Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №260/6655/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 260/6655/25 пров. № А/857/38508/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі за його адміністративним позовом до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції Плеханова З.Б.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення 28 серпня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

15.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України (далі – ДКС) щодо несвоєчасного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі №260/5818/21, яке набрало законної сили 13.07.2022, та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 у справі №260/5178/22, яке набрало законної сили 13.09.2023;

стягнути з Держави в особі ДКС за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 за період з 01.11.2022 по 09.12.2024 інфляційні витрати у розмірі 19254,46 грн та 3% річних у розмірі 6249,13 грн за прострочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 року у справі №260 5818 21, яке набрало законної сили 13.07.2022, яким стягнуто на його користь кошти в сумі 74686,80 грн;

стягнути з Держави в особі ДКС за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача за період 01.01.2024 по 09.12.2024 інфляційні витрати у розмірі 26695,19 грн та 3% річних у розмірі 7201,47 грн за прострочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 у справі №260/5178/22, яке набрало законної сили 13.09.2023, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 148 003,20 грн;

стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ДКСУ судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху на підставі частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства та надано позивачу строк у 10 днів для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин його пропуску та надання відповідних доказів.

27.08.2025 ОСОБА_1 на виконання вимог вказаної ухвали подав заяву, у якій на обґрунтування своїх вимог послався на приписи статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України щодо обов`язків боржника перед кредитором та постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 686/7081/21, 420/24311/19.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №260/6655/25 позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із неусуненням недоліків позову.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу судді першої інстанції про повернення його позову та направити справу до Закарпатського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що висновки судді першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та приписами процесуального законодавства.

Звертає увагу на те, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого порушення, в першу чергу, з боку держави. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Наполягає на тому, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суддя першої інстанції виходила із того, що відповідно до приписів частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки ОСОБА_1 подав позовом 15.08.2025 з приводу оскарження бездіяльності (дій) ДКС щодо несвоєчасного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі №260/5818/21, яке набрало законної сили 13.07.2022, та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 у справі №260/5178/22, яке набрало законної сили 13.09.2023, то позивач встановлений законом строк для звернення до адміністративного суду пропустив та не навів поважних причин такого на виконання вимог ухвали від 28.08.2025.

На переконання апеляційного суду, вказані висновки судді першої інстанції є помилковими, виходячи із таких міркувань.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 оскаржує триваючу бездіяльність ДКС щодо невиконання рішень Закарпатського окружного адміністративного суду, які набрали законної сили, внаслідок чого просить відшкодувати йому заподіяну такою бездіяльністю матеріальну шкоду.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що триваюче порушення права особи характеризується безперервним невиконанням встановлених обов`язків відповідачем.

Відтак, при триваючому порушенні (бездіяльності або триваючій дії) строк звернення до адміністративного суду (за загальним правилом 6 місяців згідно зі приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України) не обмежується моментом початку вчинення порушення права особи, а поновлюється щодня, поки порушення триває.

Тому особа має право звернутися до адміністративного суду із позов у будь-який час, поки таке правопорушення триває або протягом 6 місяців з моменту його припинення.

З урахуванням наведеного висновок судді першої інстанції про звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом поза межами встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку є передчасним, оскільки доказів про виконання вказаних судових рішень на час подання позову матеріали справи не містять.

Відповідно до приписів частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні спірного процесуального питання суддя першої інстанції допустила невідповідність висновків, викладених у своїй ухвалі, обставинам справи, що призвело до помилкового повернення позову. Відтак, оскаржувану ухвалу слід скасувати та направити справу за позовом ОСОБА_1 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі №260/6655/25 та направити справу за позовом ОСОБА_1 до Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар