Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №641/4983/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/385/2026 Справа № 641/4983/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Зелінської І.В.,

за участю секретаря Земляної А.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Луценко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» та просила визнати протиправним та скасувати наказ Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» від 29.05.2025 №1012-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача; визнати протиправним та скасувати наказ Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» від 09.06.2025 №1089-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказ (розпорядження) Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» від 09.06.2025 №136, яким звільнено позивача за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України; поновити позивача на посаді провідного економіста із збуту відділу маркетингу та продажу (022) Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»; стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 13.12.2000 року була прийнята на роботу до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева». 29.05.2025 року наказом Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» №1012-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 - провідному економісту із збуту відділу маркетингу та продажу оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків. 09.06.2025 року наказом Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» №1089-к позивача звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Наказом (розпорядженням) Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» від 09.06.2025 року №136 звільнено позивача, причина звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, підстава звільнення наказ №1089-к від 09.06.2025 року. Вказала, що наказом №1012-к від 29.05.2025 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани за невиконання усного розпорядження директора з персоналу та адміністративно-соціальних питань ОСОБА_3 , яким надано завдання привести до ладу і упорядкувати документи в кабінеті №305 комерційного управління, між тим, трудовою функцією позивача на посаді провідного економіста із збуту відділу маркетингу та продажу Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» не передбачено функцій «привести до ладу і упорядкувати документи в кабінеті №305», що підтверджується копією Посадової інструкції провідного економіста із збуту бюро з маркетингу та продажу Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», затвердженої в.о. директора з маркетингу та продажу Нестеренком С. 20.01.2025 року. Крім того, зазначила, що кабінет №305 станом на 24.04.2025 року не використовувався працівниками відділу та був закритий, у зв`язку з тим, що в січні 2022 року там сталась пожежа, тобто вказаний кабінет не є робочим місцем позивача. Вказала, що згідно цього наказу позивач не приступила до виконання завдання та не доповіла безпосередньому керівнику про отримане завдання від директора з персоналу та адміністративно-соціальних питань, натомість, позивач разом з колегами 24.05.2025 року, у неробочий день прибрали приміщення –кабінет №305, що свідчить про виконання завдання керівництва, а відповідач у порушення вимог ст.149 КЗпП України не зажадав від позивача письмові пояснення щодо причин невиконання завдання, наданого директором з персоналу та адміністративно-соціальних питань 21.05.2025 року. Крім того, вказала, що посадовою інструкцією передбачена відповідальність за недостовірність даних, що надаються керівництву підприємства, та звернула увагу, на те, що поняття «не доповіла безпосередньому керівнику…» та поняття «надання недостовірних даних керівництву підприємства» є різними за своєю суттю, що виключає застосування роботодавцем до позивача відповідальності, передбаченої пп.4.1.3 п.4.1 розд. 4 Посадової інструкції. Також зазначила, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності умов: порушення має стосуватись лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця. Разом з тим, систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Дисциплінарне ж правопорушення, що стало підставою для звільнення, допущено позивачем раніше у часі 27.05.2025 року, тобто до притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, застосоване до позивача у наказі від 29.05.2025 року №1012-к. Зазначила, що працювала у відповідача з 13.12.2000 року, за час роботи неодноразово заохочувалась, що вказує на те, що при обранні виду стягнення роботодавець не врахував ступінь тяжкості вчиненого, на думку відповідача, проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Розрахунок середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу обраховувала з наступного дня після звільнення позивача, а саме з 10.06.2025 року, по дату ухвалення судом рішення про поновлення позивача на роботі, шляхом множення кількості днів вимушеного прогулу на середньоденну заробітну плату (868, 24 грн).

У справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача подано відзив, згідно якого просила у задоволенні позову відмовити. Зазначила, що позивач була прийнята на роботу 03.12.2000 року і працювала провідним економістом із збуту відділу маркетингу та продажу. Наказом №1012-к від 29.05.2025 року позивачу оголошена догана за неналежне виконання посадових обов`язків. Підставою для оголошення догани слугувало невиконання позивачем усного розпорядження директора з персоналу та адміністративно-соціальних питань ОСОБА_3 від 21.05.2025 року щодо приведення до ладу і упорядкування документів в кабінеті №305 після ракетно-бомбової атаки 24.04.2025 року, внаслідок чого в зазначеному кабінеті були вибиті вікна, двері, частина документації була розкидана. В зазначеному кабінеті було визначено робоче місце позивача, де станом на 21.05.2025 року знаходились матеріальні цінності і документи. Після пожежі в січні 2022 року позивачу тимчасово було створено належні умови для роботи в іншому кабінеті, але документи та оргтехніка знаходились в кабінеті №305. Обов`язки провідного економіста передбачені п.2.2 Посадової інструкції та виконання вказаних функцій провідного економіста неможливо без ведення певної документації, без її оформлення та зберігання, а така документація позивача зберігалась в кабінеті №305, в якому було визначено її робоче місце. Крім того, провідний економіст відповідно до вимог Правил внутрішнього трудового розпорядку зобов`язаний, зокрема, дбайливо відноситись до збереження матеріальних цінностей відділу маркетингу та продажу, переданих йому на зберігання, майна підприємства та своєчасно та точно виконувати розпорядження та вказівки керівника підприємства, дотримуватись трудової та технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці. Твердження позивача про те, що посадовою інструкцією не передбачено функцій «привести до ладу і упорядкувати документи в кабінеті №305» вважала, такими, що не відповідають дійсності за своїм змістом, оскільки виконання посадових обов`язків передбачає ведення певної документації, її аналіз та зберігання і надане розпорядження не виходило за межі виконання роботи, обумовленої трудовим договором та зобов`язань, покладених на всіх працівників Правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вказала, що підставою для оголошення догани також слугувало невиконання позивачем вимоги щодо доповіді безпосередньому керівнику про отримане завдання від директора з персоналу та адміністративно-соціальних питань про упорядкування документів та стану кабінету, що призвело до порушення пп.4.1.3 п. 4.1 Посадової інструкції, згідно з яким провідний економіст несе відповідальність за недостовірність даних, що надаються керівництву підприємства. Згідно з додатком до Положення про відділ з маркетингу та збуту Бюро з маркетингу та збуту цивільної продукції та продукції спеціального призначення не є самостійним структурним підрозділом відповідача, а входить до складу відділу маркетингу та продажу, який очолює начальник зазначеного відділу ОСОБА_4 . Внаслідок ненадання позивачем інформації про отримане завдання своєму керівнику –начальнику відділу, остання була позбавлена можливості здійснювати контроль за виконанням розпорядження директора. Посилання позивача на те, що пп. 4.1.2 п. 4.1 Посадової інструкції передбачена відповідальність за несвоєчасне або неякісне виконання доручень керівництва підприємства, а у наказі зазначено, що позивач не приступала до виконання завдання, тобто його не виконала, і це виключає застосування до останньої відповідальності, передбаченої пп.4.1.2 п.4.1 Посадової інструкції вважала хибним, оскільки позивач з 21.05.2025 року станом на 24.05.2025 року не приступила до виконання розпорядження, а отже своєчасно його не виконала. Вказала, що бездіяльність позивача призвела до порушення пп. а п. 3.1, п. 7.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку та ст. 139 КЗпП України. Посилання позивача на відсутність строків виконання розпорядження директора вважала неспроможним, оскільки розпорядження було надано 21.05.2025 року, станом на 23.05.2025 року, коли стало відомо начальнику відділу про отримане позивачем завдання від директора, до його виконання позивач не приступила, тобто не розпочала його виконувати. Таким чином, належне виконання розпорядження не відбулось протягом тривалого часу. Зазначила, що позивач посилається на виконання розпорядження 24.05.2025 року, тобто виконаним станом на день прийняття оскаржуваного наказу №1012-к від 29.05.2025 року про оголошення їй догани, що на її думку підтверджується наданими витягом з Журналу реєстрації відвідувачів підприємства та табелем обліку відпрацьованого робочого часу. Однак вказані документи свідчать лише про вихід позивача на роботу 24.05.2025 року, перебування її на території підприємства, але не свідчать про виконання саме розпорядження директора від 21.05.2025 року. У період з 21.05.2025 року по 23.05.2025 року позивач теж працювала, перебувала на території підприємства, але розпорядження директора виконане не було. Позивачу було запропоновано надати письмові пояснення щодо невиконання розпорядження директора, але остання відмовилась їх надати, про що свідчить Акт від 28.05.2025 року. Наказом №1089-к від 09.06.2025 року позивача було звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Підставою для застосування дисциплінарної відповідальності за цим наказом слугувало невиконання позивачем 27.05.2025 року трудових обов`язків щодо забезпечення приймання продукції експертами покупця в рамках виконання договору поставки №236дп від 16.04.2025 року, укладеного з ТОВ «DTC Nams» Латвійська Республіка. Так 26.05.2025 року позивачу було передано лист ТОВ «DTC Nams» №008/05-2025 від 26.05.2025 року про прибуття його експертів 27.05.2025 року. Відповідно до службової записки №331/002-4 від 26.05.2025 року позивача було визначено супроводжуючим представником вище зазначених осіб, але нею не було організовано всіх заходів для здійснення приймання продукції експертами покупця, а саме не оформлені документи для відвідування Підприємства експертами; на час прибуття експертів 27.05.2025 року перепустки не були оформлені; продукція, яка має великі габарити, була упакована. Зазначені обставини призвели до затримки пред`явлення продукції експертам для її приймання і, як наслідок, до погіршення репутації Підприємства перед іноземним контрагентом. Таким чином, позивачем порушено пп. 2.1.1 п. 2.1, пп. 2.2.12, 2.2.20 п. 2.2 Посадової інструкції провідного економіста із збуту бюро з маркетингу та збуту цивільної продукції та продукції спеціального призначення відділу маркетингу та продажу, п. 1.3 Посадової інструкції, пп. 3.1, 3.4 Кодексу ділової етичної поведінки. Крім того, вказала, що вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною вимогою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, представником позивача подано відповідь на відзив. Зазначила, що з січня 2022 року кімната №305 не є робочим місцем позивача та не використовувалось нею як таке у зв`язку з пожежею. З січня 2022 року робочим місцем позивача була кімната № НОМЕР_1 , де знаходилась документація та оргтехніка, з якими працювала ОСОБА_1 , що не заперечувалось представником відповідача. Вказала, що відділ маркетингу та продажу є самостійним структурним підрозділом ДП «Завод імені В.О. Малишева», який безпосередньо підпорядкований директору з маркетингу та продажу, а отже безпосереднім керівником позивача є начальник бюро з маркетингу та збуту цивільної продукції та продукції спеціального призначення відділу маркетингу та продажу, що виключає доповідь начальнику відділу маркетингу та продажу Т. Плішивій, як безпосередньому керівнику позивача. Підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 розділу 4 посадової інструкції передбачена відповідальність провідного економіста із збуту бюро з маркетингу та збуту цивільної продукції та продукції спеціального призначення відділу маркетингу та продажу ДП «Завод імені В.О. Малишева» за «недостовірність даних, що надаються керівництву підприємству». Поняття «не доповіла безпосередньому керівнику» та поняття «надання недостовірних даних керівництву підприємства» є різними за своєю суттю, що виключає застосування роботодавцем до позивача відповідальності, передбаченої пп. 4.1.3 п. 4.1 п.4 посадової інструкції. Вказала, що посилання представника відповідача на те, що позивач не приступила до виконання завдання від директора персоналу та адміністративно-соціальних питань про упорядкування кабінету та стану документів не підтверджується матеріалами справи. Зазначила, що вказане розпорядження виконано позивачем. Зауважила, що пп.4.1.2 п. 4.1 розд. 4 посадової інструкції передбачена відповідальність провідного економіста із збуту бюро з маркетингу та збуту цивільної продукції та продукції спеціального призначення відділу маркетингу та продажу ДП «Завод імені В.О. Малишева» за «несвоєчасне або неякісне виконання доручень керівництва підприємства», застосовані ж у спірному наказі від 29.05.2025 року №1012-к словосполучення «до виконання зазначеного завдання не приступала» вказує на його не виконання, а не на несвоєчасність чи неякісність його виконання, що виключає застосування пп.4.1.2 п. 4.1 розд. 4 посадової інструкції до спірних правовідносин.

Представником відповідача подано заперечення, в яких вказала, що після пожежі у січні 2022 року в кабінеті 305 позивачу тимчасово створено умови для ефективної праці в іншому кабінеті з метою виконання вимог ст. 131 КЗпП України, але частина документації, створеної позивачем та якою вона користувалась, виконуючи свої обов`язки, майно відповідача, яке було надано позивачу в користування для виконання своїх обов`язків, залишилось в кабінеті 305. Зазначила, що згідно пп. 4.1.3 п. 4.1 Посадової інструкції позивача провідний економіст несе відповідальність за недостовірність даних, що надаються керівництву підприємства. Начальник відділу маркетингу та продажу входить до керівного складу підприємства. Крім того, сама назва бюро з маркетингу та збуту цивільної продукції та продукції спеціального призначення відділу маркетингу та продажу містить інформацію про підпорядкованість бюро відділу, що і підтверджується додатком до положення про відділ з маркетингу та збуту. Назва посади провідного економіста із збуту бюро з маркетингу та збуту цивільної продукції та продукції спеціального призначення відділу маркетингу та продажу вказує на підпорядкованість бюро відділу. Отже відсутні підстави для твердження, що начальник відділу не є керівником позивача. Позивач не доповіла про отримане завдання від директора з персоналу та адміністративно-соціальних питань ні начальнику бюро, ні начальнику відділу.

Крім цього, представником позивача подано додаткові пояснення у справі, згідно яких зазначила, що саме на керівника структурного підрозділу, що ініціював укладення договору покладено контроль за виконанням укладених договорів: строків та повноти виконання сторонами своїх зобов`язань, дотримання інших умов договору, застосування до порушників санкцій, передбачених договором та чинним законодавством України. Вказала, що ДП «Завод імені В.О. Малишева» відповідно до Положення про договірну роботу на ДП «Завод імені В.О. Малишева» та в рамках виконання договору поставки №236дп від 16.04.2025 року, укладеного з ТОВ «DTC «Nams», Латвійська Республіка, м. Рига, визначив керівника структурного підрозділу Т. Плішиву як керівника на якого покладено контроль за виконанням укладених договорів. Відповідачем не надано доказів притягнення останньої до дисциплінарної відповідальності, як на керівника на яку покладено контроль за виконанням укладеного з ТОВ «DTC «Nams» договору. Зазначила також, що приймання зазначеної продукції не здійснювалось, а здійснювалась технічна інспекція валу колінчатого нижнього в рамках виконання договору поставки №236дп від 16.04.2025 року, тобто обставини, викладені в доповідній записці начальника відділу маркетингу та продажу Т. Плішивої від 02.06.2025 року та в оскаржуваному наказі від 09.06.2025 року № 1089-к є різними. Зауважила, що викладене не може свідчити про порушення позивачем п.1.3, 2.1.1, 2.2.12, 2.2.20 посадової інструкції провідного економіста із збуту бюро маркетингу та збуту цивільної продукції та продукції спеціального призначення відділу маркетингу та продажу ДП «Завод імені В.О. Малишева», а відповідно не може свідчити про недотримання п. 3.1, 3.4 Кодексу ділової етичної поведінки, впровадженого на підприємстві наказом №200 від 21.05.2024 року, оскільки внутрішнім документом –Положенням про договірну роботу на ДП «Завод імені В.О. Малишева» на позивача не покладено контроль за виконанням укладених договорів. Крім того, зазначила, що 09.06.2025 року окрім наказу №1089-к «Про звільнення ОСОБА_1 » у ДП «Завод імені В.О. Малишева» виданий наказ (розпорядження) №136 про припинення трудового договору (контракту) від 09.06.2025 року, яким звільнена позивач за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України), підстава звільнення наказ №1089-к від 09.06.2025 року за підписом директора з персоналу та адміністративно-соціальних питань Ю. Ступаренка та начальника відділу кадрів О. Латанської. Форма цього наказу передбачена №П-4, яка затверджена наказом Держкомстату від 05.12.2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», яка відповідно передбачає підписання наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) керівником підприємства, установи, організації. Провідний економіст призначається на посаду та звільняється з посади наказом генерального директора підприємства або іншої уповноваженої особи, призначеної наказом по підприємству у встановленому на підприємстві порядку з дотриманням чинного законодавства. Наказ №1089-к від 09.06.2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 » виданий в.о. генерального директора ДП «Завод імені В.О. Малишева» Є. Федоровим, який є роботодавцем для працівника ОСОБА_1 , що повністю узгоджується зі змістом п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Саме оскаржуваний наказ від 09.06.2025 року № 1089-к порушує права та інтереси позивача, а наказ №136 від 09.06.2025 року не порушує правових наслідків для позивача навіть за суб`єктом його видання.

В додаткових поясненнях представник відповідача також вказала, що наказ (розпорядження) №136 від 09.06.2025 року відповідає Типовій формі №П-4, затвердженій наказом Державного комітету статистики України №489 від 05.12.2008 року «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», чинному законодавству та встановленому на підприємстві порядку, останній підписаний директором з персоналу та адміністративно-соціальних питань Ю. Ступаренком на підставі довіреності №04-014 від 01.01.2025 року, виданої в.о. генерального директора підприємства Є.Федорова.

Крім того, представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000 грн. Вказала, що позивач у позові не надала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Зазначила, що визначена сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи, часом, витраченим на надання допомоги та її обсягом, а відтак вимоги про стягнення 10000 грн є необґрунтованими та такими, що не відповідають критерію розумності їх розміру.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить наступного висновку.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 працювала в ДП «Завод імені В.О. Малишева», зокрема, на посаді провідного економіста із збуту у відділі маркетингу та продажу (022) з 29.03.2023 року.

Згідно копії довідки від 26.06.2025 року №002-16/017/3247 ДП «Завод імені В.О. Малишева» ОСОБА_1 працювала на Підприємстві на посаді провідного економіста із збуту (022 Відділ маркетингу та продажу), звільнена 09.06.2025 року згідно п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Оклад на 01.06.2025 року 19000 грн, середньоденна заробітна плата 868, 24 грн, середньомісячна заробітна плата 19101, 28 грн..

Відповідно до копії наказу директора з персоналу та адміністративно-соціальних питань ДП «Завод імені В.О. Малишева» Ю. Ступаренка №1012-к від 29.05.2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов`язків ОСОБА_1 - провідному економісту із збуту відділу маркетингу та продажу (022) таб. №058129. Зі змісту наказу вбачається, що 21.05.2025 року директором з персоналу та адміністративно-соціальних питань Ступаренком Ю.Г. усно було дано завдання ОСОБА_1 –провідному економісту із збуту відділу 022 та ОСОБА_5 - провідному економісту із збуту 022 привести до ладу і упорядкувати документи в кабінеті №305 комерційного управління. Після ракето-бомбових атак РФ 24.04.2025 року в зазначеному кабінеті були вибиті вікна та двері, частина документації була розкидана. Станом на 24.04.2025 року кабінет №305 не використовувався працівниками відділу 022 та був закритий у зв`язку з тим, що в січні 2022 року там сталась пожежа. Кабінет №305 станом на 2022 рік був закріплений за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (визначено робочі місця), де і досі знаходяться матеріальні цінності і документи, за які вони несуть відповідальність, що передбачено п.2.2.24 та 2.2.22 Посадової інструкції провідного економіста із збуту бюро з маркетингу та збуту цивільної продукції та продукції спеціального призначення відділу маркетингу та продажу (022) ДП «Завод імені В.О. Малишева». Після пожежі їм було надано тимчасово робочі місця в іншому кабінеті, але їх документи та оргтехніка залишились в кабінеті №305. Станом на 23.05.2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до виконання зазначеного завдання не приступали. Також не доповіли безпосередньому керівнику про отримане завдання від директора з персоналу та адміністративно-соціальних питань про упорядкування документів та стану кабінету, що призвело до порушення п. 4.1.3 та п. 4.1.2 Посадової інструкції та порушення пп. а,е, ж п. 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців ДП «Завод імені В.О. Малишева».

Згідно копії наказу в.о. генерального директора Є. Федорова №1089-к від 09.06.2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 провідного економіста із збуту відділу маркетингу та продажу (022), таб. №058129 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Підстава: службова записка №689, доповідка записка ОСОБА_4 від 02.06.2025 року, доповідна записка ОСОБА_6 , акт від 05.06.2025 року, службова записка від 26.05.2025 року №331/022-4, лист №008/05-2025 від 26.05.2025 року, пояснювальна записка ОСОБА_7 від 06.06.2025 року, пояснювальна ОСОБА_1 від 06.06.2025 року, договір поставки продукції №236дп від 16.04.2025 року. Зі змісту наказу вбачається, що 27.05.2025 року в рамках виконання договору поставки №236дп від 16.04.2025 року, укладеного з ТОВ «DTC «Nams» Латвійська республіка м. Рига мало бути проведено приймання експертами покупця валу колінчастого нижнього. ТОВ «DTC «Nams» листом №008/05-2025 від 26.05.2025 року повідомило підприємству про прибуття його експертів 27.05.2025 року з метою приймання зазначеної продукції, який було направлено начальнику відділу маркетингу та продажу ОСОБА_4 26.05.2025 року о 15-00 год. провідному економісту із збуту відділу 022 Смагіній Є.В. через провідного фахівця з управління проектами та програмами у сфері матеріального виробництва відділу 022 Лебедєва Д.О. ОСОБА_4 було передано зазначений лист для оформлення тимчасових перепусток для зустрічі та супроводження експертів ТОВ «DTC «Nams» для приймання продукції на складі підприємства. Відповідно до службової записки №331/022-4 від 26.05.2025 року ОСОБА_1 було визначено супроводжуючим представником відділу 022 вищезазначених осіб. Провідним економістом із збуту відділу 022 ОСОБА_1 не було організовано всіх заходів для здійснення приймання продукції експертами покупця: не оформлені належним чином документи для відвідування підприємства експертами; на час прибуття експертів 27.05.2025 року перепустки не були оформлені, внаслідок чого експертами був витрачений час на очікування оформлення перепусток; продукція, яка має великі габарити, була упакована та з затримкою була пред`явлена експертам для приймання. Зазначені обставини призвели до погіршення репутації підприємства перед іноземним конрагентом. У зв`язку із надходженням доповідної записки від 02.06.2025 року начальника відділу маркетингу та продажу ОСОБА_4 провідному економісту із збуту відділу 022 ОСОБА_1 05.05.2025 року було запропоновано надати письмові пояснення щодо несвоєчасного оформлення тимчасових перепусток для зустрічі, підготовки продукції для огляду та супроводження експертів ТОВ «DTC «Nams» для приймання продукції на складі підприємства. У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від надання письмових пояснень щодо зазначених обставин було складено акт від 05.06.2025 року. 06.06.2025 року нею були надані письмові пояснення щодо частини вищезазначених обставин, з яких не вбачається поважність причин невиконання своїх обов`язків. Таким чином, ОСОБА_1 порушила п. 1.3, 2.1.1, 2.2.12, 2.2.20 Посадової інструкції провідного економіста із збуту бюро з маркетингу та збуту цивільної продукції та продукції спеціального призначення відділу маркетингу та продажу (022) ДП «Завод імені В.О. Малишева». Також нею не було дотримано вимог п. 3.1, 3.4 Кодексу ділової етичної поведінки, впровадженого на підприємстві наказом №200 від 21.05.2024 року. Наказом від 29.05.2025 року №1012-к ОСОБА_1 оголошена догана за порушення трудової дисципліни, догана не знята.

Згідно копії наказу (розпорядження) директора з персоналу та адміністративно-соціальних питань Ю. Ступаренка №136 від 09.06.2025 року звільнено ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Підстава звільнення: наказ №1089-к від 09.06.2025 року.

Згідно посадової інструкції провідного економіста із збуту бюро з маркетингу та збуту цивільної продукції та продукції спеціального призначення відділу маркетингу та продажу (022) ДП «Завод імені В.О. Малишева», затвердженої в.о. директора з маркетингу та продажу С. Нестеренком 20.01.2025 року, провідний економіст із збуту бюро з маркетингу та збуту цивільної продукції та продукції спеціального призначення відділу маркетингу та продажу ДП «Завод імені В.О. Малишева» призначається на посаду та звільняється із займаної посади наказом генерального директора підприємства або іншої уповноваженої особи, призначеної наказом по підприємству у встановленому на підприємстві порядку з дотриманням чинного законодавства України. Провідний економіст підпорядковується безпосередньо начальнику бюро з маркетингу та збуту цивільної продукції та продукції спеціального призначення відділу маркетингу та продажу. У своїй діяльності провідний економіст керується Конституцією України, Законами України, діючими нормативно-правовими документами України, рекомендаціями стандартів ISO серії 9000, наказами та розпорядженнями вищестоящого органу управління, наказами та розпорядженнями по підприємству, Положенням про систему управління охорони праці на Підприємстві, Статутом Підприємства, стандартами Підприємства, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Колективним договором, Кодексом ділової етичної поведінки АТ «Українська оборонна промисловість», Антикорупційною програмою Підприємства, положеннями про структурний підрозділ, посадовою інструкцією та дорученнями керівництва (пп.1.1, 1.2, 1.3 п.1 ).

У п.2 вказаної інструкції передбачені завдання та обов`язки провідного економіста. Так, основними завданнями провідного економіста є: організація збуту цивільної продукції та продукції спеціального призначення відповідно до планів Підприємства та укладених договорів, а також її своєчасне відвантаження споживачам в обсязі комплектності та якості по встановленому планом реалізації; виконання роботи по забезпеченню замовленнями на продукцію, що випускається Підприємством, укладання договорів на її постачання, складання заявок, зведених відомостей та номенклатурних планів поставок ( пп. 2.1.1, 2.1.2 п.2). Крім того, провідний економіст зобов`язаний, зокрема, контролювати дотримання правил зберігання та підготовки готової продукції Підприємства до відправлення споживачам (замовникам), вести оперативний облік відвантаження продукції, виконання договорів і замовлень, залишків нереалізованої продукції на складах, складати звітність про виконання плану реалізації цивільної продукції та продукції спеціального призначення; вміти реалізовувати плани в межах своєї діяльності, систематизувати, аналізувати і обробляти інформацію, вживати заходів щодо усунення встановлених недоліків (пп. 2.2.12, 2.2.20 п.2). Крім того, провідний економіст несе відповідальність, зокрема, за: неналежне, неякісне або несвоєчасне виконання завдань і обов`язків, передбачених цією посадовою інструкцією; несвоєчасне або неякісне виконання доручень керівництва Підприємства; недостовірність даних, що надаються керівництву Підприємства; недотримання вимог, передбачених цією посадовою інструкцією, Правил внутрішнього трудового розпорядку, інструкцій з охорони праці та протипожежної безпеки, Колективного договору, інших нормативних документів, чинних на Підприємстві (пп. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4 п. 4).

Згідно правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців ДП «Завод імені В.О. Малишева» робітники та службовці зобов`язані, зокрема, працювати чесно та добросовісно, дотримуватись дисципліни праці –основу порядку на виробництві, своєчасно та точно виконувати розпорядження адміністрації, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, утримуватись від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їх трудові обов`язки. Утримувати своє робоче місце, обладнання та пристосування та передавати їх змінному працівнику у порядку, чистоті та справному стані, а також дотримуватись чистоти в цеху (відділі), на території підприємства, дотримуватися встановленого порядку зберігання матеріальних цінностей і документів. Дбайливо відноситись до майна підприємства, ефективно використовувати машини, верстати та інше обладнання, дбайливо ставитись до інструменту, вимірювальних приладів, спецодягу та інших предметів, що видаються у користування працівникам, економно та раціонально витрачати сировину, матеріали, енергоносії та інші матеріальні ресурси (пп. а, е, ж п. 3.1).

Згідно п. 3.1 Кодексу ділової етичної поведінки на ДП «Завод імені В.О. Малишева», впровадженого наказом Підприємства №100 від 21.05.2024 року дотримання законодавчих вимог та внутрішніх стандартів: в своїй діяльності ми дотримуємось усіх чинних законодавчих актів та не займаємось діяльністю, яка порушує закони України, законодавство Європейського союзу, міжнародні стандарти та вимоги щодо ведення бізнесу від міжнародних організацій та установ, членами яких є або прагне стати Україна. Додатково до дотримання відповідних законів та нормативних актів, ми дотримуємось вимог застосованих внутрішніх документів, включаючи цей Кодекс. У своїх рішенням та діях ми керуємося також високими етичними нормами: виконуємо свої обов`язки перед замовниками, постачальниками, державними органами та діловими партнерами чесно, сумлінно, професійно та етично. Ми надаємо пріоритет законності, якості та доброчесності над прибутком, графіком або досягненням конкурентних переваг. Згідно п. 3.4. цього Кодексу відповідальність в роботі: ми забезпечуємо надійність виконання наших зобов`язань – ми дотримуємось погоджених умов укладених договорів і не відхиляємось від них без відповідного дозволу, завжди негайно повідомляємо про будь-які сумніви щодо безпеки та якості продукції для врегулювання невідповідностей, до того як вони вплинули на якість. Ми застосовуємо ті ж самі стандарти щодо обережного поводження з майном та обладнанням, що передано нам та перебуває під нашою відповідальністю і належить нашим замовникам, діловим партнерам та іншим третім особам.

Матеріали справи також містять копію табелю обліку відпрацьованого робочого часу ОСОБА_1 за травень 2025 року та копію журналу реєстрації відвідувачів Підприємства за травень 2025 року з яких вбачається, що позивач 24.05.2025 року виходила на роботу.

Крім того, суду надано копію розрахункового листка позивача за червень 2025 року; копію наказу про прийняття на роботу №133 від 12.12.2000 року; копію доповідної записки начальника відділу маркетингу та продажу ОСОБА_8 на ім`я в.о. директора з маркетингу та продажу ОСОБА_9 , згідно якої ОСОБА_10 повідомляє про те, що ОСОБА_1 не доповіла їй як безпосередньому керівнику про отримане завдання від директора з персоналу та адміністративно-соціальних питань про упорядкування документів та стану кабінету №305 та станом на 23.05.2025 року до виконання зазначеного завдання не приступила; копію акту від 28.05.2025 року про відмову позивача надати пояснення з приводу невиконання вказівки директора ОСОБА_11 привести до ладу і упорядкувати документи у кабінеті №305; копію доповідної записки начальника відділу маркетингу та продажу ОСОБА_8 на ім`я в.о. директора з маркетингу та продажу ОСОБА_9 від 02.06.2025 року; копію акту від 05.06.2025 року про відмову позивача надати пояснення з приводу доповідної записки від 02.06.2025 року начальника відділу маркетингу та продажу ОСОБА_8 на ім`я в.о. директора з маркетингу та продажу ОСОБА_9 ; копію заяви ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_12 від 26.05.2025 року; копію службової записки №331/022-4 від 26.05.2025 року начальника бюро з маркетингу та збуту ОСОБА_13 на ім`я директора з безпеки ОСОБА_14 ; копію договору поставки продукції №236дп від 16.04.2025 року; копію посадової інструкції провідного економіста із збуту відділу збуту цивільної продукції (22) ДП «Завод імені В.О. Малишева», затверджену комерційним директором ОСОБА_15 від 2026 року; копію посадової інструкції провідного економіста із збуту бюро збуту цивільної продукції відділу з маркетингу та збуту (024) ДП «Завод імені В.О. Малишева», затверджену директором з комерційних питань ДП «Завод імені В.О. Малишева» 09.09.2020 року; копію посадової інструкції провідного економіста із збуту бюро маркетингу та збуту цивільної продукції відділу маркетингу та продажу (022) ДП «Завод імені В.О. Малишева», затверджену в.о. директора з маркетингу та продажу ДП «Завод імені В.О. Малишева» О. Буряк 10.11.2023 року; копію посадової інструкції начальника відділу з маркетингу та продажу (022) ДП «Завод імені В.О. Малишева», затверджену в.о. генерального директора ДП «Завод імені В.О. Малишева» Є. Федоровим 10.11.2023 року; копію правил пропускного режиму ДП «Завод імені В.О. Малишева, затверджених наказом Підприємства від 01.10.2024 року №384; копію положення про відділ маркетингу та продажу (022) ДП «Завод імені В.О. Малишева», затвердженого в.о. генерального директора ДП «Завод імені В.О. Малишева» Є. Федоровим 20.01.2025 року; копію виписки з Положення про договірну роботу на ДП «Завод імені В.О. Малишева», затвердженого наказом Підприємства №2 від 09.01.2024 року.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Згідно із ч.1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але непізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Відповідно до ст. ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Відповідно до ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності наказом директора з персоналу та адміністративно-соціальних питань ДП «Завод імені В.О. Малишева» Ю. Ступаренка №1012-к від 29.05.2025 року, зокрема, за порушення вимог п.4.1.2, 4.1.3 Посадової інструкції провідного економіста із збуту бюро з маркетингу та збуту цивільної продукції та продукції спеціального призначення відділу маркетингу та продажу (022) ДП «Завод імені В.О. Малишева», затвердженої в.о. директора з маркетингу та продажу С. Нестеренком 20.01.2025 року, за несвоєчасність виконання доручення керівництва Підприємства, а саме усного завдання директора з персоналу та адміністративно-соціальних питань ОСОБА_3 від 21.05.2025 року щодо приведення до ладу і упорядкування документів в кабінеті №305 комерційного управління та за недостовірність даних, що надаються керівництву Підприємства, між тим, ні з оскаржуваного наказу, ні з інших матеріалів справи не вбачається конкретних строків виконання вказаного доручення, як і не вбачається в чому саме полягає недостовірність даних, наданих позивачем керівництву Підприємства.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведені законність та обґрунтованість оскаржуваного наказу директора з персоналу та адміністративно-соціальних питань ДП «Завод імені В.О. Малишева» Ю. Ступаренка №1012-к від 29.05.2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , а отже суд вважає, що наявні підстави для визнання наказу в зазначеній частині незаконним та його скасування.

Крім того, наказом в.о. генерального директора Є. Федорова №1089-к від 09.06.2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 провідного економіста із збуту відділу маркетингу та продажу (022), таб. №058129 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Між тим, суд зазначає, що відповідачем не доведені законність та обґрунтованість оскаржуваного наказу, а саме не доведено систематичності невиконання або неналежного виконання трудових обов`язків позивачем, з огляду на що наявні підстави для визнання вказаного наказу незаконним та його скасування.

Окрім цього, наказом (розпорядженням) директора з персоналу та адміністративно-соціальних питань Ю. Ступаренка №136 від 09.06.2025 року звільнено ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Оскільки підставою видачі такого наказу (розпорядження) є наказ №1089-к від 09.06.2025 року, який судом скасовано, то наявні підстави для визнання наказу (розпорядження) №136 від 09.06.2025 року незаконним та його скасування.

Для відновлення порушених прав позивача суд поновлює ОСОБА_1 на посаді провідного економіста із збуту відділу маркетингу та продажу (022) Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» з 09.06.2025 року.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Під вимушеним прогулом розуміється час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Згідно із п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995року нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно копії довідки від 26.06.2025 року №002-16/017/3247 ДП «Завод імені В.О. Малишева» середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 868, 24 грн.

В період вимушеного прогулу включаються робочі дні з 10.06.2025 року по 09.02.2026 року –день винесення рішення суду. Кількість робочих днів: у червні 2025 року -15 робочих днів, у липні 2025 року - 23 робочі дні, у серпні 2025 року - 21 робочий день, у вересні 2025 року - 22 робочі дні, у жовтні 2025 року - 23 робочі дні, у листопаді 2025 року - 20 робочих днів, у грудні 2025 року -23 робочі дні, у січні 2026 року -22 робочі дні, у лютому 2026 року -6 робочих днів, а всього 175 днів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.06.2025 року по 09.02.2026 року у розмірі 151942 грн. (868,24*175).

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити.

При цьому, суд звертає увагу, що інші доводи сторін у справі висновків суду не спростовують та не впливають на рішення суду по суті.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьоїстатті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до чч. 1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пп. 1, 2 ч.3,8 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На виконання вказаних вимог цивільного процесуального законодавства представник позивача подала такі докази до закінчення судових дебатів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано: договір про надання правничої допомоги від 18.06.2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Осадчою В.В., гонорар за цим договором складає 10000 грн; Акт наданих послуг від 13.09.2025 року на суму 10000 грн; детальний опис наданих послуг адвокатом; платіжну інструкцію №ЕЕ5352264 від 18.06.2025 року на суму 10000 грн.

Таким чином, представником позивача надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, суд при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також, судом враховуються висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, № 922/3812/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, та використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи (підготовку позовної заяви та інших заяв, участь представника відповідача у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збіру розмірі 3633,60 грн за вимоги про визнання протиправними та скасування наказів.

Крім того, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір за вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 2730,62 грн, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за цими вимогами.

Відповідно до п.2,4 ч.1ст.430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод імені В. О. Малишева» про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» від 29.05.2025 №1012-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» від 09.06.2025 №1089-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» від 09.06.2025 №136, яким звільнено ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов?язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного економіста із збуту відділу маркетингу та продажу (022) Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» з 09.06.2025 року.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.06.2025 року по 09.02.2026 року у розмірі 151942 (сто п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот сорок дві) грн з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 (шістдесят) коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь держави судовий збір у розмірі 2730 (дві тисячі сімсот тридцять) грн 62 (шістдесят дві) коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева», ЄДРПОУ 14315629, місце знаходження: м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 126.

Рішення ухвалено та проголошено 09.02.2026 року.

Суддя І.В.Зелінська