Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №564/3924/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 564/3924/25 пров. № А/857/53231/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н. В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Костопільської міської ради Рівненської області на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 листопада 2025 року (головуючого судді Снітчук Р.М., ухвалене у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Костопіль) у справі №564/3924/25 за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Костопільської міської ради Рівненської області про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області про скасування винесених щодо неї постанов №309, №310 від 22.07.2025 у справах про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 26 листопада 2025 року задоволено позов.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області подала апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що матеріали справи містять докази вини позивачки, а саме вона облаштувала торгове місце та здійснювала торгівлю фруктами та овочами у не встановленому місці, чим порушила п.5.1.19 Правил благоустрою Костопільської міської територіальної громади, що зафіксовано у протоколах про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП, доданих до них фотосвітлинах.

Позивач не подала відзив на апеляційну скаргу.

Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області направила до апеляційного суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що зі змісту постанови від 22.07.2025 №310 вбачається, що ОСОБА_2 19.06.2025 на проїзній частині по АДРЕСА_1 облаштувала торгове місце та здійснювала торгівлю фруктами та овочами у не встановоленому місці, чим порушила п.5.1.19 Правил благоустрою Костопільської міської територіальної громади, затверджених рішенням Костопільської міської ради №838 від 13.10.2022, за що притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Зі змісту постанови №309 вбачається, що ОСОБА_2 03.07.2025 на проїзній частині по АДРЕСА_1 облаштувала торгове місце та здійснювала торгівлю фруктами та овочами у не встановоленому місці, чим порушила п.5.1.19 Правил благоустрою Костопільської міської територіальної громади, затверджених рішенням Костопільської міської ради №838 від 13.10.2022, за що притягнута до адмінітсративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Вважаючи постанови протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень

Пунктом 5.1.19 Правил благоустрою Костопільської міської територіальної громади, затверджених рішенням Костолпільської міської ради № 838 від 13.10.2022, передбачено, що на об`єктах благоустрою громади забороняється розташовувати об`єкти торгівлі на всій території громади, крім спеціально призначених для торгівлі місць (магазини, ринки, кіоски).

Відповідно до статті 152 КупАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 статті 218 КУпАП встановлено, що справи про адміністративні правопорушення передбачені, зокрема, статтею 152 КУпАП, розглядають адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807- IV (далі - Закон №2807-IV) благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 10 Закону №2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до статті 20 Закону №2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.

Відповідно до статті 42 Закону №2807-IV до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Колегія суддів враховує, що згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).

Відповідно до статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Крім того, згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Зазначених вимог закону при притягненні позивача до адміністративної відповідальності дотримано не було, адже як стверджує позивач з чим погодився суд першої інстанції, про наявність оскаржуваних постанов, як і про складення відносно неї протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 152 КУпАП їй відомо не було. Про час та місце розгляду справ про адміністративні правопорушення вона належним чином не повідомлялася, що позбавлено її можливості брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, надати свої пояснення та докази. Копії зазнаечних вище постанов позивач отримала лише 09.09.2025. Доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 справа №537/4012/16-а, від 08.11.2018 справа № 201/12431/16-а, від 23.10.2018 справа № 743/1128/17, від 15.11.2018 справа № 524/7184/16-а.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, не доведена в повному обсязі, а тому виключає притягнення її до адміністративної відповідальності, у оскаржуваних постановах не зазначені фактичні обставини вчинених адміністративних правопорушень, відсутнє посилання на докази здійснення ОСОБА_1 19.06.2025 та 03.07.2025 торгівлі у невстановленому місці та порушення нею Правил благоустрою Костопільської міської територіальної громади, також відсутня відеофіксація правопорушення, свідки не допитувалися, а докази які є в матеріалах справи, а саме фото є неналежної якості.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач на проїзній частині по АДРЕСА_1 облаштувала торгове місце та здійснювала торгівлю фруктами та овочами у не встановленому місці, чим порушила п.5.1.19 Правил благоустрою Костопільської міської територіальної громади, затверджених рішенням Костопільської міської ради №838 від 13.10.2022. Відповідачем же, у свою чергу, не було обґрунтовано та не підтверджено жодними доказами наявність у діях позивача за обставин, що склалися, прямого умислу.

Доводи апелянта є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції врахував відсутність у справі належних доказів, перевірив оскаржену постанову відповідача за визначеними частиною 2 статті 2 КАС України критеріями, вірно керувався чинними нормами законодавства та дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів вчинення позивачем порушення, які б були підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Також колегія суддів вважає, що в даному провадженні суд перевіряє порушення в частині притягнення позивачки на підставі статті 152 КУпАП, а тому правопорушення яке було зафіксовано не може вказувати про встановлення вини позивача, а має розглядатися з урахування належності та наявності відповідних доказів.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 268, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Костопільської міської ради Рівненської області – залишити без задоволення.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 листопада 2025 року у справі №564/3924/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

З.М. Матковська

Повний текст постанови складено 09.02.2026