбачається, що за даними з «Висновку експерта» № 3385-Дм/17, на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5., внаслідок подій від 19.12.2017 мали місце наступні тілесні ушкодження: голови:- садно на лобі праворуч, рана в правій тім`яній області з крововиливами у м`які покрови голови з боку їх внутрішньої поверхні; тулуба: -закрита тупа травма тулуба у вигляді забою правої легені, масивних крововилив ж у підшлункову залозу та її клітковину й під капсулу печінки з розривами її тканини з боку нижнього краю великої частки, масивних крововиливів у брижу товстого кишківника та сигмоподібну кишку з розривом брижі її й крововиливом у черевну порожнину у кількості до 300 мл рідкої крові та близько 250 мл згортків крові, з масивними крововиливами у м`які тканини поперекової ділянки праворуч; розриву лобкового симфізу з масивними крововиливами у навколишні м`які тканини, товщу сечового міхура та передміхурової залози; кінцівок: -садно на лівій нижній кінцівці в проекції лівого колінного суглобу. Вище зазначені тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_9 утворилися за сукупним механізмом удару-струсу та локальної ударної дії тупих твердих предметів, індивідуальні властивості яких в ушкодженнях не відтворилися, й могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди за обставин, на які посилається протокольна частина даної постанови;

- даними, що містяться у висновку комісійної СМЕ № 08-96/2018/527 від 30.08.2018 за підсумками якого, на підставі даних комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 12017220000001629, з урахуванням даних матеріалів справи, попередніх експертиз, наданої медичної документації та за результатами трасологічного та автотехнічного досліджень транспортного засобу, у відповідь на поставлені питання, комісія експертів приходить до наступних підсумків: За даними з медичної карти амбулаторного хворого без номеру КЗОЗ «МТТРЛ» на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1., відомо, що 20.12.2017 останній був оглянутий лікарем ортопедом-травматологом. За результатами об`єктивного огляду йому було встановлено діагноз: «Закритий перелом правої ключиці зі зсувом», проведено закриту репозицію, рекомендовано фіксацію до 1 місяця. Крім того, в медичній карті містяться результати: рентгенологічних обстежень за 19.12.2017 №60346-7, які містять дані за закритий перелом правої ключиці; за 20.12.2017 №13635 з даними за перелом середньої третини тіла правої ключиці зі зсувом по довжині». Будь-які інші записи в медичній карті відсутні. За результатами перегляду рентгенівських знімків на ім`я ОСОБА_5 в рамках даної судово-медичної експертизи було рентгенологічно підтверджено наявність перелому середньої третини правої ключиці. За даними з «Висновку експерта» № 1548-А/17 у гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок подій від 19.12.2017 мало місце наступне тілесне ушкодження: закрита тупа травма тулуба у вигляді закритого перелому середньої третини правої ключиці зі зсувом. Вище вказане тілесне ушкодження утворилося від травматичної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі о такий (такі), індивідуальні властивості якого (яких) в ушкодженні не відобразилися та могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди за обставин, на які посилається протокольна частина даної постанови. За результатами консультативного висновку №1960 КУОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК» від 19.12.2017 на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3., останній був оглянутий лікарем- нейрохірургом, яким йому було встановлено діагноз: «Гостра закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку, наслідки черепно-мозкової травми 2006р.?» та лікарем- отоларингологом, яким було встановлено клініко-рентгенологічні ознаки неускладненого дистального перелому носових кісток без зсуву. За даними з медичної карти КЗОЗ МЦРЛ без номеру на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3., відомо, що 20.12.2017 він був оглянутий лікарем-неврологом. За результатами огляду (позитивні симптоми Нері та Манна , атаксія у позі Ромберга) йому було встановлено діагноз: «Повторна гостра закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку» за наявності скарг на головний біль та біль в шиї. Будь-яких інших записів після 20.12.2017 в медичній карті не міститься. За даними з «Висновку експерта» №79-А/18 у гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3., внаслідок подій від 19.12.2017 мали місце наступні тілесні ушкодження: -закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку за наявності закритого перелому кісток носу зі зсувом. Вище вказане тілесне ушкодження утворилося від травматичної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі о такий (такі), індивідуальні властивості якого (яких) в ушкодженні не відобразилися та могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди за обставин, на які посилається протокольна частина даної постанови. За даними з «Висновку експерта» №3385-Дм/17 у гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5., внаслідок подій від 19.12.2017 мали місце наступні тілесні ушкодження: голови: - садно на лобі праворуч, рана в правій тім`яній області з крововиливами у м`які покрови голови з боку їх внутрішньої поверхні; тулуба: -закрита тупа травма тулуба у вигляді забою правої легені, масивних крововиливів у підшлункову залозу та її клітковину й під капсулу печінки з розривами її тканини з боку нижнього краю великої частки, масивних крововиливів у брижу товстого кишківника та сигмоподібну кишку з розривом брижі її й крововиливом у черевну порожнину у кількості до 300мл рідкої крові та близько 250мл згортків крові, з масивними крововиливами у м`які тканини поперекової ділянки праворуч; розриву лобкового симфізу з масивними крововиливами у навколишні м`які тканини, товщу сечового міхура та передміхурової залози; кінцівок: -садно на лівій нижній кінцівці в проекції лівого колінного суглобу. Вище зазначені тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_9 утворилися за сукупним механізмом удару-струсу та локальної ударної дії тупих твердих предметів, індивідуальні властивості яких в ушкодженнях не відтворилися, й могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди за обставин, на які посилається протокольна частина даної постанови. Аналіз проведеного вище транспортно-трасологічного дослідження дає підстави стверджувати, що в результаті зазначеної взаємодії транспортних засобів, коли автомобіль «Шкода» р.н. НОМЕР_1 зіткнувся з автомобілем «Таврія», вектор ударного навантаження на автомобіль «Шкода» був спрямований у напрямку справа наліво та ззаду наперед. При цьому водій та пасажири, які знаходилися в салоні автомобіля «Шкода», повинні були переміщуватися під дією сил інерції в напрямку зліва направо та спереду назад. При первинному контактуванні транспортних засобів на автомобіль «Шкода» діяло максимальне по величині ударне навантаження, при цьому в даний момент тіла водія та пасажирів, які знаходилися в цьому автомобілі, розташовувалися в положенні близькому до вертикального й отримували максимальні тілесні ушкодження ті особи, які знаходилися в межах дії вектору ударного навантаження. При наступних контактуваннях цього автомобіля з навколишніми об`єктами тіла осіб, які знаходилися в салоні автомобіля, не зберігали свого положення та підлягали ударним навантаженням меншим за величиною, оскільки частина кінетичної енергії була витрачена при зіткненні транспортних засобів. У момент контакту транспортних засобів, коли автомобіль «Шкода» первинно взаємодіяв правою бічною частиною з передньою частиною автомобіля ЗАЗ, вектор ударного навантаження проходив через салон автомобіля «Шкода» в напрямку справа наліво та ззаду наперед відносно його повздовжньої вісі, через місце розташування пасажира переднього сидіння та відповідно діяв на цього пасажира. При цьому, найбільшому ударному впливу підлягав пасажир переднього сидіння, ніж водій та пасажир заднього сидіння справа, оскільки він був розташований безпосередньо в зоні дії первинного контакту транспортних засобів. Тілесні ушкодження у нього розташовуються переважно на правій половині тіла. Тілесні ушкодження пасажира переднього сидіння утворилися за сукупним механізмом удару-струсу та локальної ударної дії при взаємодії з деформованими деталями правої сторони салону автомобіля. У водія та пасажира заднього сидіння справа, утворилися тілесні ушкодження від локальної ударної дії при взаємодії з деталями салону автомобіля за рахунок переміщення дії сил інерції. За даними з матеріалів справи, гр. ОСОБА_11 був розташований в салоні автомобіля «Шкода» на місці пасажира заднього сидіння справа та його права нога була затиснула між коробом автомобілю й салон переднього пасажирського сидіння, тому він не міг покинути місце сидіння, оскільки в результаті деформування переднього пасажирського сидіння та деталей правої бокової частини автомобіля його було заблоковано. При цьому, гр-н ОСОБА_11 отримав незначні тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму у формі струсу головного мозку за наявності перелому кісток носу. Тілесні ушкодження на тілі гр-на ОСОБА_11 утворилися за рахунок контактування з деталями салону автомобіля при його розташуванні на місці пасажира заднього сидіння. Аналізуючи характер і локалізацію тілесних ушкоджень на тілах постраждалих, слід зазначити, що гр-н ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5., отримав масивні та несумісні з життям тілесні ушкодження, а саме, закриту тупу травму тулуба у вигляді забою правої легені, масивних крововиливів у підшлункову залозу та її клітковину й під капсулу печінки з розривами її тканини з боку нижнього краю великої частки, масивних крововиливів у брижу товстого кишківника та сигмоподібну кишку з розривом брижі її й крововиливом у черевну порожнину у кількості до 300 мл рідкої крові та близько 250мл згортків крові, з масивними крововиливами у м`які тканини поперекової ділянки праворуч; розриву лобкового симфізу з масивними крововиливами у навколишні м`які тканини, товщу сечового міхура та передміхурової залози й тілесні ушкодження переважно правої половини тіла на голові справа - садно на лобі, рана в правій тім`яній ділянці з крововиливами у м`які тканини з боку їх внутрішньої поверхні, садно на лівій нижній кінцівці; гр. ОСОБА_5 отримав незначні тілесні ушкодження у вигляді перелому середньої третини правої ключиці. Таким чином, приймаючи до уваги механічні пошкодження на автомобілі «Шкода», враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень на тілах ОСОБА_9 , та ОСОБА_5 й відповідно до напрямку переміщення тіл в салоні автомобіля вважаємо, що ОСОБА_9 на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 19.12.2017, був розташований на місці пасажира переднього сидіння автомобіля «Шкода». На це вказують найбільш виражені тілесні ушкодження, по відношенню до характеру тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 , що виникли переважно за рахунок дії ударного навантаження. Внаслідок первинного контакту автомобіля «Шкода» з автомобілем «ЗАЗ» відбувалося переміщення тіла ОСОБА_9 зліва направо спереду назад відносно повздовжньої всього автомобіля, в результаті даного зміщення відбувався контакт з деталями салону автомобіля, а саме, при взаємодії із внутрішньою стороною передньої правої двері, деталями правої частини панелі приладів. Тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_5 утворилися за рахунок контактування з частинами салону автомобіля, що розташовані в передній частині салону автомобіля «Шкода», при його розташуванні на місці водія. За умови розташування ОСОБА_5 на момент дорожньо-транспортної пригоди на місці переднього пасажира автомобіля «Шкода», на його тілі повинні були б виникнути такі ж масивні тілесні ушкодження, як на тілі ОСОБА_9 . Таким чином, експертна комісія вважає, що гр-н ОСОБА_5 на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 19.12.2017, знаходився на місці водія автомобіля «Шкода» реєстраційний номер НОМЕР_1 , гр-н ОСОБА_9 розташовувався на місці переднього пасажира, а гр-н ОСОБА_11 - на місці пасажира заднього сидіння справа;

- даними, що містяться у висновку комплексної автотехнічної експертизи та експертизи звуку та відео запису № 1070/1084/216/18 від 17.12.2018, в підсумках яких зазначено, що за умови, вказаній в дослідницькій частині висновку, у даній дорожній обстановці водій автомобіля Шкода Октавія ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ЗАЗ ОСОБА_10 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці у діях водія автомобіля ЗАЗ ОСОБА_10 не убачаються невідповідностей вимогам Правил дорожнього рух України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням події даного ДТП. За умови, вказаній в дослідницькій частині висновку, у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля Шкода Октавія ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з даним ДТП;

- даними, що містяться у висновку комплексної судової автотехнічної, транспортно-трассологічної, фототехнічної експертизи та технічного дослідження матеріалів засобів відео, звукозапису № 4305/4306/9967 від 16.05.2019 в підсумках якого зазначено, що в даній дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля Skoda Octavia ОСОБА_5 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху повинен був обирати таку швидкість руху та такі прийоми керування, при яких він мав би змогу постійно контролювати рух керованого ним автомобіля та безпечно керувати ним. Крім того, водій ОСОБА_5 не повинен був перевищувати дозволену швидкість руху в населеному пункті. Іншими словами, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Skoda Octavia Tour» ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності з вимогам п.п. 12.1, 12.4 та 12.9 б) Правил дорожнього руху України, де вказано: 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год. 12.9. Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 (див. додаток 1), або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди для водія автомобіля «Skoda Octavia Tour» ОСОБА_5 визначалась шляхом виконання ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Оскільки водій ОСОБА_5 в дорожній обстановці, яка склалася під час. вибору в установлених межах безпечної швидкості руху вибрав таку швидкість руху та прийоми керування, які не дозволили йому безпечно подолати дану ділянку шляху, внаслідок чого не впорався з керуванням, що призвело до заносу керованого ним автомобіля «Skoda Octavia Tour» на зустрічну смугу руху, по якій рухався автомобіль ЗАЗ Таврія, де відбулося зіткнення вищевказаних транспортних засобів, то дії водія автомобіля «Skoda Octavia Tour» ОСОБА_5 не відповідають вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України та знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. Дії водія автомобіля «Skoda Octavia Tour» ОСОБА_5 не відповідають вимогам п.п. 12.4 та 12.9 б) Правил дорожнього руху України, однак дані невідповідності, з технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія ОСОБА_5 визначалась виконанням ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля ЗАЗ Таврія ОСОБА_10 з моменту виникнення небезпеки для його подальшого руху повинен був прийняти заходи для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля. Іншими словами, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ЗАЗ Таврія ОСОБА_10 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 і правил дорожнього руху України, де вказано: 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Оскільки автомобіль «Skoda Octavia Tour» під керуванням водія ОСОБА_5 рухався в стані заносу без застосування гальмування, на смугу руху автомобіля ЗАЗ Таврія, де і відбулося зіткнення вищевказаних транспортних засобів, слід прийти до висновку, що в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ЗАЗ Таврія ОСОБА_10 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Skoda Octavia Tour» і в його діях не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б, знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки навіть зупинка автомобіля ЗАЗ Таврія на проїжджій частині не виключала зіткнення вищевказаних транспортних засобів. Оскільки в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схеми до нього відсутня слідова інформація, яка б свідчила про швидкість руху автомобіля «Skoda Octavia Tour» перед зіткненням з автомобілем ЗАЗ Таврія, тому вирішити питання: «Яка швидкість руху автомобіля «Skoda Octavia Tour» р.н. НОМЕР_1 до зіткнення з автомобілем ЗАЗ Таврія р.н. НОМЕР_2 ?», - не представляється можливим. При зустрічних зіткненнях момент виникнення небезпеки для водіїв, які мають перевагу в русі виникає, коли зустрічний транспортний засіб знаходиться на смузі руху даного транспортного засобу на відстані, яка вже не дозволяє його водієві надати дорогу, або коли водій має можливість оцінити дорожню обстановку, в якій зустрічний транспортний засіб може опинитись на смузі його руху. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Skoda Octavia Tour» ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.1, 12.4 та 12.9 б) Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Skoda Octavia Tour» ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ЗАЗ Таврія шляхом виконання ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху Україні для чого в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Skoda Octavia Tour» ОСОБА_5 не відповідають вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України та знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Дії водія автомобіля «Skoda Octavia Tour» ОСОБА_5 не відповідають вимогам п.п. 12.4 та 12.9 б) Правил дорожнього руху України, однак дані невідповідності, технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ЗАЗ Таврія ОСОБА_10 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації ОСОБА_10 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Skoda Octavia Tour» шляхом виконання ним вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля ЗАЗ Таврія ОСОБА_10 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б, знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку, з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схеми до нього відсутня слідова інформація, яка б свідчила про швидкість руху автомобіля «Skoda Octavia Tour» перед зіткненням з автомобілем ЗАЗ Таврія, тому вирішити питання: «Яка швидкість руху автомобіля «Skoda Octavia Tour» р.н. НОМЕР_1 до зіткнення з автомобілем ЗАЗ Таврія р.н. НОМЕР_2 ?», - не представляється можливим. В зафіксованих на відеозаписах умовах дорожньої обстановки, для водія «Skoda Octavia Tour» відсутні перешкод технічного характеру, які б могли сприяти втраті курсової стійкості автомобіля «Skoda Octavia Tour». З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, визначити чи зайняв невстановлений автомобіль свою смугу руху після здійснення обгону вантажного автомобіля, не представляється можливим, однак слід відмітити той факт, що після роз`їзду невстановленого автомобіля з автомобілем «Skoda Octavia Tour», останній продовжував прямолінійний рух без виникнення заносу та втрати курсової стійкості автомобіля, коли автомобіль «Skoda Octavia Tour» здійснив роз`їзд з вантажним автомобілем, через подолання деякої відстані відбувся занос автомобіля «Skoda Octavia Tour». При зустрічних зіткненнях момент виникнення небезпеки для водіїв, які мають перевагу в русі виникає, коли зустрічний транспортний засіб знаходиться на смузі руху даного транспортного засобу на відстані, яка вже не дозволяє його водієві надати дорогу, або коли водій має можливість оцінити дорожню обстановку, в якій зустрічний транспортний засіб може опинитись на смузі його руху;

- даними, що містяться у протоколі додаткового огляду місця події від 05.08.2020 зі схемою до нього згідно якого встановлені заміри між об`єктами до осьової лінії дороги;

- даними, що містяться у висновку експертів №20-645/646/2271/2272/20719/ 7/1480/1481/1482/11/1/234КПСЕ-20 від 31.12.2020 комісійної комплексної експертизи відео-, звукозапису та автотехнічної експертизи обставин зіткнення автомобілів «Skoda Octavia Tour»і ЗАЗ 110307, при проїзді невстановленого легкового автомобіля що здійснював обгін вантажного автомобіля з підсумків якого вбачається, що мінімальна швидкість руху автомобіля «Skoda Octavia Tour» перед дорожньо-транспортною пригодою становила не менше 104,6 км/год. Автомобіль, названий в постанові слідства як «невстановлений автомобіль, який здійснює обгін вантажного автомобіля», відповідає автомобілю Daewoo модельного сімейства Lanos (можливі варіації Daewoo Lanos, Daewoo Sens, Chevrolet Lanos, 3A3 Lanos, 3A3 Sens тощо), кольору типу червоний, і у висновку іменується за загальною назвою Daewoo. Формальне випередження автомобілем Daewoo вантажного автомобіля в процесі маневру обгону мало місце за час близько 5.040с до зіткнення (сцени 5.15, 6.33). В інтервалі часу близько 3,560с-2.440с до зіткнення автомобіль Skoda Octavia знаходився в русі власною стороною проїзної частини без значимого маневрування (сцени 6.45, 6.53, 6.54, 6.56; сцени для порівняння 6.20, 6.21, 6.22, 6.23). За час близько 3.080с до зіткнення мав місце рух повернення автомобіля Daewoo на власну сторону проїзної частини на фазі завершення обгону (сцена 6.49; сцена для порівняння 6.05). За час близько 2.760с до зіткнення автомобіль Daewoo знаходився в русі власною стороною проїзної частини при завершенні маневру обгону (сцена 6.52; сцени для порівняння 6.06, 6.07). Зустрічний роз`їзд автомобілів Skoda Octavia і Daewoo мав місце за час близько 2.440с до зіткнення, при цьому кожен з транспортних засобів знаходився в русі власною стороною проїзної частини (сцена 6.56). З моменту випередження автомобілем Daewoo вантажного автомобіля в процесі маневру обгону до роз`їзду з автомобілем Skoda Octavia минув час близько 2.600с. Після роз`їзду автомобілів Skoda Octavia і Daewoo, за час близько 2.200с до зіткнення, мало місце відхилення автомобіля Skoda Octavia вправо (у напрямку власного узбіччя) (сцена 6.58; сцена для порівняння 6.24). Початок бокового заносу автомобіля Skoda Octavia з обертанням і відхиленням на сторону зустрічного руху мав місце за час близько 1.600с до зіткнення (сцени 2.31, 6.61). Зіткнення автомобілів Skoda Octavia і ЗАЗ 110307 відбулось в області межі проїзної частини і узбіччя на стороні руху автомобіля ЗАЗ 110307, зустрічного автомобілю Skoda Octavia (сцени 2.45, 3.31): ознаки зіткнення спостерігаються безпосередньо за двома відео в момент часу 14:10:39, 01027, 0.000с (сцена 2.45); 14:04:14, 21326 (21321), 0.000с (сцена 3.31). Зупинка автомобілів Skoda Octavia і ЗАЗ 110307 на місці події відбулась через час близько 5.800с після зіткнення. Середня швидкість автомобіля Daewoo на шляху випередження вантажного автомобіля в обгоні становила близько 71км/г (сцени 5.14-5.16, 6.31-6.36). Середня швидкість вантажного автомобіля на шляху його випередження автомобілем Daewoo в обгоні становила близько 45км/г (сцени 6.34-6.39). Середня швидкість автомобіля ЗАЗ 110307 на шляху наближення до зіткнення становила близько 52км/г (сцени 1.15-1.17, 2.33-2.35, 3.22-3.23). Середня швидкість автомобіля Skoda Octavia на шляху руху в розвинутому боковому заносі з обертанням становила близько 108.0км/г (сцени 6.65-6.67, 5.22-5.23). Середня швидкість автомобіля Skoda Octavia на шляху, що охоплює період поступального руху до початку бокового заносу і певний період руху в боковому заносі з обертанням, становила близько 121-км/г (сцени 6.65-6.47). На стадії поступального руху до початку бокового заносу швидкість руху автомобіля Skoda Octavia в умовах події становила більш ніж 121км/г. Дії водія автомобіля «Skoda Octavia Tour» регламентувалися вимогами пунктів 12.1 та 12.4 ПДР, згідно з якими під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху (не більше 60 км/год у населеному пункті) водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. При виїзді автомобіля «Skoda Octavia Tour» на смугу зустрічного руху (тобто, на смугу руху автомобіля ЗАЗ) дії водія автомобіля ЗАЗ, за формальною ознакою, регламентувалися вимогами пункту 12.3 ПДР у частині вживання заходів по гальмуванню. Виходячи з даних відеозаписів, взаємного розташування автомобілів відносно меж проїзної частини, при фактичних обставинах події автомобіль Оаеууоо до моменту роз`їзду з автомобілем «Skoda Octavia Tour» встигну в зайняти «свою» праву сторону проїзної частини, та, з технічної точки зору, не створював небезпеки для руху водієві автомобіля «Skoda Octavia Tour» За умови руху автомобіля «Skoda Octavia Tour зі швидкістю, припустимою вимогами пункту 12.4 ПДР (не більш 60 км/год) завершення маневру обгону автомобілем Daewoo відбулось б на значній відстані до роз`їзду з автомобілем «Skoda Octavia Tour. За таких умов маневр автомобіля Daewoo тим більш не створював небезпеки для руху водієві автомобіля «Skoda Octavia Tour». Питання слідства абстрактного характеру про можливі моменти виникнення небезпеки для руху (виходячи із практики проведення автотехнічних експертиз) не має технічного застосування до даної дорожньо-транспортної ситуації, тому не вирішувалося. В діях водія автомобіля ЗАЗ невідповідності вимогам ПДР, які б, з технічної точки зору, перебувати в причинному зв`язку з ДТП, відсутні. Дії водія автомобілі «Skoda Octavia Tour, які не відповідали вимогам пп. 12.1 та 12.4 ПДР, з технічної точки зори, перебувають у причинному зв`язку із ДТП - зіткненням транспортних засобів. Відповідно до методики проведення автотехнічних досліджень ,при зустрічних зіткненнях момент виникнення небезпеки для водіїв, які мають перевагу в русі виникає, коли зустрічний транспортний засіб знаходиться на смузі руху даного транспортного засобу на відстані, яка вже не дозволяє його водієві надати дорогу, або коли водій має можливість оцінити дорожню обстановку, в якій зустрічний транспортний засіб може опинитись на смузі його руху. На зафіксованих на відеозаписах умовах даної дорожньої обстановки, для водія «Skoda Octavia Tour р/н НОМЕР_1 ОСОБА_5 відсутні перешкод технічного характеру, які б могли сприяти втраті курсової стійкості автомобіля «Skoda Octavia Tour». В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Skoda Octavia Tour» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.1, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля «Skoda Octavia Tour» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_5 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії водія автомобіля «Skoda Octavia Tour» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_5 в даній дорожньо-транспортній ситуації не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Skoda Octavia Tour» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_5 також не відповідали вимогам п.п. 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, однак дані невідповідності, з технічної точки зору, не знаходилася в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ЗАЗ 110307 р/н НОМЕР_2 ОСОБА_10 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ЗАЗ 110307 р/н НОМЕР_2 ОСОБА_10 не мав технічної можливості уникнути зіткнення транспортних засобів шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, тобто шляхом виконання ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля ЗАЗ 110307 р/н НОМЕР_2 ОСОБА_10 в даній дорожньо-транспортній ситуації не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. За умови, вказаній в дослідницькій частині висновку, у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Skoda Octavia Tour» ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля "ЗАЗ" ОСОБА_10 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, відповісти на питання: "Чи були для водія автомобіля «Skoda Octavia Tour» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 перешкоди технічного характеру, такі як рух зустрічного транспортного засобу перед ДТП, які б могли вплинули на технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ЗАЗ-Таврія» р.н. НОМЕР_2 ?", не є можливим. Причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, питання: "3 якого моменту виникає небезпека для руху у зустрічних напрямках, відповідно до практик проведення автотехнічних досліджень?" експертом ОСОБА_30 не вирішувалось. У даній дорожній обстановці у діях водія автомобіля "ЗАЗ" ОСОБА_10 не убачаються невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку" з виникненням події даного ДТП. За умови, вказаній в дослідницькій частині висновку; у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Skoda Octavia Tour» ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з даним ДТП;

- даними, що містяться в довідці КЗ ОЗ « ХМКЛПНД» ім проф. О.І.Мещанінова, з якої вбачається, що 19.12.2017 під час огляду ОСОБА_5 на стан алкогольного сп`яніння алкотест показав 2,02 % алкоголю в крові. Після чого ОСОБА_5 самовільно покинув приміщення відділення у стані алкогольного сп`яніння.

Викликаний в судове засідання свідок ОСОБА_13 до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Судом були вжиті усі передбачені процесуальним законом заходи для забезпечення явки в судове засідання для допиту свідка ОСОБА_13 , як особи, яка була безпосередньо присутня при події злочину, однак, ні судовими викликами, ні прокурором в порядку, визначеному ч. 3 ст. 23 КПК України, така явка не була забезпечена. Оскільки суд позбавлений можливості безпосередньо допитати в судовому засіданні вказаного свідка, за клопотанням прокурора, проти якого не заперечували інші учасники провадження, в судовому засіданні було досліджено аудіозаписи з допиту свідка ОСОБА_13 , який був допитаний попереднім складом суду.

Так, допитаний в судовому засіданні 24.11.2021 свідок ОСОБА_13 пояснив, що 19.12.2017 перебував на вул. Дніпровській, де реєстрував свій транспортний засіб, коли почув сильний удар. Через п`ять хвилин підійшов до місця ДТП та побачив два авто. До «Таврії» не підходив. В іншій машині побачив ОСОБА_5 , який знаходився посередині на задньому сидінні в полулежачому вигляді, тобто ноги знаходились між передніми сидіннями на підлокотнику. На передньому сидінні знаходився пасажир, який полулежав головою в бік водія, непритомний. Позаду нього сидів інший чоловік, живий, його затиснуло дверима. На водійському сидінні нікого не було.

У відповідності до пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 62 Конституції України, статті 17 КПК України кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено відповідно до закону; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» роз`яснено, що обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного є неприпустимим, коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення та всі можливості збирання додаткових доказів вичерпано, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати вимогам достатності та переконливості, а при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Отже, оцінюючи доводи сторони обвинувачення про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, суд враховує наступне.

По-перше, суд вважає за необхідне зазначити, що всі вищеперераховані докази щодо обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення зібрані стороною обвинувачення з дотриманням вимог КПК України.

По-друге, Верховний Суд України у Постанові Пленуму № 2 від 07.02.03 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» зазначив, що з метою забезпечення правильного та однакового застосування законодавства при розгляді даної категорії справ суди повинні для вірної кваліфікації даних дій ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного, питання про умисел необхідно вирішувати з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку підсудного, а так само потерпілого, що передували події. Крім того, визначальним при цьому, є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Забезпечуючи неухильне виконання загальних засад кримінального судочинства - верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, суд створив належні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав, забезпечив сторонам свободу у поданні своїх доказів і доведенні їх переконливості, надав можливість реалізувати право на ініціювання клопотань під час дослідження обставин справи, дотримався принципів змагальності сторін та вважає, що можливості здобуття інших доказів вичерпано.

За правилами частини третьої статті 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється тільки за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні злочину.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд, дослідивши запропоновані учасниками докази, дійшов висновку, що вони, у відповідності до вимог ст. 85 КПК України, є належними, прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.3 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

Мотиви призначення покарання обвинуваченому.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, форму вини, невизнання останньої, спосіб вчинення злочину та його стадію, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Покази обвинуваченого і його твердження, що він не був за кермом в момент ДТП повністю спростовуються висновками вищевказаних експертиз, якими підтверджується, що на момент вчинення ДТП автомобіль знаходився у справному стані, що за кермом перебував саме ОСОБА_5 , який під час керування транспортним засобом порушив п.п.12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку із виникненням ДТП, та перебував у стані алкогольного сп`яніння. Загиблий ОСОБА_9 перебував на пасажирському сидінні, про що свідчить характер його травм, а характер травм ОСОБА_5 свідчить про його перебування на місці водія.

Так, дослідженими у судовому засіданні доказами повністю доводиться невідповідність дій водія ОСОБА_5 вимогам Розділу 12 п. 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху і вказана невідповідність дій водія ОСОБА_5 знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням даної пригоди, та скоєнням зіткнення з автомобілем «ЗАЗ 110307» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_10 , що рухався у зустрічному напрямку, внаслідок якої останній загинув на місці від отриманих травм.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому діяння суд розцінює, як спосіб свого захисту з метою уникнути покарання та обов`язку відшкодування шкоди.

Крім того, обвинуваченим ОСОБА_5 заявлялось клопотання про призначення судової психологічної експертизи, в якій він просив призначити судово-психологічну експертизу по встановленню факту завдання моральної шкоди та визначення розміру грошової компенсації потерпілій по кримінальній справі №635/1617/21 ОСОБА_7 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22.12.2025 в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

Суд розцінює вказане клопотання, як не бажання обвинуваченого нести відповідальність за скоєне. Обвинувачений ОСОБА_5 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням, оскільки водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та третіх осіб. Саме відношення до скоєного, тобто критичної оцінки ОСОБА_5 своєї поведінки, що включає визнання вини, щире каяття, осуд власного вчинку та готовність відшкодувати шкоду протягом усього розгляду справи так і не відбулося. До теперішнього часу протягом тривалого судового розгляду моральну шкоду потерпілій ОСОБА_7 , не відшкодував та жодних спроб для її відшкодування, хоча б частково, обвинувачений не вжив.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суд зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 розлучений, на обліку у лікаря-нарколога і лікаря-психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем мешкання характеризується посередньо, отримував посвідчення водія категорії «А, В» , призваний на військову службу у ВЧ НОМЕР_3 з 08.03.2022 та призначений на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_3 , отримав подяку 23.08.2022 за зразкове виконання бойових завдань. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_3 від 16.12.2022 № 291 солдат ОСОБА_5 виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_3 і вибув для подальшого проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_4 . Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_5 від 17.12.2022 солдат ОСОБА_5 прийнято на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_6 (по особовому складу) від 27.06.2023 № 88-РС солдату ОСОБА_5 призупинено військову службу у зв`язку із самовільним залишенням частини. Наказом командира ВЧ НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 06.07.2023 № 189 солдат ОСОБА_5 , виключений із списків особового складу ВЧ НОМЕР_4 .

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Аналізуючи саме сукупність всіх непрямих доказів, які вказують на вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом факту перебування обвинуваченого під час вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

При цьому суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, передбаченим ч. 3 ст. 286 КК України, проти безпеки руху та експлуатації транспортну, що призвело до загибелі двох людей, конкретні обставини та наслідки, особу винного, обставину, що обтяжує покарання, відсутність обставин, які пом`якшують покарання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки, що відповідає санкції ч. 3 ст. 286 КК України, оскільки його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.

На думку суду саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання, підстав до застосування положень ст. 69 КК України щодо призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом суд не вбачає.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, отже, з метою виконання вироку та запобіганню спробам засудженого ухилитися від відбуття покарання, ризик чого значно підвищується в умовах введеного в Україні воєнного стану, до набрання вироком законної сили, ОСОБА_5 слід взяти під вартою в залі суду.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Арешт накладений ухвалами слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 21.12.2017 на вилучене майно слід скасувати.

Згідно з положеннями ст.124 КПК України на користь держави з обвинуваченого підлягають стягненню витрати за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № 51/52/18 від 16.04.2018 - 3432 грн, за проведення судової автотехнічної експертизи за технічним станом автомобіля № 32/18 від 26.02.2018 - 2288 грн, за проведення судової комплексної автотехнічної експертизи та експертизи звуко, відеозапису № 1070/1084/18 від 11.10.2018 - 4576 грн, за проведення судової комплексної автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи та експертизи відео, звукозапису № 4305/4306/9967 від 16.05.2019 - 10990 грн, за проведення судової комісійної комплексної експертизи відео, звукозапису та автотехнічної експертизи № 20-645/646/ 2271/2272/20719 / 7/1480/1281/1482/234КПСЕ-20 від 31.12.2020 - 26150,40 грн.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Отже, визначаючи обвинуваченому вид і розмір покарання, суд виходить з того, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Крім того, суд враховує те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

При розгляді даного кримінального провадження суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. В свою чергу, справедливість - це одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Наведене покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Щодо вирішення цивільних позовів.

Під час розгляду кримінального провадження потерпіла ОСОБА_7 звернулась до суду з цивільним позовом до ОСОБА_5 , Публічного Акціонерного Товариства Страхова компанія «Мега Гарант», ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, в якому після остаточних уточнень просить: стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Мега Гарант» на її користь витрати на ритуальні послуги у розмірі 28492,18 грн; стягнути з ОСОБА_5 і ОСОБА_8 солідарно завдану їй моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн; стягнути з ОСОБА_5 і ОСОБА_8 солідарно на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зокрема зазначає:

-витрати на поховання батька, пов`язані з оплатою послуг на виготовлення гранітного пам`ятника 028-ОС, складають 13 400,00 грн, витрати на транспортування вантажу пам`ятника - 1229,00 грн, а всього 14629,00 грн, витрати на матеріали для монтажу та облаштування похоронної ділянки в сумі 13863,18 грн. Оскільки на момент ДТП, автомобіль «Шкода Октавія», р.н. НОМЕР_1 , відповідно до полісу № АМ/0654986 від 14.06.2017 був застрахований у ПАТ «СК «Мета Гарант», то згідно пункту 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик повинен відшкодувати особі, яка здійснила ці витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника;

- батько був для неї найдорожчою людиною у світі, він разом з мамою народили позивачку, виховував, всіляко про неї турбувався, ростив, витрачаючи своє здоров`я. Батько для неї був наставником та вчителем життя, рідною і любимою людиною, вона завжди його щиро цінувала та брала з нього приклад. Його смерть завдала позивачці страшенні душевні і моральні страждання. Навіть на теперішній час, після даної страшної ДТП, вона не може знайти спокій та повернутися до свого звичайного життя, її життя, так би мовити, розділилося на дві частини, до трагедії і після неї, коли звичайний стан її життя повністю порушено, вона погано спить ночами, знервована, емоційно та фізично вигоріла, для неї перестали існувати вихідні та святкові дні, стала боятися транспортних засобів. Смерть мого батька 19.12,2017 від рук п`яного водія стала тяжким ударом для неї та її сім`ї. Всім, що вона має у житті: освіту, виховання, матеріальний достаток, благополуччя моєї сім`ї, всім цим зобов`язана батькові;

-у зв`язку з необхідністю захищати свої права, позивачка звернулася за юридичною допомогою до адвоката та сплатила його послуги у сумі 10 000,00 грн.

Потерпіла та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали просили їх задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_5 позовні вимоги визнав частково, а саме:

-в частині стягнення з Публічного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Мега Гарант» витрат на ритуальні послуги у розмірі 28492,18 грн - визнає у повному обсязі;

-в частині стягнення з ОСОБА_5 і ОСОБА_8 солідарно на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн - визнає у повному обсязі;

-в частині стягнення з ОСОБА_5 і ОСОБА_8 солідарно завдану моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн - визнає частково, вважаючи, що розмір цієї вимоги є завищеним та необґрунтованим.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_5 заявив клопотання про призначення судової психологічної експертизи, в якій він просив призначити судово-психологічну експертизу по встановленню факту завдання моральної шкоди та визначення розміру грошової компенсації потерпілій по кримінальній справі №635/1617/21 ОСОБА_7 . Просив на вирішення експертизи поставити наступні питання: Чи є ситуація, що досліджується за матеріалами кримінального провадження № 12017220000001629 від 19.12.2017, психотравмувальною для особи ОСОБА_7 ? Якщо так, то чи завдані особі ОСОБА_7 страждання, моральна шкода? Чи спричинені особі ОСОБА_7 страждання моральна шкода за умов ситуації ДТП, що досліджуються за матеріалами кримінального провадження №12017220000001629 від 19.12.2017? Якщо особі ОСОБА_7 завдані страждання, моральна шкода, який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання моральну шкоду? Для проведення дослідження судово-психологічної експертизи надати Харківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України матеріали кримінального провадження за №12017220000001629 від 19.12.2017.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22.12.2025 в задоволенні вказаного клопотання - відмовлено.

ПАТ «СК «Мета Гарант» проти задоволення позову заперечувало, у відзиві на позовну заяву просило суд відмовити ОСОБА_7 у задоволенні позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином в частині стягнення з АТ «СК «Мета Гарант» грошових коштів в розмірі 28 492,18 грн, оскільки у період з моменту ДТП та до звернення до суду позивач не звертався із заявою про виплату страхового відшкодування до АТ «СК «Мета Гарант», що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у відповідності до ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Також, товариство заявило клопотання про застосування до вимог ОСОБА_7 строку позовної давності на підставі статті 267 ЦК України.

ОСОБА_8 з позовними вимогами ОСОБА_7 не погодилась, надала до суду заперечення, де в обґрунтування своєї позиції зокрема вказує на те, що за життя її чоловіка ОСОБА_9 з нього не було присуджено стягнути моральну шкоду на користь позивача, тому відсутні правові підстави для стягнення вказаної в цивільному позові суми з його спадкоємців, а саме - відповідачки. Просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з неї моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Прокурор проти задоволення позову не заперечував.

Розглянувши цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 1166 ЦК, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1 ст. 1167 ЦК, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно ч.1 ст.23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частина 3 ст.23 ЦК передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За положеннями ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, або володільцем джерела підвищеної небезпеки, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.979 ЦК - за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, в тому числі, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності), що встановлено п.3 ч.1 ст.980 ЦК.

Судом встановлено, що порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_5 перебуває в прямому причинному зв`язку із настанням 19.12.2017 дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів «Skoda Octavia Tour» р.н. НОМЕР_1 під його керуванням та «ЗАЗ 110307» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , внаслідок чого загинули пасажир автомобіля «Skoda Octavia Tour» та водій автомобіля «ЗАЗ 110307».

Згідно із полісом цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0654986 відповідальність пов`язана з експлуатацією транспортного засобу «Skoda Octavia Tour» р.н. НОМЕР_1 застрахована в АТ «СК «МЕГА ГАРАНТ» з лімітом відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 200000,00 грн, за шкоду заподіяну майну 100000,00 грн. Строк дії договору з 15.06.2017 по 14.06.2018 рік включно.

Дорожня транспортна пригода сталася 19.12.2017, тобто в межах дії договору страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів та є страховим випадком.

За положеннями ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 Глави 82 ЦК України та Законом.

Пунктом 23.1 ст. 23 Закону № 1961-IV передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ст. 27 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» п. 41.1 та п. п. «в» п. 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим) (п. 27.3) та здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть ( п.27.4).

За вимогами п. 27.5 ст. 27 Закону № 1961-IV загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Також, відповідно до пунктів 27.4 та 27.5 ст.27 вищезазначеного Закону, страхових здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, а також відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.

Договором №0208-01/2018 від 02.08.2018, укладений між ФОП ОСОБА_32 (виконавець) та ОСОБА_7 (замовник), сторонами обумовлено, що замовник доручив, а виконавець зобов`язався надати послуги з виготовлення гранітного пам`ятнику 0208-ОСс з художньою обробкою та відправлення його замовнику за допомогою транспортної компанії, вибраною за домовленістю сторін. Прийняття замовником послуг оформлюється актом надання послуг (п. 2 договору).

Згідно із п.3.1 договору вартість послуг становить 13400,00 грн.

Згідно акту виконаних робіт (надання послуг) від 24.09.2018, підписаного сторонами вищевказаного договору, виконавець надав, а замовник прийняв послуги по виготовленню пам`ятника гранітного 0208-ОС-с згідно замовлення. Загальна сума наданих послуг складає 13400,00 грн.

Відповідно до накладної №40 від 24.09.2018 вартість пам`ятника становить 13400,00 грн.

Актом отримання багажу від 06.10.2018 за №А-37900000001071 (транспортування) підтверджується факт отримання замовником багажу вартістю 1229,00 грн.

Витрати на матеріали для монтажу та облаштування похоронної ділянки підтверджуються товарними чеками №П-00301155 від 13.10.2018 на загальну суму 7907,10 грн, №П-00109014 від 19.04.2019 на загальну суму 5956,08 грн.

З огляду на вищевикладене, витрати на ритуальні послуги підлягають стягненню на користь ОСОБА_7 з АТ «Страхова компанія «Мега Гарант» (змінено назву 03.05.2018) у розмірі 28492,18 грн.

Крім того, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2019 року № 13-24кс19 (справа № 465/4621/16-к), положення ч. 1 ст. 128 КПК України щодо можливості пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, треба розуміти як можливість пред`явлення зазначеного позову до страхової компанії, як юридичної особи, на яку ст. 41 Закону № 1961-ІV покладено обов`язок відшкодування такої шкоди.

Суд зауважує, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них передбачена ст. 35 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ». Шкода може бути компенсована на підставі звернення потерпілого до страхової компанії, за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії компенсувати шкоду та ухвалити відповідне судове рішення. Так, згідно з п. 36.1. ст. 36 Закону, рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи незвернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого статтею 128 КПК України.

Саме за потерпілими у ДТП залишається право вибору способу звернення за захистом своїх прав - із заявою до страхової компанії чи із позовом до суду. Такий висновок зробив ВС в постанові №297/2187/19 від 31.03.2021.

Так, відповідно до ст.ст.55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Право потерпілої пред`явити цивільний позов в кримінальному провадженні, в тому числі до юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну діями обвинуваченого, прямо передбачає ст. 128 КПК України.

Визначення цивільного позивача у кримінальному провадженні та права такої особи визначені ст. 61 КПК України.

Потерпіла, як цивільний позивач, не позбавлена права визначати осіб, до яких вона позивається.

Згідно із ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 62 КПК України права та обов`язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страхової компанії про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону № 1961-ІV, не є обов`язковим, що вказує на необґрунтованість доводів відповідача у відзиві з наведених підстав.

З урахуванням наведеного, суд також дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість клопотання відповідача про застосування строків позовної давності у даних правовідносинах.

Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_5 і ОСОБА_8 солідарно завданої потерпілій моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн та витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає про таке.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних та душевних страждань, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 смертю батька було спричинено душевну біль та страждання, які полягають у тому, що батько був для неї найдорожчою людиною у світі, він разом з мамою народили позивачку, виховував, всіляко про неї турбувався, ростив, витрачаючи своє здоров`я. Батько для неї був наставником та вчителем життя, рідною і любимою людиною, вона завжди його щиро цінувала та брала з нього приклад. Його смерть завдала позивачці страшенні душевні і моральні страждання. Навіть на теперішній час, після даної страшної ДТП, вона не може знайти спокій та повернутися до свого звичайного життя, її життя, так би мовити, розділилося на дві частини, до трагедії і після неї, коли звичайний стан її життя повністю порушено, вона погано спить ночами, знервована, емоційно та фізично вигоріла, для неї перестали існувати вихідні та святкові дні, стала боятися транспортних засобів. Смерть батька 19.12.2017 від рук п`яного водія стала тяжким ударом для неї та її сім`ї. Всім, що вона має у житті: освіту, виховання, матеріальний достаток, благополуччя моєї сім`ї, всім цим зобов`язана батькові.

Крім того, суд бере до уваги тривалий розгляд даної справи, а також посткримінальну поведінку ОСОБА_5 , який під час судового розгляду вину не визнавав, не просив вибачення за скоєне у потерпілих, не відшкодував та не намагався відшкодувати їм заподіяну шкоду навіть частково.

Внаслідок протиправних дій обвинуваченого істотно змінився звичний уклад життя потерпілої, оскільки остання протягом тривалого часу намагалася поновити її порушені права, її життя у вказаний період також було переповненим негативними емоціями, психічними переживанням.

Стосовно розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню, суд зазначає про таке.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

При цьому, згідно методичних рекомендацій «Про відшкодування моральної шкоди», наданих Міністерством юстиції України листом від 13.05.2004 за №35-13/797, моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, що належить до компетенції суду, яка не передбачає обов`язку використання методик та призначення експертиз.

Європейський суд з прав людини, оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв`язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, Європейський суд з прав людини вказав, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, ґарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (див. mutatis mutandis § 59 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) від 30 березня 2004 року, заява № 66561/01). Cуд також постановив, що цей засіб вважатиметься «ефективним», якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).

З огляду на вищевикладене, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін в організації життя, основоположних засад виваженості і справедливості, а також беручи до уваги тривалість судового розгляду, яка призвела до порушення права потерпілої на своєчасне та належне відшкодування моральної шкоди, та суттєво посилило її моральні та душевні страждання, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення цивільного позову потерпілої про відшкодування моральної шкоди, стягнувши з ОСОБА_5 на її користь 800000,00 грн. Саме така сума відшкодування, на думку суду, буде еквівалентна завданим їй моральним стражданням внаслідок душевного болю та вимушених змін у житті.

Такий висновок, на думку суду, повністю узгоджується з рекомендаціями, викладеними у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи", де зазначено, що у справах про злочини даного виду суди зобов`язані як установлювати вину підсудних та призначати їм необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання, так і вживати всіх необхідних заходів до повного відшкодування заподіяної потерпілим матеріальної та моральної шкоди.

На обґрунтування вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу потерпілою надано договір про надання професійної правничої допомоги від 13.09.2018 із адвокатом ОСОБА_6 , згідно із п. 4.1 якого вбачається, що за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 10000,00 грн. в день укладання договору.

На підтвердження оплати ОСОБА_7 надано відповідну квитанцію від 13.09.2018.

Відповідно п. 1 ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу враховано до складу процесуальних витрат.

Частина 2 ст. 120 КПК України відносить витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого до витрат на правову допомогу.

У разі ухвалення обвинувального вироку суд, згідно ч. 1 ст. 124 КПК України, стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Враховуючи, що стороною захисту не заперечуються вимоги позивача про стягнення судових витрат, то на переконання суду витрати на правничу допомогу, які понесені потерпілою є співмірними і підлягають стягненню з обвинуваченого.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_7 до потерпілої ОСОБА_8 суд зазначає про таке.

В обґрунтування позову в цій частині позивачка посилається на те, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що право на керуванням своїм транспортним засобом - автомобілем «Шкода Октавія», р.н. НОМЕР_1 , його власник, ОСОБА_9 , безпосередньо перед ДТП передав водієві ОСОБА_5 , та завідомо знав про те, що останній знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, що також привело до настання трагічних випадків. Тобто в діях власника автомобіля ОСОБА_9 також вбачається склад злочину, передбачений ст. 287 КК України ( допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває у стані сп`яніння, що спричинило потерпілому його смерть). Між такими діями громадянина ОСОБА_9 і настанню смерті її батька вбачається прямий причинний зв`язок, і він повинен був також нести цивільно- правову відповідальність за свої злочинні дії. Але оскільки ОСОБА_9 загинув під час даної ДТП, то завдану ним майнову і моральну шкоду повинен відшкодувати його спадкоємець у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержано ним у спадщину після смерті спадкодавця, що передбачено ст. 1231 ЦК України «Спадкування обов`язку відшкодувати майнову та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем». Спадкоємцем після смерті свого чоловіка є його дружина, ОСОБА_8 , яку було залучено в якості співвідповідача по справі.

Системний аналіз зазначених вище положень цивільного законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України вина у завданні шкоди, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 1231 ЦПК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що неправомірність дій ОСОБА_9 не були предметом розгляду у даному кримінальному провадженні, іншими судовими рішеннями вина ОСОБА_9 у ДТП 19.12.2017 не була встановлена, за його життя не було присуджено стягнути моральну чи матеріальну шкоду на користь позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Крім того, в ході судового розгляду до суду надійшла позовна заява від ОСОБА_33 до ОСОБА_5 , Публічного Акціонерного Товариства Страхова компанія «Мега Гарант», ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, в якому після остаточних уточнень просить: стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Мега Гарант» на його користь витрати на ритуальні послуги у розмірі 7361,00 грн та матеріальну шкоду від пошкодження автомобіля «ЗАЗ 110307» р.н. НОМЕР_2 ; стягнути з ОСОБА_5 і ОСОБА_8 солідарно завдану матеріальну шкоду у розмірі 61327,20 грн та моральну шкоду у розмірі 1000000,00 грн; стягнути з ОСОБА_5 і ОСОБА_8 солідарно на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн; стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Мега Гарант» на його користь страхове відшкодування моральної шкоди (регламентна виплата) у розмірі 38400,00 грн та страхове відшкодування, заподіяне смертю потерпілого (регламентна виплата) у розмірі 115200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зокрема зазначає, що раніше ОСОБА_34 22.03.2021 звернулася до Харківського районного суду Харківської області з цивільним позовом про відшкодування матеріальної і моральної шкоди у кримінальній справі № 635/1617/21 за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченому ч.3 ст. 286 КК України. 30.11.2021 ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_7., померла, після її смерті його, як онука померлої, суд залучив до участі у справі в якості правонаступника.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд позову за його відсутності.

Потерпіла ОСОБА_8 та АТ «Страхова компанія «Мега Гарант» проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених в запереченнях до позову.

ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивач не є суб`єктом звернення з таким позовом, а в якості правонаступника може звертатися до суду в порядку цивільного провадження.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для розгляду вказаної позовної заяви, суд зазначає, що ОСОБА_34 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дружиною загиблого ОСОБА_10 , статусу потерпілої особи у даному кримінальному провадженні не набула, поданий нею позов було прийнято судом, проте її правонаступники в межах даного кримінального провадження не залучалися. У зв`язку із наведеним цивільний позов ОСОБА_33 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слід залишити без розгляду, роз`яснивши правонаступнику право звернення з таким позовом в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

До набрання вироком законної сили обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду негайно.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту проголошення вироку - з 10.02.2026.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави витрати за проведення судових експертиз у загальному розмірі 47 428 (сорок сім тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 40 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 21.12.2017 на вилучене майно, а саме автомобіль «Skoda Octavia Tour», р.н. НОМЕР_1 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 21.12.2017 на вилучене майно, а саме автомобіль «ЗАЗ 110307», р.н. НОМЕР_2 .

Речові докази: автомобіль «Skoda Octavia Tour», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , та перебуває на майданчику тимчасово затриманого транспорту державного підприємства МВС «Інформ ресурси» за адресою: м. Харків, вул. Г. Сковороди (Пушкінська), 107, після набрання вироком законної сили - повернути потерпілій ОСОБА_8 ; автомобіль «ЗАЗ 110307», р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_10 , та перебуває на майданчику тимчасово затриманого транспорту державного підприємства МВС «Інформ ресурси» за адресою: м. Харків, вул. Г.Сковороди (Пушкінська), 107, після набрання вироком законної сили - повернути потерпілій ОСОБА_7 .

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Мега Гарант», ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Мега Гарант» на користь ОСОБА_7 страхове відшкодування у виді витрат на ритуальні послуги у розмірі 28492,18 (двадцять вісім тисяч чотириста дев`яносто дві) гривні 18 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 800 00,00 (вісімсот тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

В решті позову - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_33 до ОСОБА_5 , Акціонерного Товариства «Страхова компанія «Мега Гарант», ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, - залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії цього вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому, захиснику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Головуючий суддя ОСОБА_1