Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №569/5585/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5585/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі – Ковальчук О.Б.,

представника відповідачки – адвоката Кузменюк-Волошиної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 26 червня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 26.06.2023-100002267.

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 5 000 грн. 00 коп., строком на 41 дні.

26 червня 2023 року відповідачкою отримано кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. 00 коп. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу відповідачка свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подачі позову утворилась заборгованість, що підтверджується Заявкою, яка є невід`ємною частино оферти, у розмірі 9 410 грн. 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 000 грн. 00 коп. та по процентам в розмірі 4 410 грн. 00 коп.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02.04.2025 року відкрити загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

12.05.2025 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідачки – адвокатом Кузьменюк-Волошиною Н.М. подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачка не отримувала від Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» жодних кредитів (позик), а банківська карта за реквізитами 4441-11XX-XXXX-3120, на яку Позивач нібито перерахував кошти, їй не належить. Вказує, що 26.06.2023 року о 17 год. 31 хв. мала місце несанкціонована спроба доступу до її додатку «Приват 24» з м. Чортків, в той час, коли відповідачка у зв`язку з повномасштабним вторгненням росії виїхала до Республіки Польща ще 28.02.2022 року і не поверталася. Тобто станом на 26.06.2023 року відповідачка не перебувала в Україні, а тому її матір ОСОБА_2 про вказані обставини відразу повідомила правоохоронні органи. До відзиву долучила відомості щодо відкритих станом на 26.06.2023 року рахунків в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсал Банк» («МоноБанк»).

12.05.2025 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідачки – адвокатом Кузьменюк-Волошиною Н.М. було подано клопотання про витребування від АТ «Універсал Банк» (адреса 04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) інформацію наступного змісту: 1) на чиє ім`я емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 , на яку було здійснено зарахування коштів 26.06.2023 р. о 16:52, ID платежу: 2332000060, сума 5000 грн, призначення: Видача за договором №26.03.2023- 100002267; 2) інформацію про рух коштів по банківському рахунку, до якого прив`язана банківська карта № НОМЕР_1 за 26.06.2023 року.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14.05.2025 року було витребувано у Акціонерного Товариства «Універсал Банк» інформацію, а саме:

- на чиє ім`я емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 , на яку було здійснено зарахування коштів 26.06.2023 року о 16:52, ID платежу: 2332000060, сума 5 000 грн., призначення: Видача за договором № 26.03.2023 – 100002267;

- інформацію про рух коштів по банківському рахунку, до якого прив`язана банківська карта № НОМЕР_1 за 26.06.2023 року.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14.05.2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

21.05.2025 року через підсистему «Електронний суд» позивачем було подано відповідь на відзив, у якому вказує, що зазначаючи у відзиві на позовну заяву про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, представник відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідачки в банківських установах, у тому числі по рахунку № НОМЕР_2 .

01.12.2025 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області від операційного директором АТ «Універсал Банк» Т.Примаченко надійшла заява, з якої вбачається, що ідентифікацію власника картки № НОМЕР_3 *20 Банком не виконано, для надання інформації, що міститься у запиті, просить зазначити повний номер картки, або зазначити ПІБ та РНОКПП власника.

03.12.2025 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області представником відповідачки адвокатом Кузьменюк-Волошиною Н.М. подано заяву, в якій просить витребувати у АТ «Універсал Банк» інформацію:

- чи 26.06.2023 року о 16 год. 52 хв. відбулося зарахування коштів на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), згідно ID платежу: 2332000060, сумою 5 000,00 гривень.

22.01.2026 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області від операційного директором АТ «Універсал Банк» Т.Примаченко надійшла заява, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 .

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Справа слухалась у відкритому судовому засіданні, а сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

Перед тим як розпочати розгляд справи по суті суд провів підготовче засідання, в межах якого були виконані завдання підготовчого провадження. Крім того, суд розглянув усі клопотання учасників справи.

Відтак, суд у відповідності до вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу ч. 2, 3 та 4 ст. 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в п. 4 прохальної частини позовної заяви просить розгляд справи проводити у відсутність представника.

Представник відповідачки – адвокат Кузьменюк-Волошина Н.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить в їх задоволенні відмовити.

Заслухавши думку прдеставника відповідачки – адвоката Кузьменюк-Волошиної Н.М., дослідивши в судовому засіданні надані письмові докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 26.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , якою укладення вказаного договору заперечується, був укладений електронний Кредитний договір № 26.06.2023-100002267.

Згідно з умовами вказаного договору відповідачці ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 5 000 грн. строком на 42 дні з дати його надання, процентна ставка за користування кредитом - 2,1% на день; реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику: 4441-11XX-XXXX-3120.

Як вбачається з квитанції від 26.06.2023 року № 2332000060, ТОВ «Споживчий центр» було перераховано грошові кошти в сумі 5 000 грн. на картковий рахунок VISA НОМЕР_6 *20.

Однак, як з наданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 03.12.2025 року інформації вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) Банком було емітовано платіжну картку за № НОМЕР_5 .

Доводи позивача, що позичальник (відповідач) отримала грошові кошти, оскільки їх перераховано на банківський рахунок, вказаний у заявці від 26.06.2023 року, спростовуються вказаною вище довідкою, виданою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», про відсутність у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) карткового рахунку VISA НОМЕР_6 *20, а наявність лише за № НОМЕР_5 .

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, на переконання суду, матеріали справи не містять належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту (позики) від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 619/598/21 (провадження № 61-20498 св 21), ураховуючи, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, колегія суддів дійшла висновку, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Подібний за змістом висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 757/40209/20 (провадження № 61-10924св21), згідно якої встановивши, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити у зв`язку із його недоведеністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті6Конвенціїпрозахист правлюдиниіосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено у повному обсязі, а тому витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 12-13, 76, 81, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_7 виданий органом 5610 23.06.2018 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук