Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №569/1221/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1221/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Костюк О.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП _______________,

за ст. ст. 124, 122-4 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

22.06.2025, о 23 год 05 хв, в м. Рівне по вул. Шухевича, 6, ОСОБА_1 , керуючи велосипедом, був не уважний, не дотримався безпечного інтервалу та скоїв наїзд на нерухомий транспортний засіб «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п. п. 2.3 б, 13.1 Правил дорожнього руху. Внаслідок зіткнення транспортний засіб зазнав механічних ушкоджень та завдано матеріальних збитків.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

22.06.2025, о 23 год 05 хв, в м. Рівне по вул. Шухевича, 6, ОСОБА_1 , керуючи велосипедом, будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, залиши місце події та не повідомив поліцію, чим порушив п. 2.10 а Правил дорожнього руху.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотань про розгляд справи у його відсутності, чи про відкладення розгляду справи з причин, що унеможливлюють прибуття за викликом, не надіслав.

В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, не є обов`язковою.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності правопорушника, на підставі наявних доказів.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно зі ст. 124 КУпАП до адміністративної відповідальності може бути притягнуто за порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п. 2.3 б ПДР водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад), тобто настання реальних наслідків у вигляді ушкодження певних об`єктів.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушень Правил дорожнього руху.

Отже, умовами настання адміністративної відповідальності за вказаною статтею є наявність: 1) порушень учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, 2) пошкоджень транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, 3) причинного зв`язку між порушенням Правил дорожньогоруху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Відсутність хоча б однієї з вищевказаних умов не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до п. 1.10 ПДР дорожньо-транспортна пригода – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

За змістом п. 1.10 ПДР залишення місця дорожньо-транспортної пригоди – це дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Пунктом 2.10 а ПДР передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушеніправила дорожнього рухуі прагне до цього.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами по справі, зокрема протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №561806 від 08.01.2026 та серії ЕПР1 №561822 від 08.01.2026, в яких містяться відомості щодо часу, місця та способу вчинення адміністративних правопорушень, схемою місця ДТП від 22.06.2025, в якій зафіксоване місце дорожньо-транспортної пригоди, розташування транспортного засобу, характер та локалізація пошкоджень транспортного засобу, фото-таблицями з місця дорожньо-транспортної пригоди, компакт-дисками, на яких зафіксовано подію адміністративних правопорушень та обставини складання протоколів, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , заявою ОСОБА_2 , в якій вона просить притягнути до відповідальності особу, яка завдала механічних пошкоджень її авто, довідкою про проходження ОСОБА_1 військової служби від 25.06.2025, відомостями з автоматизованої системи «Інформаційний портал Національної поліції України», повідомлення про запрошення ОСОБА_1 до підрозділу поліції від 23.12.2025.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП.

Разом з тим, відсутні підстави для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, оскільки на час розгляду справи сплинув строк, передбачений ст. 38 КУпАП.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Статтею 38 КУпАП передбачено, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Тобто, приписами ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.

Судом встановлено, що події адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, відбулися 22.06.2025, а справа надійшла до суду 21.01.2026.

Таким чином, на момент розгляду справи судом минуло більше трьох місяців з дня вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, а відтак сплив строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Враховуючи те, що з дня вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень минуло більше ніж три місяці, тобто на момент прийняття рішення сплинув законодавчо встановлений строк накладення адміністративного стягнення, вказане провадження підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 247, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 за ст. ст. 124, 122-4 КУпАП закрити, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського міського суду Олег КОСТЮК