Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №635/7088/25 — Харківський районний суд Харківської області

09.02.26

Справа № 635/7088/25

Провадження № 2/635/155/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року смт Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Савченка Д.М.,

секретар судового засідання – Устіч О.Л.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Держава Україна в особі Офісу Генерального прокурора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Офісу Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави в особі Офісу Генерального прокурора, в якій позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1000000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.09.2022 року позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора з повідомленням про вчинення кримінального корупційного правопорушення, в якому повідомляв про вчинення дій стосовно привласнення продуктів харчування, що повинні були видані позивачу на підставі положень постанови Кабінету міністрів України N?328 від 20.03.2022 року, що мали ознаки злочину передбаченого ч.5 ст. 185 КК України. 06.09.2022 року повідомлення ОСОБА_1 в ОГП було прийнято. КПК України визначає порядок розгляду даної заяви, який починається з внесення уповноваженою на те особою ОГП відомостей до ЄРДР, як то визначено ч.1 ст. 214 КПК України. Таку дію уповноважена особа ОГП не здійснила. Відповідно ч.1 ст. 303 КПК України ОСОБА_1 оскаржив бездіяльність уповноваженої особи ОГП, яка полягає у не внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, шляхом подання відповідної скарги до Печерського районного суду м. Києва. 29.09.2022 року, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва постановив ухвалу за якою ухвалив зобов?язати уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_2 від 02.09.2022 року про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування, про що проінформувати заявника. Бездіяльністю уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора Рибалку Є.О. було завдано моральну шкоду.

Судом не встановлено обставин для відхилення відзиву на позовну заяву.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що листом Офісу Генерального прокурора від 08.09.2022 № 31/2/3-56369ВИХ-22 заяву ОСОБА_1 направлено для розгляду згідно з вимогами чинного законодавства до Харківської обласної прокуратури, про що одночасно повідомлено заявника. У подальшому, вказане звернення 12.09.2022 прокурорами управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Харківської обласної прокуратури скеровано для розгляду до Харківської окружної прокуратури. За наслідками розгляду заступником керівника Харківської окружної прокуратури 17.09.2022 Рибалко Є.О. повідомлено, що під час розгляду звернення не встановлено всі складові (об`єкт, суб`єкт, об`єктивна сторона, суб`єктивна сторона) складу кримінального правопорушення, передбаченого КК України, а тому підстав, для внесення даних викладених у його зверненні, до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно посадових осіб Височанської селищної ради, КЗ «Зеленогайський ліцей», відділу поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУ НП в Харківській області немає.

Таким чином, дії Офісу Генерального прокурора щодо направлення заяви ОСОБА_1 від 02.09.2025 до Харківської обласної прокуратури відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки здійснені у межах передбаченої законодавством процедури розгляду заяв, повідомлень про вчинені правопорушення.

Відтак, спрямування заяви до Харківської обласної прокуратури не свідчить про неналежне виконання обов`язків Офісом Генерального прокурора, а є частиною законодавчо визначеної процедури, що забезпечує ефективний розгляд звернень відповідно до встановлених норм права.

На даний час відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, якими б встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов`язків уповноваженими особами Офісу Генерального прокурора під час розгляду заяви ОСОБА_1 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 вересня 2025 року провадження у справі відкрито. Суд вирішив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2025 р. підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлявся своєчасно і належним чином, в заяві розгляд справи просив провести без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

02.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Офісу Генерального прокурора з повідомленням про вчинення кримінального корупційного правопорушення, в якому повідомляв про вчинення дій стосовно привласнення продуктів харчування, що повинні були видані позивачу на підставі положень постанови Кабінету міністрів України N?328 від 20.03.2022 року, що мали ознаки злочину передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.

Листом Офісу Генерального прокурора від 08.09.2022 № 31/2/3-56369ВИХ-22 заяву ОСОБА_1 направлено для розгляду згідно з вимогами чинного законодавства до Харківської обласної прокуратури, про що одночасно повідомлено заявника.

У подальшому, вказане звернення 12.09.2022 прокурорами управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Харківської обласної прокуратури скеровано для розгляду до Харківської окружної прокуратури.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , зобов?язано уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_2 від 02.09.2022 року про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування, про що проінформувати заявника.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування шкоди за рахунок держави, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 76 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Як зазначено ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

При цьому обсяг застосування положень ст. 1176 ЦК України визначається таким чином, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

При цьому підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України, характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких відокремлено посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

При цьому, відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Крім того, Верховний Суд України у вказаній постанові наголошує, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: - наявність такої шкоди; - протиправність діяння її заподіювача; - наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

При цьому, згідно методичних рекомендацій «Про відшкодування моральної шкоди», наданих Міністерством юстиції України листом від 13.05.2004 року за №35-13/797, моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 жовтня 2001 року у справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, передбачене ст. 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок невнесення уповноваженою особою Офісу Генерального прокурора відомостей до ЄРДР на підставі його повідомлення, йому було заподіяно моральних страждань.

На думку суду, факт зобов`язання внести відомості до ЄРДР не доводить заподіяння моральної шкоди заявнику та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю, яка виразилася у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР, та настанням шкоди.

Права ОСОБА_1 у зв`язку із невнесенням уповноваженою особою відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР за його зверненням були відновлені ухвалою слідчого судді, що є достатнім відновленням прав позивача.

Суд зазначає, що право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування гарантовано статтею 303-307 Кримінального процесуального кодексу України. Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Оскарження дій відповідної уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР є механізмом реалізації права на судовий контроль за додержанням прав особи в кримінальному провадженні, та не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Твердження позивача щодо завдання йому моральної шкоди не підтверджується об`єктивними даними, а саме: відсутня протиправна поведінка відповідача. Крім того, реалізації позивачем своїх прав, передбачених чинним КПК України на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування гарантовано ст. ст. 303-307 КПК України та не свідчить про протиправну поведінку з боку відповідача; відсутній причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди (відповідача) та можливою шкодою, завданою в даному випадку, дії відповідача судом не бути визнані протиправними, бо відповідачем не вчинено жодних дій, які спричинили негативні наслідки для позивача. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Варто окремо зазначити, що, ухвалою слідчого судді не встановлено ознак протиправної бездіяльності/поведінки у діях відповідача.

Такий висновок є аналогічним іншим висновкам та практиці Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 686/7576/18, від 16.05.2019 у справі №686/20079/18, від 12.04.2019 у справі № 686/10651/18, від 22.05.2019 у справі № 686/24243/18-ц, від 31.07.2019 у справі № 686/22133/18, від 25.11.2019 у справі № 686/22462/18, від 03.12.2019 у справі № 686/12334/18, від 03.12.2019 у справі № 686/26653/18, від 19.03.2020 у справі № 686/17001/17, від 19.03.2020 у справі № 686/13212/19, від 27.04.2020 у справі № 686/17297/18, від 30.06.2020 у справі № 686/3050/19 та від 06.07.2020 у справі № 686/20389/19, від 20.01.2021 у справі № 686/27885/19.

Від зазначених правових позиції Верховний Суд не відступав, що підтверджується постановами Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №522/7604/23, від 23.09.2024 у справі № 757/67430/21-ц, від 02.10.2024 у справі № 761/2792/23-ц та від 23.10.2024 у справі № 757/23813/21-ц.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не є доведеним твердження позивача, що відповідачем вчинило протиправні діяння, які могли б свідчити про заподіяння моральних чи фізичних страждань позивачу, а так, у задоволенні позову слід відмовити.

Доводи позивача в цілому зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися посадовими особами відповідача. Докази на підтвердження заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди у матеріалах справи відсутні. Крім того, позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку розміру моральної шкоди.

Щодо судового збору, то, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач у справі звільнений від сплати судових витрат, та при цьому у його позовних вимогах судом буде відмовлено, такі витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави в особі Офісу Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди-відмовити.

Судові витрати залишити за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Держава в особі Офісу Генерального прокурора, місце реєстрації: м.Київ, вул.Резницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051.

Суддя Д.М. Савченко