Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №183/11730/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/11730/25

№ 2/183/6845/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про:

- стягнення щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення позивачем 23-річного віку,

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2025 року ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з цим позовом, в обґрунтування якого зазначив те, що він є повнолітнім сином ОСОБА_2 (надалі – відповідач), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області 12 лютого 2007 року.

Вказує, що на момент подання позову навчається в Дніпровському державному університеті внутрішніх справ на денній формі навчання на 2 курсі на контрактній основі, стипендію не отримує. Наголошує, що під час навчання він не має доходу, не може забезпечувати себе самостійно, оскільки навчається на денній формі та не може працевлаштуватися. При цьому він потребує матеріальної допомоги для оплати проживання, проїзду, харчування, придбання навчальних матеріалів та інших витрат, пов`язаних із навчальним процесом.

Позивач указує, що його мати, ОСОБА_3 надає йому допомогу настільки, наскільки це можливо, однак цих коштів недостатньо для забезпечення необхідного рівня утримання. Водночас його батько, маючи можливість надавати матеріальну допомогу, цього добровільно не робить, не бере участі у його утриманні, не допомагає фінансово, незважаючи на неодноразові прохання, хоча відповідач є працездатним, працює, інших дітей, окрім позивача, не має, аліментів нікому на сплачує, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання. Внаслідок викладеного позивач змушений звернутися до суду з метою забезпечення реалізації його права на утримання від батька.

Постановленою суддею ухвалою від 22 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

29 грудня 2025 представник відповідача в приміщенні суду отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви разом з додатками.

02 січня 2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву. У відзиві представник зазначив, що в обґрунтування своїх вимог позивач надав копію довідки навчально-наукового інституту права та інноваційної освіти Дніпровського державного університету внутрішніх справ від 21 жовтня 2025 року за вих. № 4281, яка дійсна до 30 грудня 2025 року. Також відповідач не визнає твердження позивача про те, що він добровільно не надавав матеріальну допомогу своєму сину – позивачеві у справі, та письмові докази надання такої матеріальної допомоги, зокрема, за період з 21 жовтня до 30 грудня 2025 року, відповідач направить до адреси суду до 02 лютого 2026 року.

Представник указує, що до позовної заяви позивачем не наданий письмовий доказ з інформацією від податкової служби про відсутність доходу (заробітку) позивача за період з 21 жовтня 30 грудня 2025 року. За наведених обставин, враховуючи, що належних та допустимих доказів про продовження навчання після 30 грудня 2025 року позивачем не надано, відсутні підстави для задоволення означеного позову.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Станом на день розгляду справи відповідь на відзив позивач не подавав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, представник відповідача надав заяву, в якій просив вирішити справу на підстав наявних доказів, з урахуванням позиції відповідача, яка викладена у відзиві на позовну заяву, без участі відповідача та його представника. Станом на день розгляду справи будь-яких інших доказів відповідач, його представник не подавали.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, висновує таке.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 , батьками якого є: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_3 , що підтверджується належним чином засвідченою копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 /а.с.7/. Також установлено, що ОСОБА_1 досяг повнолітнього віку.

З належним чином засвідченої довідки директора ННІ права та інноваційної освіти Дніпровського державного університету внутрішніх справ В. Шаблистого від 21 жовтня 2025 року № 4271 вбачається, що ОСОБА_1 у 2025 році вступив до Дніпровського державного університету внутрішніх справ. Наказ про зарахування на 1 курс від 27 серпня 2025 року № 650 о/с. Зарахований з 01 вересня 2025 року. На теперішній час навчається на 2 курсі денної форми навчання Навчально-наукового інституту права та інноваційної освіти, на контрактній основі, і стипендією не забезпечується. У довідці зазначено про її дійсність до 30 грудня 2025 року /а.с.8/.

З заяв по суті справи вбачається, що між сторонами існує спір з приводу сплати відповідачем аліментів на утримання позивача, як сина, який продовжує навчання.

Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Так, судом установлено, що позивач, як повнолітній син відповідача навчається на денній формі навчання. Доказів того, що позивач має самостійний дохід та, у зв`язку з цим, матеріальної допомоги від батьків не потребує суду не надано.

При цьому, суд приймає до уваги довідку від 21 жовтня 2025 року № 4271, як достовірний доказ, навіть з урахуванням закінчення строку її дії на момент розгляду справи, оскільки доказів на підтвердження того, що станом на 02 лютого 2026 року навчання ОСОБА_1 завершене й він відрахований з навчального закладу, суду не подано. Таким чином суд відхиляє доводи представника відповідача в цій частині, як необґрунтовані.

Також суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо ненадання позивачем доказу з інформацією від податкової служби про відсутність доходу (заробітку) позивача за період з 21 жовтня 30 грудня 2025 року, оскільки, з огляду на процесуальний розподіл обов`язку доказування у справах, пов`язаних зі стягненням аліментів та норми ст. 199-200 СК України, доказів на спростування доводів позивача щодо необхідності надання йому матеріальної допомоги відповідачем, його представником суду не надано. Крім того, не надано стороною відповідача і доказів на підтвердження доводів відповідача щодо надання ним матеріальної допомоги позивачеві, зокрема, за період з 21 жовтня до 30 грудня 2025 року.

Таким чином, оскільки позивач, як повнолітній син відповідача продовжує навчання, у зв`язку з навчанням не може працювати, суд приходить переконання, що він потребує матеріальної допомоги. Обставин, які свідчать про те, що відповідач не має можливості надавати допомогу повнолітньому синові, судом не встановлено.

На підставі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Виходячи з принципів змагальності, процесуальних особливостей розгляду справ про стягнення аліментів, розподілу обов`язку доказування у таких справах, суд висновує, що відповідач може надавати матеріальну допомогу його повнолітньому синові на час навчання. Відповідачем не надано суду доказів наявності обставин, що мають істотне значення, при визначенні розміру аліментів на утримання його повнолітнього сина на час його навчання, неможливості надання утримання синові, матеріального становища відповідача, яке зумовлює таку неможливість, або матеріального становища позивача.

Отже, у зв`язку з наведеним, приймаючи до уваги матеріальне становище сина відповідача, який навчається на денній формі навчання, стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, відсутність доказів наявності на утриманні відповідача інших осіб, суд висновує, що з відповідача слід стягувати аліменти на користь позивача на його утримання, як повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів (заробітку) відповідача, щомісяця, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову, а саме – з 06 листопада 2025 року і до досягнення позивачем двадцяти трьох років, за умови його навчання, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», суд вважає, що судовий збір у розмірі 1 211,20 грн слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі, викладеного, керуючись ст. 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на його утримання, як повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісяця, починаючи стягнення з 06 листопада 2025 року і до досягнення позивачем, ОСОБА_1 , 23 років, за умови його навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі складене та підписане 06 лютого 2026 року.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов