Вирок від 09 лютого 2026 р. у справі №529/1140/25 — Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/1140/25

Провадження № 1-кп/529/49/26

ВИРОК

іменем України

10 лютого 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з – ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілої – ОСОБА_4 ,

обвинуваченої – ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025170440000766 щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Первомайськ Луганської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою технічною освітою, незаміжньої, невійськовозобов`язаної, не працюючої, яка має статус ВПО, в силу ст.89 КК України не судимої, на утриманні має малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

встановив:

03.10.2025 близько 17:00 год. ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем тимчасового прихистку для ВПО в приміщенні Балясненської загальноосвітньої школи за адресою: вул.Шкільна, 5а в с.Балясне Полтавського району Полтавської області, під час словесної сварки з ОСОБА_8 , умисно схопила ОСОБА_4 за плече та умисно зіштовхнула її на підлогу. У подальшому, коли ОСОБА_4 лежала на підлозі, ОСОБА_5 нанесла їй три удари ногою у взутті в область ребер зліва. В результаті нанесених ОСОБА_5 ударів, ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: колоченого перелому лівої плечової кістки та перелом ребер, які утворились від дії тупих обмежених предметів та які кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеню тяжкості.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину визнала. Вказала, що дійсно 03.10.2025 вона зайшла до кімнати, де проживала ОСОБА_4 , умисно штовхнула її у плече, від чого вона впала на підлогу, після чого завдала потерпілій два чи три удара ногами по спині. Після чого ОСОБА_4 також завдала удар в обличчя, вже коли вона підвелася та облила її водою. Побила через те, що ОСОБА_4 збирала плітки. Кається у вчиненому. В судовому засіданні вибачилась перед потерпілою. Цивільний позов визнає в частині відшкодування матеріальної шкоди, в частині моральної шкоди не визнає.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що у вересні 2025 року її поселили, як внутрішньо переміщену особу, у приміщення Балясненської загальноосвітньої школи. Поселили в окрему кімнату, де до цього знаходились речі ОСОБА_9 та її матері. Вона ці речі не чипала, бо вони їй не заважали. Спочатку у неї з ОСОБА_5 суперечок не було. 03.10.2025 вона проходила через кімнату ОСОБА_5 , бо йшла до душу. Після того повернулася у свою кімнату, сиділа на ліжку і раптом у кімнату заходить ОСОБА_10 хапає її за плече та навмисно кидає на підлогу, після чого вона впала на живіт. Перебуваючи лежачі на підлозі ОСОБА_10 починає її бити ногами взутими у взуття по спині, було десь 3 удари. Вона кричала про допомогу, прибіг син ОСОБА_5 але нічого не зробив. Вона підвелася і в цей час ОСОБА_10 вдарила кулаком у праву сторону її обличчя. Потім знову кинула на підлогу і била її ногами. Після цього ОСОБА_10 взяла воду, яка стояла у пляшці та облила її водою і пішла. Вона подзвонила дочці та розповіла про те, що її побили. Злякавшись, що ОСОБА_10 повернеться і її приб?є вона вибігла з кімнати, уся мокра, почала шукати допомогу, постукала у кімнату, де були робітники, якийсь чоловік відчинив двері, каже, що її побили, а він каже дзвоніть директору школи і в поліцію. Потім вона пішла на кухню, там була матір ОСОБА_5 , вона сказала їй, що ОСОБА_10 її побила. Підійшла ОСОБА_10 і сказала, що дзвонить у швидку допомогу щоб її забрали у психлікарню. Потім вона у мокрому одязі пішла на вулицю, через деякий час приїхала дочка, поліція і швидка допомога. Її повезли до лікарні, зробили рентген, виявили перелом плечевої кісти та ребер. Лікувалася вдома, купляла ліки, які призначав лікар, але рука повністю не відновилася. ОСОБА_10 не вибачилась, матеріальної допомоги не надавала. Після цієї події вона проживає з дочкою в с.Диканька. Вказує, що діями ОСОБА_5 спричинені їй, як матеріальна так і моральна шкода, Цивільний позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 (дочка потерпілої) вказала, що 03.10.2025 на початку 18 год подзвонила її матір ОСОБА_4 та каже, що її побила жінка-сусідка і її рука висить після цього. Вона відразу поїхала до школи, де на той час проживала матір. Побачила матір на подвір?ї школи, вона йшла, а за нею неподалів йшла ОСОБА_12 . Вона підійшла до ОСОБА_5 та запитала за що та побила її матір, а ОСОБА_10 казала, що потерпіла заважала їм, бо вночі ходила через їх кімнату. Приїхала швидка допомога та поліція, матір забрали до лікарні. Рука у матері дійсно висіла, зробили рентген та сказали, що порвано сухожилля. Лікар сказав, що потрібна операція, але у такому віці (82 роки) не перенесе наркоз. На даний час рука у матері не відновилася і вже не відновиться, вона не може самостійно вдягнутися. Також вказала, що вона купляла ліки матері за призначенням лікаря та купляла пов?язку ОСОБА_13 через інтернет, чек за пов?язку не зберігся.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 вказала, що 03.10.2025 вона перебувала на кухні, бійки не бачила, до кухні приходила ОСОБА_15 , вона плакала, не питала її чому вона плаче. Більше нічого додати не може.

Також в судовому засіданні досліджені письмові докази, а саме:

- рапорт працівника поліції, протокол прийняття заяви від ОСОБА_4 про побиття від 03.10.2025

- висновок судово-медичної експертизи від 16.10.2025 № 1242 відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості можливо розділити на декілька груп:

- до першої групи відносяться: вколочений перелом лівої плечової кістки та перелом ребер, які кваліфікуються, як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров?я; до другої групи відноситься: гематома м?яких тканин голови, кваліфікується, як легка тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров?я.

Тілесні ушкодження обох груп могли утворитись не менш ніж від 3-х кратної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук, стиснуті в кулак, нога людини у взутті або інші предмети з подібними характеристиками, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище. Не виключається можливість утворення вколоченого перелому лівої плечової кістки і при падінні на ліву верхню кінцівку з висоти власного зросту як з наданим прискоренням так і без такого. В момент отримання тілесних ушкоджень підекспертна могла перебувати як у вертикальному так і в горизонтальному положенні або близькому до них;

- протокол проведення слідчого експерименту від 21.10.2025 за участю потерпілої ОСОБА_4 , з фототаблицею, згідно даних якого потерпіла показала механізм заподіяння їй тілесних ушкоджень обвинуваченою ОСОБА_5 , що відбулися 03.10.2025, а саме заподіяння ударів ногами по спині, в область ребер, удару в обличчя;

- додатковий висновок судово-медичної експертизи від 17.11.2025 № 1373, відповідно до даних якого встановлено, що покази потерпілої ОСОБА_4 дані нею 21.10.2025 в ході проведення слідчого експерименту за її участю не протирічать давності, механізму утворення, локалізації виявлених тілесних ушкоджень;

- висновок судово-психіатричної експертизи від 11.11.2025 № 775, відповідно до даних якого встановлено, що ОСОБА_5 у період часу, що відноситься до інкримінованого їй діяння будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності і іншим хворобливим станом психіки не страждала, а виявляла ознаки вродженого недоумства у вигляді легкої розумової відсталості з порушенням поведінки. ОСОБА_5 у період часу, що відноситься до інкримінованого їй діяння, за своїм психічним станом могла повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час застосування до неї примусових заходів медичного характеру не потребує.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд дійшов висновку, що вони є достовірними, належними та допустимими, логічно узгодженими між собою та такими, які переконливо, поза розумним сумнівом, вказують на вчинення ОСОБА_5 інкримінованого злочину.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.1 ст. 122 КК України, а саме умисне нанесення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, який є нетяжким, особу обвинуваченої, яка є внутрішньо-переміщеною особою, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, характеризується посередньо, за характеристикою директора школи, де тимчасово проживає обвинувачена, зазначено, що схильна до конфліктів, помічена неодноразово у нетверезому стані, притягувалася до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України.

Відповідно до висновку органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення високий, ризик небезпеки для суспільства високий. На думку органу пробації, існує можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Згідно зі ст. 66, 67 КК України обставиною, що пом`якшує покарання є визнання вини; обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням обвинуваченій за вчинене з метою виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 122 КК України.

Разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченої, яка в силу ст.89 КК не судима, має на утриманні малолітню дитину, яка проживає разом з нею, а також те, що вона є внутрішньо-переміщеною особою, суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства і тому до неї слід застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши обвинувачену від відбування покарання із випробуванням та з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Щодо поданого потерпілою цивільного позову, суд зазначає наступне.

На обґрунтування позову потерпіла ОСОБА_4 вказує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченої, які виразилися у заподіянні їй тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, вона була змушена витрачати значні кошти на лікування. Так нею були витрачені кошти на лікарські засоби в розмірі 1433 грн, кошти на придбання пов?язки Дезо (за призначенням лікаря) в розмірі 1060,5 грн та витрати на копіювання доказів в розмірі 75 грн. Також діями обвинуваченої їй завдано моральну шкоду. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень вона відчуває фізичний біль протягом тривалого часу, що позбавило її можливості займатися своїми звичними справами та впливало на моральне самопочуття. На даний час її рука повністю не відновилася і зараз вона займається реабілітацією. Моральну шкоду оцінює в 10 000 грн.

Обвинувачена ОСОБА_5 цивільний позов визнала частково лише в частині відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Статтями 22 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ході судового розгляду кримінального провадження підтверджено, що протиправними діями ОСОБА_5 потерпілій завдано тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості – перелом плечевої кістки та перелом ребер, на лікування яких ОСОБА_4 витратила 1433 грн, на придбання ліків, за призначенням лікаря, що підтверджується чеками з аптек, наявними у матеріалах провадження, та випискою з медичної картки стаціонарного хворого (а.с.31,32).

Також потерпілою вказано про купівлю пов?язки Дезо на суму 1060,50 грн, але доказів придбання такої суду не надано. В судовому засіданні потерпіла вказала, що пов?язку купляла дочка, але квитанція не збереглася.

Враховуючи, що відсутні докази на підтвердження купівлі пов?язки Дезо на суму 1060,50 грн такі витрати відшкодуванню не підлягають.

Крім того заявлені потерпілою витрати на копіювання доказів в розмірі 75 грн задоволенню не підлягають, оскільки такі не є витратами, які завдані внаслідок вчиненого злочину, надана квитанція на підтвердження копіювання не дає змоги ідентифікувати, які саме документи були копійовані.

Тому суд дійшов висновку, що матеріальні витрати на лікування потерпілої підлягають частковому стягненню з обвинуваченої.

Вирішуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

В ході судового розгляду кримінального провадження підтверджено, що протиправними діями ОСОБА_5 потерпілій завдано середнього ступеня тілесні ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, яку потерпіла оцінила в 10 000 грн., суд виходить з того, що саме протиправними діями обвинуваченого були заподіяні потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров?я потерпілої, остання отримала перелом плечевої кістки та перелом ребер. Отримані травми вплинули на звичний спосіб життя потерпілої, остання має похилий вік – 82 роки, що призвело до фізичних та моральних страждань потерпілої. Вказане призвело до психоемоційної напруги, зниження настрою та тривожності. Також затрачений час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. На даний час потерпіла постійно проходить реабілітацію.

Щодо розміру моральної шкоди суд прийшов до переконання, що заявлені потерпілою вимоги є завищеними, окрім того потерпіла не надала суду достатніх даних з яких міркувань вона виходила визначаючи конкретний розмір завданої моральної шкоди, яку просить задовольнити.

Тому, враховуючи принцип співмірності та справедливості, вимоги цивільного позову в частині моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме з обвинуваченої підлягає стягненню моральна шкода на користь потерпілої в розмірі 5 000 грн.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні. Речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок кримінального правопорушення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріальну шкоду в розмірі 1433 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн, а всього 6 433 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд Полтавської області.

Головуюча ОСОБА_1